Рости на спасіння (проповідь)

вівторок, 29 січня 2013 р.

Крути - 95 річниця


Сьогодні 95-а річниця бою під Крутами.  Звісно ж, українська студентська молодь продемонструвала героїзм, жменькою необстріляних людей виступивши проти досвідченої і до зубів озброєної Червоної Армії, яка насувалася з більшовицької Росії та стримавши на певний час навалу комуністів на Київ.  Однак виникає запитання, а де були мільйони українських воїнів, які вже "нюхали пороху", які мали воєнний досвід?  Чому українці врешті-решт втратили власну країну, а потім мільйони наших одноплемінників гинули то від голоду, то від репресій, то під час воєн, стаючи гарматним м'ясом для різних імперій? 
 
В тому, що українці масово не стали на захист власної країни, а де-факто власних сімей, дітей і внуків (пізніше страченими за допомогою голодомору), звинувачують більшовицьких агітаторів, мовляв вони були дуже вмілі, чого вартують лише таланти Троцького-Бронштейна! Але така аргументація нагадує аргументи Адама і Єви в раю, які замість того, аби розкаятися в непослухові до Бога, звинуватили одне одного і самого диявола. 
 
Певно що бій під Крутами не був би необхідністю, якби тогочасна українська влада не загравала з демонами соціалізму, а більшість нашого народу шанувала Четверту Заповідь: "Шануй свого батька і матір свою, що довгі були твої дні на землі!" Доктор Мартін Лютер так пояснює цю заповідь: "Ми повинні боятися і любити Бога так, щоб не зневажати та не гнівити наших батьків та інших старших, а шанувати їх, служити їм і слухатися їх та наділяти їх любов'ю і повагою".  Ця заповідь стосується пошани не лише до батьків сім'ї, але й пошани до батьків суспільства: вихователів, учителів і (увага!) до ВЛАДИ!
 
Замість того, аби виявити послух Богові та об'єднатися довкола хай слабкої, хай соціалістичної, але української влади, яка принаймні не боролася проти Церкви та не ставила на меті фізичне знищення українців і їхньої культури й самобутності і замість того, щоб дати відпір чужоземній орді, українці обрал послух диявольській пропаганді та нехтування одним із головних обов'язків чоловіка - захищати свою сім'ю, домівку, країну.  Висновок сумний -  наші предки або не розуміли Четвертої Заповіді, або свідомо нехтували нею, за що й потім дуже поплатилися, насамперед життям.
 
Коли ми обираємо привабливу безбожність замість простих Божих слів, тоді з'являються і героїчні Крути, і скорботні жнива Голодомору, і "піджачники" Другої Світової, і Чорнобиль, і вся українська історія. Хай не тішаться ті, що люблять відлежуватися на печах і ховатися по закутках - диявол, як підтверджує вся наша історія, нікого не щадить, а докладе всіх зусиль аби знищити не лише народ, але й усіх тих, що танцюють сьогодні під його дудку.  День пам'яті героїв Крут насправді має стати Днем каяття українських чоловіків, офіцерів, старшин і солдатів та щиросердечної постанови не допустити нічого подібного в майбутньому. І хай в цьому допоможе нам, всім українцям, Господь!

Немає коментарів: