субота, 2 лютого 2019 р.

Проповідь на Стрітення Господнє


                           
                  СПАСІННЯ ПЕРЕД ВСІМИ НАРОДАМИ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

А коли – за Законом Мойсея – минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, як у Законі Господнім написано: «Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу», і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано,  – «пару горличат або двоє голубенят». І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, – людина праведна та благочестива, – що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене. А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: «Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, – і меч душу прошиє самій же тобі, – щоб відкрились думки сердець багатьох!»  Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, – вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав. А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету. А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала  (Євангеліє від Св. Луки 2:22-40). 

            Усім…  улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, від наших зустрічей із іншими людьми може багато чого залежати. Інколи людські долі різко міняються лише після однієї-єдиної зустрічі.  Хтось зустрічає свого майбутнього чоловіка чи дружину. Хтось зустрічає друга або подругу. А хтось зустрічає людину, від якої у його чи її житті будуть одні проблеми. 

Сьогоднішнє наше свято теж називається зустріччю – Зустріччю Господа або ж Зустріччю із Господом. Ця зустріч відбулася в Єрусалимі, у храмі, куди Марія і Йосип принесли Ісуса. Юдеї мали закон, відповідно до якого жінка після народження мала прочекати сорок днів, після яких вона вже вважалася обрядово чистою і могла заходити до храму в Єрусалимі. 

Сорок днів після народження Сина Божого минулися і ми бачимо Діву Марію разом із Йосипом у храмі. Це було єдине місце, де можна було приносити жертву Господу.  Через Мойсея юдеї мали ще інший наказ: «Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу».  Кожен первісток чоловічої статі мав бути посвячений Господу.  Цей наказ юдеї отримали від Господа у часи виходу Ізраїлю із Єгипту, із дому рабства. 

У ту ніч найпершої Пасхи кожен перворідний у єгипетських домівках, окрім домівок Божого народу, був убитий. А ті, домівки, одвірки яких були позначені кровю пасхального ягняти та домівки, де споживалося пасхальне ягня, Господь пощадив. На спомин про цей чудесний порятунок перворідних, вони мали бути посвячені на служіння Господу – Він порятував їх, використовуючи ягня, для Себе.  

То була чудесна постанова посвячувати своїх синів-первістків на служіння Господу або ж приносити за нього викуп – жертву на підтримку служіння Слова. Так зробила, як ми чули сьогодні в читанні Старого Заповіту Анна посвятила свого первістка, Самуїла, на служіння Господу. Самуїл став одним із найвеличніших пророків Старого Заповіту.  Люди Божі посвячували Господу своїх перворідних синів. Господь посвячує нам Свого Сина Єдинородного. 

Марія і Йосип не з племені Левія. Вони приносять викупну жертву. Хоча Христос – досконала Жертва, вони виконують Закон. Їхня жертва невеличка, вони прийшли, щоб принести в жертву Господу «пару горличат або двоє голубенят». Це жертва бідних людей. Але на руках своїх вони приносять – Жертву святу і досконалу, Ягня Боже, Христа, Який через тридцять три роки принесе Себе у жертву за всіх без винятку людей. 

І ось у храмі відбувається зустріч, на честь якої назване наше сьогоднішнє свято. Господь зустрічається із Своїми людьми. Перша Його зустріч із Семеном. Писання каже нам, що цей Семен був «людина праведна та благочестива, – що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому». Це означає, що Семен був віруючим чоловіком. У Старому Заповіті кожен праведний в очах Божих – праведний через віру в Христа грядущого.  

Семен – чудовий приклад, який свідчить про виправдання вірою і того в що вірували праведники Старого Заповіту. Вони чекали на Потіху для Ізраїля, тобто на Месію, на Христа. Іншої Потіхи Господь не обіцяв. Через Пророка Ісаю Він звіщав: «Я, – Я ваш Той Утішитель! Хто ж то ти, що боїшся людини смертельної й людського сина, що до трави він подібний? І ти забуваєш про Господа, що вчинив був тебе, що напнув небеса Він та землю заклав, і завжди щоденно лякаєшся гніву гнобителя, що готовий тебе погубити. Але де той гнобителів гнів? Закутий в кайдани небавом розв'язаний буде, і не помре він у ямі, і не забракне йому його хліба. Бо Я – Господь, Бог твій, що збурює море, – й ревуть його хвилі, Господь Саваот Йому Ймення!» (51:12-15).  

Про Христа, Який мав прийти до Свого народу і визволити євреїв і язичників від усіх гріхів звіщали усі пророки, усе Писання. Кожен, хто вірував у прощення гріхів заради Христа, Який гряде, був виправданий самою вірою в Христа грядущого, як наш Семен. Через це він називається праведний і благочестивий. Бо він також ділився Божим Словом із іншими людьми, і робив добрі діла, які були плодом його спасенної віри. Так само праведними і благочестивими називає Бог вас, любі віруючі брати і сестри. Такими ви є винятково через вашу віру в Христа. 

Але ця віра – не ваше діло. Це – не якесь ваше рішення, якась ваша ухвала. Це – діло Боже. Це віра Христова. Її у вас, як і в праведному Семені створив Господь Святий Дух. І, коли Він уже віру творить, то перебуває у вас. Через це й Апостол Павло каже, звертаючись до віруючих у Христа: «Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?» (1 Кор. 3:16). 

І Святий Дух цю віру створив для того, аби нею ви були з Христом і мали все те, що Христос здобув для вас Своєю жертвою на хресті, Своєю пролитою святою кров’ю, Своєю невинною смертю і Своїм світлим воскресінням. Він здобув для вас прощення гріхів, виправдання, праведність, воскресіння і вічне життя у Божому Царстві.  

І ця віра завжди прагне бути з Христом, з Христом ходити і навіть Христа бачити. Ось і Семен теж хоче побачити Христа. Його бажання було неймовірно велике. Навряд чи був старий єврей крім Семена у той час в Єрусалимі, який так сильно хотів побачити Христа.  

Звісно, було багато віруючих старих євреїв у той час, які вірували в грядущого Христа і вірою в Якого вони спаслися.  Адже проповідуване  Боже Слово приносило свій плід – віру в Христа, а з нею і Царство Боже. Але Семен був особливий – йому Бог дав обітницю, що Він на власні очі побачить Христа. 

Семен не бігає ніде по цілому світові. Він чекає на Христа там куди його приводить Святий Дух – у належному для віруючих людей, в Єрусалимі, у храмі, як і нам обіцяно Христову присутність і зустріч із Сином Божим у Слові і в Таїнстві. А Семен має особливий привілей – взяти на руки Сина Божого і промовити чудесні слова, які, безперечно йому в уста вклав Господь Святий Дух, що на Семенові перебував. Ці чудові слова ми повторюємо кожного разу на наших Вечірніх. 

«Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» – пророкує праведний Семен. Він радий, що Господь нарешті відпускає його. Чому він радіє? Бо він на власні очі побачив Спасіння від Бога – свого Спасителя, в Імя Якого він, грішник за природою,  прощений, виправданий і має вічне життя.   

Він також радіє, що Бог виконав Свою обітницю, пославши обіцяного Ним Спасителя для спасіння усіх народів. Немає такої людини і такого народу, заради якого Христос не прийшов і не пролив Свою святу, невинну і дорогоцінну кров. Він прийшов для спасіння і євреїв, і поган, як це було передвіщено усім нашим праотцям, починаючи від Адама і Ноя.  

Христос, каже Семен, виведе поганські народи із темряви гріха, невідання істинного Бога до дивного світла Свого. Його Слово сяяло над Ізраїлем, а тепер засяє і над усіма іншими народами, що не мали цього Світла-Христа на своїх дорогах і у темряві простували просто до глибин аду на вічні муки. Тепер усе зміниться – Христове Світло засяє по цілому світові, а Ізраїль, з якого вийде Христос прославиться через Христа серед усіх тих народів, де буде проповідуватись Євангеліє.  

Проте в Ізраїлі самому, пророкує далі Семен, не все буде так просто. Христос прийшов, аби спасти усіх людей, і звичайно ж, усіх ізраїльтян. Але багато ізраїльтян через Христа не піднімуться, а упадуть, каже Семен. Піднімуться – це ті, що увірують в Христа, як і увірував був Семен, і вони отримають прощення гріхів, праведність і вічне життя.  

А упадуть – це ті, що відкинуть Христа, не увірують у Євангеліє, а навпаки глузуватимуть з Сина Божого, переслідуватимуть Його, вимагатимуть Його розіпнути, і будуть богохульствувати проти Нього з усіх сил власного невірства. Ці упадуть. Суперечки про Христа триватимуть між юдеями, і триватимуть підйоми, і падіння.  

Підйоми – для тих, хто увірує в Сина Божого і через віру стане Божим дитям і матиме вічне життя. І падіння аж у глибини пекла для тих, хто дивитиметься на Христа у невірстві і відкидатиме Його, Спасіння, обіцяне і дане Богом. Христос – знак на сперечання. І тепер вся атака невіруючих спрямована на знак Христа в цьому світі – на Його Церкву, на Його Слово, на Його Таїнства, і на Його віруючих людей. На власному досвіді ми переконуємось у істинності цього пророцтва. 

Семен виголошує пророцтво і для Марії, проголошуючи про те, що Спасіння Боже не буде безболісним для неї, бо їй як Матері Божій, доведеться бачити, як розпинатимуть її Сина і коли вона все це буде бачити, то її душу прошиє меч, не залізний, а духовний. Діва Марія зазнає великих страждань. Її серце буде розриватися від невимовних страждань і туги.  Але відкриються серця багатьох Господом Святим Духом до віри в Христа, Якого також славить сьогодні і Анна, пророчиця, що теж чекала визволення для Єрусалиму – визволення не від мирських речей, а від гріха, від влади диявола і смерті.  

Анна цього дочекалась.  І тепер вона радіє Христом, зустрівши Його, і розповідає про Нього іншим віруючим, як і радіємо ми зустріччю з Христом у Його Слові і у Його Святій Вечері, бо з Христом і у Христі, і лише в Ньому – наше спасіння і наше визволення, і життя вічне. Заради Нього. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Немає коментарів: