Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа

 День Вознесіння – коронація нашого Господа, у якій Його проголошено Царем всесвіту. Ісусове вознесіння до Отця є Його входом до величнішого існування поза границями часу та простору, яке більше не обмежене Його станом пониження. Ісус тепер сидить по правиці Божій, що означає, відповідно до правильного вчення Лютера – повсюди. Це також означає, що Він знову перебрав ту владу та силу, які належали Йому ще з передвічності. Але все-таки наш Господь присутній з нами, що залишаємося обмеженими часом і простором. Він – з нами, як правдивий Бог і правдива людина і Він править Своєю Церквою через засоби благодаті, які Він запровадив: Його Слово і Його Таїнства. В цих засобах благодаті ми можемо осягати Царя всесвіту і отримувати передсмак грядущого банкету.

Молитва на Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа:
Всемогутній Боже! Твій Син Єдинородний, наш Господь Ісус Христос, вознісся на небеса, аби й ми могли возноситися в серці та розумі та весь час перебувати зі Спасителем, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Взаємовиключні принципи

Формула Злагоди… визнає «лише Святе Писання за єдиного суддю, правило і норму» (sola scriptura, iudex, norma et regula) відповідно до якого слід судити «всі вчення і всіх учителів». Тут вже передвіщено непримиренний конфлікт із історично-критичним методом: або sola scriptura буде iudex або ж критичний людський розум і ученість, але не обоє разом. Ці два принципи взаємовиключні. Один мусить неминуче правити, а інший служити; один має функціонувати владно, а інший – слугувати. І питання це не обговорюється. Tertium non datur.

Курт Маркварт

Коли влада сама собі закон

     Зверніть на це пильну увагу: Христос засуджений і вбитий найвищими посадовими особами і духовного, і світського царства, які установив Бог. Ці люди, які займали посади необмеженої  прилюдної влади, убили Христа! Бог призначив первосвящеників, старійшин і Синедріон Єрусалима, аби вони виконували власні обов’язки в повній гармонії із Божим Законом. Та уваги на той Закон Божий вони не звертали. Натомість вони зловживали своєю законною владою, аби зумисно зневажати Бога. Так, Бог наділив папу, імператора, королів і князів владою, аби вони владою, даною їм Богом, могли служити Богові. Як головному єпископові, папі була дана духовна влада зв’язувати та розв’язувати людям їхні гріхи. Імператорові, царям і князям влада була дана, щоб вони керували краєм і людьми, аби карати злочинців та зберігати мир на землі, будучи урядом світським. Ця влада була дана їм Богом, аби її використовувати відповідно до Божого Слова. Але що ж відбувається? Бог воістину каже їм: «Ти, імператоре, наділений мечем, то ж іди і вішай злодіїв на шибениці, страчуй убивць і так далі. Ти, папо, як єпископ, наділений ключами до Царства Небесного: тож кидай невиправних грішників до пекла відповідно до Мого Слова та Заповіді». Але ж вони цілковито нехтують Божим Словом. Вони кажуть: «Те, що ми робимо і те, що ми постановляємо – ось тільки те і буде законом».

Мартін Лютер

Хто найдосконаліший серед християн

    Досконалість і недосконалість не складаються із діл і не запроваджують якийсь окремий зовнішній порядок серед християн. Вони існують в серці, у вірі, в любові таким чином, що ті, хто вірує і любить найбільше – ті найдосконаліші, незважаючи на те, ким вони є назовні: чоловіком чи жінкою, князем чи селянином, монахом чи мирянином. Любов і віра не створюють ані сект, ані якихось зовнішніх відмінностей.

Мартін Лютер

Через віру в Христа: проповідь на 3-тю неділю Великодня

               ЧЕРЕЗ ВІРУ В ХРИСТА              

              (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

      А тому, що тримався він Петра та Івана, увесь народ зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься. І, побачивши це, промовив Петро до народу: «Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям? Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його. Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця. Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми! І через віру в Ім'я Його вздоровило Ім'я Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, принесла йому вздоровлення це – перед вами всіма. А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомості, як і ваші начальники. А Бог учинив так, як Він провіщав був устами Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові. Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповіданого вам Ісуса Христа, що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх!» (Дії 3:11-21). 

Христос воскрес! Воістину воскрес! 

Любі брати і сестри, якими були проповіді Апостолів? Як взагалі виглядали Служби Божі в Апостольські часи? Для нас це важливо знати, бо ми сповідуємо в нашому Символі віри: «Вірую в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву». Саме це слово «Апостольська» спонукає нас досліджувати віру та практику Апостолів. І не лише досліджувати, але й наслідувати її. 

Це важливо, бо ми живемо в Останні Часи – часи перед повернення Господа Христа у славі. І так само, як вже з’являлися фальшиві христи і ще будуть вони з’являтися, так само ми чуємо про людей, які називають себе «апостолами» і які зводять на манівці і відводять від Христа дуже багато людей. 

Недосвідченим людям вони пропонують здоров’я і багатство і чимало, інколи десятки тисяч людей ідуть за такими «апостолами» і втрачають інколи не лише те, що заробили важкою працею, але й навіть саме здоров’я, а інколи навіть власне життя. Такі фальшиві апостоли і пророки бували і в Києві – вони були особливо активні в передвоєнний період, пророкуючи процвітання і для окремих людей із тих, що приходили їх послухати так і навіть цілій нашій Україні. 

Самі ці фальшиві апостоли та пророки змогли організувати собі процвітання і зараз хтось із них проповідує далеко за кордоном, тоді як український народ відбиває атаки кровожерної Росії, в якій теж чільне місце в духовному житті займають саме фальшиві пророки, фальшиві єпископи і патріархи, які втім всіх переконують, що саме вони є правдивою, істинною церквою, натравлюючи своїх вірян на убивства українців. 

Тож важливо знати, яка Церква є справді Апостольською. Важливо знати, як поводились Апостоли і найголовніше – що саме вони проповідували. Сьогодні Писання в Діях Святих Апостолів зосереджує нашу увагу саме на проповіді Апостола Петра після того, як на ґанку Храму в Єрусалимі він в Ім’я Христа поставив був на ноги чоловіка, який був кривий з утроби своєї матері і, задля фізичного виживання, мусив жебракувати.

В Ім’я Христа колись нещасний чоловік тепер був щасливий і здоровий. Він міг тепер сам про себе піклуватись і не мав, звісно, потреби далі жебракувати. Пам’ятаймо, що керівники Храму дуже Христа ненавиділи і діяли у повній ненависті до Христа. Тож це чудо підтвердило, що вони перебували у жахливій помилці, а Ісус Назарянин, Якого вони видали на розп’яття є воістину Христос, Син Бога Живого. 

І коли народ збігся до Петра та Івана, які після чуда зцілення стояли на ґанку, то вони не організували шоу зі зціленнями  і обіцянками збагачення для тих, що послідують за ними. Але що ж робили Апостоли і зокрема Апостол Петро? Найперше Петро наголошує на тому, що не вони це чудо вчинили. Це не їхня заслуга. Апостоли не наповнені гординею і пихою. Вони не хочуть чути ніякої похвали на свою адресу. 

О, як вони відрізняються від нас, коли Господь щось учинить через нас, а ми починаємо поводитись, наче б то це – наша заслуга, що це наша власна сила або наше власне благочестя привело до таких класних наслідків і результатів. Ми починаємо надиматись і якби не сила тяжіння, то внаслідок людської похвали ми могли б незабаром витати вже десь у хмарах! 

Апостоли так не поводились. Вони виявляють смирення. І це смирення – не фальшиве. Воно – щире. Власне кажучи, вони дивуються навіть з людей, які збіглись на них подивитись! Це ж  Єрусалим! Це ж Храм! Це ж Дім Отця Небесного, Дім Отця Христового! Що ж ще ви очікуєте від Христа, Який діє через Його недостойних слуг! Це ж так Христа далі прославляє Бог! 

А що це за Бог? Апостоли нагадують ізраїльтянам, що це «Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків». Ну, звісно, ж вони знають цього Бога і знають, що це Його Храм. Але що ж вони накоїли! Ось про те, що вони накоїли і в чому полягає їхній величезний і найбільший гріх далі каже їм Апостол Петро. «Бог наших батьків», – каже він, «Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали». Багато-багато з них були свідками того, як Бог прославляв Сина Свого Ісуса багатьма величними чудами. 

А що ж вони, очевидці тих чуд зробили? Вони, замість того, аби славити Бога Ізраїля, видали Єдинородного Сина Божого. І яким жахливим, ганебним і богохульним було те видання! Апостол нагадує про те, що відбувалось зовсім недавно і було дуже свіжим у їхній пам’яті. Він нагадує їм, що вони не просто видали Ісуса, але й відцуралися Христа «перед Пилатом, як він присудив був пустити Його». 

Язичники перевершили народ Ізраїля відчуттям справедливості! Ті, що мали бути взірцями справедливості, відреклися Того, Кого навіть язичницький суд був визнав невинним і хотів був відпустити. Ізраїльтяни ж відцуралися від Того, Кого стількома багатьма чудами був прославив Отець Небесний! Як таке могли вчинити нащадки праведних патріархів: Авраама, Ісака і Якова? 

Але вони не просто відцурались від Христа. Вони зробили в той день ще й жахливий вибір! Апостол Петро далі проповідує і нагадує їм: «Ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця!» Ось так в них був вибір: вони могли вибрати Святого і Праведного, вибрати Христа і не мати такої ганебної, жахливої і кривавої плями в історії свого народу. Натомість вони вибрали душогубця – людину, яка сама проливала чужу кров, убивала інших, невинних людей. 

Замість Бога і Спасителя, вони вибрали Бандита! Подумаймо, любі брати і сестри, про те, кого ми вибираємо у ту мить, годину чи день, коли грішимо. Бо якщо ми коїмо гріх, то ми відправляємо Христа на розп’яття, а замість Христа обираємо богохульника, зневажника батьків, убивцю, перелюбника, злодія, брехуна або заздрісника. Ким ви були минулого тижня, любі брати і сестри? 

Ізраїльтяни в той день обрали бандита, душогуба – того, хто відбирав життя. А Христа «Начальника життя»,  – каже Апостол,  «ви забили». Вони, як то буває і з нами, вибрали гріх замість Христа і смерть замість життя. Бо заплата за гріх – смерть. І гріх завжди із собою несе і свої огидні наслідки і свою страшну заплату – смерть. 

Слава Богу, що проповідь Апостола не закінчується на гріхові народу а звіщає Добру Новину для ізраїльтян і для всіх нас. Він проголошує, що Христа: «воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми!» Вони – свідки воскресіння Христового. Христос воскрес! Христос живий і це чудо на ґанку – ще одне підтвердження про те, що кожен, хто вірує в Христа воскреслого той має і спасіння, і численні благословення! 

Ця віра – не плід діяльності зціленого чоловіка. Ні, ця віра – від Христа – наголошує Апостол.  Ця віра – від Спасителя! Ця віра – дар Божий! Хто вірує в Христа, той має спасіння, воскресіння і вічне життя!  Хто вірує в Христа, має також Божі благословення ще в цьому житті. Який жахливий вибір зробили ізраїльтяни! Який жахливий вибір робимо ми, коли грішимо. 

Та проповідь Петра, звісно, зворушила серця великої кількості мужів Ізраїля. Бо далі Петро, ведений Духом Святим, наче потішає їх і каже: «Браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомості, як і ваші начальники. А Бог учинив так, як Він провіщав був устами Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові». 

Гріх, який з далини часів і з нашої, язичницької перспективи, здається таким очевидним, не був настільки очевидним для всіх ізраїльтян, зокрема для тих, хто вимагав розп’яття Сина Божого.  Бо не весь Єрусалим хотів смерті Христа – значна частину Єрусалиму вірувала в Нього і оплакувала Його муки і смерть на хресті. Ця проповідь Петра хоча й навчає суддів судити справедливо, але нас навчає вона не бути суддями єврейського народу і взагалі тими суддями, що виносять смертний вирок, але тими, що хочуть для грішника спасіння. 

Тож і далі Апостол проголошує: «Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами». Покайтеся у гріхах ваших і зокрема у гріхові відречення від Христа, і наверніться до Христа, мужі ізраїльські – наче кличе їх Петро. Покайтеся у гріхах ваших і відреченні від Христа тоді, коли ви грішили і наверніться до Христа, любі українці та українки – чуємо ми відлуння тієї проповіді сьогодні. Апостольська проповідь принесла тисячі плодів у Єрусалимі. Хай усі християнські проповіді приносять подібні плоди. 

Адже Христос приніс повну жертву за всі ваші гріхи. Він помер на Голгофі за кожного з нас, аби були прощені. І Він на третій день воскрес із мертвих, аби ми, розкаяні грішники, були виправдані від наших гріхів і мали спасіння. Апостол Петро дуже хоче добра своєму рідному єврейському народові. І Він знає, що те добро, благополуччя, мир, спокій і спасіння можливі для народу, лише коли він уповатиме на Христа. Бо тоді настануть роки змилування для Ізраїля, адже Христос був заповіданий найперше для них. 

Ця істина стосується і нас, любі віруючі брати і сестри. Ділімося Доброю Новиною про Христа, нашого розп’ятого і воскреслого Господа і Спасителя. Хай український народ має роки змилування, добро, мир і спокій. І самі до повернення Христа у славі, перебуваймо у Слові Христовому, причащаймося Його істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері, в яких ми маємо прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Бо Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.

День Св. Фрідріха Мудрого, християнського правителя

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Фрідріха Мудрого, Електора Саксонського (1486-1525 р. р.), який був правителем в Саксонії, краї, у якому проживав Мартін Лютер. Якби не Фрідріх, то Лютеранська Реформація могла не відбутися. Народжений в Торґау 1463 р., він став настільки відомим за свої вміння політичної дипломатії і відчуття справедливості та порядності, що його підлеглі назвали його «Мудрим». Так і не зустрівшись з Лютером особисто, Фрідріх постійно свого богослова захищав і про нього піклувався. Очевидно, що Господь використав Фрідріха Мудрого, аби той врятував Реформатора від мученицької смерті. Фрідріх відмовився видавати Лютера до Риму на допит через звинувачення у єресі 1518 р. Коли Імператор Карл V проголосив Лютера ізгоєм у 1521 р., на Рейхстазі у Вормсі, Фрідріх надав притулок Лютерові у Вартбурзькому замку. На смертному одрі Фрідріх прийняв Господню Вечерю у двох видах (істинне тіло Христове та істинну Христову кров) – чітке сповідання євангельської (лютеранської) віри. Джерело: "Commemorations Biographies," Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship. (Ілюстрація - Фрідріх Мудрий і Мартін Лютер біля Розп'яття).

Молитва на День Св. Фрідріха Мудрого, християнського правителя:

Отче Небесний!  Аби зберегти відновлення проповіді Євангелія у Твоїй Церкві, ти послав їй Фрідріха Мудрого, світського правителя, який любив Твоє Слово і захищав Твій народ - віруючих людей. Посилай і нам правителів, які любитимуть Твоє Слово і захищатимуть найголовнішу свободу - свободу віросповідання, аби ми жили у мирі і, аби Твоє Євангеліє без перешкод проповідувалось по цілому світові; через Ісуса Христа, Твого Сина,  а нашого Господа. Амінь.

День Св. Афанасія Александрійського, пастиря і сповідника

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Афанасія Александрійського, християнського пастиря і сповідника. 325 року по Різдві Христовім, будучи секретарем і дияконом єпископа Александрійського Олександра, він взяв участь у Нікейському Соборі. На Соборі, тоді ще диякон Афанасій, активно відстоював божественність Христа і Його єдиносущність з Отцем. За чисте сповідування сьогодні в Нікейському Символі віри «Вірую в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, від Отця родженого перше всіх віків, нествореного, єдиносущного з Отцем, через Котрого все сталося», значною мірою ми повинні дякувати Богові за Афанасія, який відстояв Біблійну істину в запеклій суперечці з аріанами.  328 р. по Р. Х. Афанасія було обрано єпископом Александрійським.      Слід додати, що на 350 р. по Р. Х. саме Cв. Афанасій залишився одним-єдиним вірним Богові єпископом в східній частині Церкви, тоді коли решта таки відпали в аріанську єресь. Переживши чимало переслідувань і вигнань, фальшивих звинувачень і незаслужених прикростей (Мт. 5:10-12), Св. Афанасій завершив своє земне життя в цьому світі на єпископській кафедрі в Александрії 373 р. по Різдві Христовім. Св. Афанасієві також традиційно приписується укладання Афанасіївського Символу віри.

Молитва на День Св. Афанасія Александрійського, пастиря і сповідника:

Господи Боже! У час криз і небезпек Ти посилаєш мужів, які чітко проголошують істини Твого Святого Слова. Ми дякуємо Тобі за слугу Твого, Афанасія, через служіння якого Ти зберіг правдиве сповідання Церкви про Твого Сина Ісуса Христа. Продовжуй посилати Церкві вірних і здібних мужів, аби вони Твою істину і проголошували, і захищали, аби Твоє Ім'я - Отця, і Сина, і Святого Духа, славилось повіки віків. Через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

Відповідальність за покарання убивць

     Про закон меча сказано, що убивця – винен у смерті і по справедливості його слід убити мечем. А якщо справедливості чинять перепони або ж мечем нехтують так, що убивця помирає природною смертю, то Писання не фальшивить, кажучи: «Хто виллє кров людську з людини, то людиною виллята буде його кров». Якщо ж цей Закон, запроваджений Богом, не виконується, то відповідальність або провина за це лежить на людях, як і тоді, коли порушуються інші Заповіді Божі.

Мартін Лютер