Рости на спасіння (проповідь)

пʼятниця, 29 вересня 2017 р.

Істинне служіння і служіння сліпих фантазій


(Павло) протиставляє своє служіння сліпим фантазіям тих фанатиків, які прагнуть отримати і мріють мати Святого Духа без усного слова – тими, хто може заповзати в якийсь закапелок і осягати Духа через сни, відводячи людей від проповідуваного Слова і видимого служіння…
Ці слова – удари і поштовхи на фальшивих апостолів і проповідників. Павло – смертельний ворог телепнів, які вельми вихваляються, вдаючи, ніби мають те, чого насправді не мають і мати не можуть – вони хваляться, що мають Духа у великій мірі і вони готові радити та вказувати цілому світові, і хваляться спроможністю вигадувати щось нове. Зі своїх голів вони витягують те, що мало би бути надзвичайно цінним і небесним, як це було в минулому з папою і монахами.
«Ми ж так не робимо», – каже Павло. «Ми не покладаємось на власну мудрість і здібність. Ми проповідуємо не те, що самі вигадали. Але ми хвалимось Христом і віримо в Христа перед Богом, що вас ми вчинили божественним листом, написали на ваших серцях не наші думки, а Слово Боже. Проте ми не вихваляємось власною силою, а ділами та силою Того, Хто нас покликав і оснастив нас для такого служіння і від Кого виходить усе, що ви почули і в що ви ввірували».
Ось та слава, про яку може заявляти кожен проповідник – спроможність промовляти з повною упевненістю у серці: «Таку довіру маю я до Бога у Христі, що те, що я навчаю і проповідую – воістину Слово Боже». Так само, коли він виконує інші офіційні обов’язки в Церкві – христить дитину, відпускає гріхи і втішає грішника – все це мусить здійснюватися з тим самим непохитним переконанням, що такою є заповідь Христова.
Той, хто навчатиме і користуватиметься владою в Церкві без цієї слави, «то краще б такому було», – каже Христос (Мт. 18:6), «коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині...» Бо диявольські обмани він проповідує і смерть він спричиняє… Вчення і діла всіх єретиків та бунтівних духів звичайно не видають в них довіри до Христа, їхня власна слава – ціль їхнього вчення і повага та слава від людей – мета їхнього бажання.
Мартін Лютер, З проповіді на дванадцяту неділю по Св. Трійці

Немає коментарів: