суботу, 6 січня 2018 р.

Проповідь на Надвечір'я Різдва Христового


РАДІСТЬ ВЕЛИКА ДЛЯ ВСІХ ЛЮДЕЙ

       (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І трапилося тими днями, – вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. І всі йшли записатися, кожен у місто своє. Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна. І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, – бо в заїзді місця не стало для них... А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... Та Ангол промовив до них: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме». І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Єванегліє від Св. Луки  2:1-14).

Христос рождається!  Славімо Його!

Дорогі брати і сестри, здається весь світ хоче святкувати Різдво Христове. Втім він хоче святкувати його у власний спосіб, по своєму. В останні десятиліття, зокрема в Америці наголос робився на тому, щоб святкувати саме Різдво, а не Різдво Христове. А в Україні, здається, більшість людей святкують просто Різдво вже від початку проголошення незалежності нашої держави.

Яке воно Різдво без Христа? Це може бути Різдво з барами та ресторанами, з лижами та курортами, з дорогими подарунками та розвагами. Це може бути Різдво із солодощами та хороводами під ялинкою, Різдвом із Дідом Морозом і Снігуронькою, Різдво із карнавалами, піснями і танцями та різдвяним розпродажем. 

І це – Різдво без колядок, в який прославляється Христос, Який народився. Це – Різдво без каяття в гріхах і без вдячності Богові за Слово, Яке сталося тілом і в Ім’я Якого ми прощені, виправдані і маємо вічне життя. Це – Різдво без церкви і без святих Божих, які поспішають до сповитої Дитини. Це – Різдво без Воплочення і без того, що це Воплочення дає – святе тіло та кров у хлібі та вині, а з ними прощеня гріхів, спасіння і вічне життя у Царстві Божому.  Це – Різдво – з веселощами, але без радості.

Це Різдво, коли слова із сьогоднішнього Євангелія «радість велика для всіх людей» сприймаються без причини цієї радості – без Христа. «Навіщо тобі Христос?» – питається диявол і пропонує: «Я можу тобі організувати значно веселіше свято. Ти будеш мати набагато гостріші відчуття і масу задоволень без нього. Христос навязує надто багато заборон. А що це за свято, якщо ти не можеш робити те, що хочеш?» 

«Навіщо тобі Христос?» – вторить дияволу світ. «Навіщо тобі обмеження у веселощах. Поглянь, які шикарні веселощі на тебе чекають у світі! Тут набагато більше розваг, ніж ти отримаєш у церкві з Христом!»

А грішна плоть буде, звісно, їм підтакувати: «А про родину ти подумав? Хіба накрити столи для родичів або відвідати їх не важливіше від Різдвяної служби?  Різдво ж буває всього раз на рік!  І святкувати його треба так, щоб надовго запамятати. А якщо ходитимеш до церкви, то в тебе на справжні речі часу не вистачить».

Як те найперше Різдво залишається подібним до нинішнього Різдва у стількох багатьох аспектах! Світська влада завжди має свої плани. Інколи нам ці плани можуть дуже не подобатись. Навряд чи плани Цезаря Августа про перепис подобались мешканцям Римської імперії, і зокрема євреям. Всі мусили іти на перепис у місце свого походження. Така ідея могла сподобатись власникам готелів, кораблів і всього такого подібного, але не тим, хто такої пори мусив вирушати часто в далеку і не завжди безпечну подорож.

Проте ми «знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Рим. 8:28). Ось так і перепис привів Йосипа і вагітну Діву Марію до Віфлеєму, з якого вони, будучи нащадками царя Давида, походили. Діва Марія, на девятому місяці вагітна Сином Божим, мусила здолати всю дорогу від Назарету в Галілеї до Віфлеєму в Юдеї, бо така була постанова уряду. 

А через уряд діяв Бог, бо таким чином мало виконатись пророцтво, яке Господь Святий Дух проголосив через пророка Михея: «А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних» (5:1). І Марія, і Йосип лише корилися  волі Господа, Який вів їх Своєю могутньою правицею, під Своїм люблячим захистом у благодаті, яка ось-ось станеться тілом. Аби благодать воплотилась і виконався Божий задум і план, Господь Бог руками римської влади зрушив увесь світ.

Світ, який так часто сміється з Бога і проти Бога бунтує, змушений був Богові прислуговувати, вважаючи що служить сам собі. Господь лише сміявся і радів з усіма небесами, коли настала та чудесна мить, яку наше Євангеліє описує простими словами: «І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила».

Якби повз ту стаєнку проходив якийсь перехожий, то він би нічого особливого не зауважив. Він побачив би бідну сімю, яка прибула до Віфлеєму.  І він побачив би немовля, покладене в ясла – годівницю для худоби, бо колиски в тій стаєнці годі було шукати. Він, можливо привітав би подружжя з Новонародженим, Якого Марія сповила, та й пішов би собі далі своєю дорогою. 

Так, буває, проходимо повз Христа і ми. Ми не зауважуємо Бога-Спаса, хоча Він – зовсім поряд. Наші природні очі не можуть Його впізнати. Як і не впізнали б Його пастухи, які тієї першої святої ночі пильнували на полі отару свою. Навіть якщо ця стаєнка була їхня і вони туди привели б своїх овечок, то ні овечки їхні, ані пастухи чогось особливо в Йосипі, Марії та Немовляті не побачили б – люди, як люди.

Проте ця ніч – тиха і свята ще й через особливе обявлення. Христос народжується в стайні, а коло пастухів зявляється Ангел і їх осяює слава Господня.  Коли зявляється ангел Господній, то перша емоція, яка зявляється у людини – страх. Псалом так описує ангелів:» Благословіть Господа, Його Анголи, велетні сильні, що виконуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!» (102:20)

І ці «велетні сильні» з’являються, зазвичай у ключові моменти історії людства. І наші пастухи не просто перелякані, а «перестрашились страхом великим», коли побачили Ангела, Божого посланця, велетня сильного і коли над ними засяяла слава Божа. 

Як дивно діє Господь!  Слава Божа осяює не печеру-стаєнку, в якій народжується Божий Син. Не ясла, куди Його кладе Мати Божа. І навіть не Самого сповитого Христа. А слава Господня осяює пастухів. Бо саме тут промовляється Євангеліє і саме тут навчається вірі, а не зору. 

Якби слава осяяла Христа, як у день Його Преображення - якби Він одразу з перших годин Свого життя виявляв Свою повну славу, чи то яслах, чи то в стаєнці-печері, то біля неї вже за декілька годин товпився б люд не лише із Віфлеєму, і навіть не лише із Єрусалиму, а й із самого Риму. Незліченні натовпи всіх можливих любителів багатства і влади оточували б ясла із Христом і перенесли б їх у найдорожчий готель світу, а на пелюшки віддавали б найліпші свої ризи царі світу. Але Христос народився не для цього. Через це слава Господня супроводжує Його Слово в ту святу, тиху ніч, а Ангел заспокоює наляканих мало не до смерті пастухів.

«Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім», – каже він. Він заспокоює їх, а потім його Євангеліє стосується не лише пастухів, але й нас, і всіх людей на світі. Радість велика, що станеться людям усім – початок Різдвяного Євангелія з небес. Радість велика, бо буде подолано гріх, владу диявола і смерть. Радість велика, бо здобудеться прощення гріхів, виправдання, спасіння і вічне життя.

Радість велика – для всіх людей, бо Христова жертва буде принесена за всіх без винятку людей. І Його Євангеліє призначене для всього людства, незважаючи на поділи, які в йому існують чи то на раси, чи на нації, чи на стани, чи на що завгодно. Радість Різдва призначена і благовіститься для всіх без винятку людей!

Але де та радість? Не просто у Різдві Сина Божого. Бо, хоча  каже Ангел, «сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь», наголос його слів не на Різдві, яке серед християнських народів святкується всього 12 днів, а на Спасителі, на Христі, на Господі. А далі він промовляє ще одне надзвичайне речення: «А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме».

Ось ознака радості, і слави небесної, і спасіння, і вічного життя, і Царства Небесного – сповита Дитинка, яка лежить у яслах. Цю Різдвяну ніч бачив за сімсот років до цього дня Св. Пророк Ісая і виспівував: «Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру» (9:2). Поза цією Дитиною немає істинної радості великої, ні слави небесної, ні спасіння, ні вічного життя.

А в сповитій Дитині є це все, і невимовна міра благодаті, невимовної любові до кожного з вас, любі брати і сестри. Радість велика – це Христос. Спасіння – це Христос. Вічне життя – це Христос. В честь сповитої Дитини в яслах лунає небесний хор: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!», слова якого повторюють у Церкві на початку кожної літургії, у час якої ми, як пастухи тієї першої Різдвяної ночі теж приходимо до ознаки нашої радості – сповитого Христа – сповитого у Слові, сповитого у Таїнстві Святої Вечері.

Вірою ми чуємо Царя слави, сповитого у літерах і звуках Євангелія, і євангельської проповіді. Вірою ми торкаємось устами Його святих та істинних тіла та крові сповитих у хлібі та вині, і маємо те, що Він здійснив для нас, що Він має і завжди щедрою мірою дає кожному, хто сьогодні вклоняється Христові, народженому у Віфлеємі – прощення гріхів, і спасіння, і вічне життя, і Свою неперестанну любов, і всі Свої рясні благословення.

Яка це радість – бути сьогодні у Церкві Божій, і чути цю велику радість і святкувати її – радість сповиту, у пелюшках, у Слові, у Святій Вечері, аби останнього дня брати участь у радості слави Христа воскреслого і з Ним увійти в Царство Слави і вічне життя. Бо Христос народився! Славімо Його! Амінь.

Немає коментарів: