Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 27 листопада 2016 р.

Проповідь на неділю торжествуючих святих


                                  
                        ЗАПЕЧАТАНІ НА ДЕНЬ ВИКУПУ

                 (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив! (Ефесян 4:30-32).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  в одній американській лікарні зявилася була нова медсестра. І вона зауважила жінку, яка ніколи не говорила, не промовляла навіть жодного слова. Вона перебувала в жахливій депресії і днями просто сиділа в своєму кріслі, весь час гойдаючись. «Ніхто не може її розговорити», – сказали досвідчені працівники новій сестрі.

Але ця сестра увійшла в кімнату жінки ще з одним кріслом-гойдалкою і впродовж однієї години щодня сиділа поряд із жінкою у депресії. Так минув місяць в кінці якого старша жінка промовила до нашої сестри: «Ви – дуже добра». Врешті-решт під кінець майже цілого року жінка вийшла із дуже глибокої депресії і повернулася додому.

Дозвольте розповісти вам ще одну коротеньку історію, героїнею якої є маленька школярка. Ми знаємо, що часом помирають навіть маленькі діти. Одного дня померла померла подружка цієї маленької дівчинки. Вона пішла провідати її матір. «Що ти їй говорила?» – спитався батько дівчинки. «Нічого», – відповіла дівчинка. Я просто сіла їй на коліна і плакала разом з нею».

Як часто, любі брати і сестри, нам бракує емпатії, здатності поставити себе на місце інших людей. Як часто бракує нам навіть звичайного співчуття. Як часто ми стаємо свідками або й учасниками сварок, а то й може брутальніших конфліктів! Як часто гріх у найнесподіваніший і водночас в найогидніший спосіб нагадує про цілком вільне життя у нашій плоті!

Сьогодні Апостол Павло звертається до християн у Ефесі із дуже чіткими словами. Ці слова, безперечно, стосуються християн у Києві і в будь-якому інші місті. «І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу», – каже він. Господь Святий Дух – Третя Особа Святої Трійці, істинний Бог і наш Утішитель, обіцяний Господом Христом.

Він привів нас до віри в Христа. Господь Святий Дух створив  у нас цю дорогоцінну віру. І Він її в нас живить. Він її в нас підтримує. Він освячує нас. Він живе в нас. Ми запечатані Ним у нашому Хрищенні. Відтоді ця печатка Святого Духа дійсна вже на все наше життя і навіть на цілу вічність. Як написано: «Один Господь, одна віра, одне хрищення» (Еф. 4:5).

І Він нас запечатав на день нашого викупу. Цей день буде довершено у Останній День – останній день цього грішного світу. І це буде день повернення Господа Христа у славі. Але цей день повязаний в абсолютний спосіб і з тим днем, коли за кожного із нас був принесений досконалий і повний викуп Ісусом Христом, нашим Господом.

            Той викуп – не лише досконалий. Той викуп кривавий. Якби то було просто срібло або золото, то напевно наше нехтування цього викупу не засмучувало б таким чином Господом Святого Духа а може й не засмучувало б Його взагалі. Але викуп принесений Сином Божим, був кривавий.

Істинний Бог стався людиною, аби забрати всі до одного наші гріхи і всі до однієї наші провини на Себе. І змити їх Своєю святою і дорогоцінною кров’ю. Він буквально втопив усі ваші гріхи у Своїй крові. Немає такого вашого гріха, любі брати і сестри, за які Ісус не зазнав виняткових мук на Голгофському хресті за які Божий Син не помер.

Христос, закривавлений і принесений у жертву Агнець Божий – ось ціна викупу за всі нас. І Христос, воскреслий Спасителль, із ранами від цвяхів на Його святих руках і ногах, із проколотим римським списом боком – ось доказ того, що викуп був досконалий і повний.

Аби ми могли цим викупом скористатися, Господь Святий Дух запечатав нас Собою. Він поставив на нас печать, що ми належимо Богові і що Він є нашим Опікуном, Провідником і Утішителем. Він нас настільки любить і настільки весь час хоче бути з нами, аби бува з нами нічого лихого не трапилося, що Він Сам оселяється в нас так що Апостол каже: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» (1 Кор. 6:19, 20).

Господь Святий Дух береже нас до дня викупу, і, як навчає Писання і сповідує доктор Мартін Лютер Господь Святий Дух «воскресить мене і всіх мертвих. І дасть вічне життя мені та всім віруючим». Як чудово, що ми бережені Господом Святим Духом аж до того часу!

Але Святого Духа можна засмутити. І Апостол каже, аби ми цього не робили. Через це каже він: «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою». Господа Святого Духа засмучують наше роздратування, наш гнів, наша лютість, наш крик, наша лайка і наша злоба. Але звідки вони беруться?

Господь Ісус Христос пояснює: «Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину. Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. Оце те, що людину опоганює» (Мт. 15:18-20). Аби нам зрозуміти природу того, що засмучує Господа Святого Духа, маємо розпочати з кінця, зі слова «злоба», бо саме вона є коренем усього того, що має від нас забиратися. Саме з нього тягне собі життєві соки те зле дерево, про яке Спаситель каже: «Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити» (Мт. 7:17, 18).

І ось така злоба перше народжує роздратування. Нас багато чого може дратувати. І часто можуть дратувати навіть дрібниці. Вже в цю мить нам варто звертатися до нашого Господа з проханням: «Господи, помилуй!  Господи, допоможи!» І вже тоді нам слід звертатися до Господа з чудесно молитвою із Псалтиря: «Серце чисте створи в мені Господи, і духа праведного в моєму нутрі віднови!»

А що може статися далі, ми знаємо з жахливої історії про перше убивство на землі. Все ж почалося із серця, із злоби, із роздратування Каїна, яке потім переросло у гнів. Це – друга фаза прояву злоби і ця фаза слідує за роздратуванням.  Роздратування, а потім гнів.  Якщо ми можемо порівняти злобу з водою, а роздратування з водою що почала вже нагріватися, то гнів нагадує гарячу воду, яка ось-ось закипить і нарешті з’являється кип’яток, окріп – лютість.

А вже лютість кипить, бурлить у серці, наче кипяток в випускає із себе пару – крик  і лайку або ж, богохульство, як ми можемо перекласти цей вислів з грецької мови. І як окріп обпікає людей і може настільки сильно обварити, що людина може від опіків навіть померти, так само і крик, і лайка, можуть завдати дуже болючих і навіть смертельних ран нашим ближнім.

Господь Святий Дух прекрасно знає наш духовний стан. Він знає, що гріха ми не позбудемося аж до кінця нашого життя в цій грішній плоті. Але Він починає засмучуватися коли в нас зявляється навіть роздратованість. «Не засмучуйте Духа Святого Божого»каже Апостол. І він також каже, аби ми не чинили опір тому, як Господь Святий Дух забирає від нас цю злобу, і роздратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайку, і богохульство.

Натомість Господь Святий Дух хоче, аби користувалися завжди Його щедрими і прекрасними, чудесними і шляхетними дарами.  «А ви»,  – каже він, «один до одного будьте ласкаві». У диявола свої дороги, а в Бога – свої. У світу свої способи, а у Церкви – свої.  Будь один до одного ласкаві, будьте прийти один одному на поміч. Не проявляйте байдужості, а будьте поряд із людьми, що мають біду. Згадайте медсестру та маленьку школярку із нашої сьогоднішньої оповіді. А особливо згадайте Господа, Який обіцяє завжди бути поряд з нами і завжди є. Він каже нам: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Мт. 11:28, 29).

Апостол каже: «А ви будьте милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!» Це – дуже важкі слова для грішної плоті. Грішна плоть вважає, що вона єдина має рацію, і всі повинні їй коритися. Вона любить карати і мститися, а не виявляти милість та ще й прощати гріхи та провини наших кривдників.

«Скривдив мене? Гаразд! Ти за це заплатиш!»  Ось алгоритм поведінки грішної плоті, нерозкаяного чоловіка та нерозкаяної жінки. І коли в нас зявляються такі думки, бажання помсти, відплати злом за зло, то Святий Дух вельми через це засмучується. Бо Він хоче, аби ми діяли зовсім по-іншому.

Господь Ісус промовляв: «Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння» (Мт. 9:13) і: «Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних...» (Мт. 12:7). Милості від нас хоче Бог до інших людей, а не суду, не справедливості.

Як би Господь ставився до нас у всій Своїй справедливості, якби Він не послав Свого Сина Ісуса Христа, то сьогодні, напевно, не було б і цього світу, і нас із вами. Псалмоспівець дуже істинно сповідує: «Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико? Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе... Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я вповаю. Виглядає душа моя Господа більш, ніж поранку сторожа, що до ранку вона стереже.  Хай надію складає Ізраїль на Господа, бо з Господом – милість» (Пс. 129:3-7).

Чому так надіється Псалмоспівець на Господа? Чому він так уповає на Його Слово? Чому душа його виглядає Господа більше ніж світанку сторожа? Бо з Господом – милість! Милість – яке це чудове і солодке слово! Милість несе прощення гріхів. Ця милість має високу ціну хрест Голгофи, Ісус наш Господь розп’ятий і воскреслий. Але з Господом – для розкаяних завжди милість.

І в нас так само Господь хоче бачити милість і прощення такого самого як Бог дає нам через Христа, запрошуючи нас навіть до Свого Столу, до причастя Христовими істинними тілом і кровю у хлібі та вині Святої Вечері. Аби ми, будучи покріплені такими великими дарами виявляли те, що кожної миті Бог виявляє до нас: ласку, милість і прощення. Заради Христа. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

Немає коментарів: