Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 13 січня 2013 р.

Проповідь на неділю по Різдві

                               СВІТЛО НА ПРОСВІТУ ПОГАНАМ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
          
 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене. А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: «Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!»  Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.  (Євангеліє від Св. Луки 2:25-38).

Христос народився!  Славімо Його!

Дорогі брати і сестри, останнім часом мені доводиться чути думки про те, що справжньою релігією українців має бути поганство, язичництво.  Неоязичники нападають на Христа і на християнство, називаючи нашу віру єврейською.  Мовляв, щойно українці повернуться до тієї релігії, що панувала до Хрищення України-Русі, як одразу в нашому рідному краї настане добро, злагода і процвітання, а народ наш стане одним з панівних народів світу.   Звісно, здається що пакет всіх вигод від часу спокушування дияволом Господа в пустині, ніколи не поміняється, а завжди включатиме задоволення тілесних потреб, відступництво від Бога, багатство і владу.

Але чи справді язичництво несе такі всі вигоди?  Історія свідчить, що саме язичницькі народи в краю Ханаанському приносили в жертву рідних дітей. Язичництво – не світло. Язичництво – темрява.  Саме язичницький Рим отримував задоволення від Колізею, арена якого покрита не лише кров’ю тисяч гладіаторів, які вбивали один одного задля розваги римлян-язичників, але й кров’ю невинно убієнних перших християн. Язичництво – темрява.

Саме язичництво зневажало жінку і перетворювало її фактично на рабиню чоловіків і саме язичництво, як про це свідчать давні фрески, пропагувало гомосексуалізм та знищувало сім’ї, позбувалося небажаних дітей і віддавало сиріт на поталу голодові, холодові та хворобам.  Язичництво – темрява.  Саме язичники навіть тут, у нашому рідному Києві, мали звичай приносити в жертву людей.  Язичництво – темрява.

А чи бува ми самі не уподібнюємося язичникам, коли на перше місце ставимо власні тілесні потреби і виявляємо байдужість до наших ближніх? Чи бува й нас не захоплювала темрява світу, який прагне полонити всіх людей своєю відвертою гонитвою за грошима за будь-яку ціну та своїми відвертими блудними шоу, аби «навернути» до своєї плотської «віри» ще й християн?  Сьогодні ще є час усім, кого «спіймав світ» - усім, хто став світові другом, тобто другом темряви, покаятися і згадати слова з Євангелія минулої неділі, коли ми чули, що «Світло у темряві світить і темрява не обгорнула Його» (Ів. 1:5)! 

Сьогодні Євангеліє повертає нас у ту пору, коли маленького Ісусика приносять до Храму, щоб поставити Його перед Господом. До Святої Родини у цій оповіді додаються ще дві людини: чоловік і жінка – Семен і Анна. Семена Господь Святий Дух називає людиною праведною і благочестивою.  Людиною праведною і благочестивою Семен не став сам – таким учинив його Господь Святий Дух, створивши в ньому спасенну віру – про це свідчить нам стан Семена.  Він не прагне заслужити власне спасіння, а чекає він потіхи для Ізраїля. 

Якби Семен трудився над тим, аби заслужити власне спасіння, то Господь не називав би його людиною праведною і благочестивою, а називав би його фарисеєм. І тоді би Семен не чекав би потіхи для Ізраїля, а разом із іншим фарисеєм промовляв би: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!» (Лк. 18:11, 12).

Але Семенові нема чим хвалитися і немає в нього жодної надії на власні діла чи заслуги.  Він, звісно, робить добрі діла.  Він, звісно, підтримує служіння Слова. Він, звісно, допомагає при першій-ліпшій нагоді своєму ближньому.  І якби він ішов дорогою від Єрусалиму до Єрихону, то він був би Добрим Юдеєм, бо він – людина праведна і благочестива, а люди праведні та благочестиві завжди приходять на допомогу своїм ближнім. Семен – така людина, бо він потіхи чекає для Ізраїля.  Він надіється на цю потіху і вірує в неї. А що це за потіха?  Про неї далі каже нам Євангеліє: «І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього». 

Христос Господній – потіха для Ізраїля, тобто потіха для всіх віруючих людей. Бо лише через Нього Бог обіцяє спасіння.  Лише в Ньому є прощення гріхів усіх людей.  Лише в Христові Господньому є праведність.  Лише в Ньому є воскресіння і вічне життя в Божому Царстві.  У це вірує Семен. Христом його потішає Господь Святий Дух, як і потішає Він Христом кожного з вас, любі віруючі.  І ролі не грає, в якому столітті ви живете: за тисячу років до Різдва Христового, а чи дві тисячі тринадцять років по Різдві Христовому – втіха для всіх віруючих людей незмінна – Христос Господній.

Праведний Семен має особливу обітницю від Святого Духа: ще до смерті побачити на власні очі Христа Господнього.  Це надзвичайний привілей і він дарується Семенові ще з однієї причини – проголосити виконання пророцтва про прихід Спасителя у світ, а також проголосити про Його діло, аби вже на початку земного служіння Христа Ісуса розвіяти юдейські плотські, хибні уявлення про Месію, як про юдейського царя, царство якого є від цього світу і який підкорить весь світ усім тим, хто як і Він – обрізаний за плоттю і змусить весь світ платити гроші, данину євреям, аби вони мали безтурботне життя у цьому світі, присвячуючи весь свій час улюбленим гріхам.

Святий Дух потішає віруючих людей, а невіруючих, які дбають лише про себе і про свій власний добробут, Він сьогодні розчаровує.  Величезну втіху дає він Семенові, приводячи його в Храм тієї миті, коли Дитину Ісуса, святі Йосип і Марія заносять до Храму, «щоб за Нього вчинити звичаєм законним».  Син Божий виконує Писання і Закон Божий, починаючи від зачаття.  Завершить Ісус виконання Писання, коли повернеться у славі, щоб судити живих і мертвих, а віруючим таким як Семен і ви, дати вічне життя у Своєму Царстві.

А сьогодні Семен бере на руки Бога Сина. Яке велике чудо! Той, Кого не може вмістити весь світ, стається Дитиною. Він зодягнутий у крихітне тільце, яке тепер на руках тримає старенький Семен. За цю честь Він славить Бога, проголошує виконання Писання, яке звіщає про народження Месії і далі каже: ««Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!»

Ці слова ми співали минулої неділі під час Вечірньої.  Семен називає Бога Владикою, бо справжнім Владикою, справжнім Царем є лише Бог. Лише Він владарює над усім створінням і лише Йому належить уся слава, честь і поклоніння.  Він – Владика справжній, бо Він завжди виконує дані Ним Обітниці. Він завжди тримає Слово і Семена від відпускає з миром, тобто з прощенням гріхів, з миром із Богом, і з вічним життям.  І хоча ці слова Семена означають фізичну смерть, вони також означають вічне життя у Царстві Божому, бо кожен, хто вірує в Ісуса, Сина Божого, переходить «він від смерти в життя» (Ів. 5:24).

Семен славить Бога, бо його очі побачили Спасіння, тобто Христа. І це Спасіння Бог приготував перед всіма народами.  Немає в кожного народу якоїсь окремішньої дороги до Бога.  Спасіння є для всіх народів лише одне-єдине – Ісус Христос, народжений від Діви Марії у Віфлеємі. І це Спасіння є єдина і справжня слава Ізраїля.  Це спасіння засяє не лише на Ізраїль, вірніше на євреїв, які вірують у Христа, але й на язичників, які у час коли Семен співає пісню і проголошує виконання пророцтва, сидять без Слова у темряві невідання і в темряві гріхів.

А сьогодні це Світло сяє на вас, любі віруючі. Ви – правдивий Ізраїль, бо ви покликані від смерті до життя, від темряви до Світла Божого.  Це Світло сяє на нас сьогодні через Євангеліє у Слові і Таїнстві Святого Хрищення і Святої Вечері.  Ми дуже благословенні тим, що Святий Дух сьогодні сходить на нас як сходив Він свого часу і на Семена.  Сьогодні ми з ним разом славимо Бога, бо й нам вірою в Христа подаровано мир, а отже й прощення гріхів, і вічне життя в Божому Царстві.

Але Семен сьогодні не лише проголошує виконання пророцтв Писання. Він ще й пророкує особливі слова, звертаючи їх, зокрема до блаженної Діви Марії і до всіх євреїв по плоті.  Він каже до неї: «Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!»

Семен проголошує це, немов бачить це намальованим перед власними очима.  Він бачить це все очима віри.  Очима віри він бачить Голгофу. Він бачить на ній хрест.  Він бачить на хресті розіпнутого Спасителя, Який помирає за гріхи світу.  Він бачить юдеїв, які глузують зі Спасителя світу і їхнього Царя. А під хрестом він бачить блаженну Діву Марію.  Він бачить її біль і її страждання, які порівнює з мечем, що входить в душу Матері Божої.  Але все це станеться, аби розкрилися думки сердець багатьох, аби сьогодні ми вірували в Христа розп’ятого і воскреслого, і віруючи в Нього, мали вічне життя. 

Донині Ісус Христос, наш Спаситель є каменем спотикання і знаком сперечання для світу.  Багатьох Ісус підняв із темряви невірства, як підняв Він вас і мене.  Багатьом Він, як вам і мені, подарував прощення гріхів, спасіння і вічне життя.  Багатьох Він, як вас і мене, сьогодні пригортає до Себе Своїми правдивими тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері.  А багато-хто, яких Він хотів спасти, через власне невірство, вже скрутили об Нього собі вязи і прирекли себе самих до вічних мук у вогні аду.

Сьогодні наше Євангеліє згадує ще й пророчицю Анну, стареньку вдову, яка є прикладом для всіх удовиць на світі.  Вона присвятила своє життя служінню Богові. Вона служила тим, що молилася і постилася. Для неї, як і для Семена є єдина причина для прославлення Бога і єдина Добра Новина – Ісус Христос, Божий Син, в Імя Якого вона прощена і має вічне життя.  Вона розповідає про Нього всім людям, поширюючи Світло Євангелія Божого.  Робімо так і ми.  Бо Христос народився! Славімо Його!  Амінь.

Немає коментарів: