Проповідь на 1-у неділю по Богоявленні

                                

                        РІК УПОДОБАННЯ ГОСПОДУ
                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю, щоб проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі, щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духа! І будуть їх звати дубами праведности, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь! (Ісаї 61:1-3).

            Усім,.. улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7)

            Дорогі брати і сестри, ось вже скоро буде два тижні, як ми живемо в новому 2020 році. Інтернет рясніє порадами, що робити і чого не робити в новому році, аби життя було кращим, або як тепер люблять говорити – якіснішим. Та й ми самі можемо складати наші плани і ухвалювати певні постанови про те, що ми будемо робити в новому році і те чого ми робити не будемо.

            І таки щороку ми можемо мати розчарування, оскільки наші постанови можуть не спрацьовувати так як ми собі планували або й зовсім не працюють, і ми опиняємось знову там, де починали. По суті, це добре нагадування про те, що ми – слабкі людські істоти, які часом стають заручниками несприятливих обставин, часом – рабами нездорових, а бува і шкідливих звичок, а то й гріхів. Нам не під силу самим справитися з тим, що сильніше за нас: з гріхом, дияволом і світом.

            Сьогодні слова із пророцтва Ісаї нас сильно підбадьорюють. Вони свідчать про Христа, Який дає свободу і дає нове життя, нову перспективу на сьогодні, на завтра, і на цілу вічність. Ці слова, які промовляє Ісая, належить насправді вічному Божому Синові, який через 700 років після цих слів, промовлених через Ісаю, воплотиться у Віфлеємі, і промовить їх у синагозі в Назареті.

            Св. Євангеліст Лука пише: «І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати. І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування. І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього. І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!» (4:16-20).

            Господь ці слова проголошував і пояснював у синагозі вже після Свого Хрищення від Івана в Йордані. Тоді на Нього видимо, у вигляді голуба, сходив Святий Дух, засвідчивши таким чином, що Ісус з Назарету – Помазанець, тобто Месія-Христос. Ці слова, які промовляє Ісая дуже важливі для нас. Бо вони розкривають нам сутність Христа і Його служіння.

            Ісус Христос – Бог во-плоті. Це тайна, але це водночас правда. У Христі, каже Апостол Павло «тілесно живе вся повнота Божества» (Кол. 2:9). Бог об’являє Себе нам через Свого Єдинородного Сина, Ісуса Христа. Якщо ми хочемо знати Бога, то нам слід знати Христа і звертати пильний погляд саме на Христа.  Об’явлений, істинний Бог є лише в християнстві. Інші релігії багато говорять про Бога, але істинного Бога не знають. Вони радше наповнені висновками, зробленими зі свідоцтва світу про Бога, із сумління та ідей, які рясно підкидав і озвучував противник людського роду, диявол та його військо – різноманітні біси.

            Проте навіть у християнстві і світ, і диявол багато попрацювали, аби ми не знали Христа істинного, Якого об’являє Писання і Який сьогодні про Себе розказує Сам через уста Ісаї.  Якщо дияволові через своїх емісарів не вдається переконати нас, що Христос – не Бог і таким чином дияволові не вдається вирвати нас із християнства, то він тоді всі сили спрямовує на те, аби ми не знали, що Христос – Бог милостивий, люблячий і благодатний, а вірили в те, що Христос – суворий Суддя, невблаганний і неприступний, Який шукає лише за що б таке нас ударити і покарати.  Або диявол і світ намагаються переконати нас, що Христос – Бог байдужий і Йому немає діла до нас, віруючих.

            Син Божий сьогодні спростовує фальшивих учителів. Він з перших слів заявляє про те, що Він – Бог. І каже, що Він – Помазанець. Він – Месія. Він – Христос. Він – Цар. Він – Пророк. Він – Первосвященик. Для цих служінь Царя, Пророка і нашого Первосвященика Він був помазаний у Своєму святому Хрищенні на Йордані. Для цього Бог воплотився і став Слугою. І служіння Його – не служіння суду, а служіння милості, любові і благодаті до Свого народу, до істинного Ізраїлю – Христової Церкви.

            Який чудовий наш Господь. Як гарно Він нам служить! Він прийшов, щоб «благовістити сумирним». Ці сумирні – не пихаті і самовпевнені святоші або нерозкаяні та зухвалі грішники. Сумирні – це нещасні, утискувані та бідні Божі люди, тобто віруючі. Для нас лунає благовіст Христа або ж радісна новина про те, що Син Божий і Син Давидів – наш Спаситель від гріха і навіть Спаситель усіх людей світу. Іншого Спасителя поза Ним немає.

            І коли Він проповідує нам Євангеліє, то це воістину радість і добра новина, адже Його Слово звернене до нас і саме до нас спрямована Його любов. Він запевнює нас, що нам належить Царство Небесне. І Він – не такий Цар, як царі світу, які живуть за принципом «своя сорочка ближча до тіла». Ні, Він – Цар, Який віддає Себе за Своїх підданих на Суд Божий, забирає на Себе всі наші гріхи та провини і помирає за них на Голгофському хресті, на якому про Його Царство свідчив напис, зроблений Пілатом «Ісус Назарянин – Цар Юдейський».

            Наш Цар Христос на третій день вийшов із гробу переможцем над смертю і утішає нас сьогодні, що ця перемога – наша. Бо Він перейшов і муки, і смерть, і гріб – для нас. Отже й воскресіння для вічного життя належить теж усім, хто вірує в Христа і уповає на Нього. Який цар або навіть президент будуть виходити до нас хоча б один раз на місяць, аби бодай потиснути нам руку? А наш Цар Христос щонеділі не лише доторкується нас Своїми істинними тілом і кров’ю  у хлібі та вині Святої Вечері, але й причащає нас ними, аби через таку спільноту, запевнювати нас, що Він нас любить, що наші гріхи прощені і що нам належить вічне життя у Його Царстві.

            Ось так благовістить сумирним Христос. Він благовістить не про міцне здоров’я, не про купу грошей на банківському рахунку, не про панування в цьому світі та комфортне і якісне життя, а про те, що нам належить Його Царство – Царство, яке Він здобув для нас Своїм служінням, стражданням, смертю і воскресінням. 

Тут є істинна втіха і вдоволення для сумирних. Про цю втіху і вдоволення навчав був доктор Мартін Лютер: «А ти ти вдовольняйся Богом Воплоченим. Тоді ти матимеш мир і безпеку, і знатимеш Бога. Відкидай геть усякі припущення про божественну славу, які полюбляють папа і Магомет. Залишайся натомість із Христом розп'ятим, Якого проповідує Св. Павло та інші Апостоли».

 Господь каже далі, що Він іде, аби «перев'язати зламаних серцем». Ці слова теж стосуються віруючих. Тут використовується єврейське слово, яке може також означати біль. І цей біль у серці – від жала, яке називається гріх, а «а сила гріха – то Закон» (1 Кор. 15:58), каже Апостол Павло. Тут нам помічника окрім Божого Сина немає.  Він перев’язує наші всі сердечні і духовні рани. Він визволяє нас від Закону тож і гріх втрачає свою силу, а жало вже не впивається у нас із смертоносною отрутою. Вічна смерть вже не має над нами влади. Бо ми визволені від Закону, наш гріх обмивається Христовою кров’ю.

Господь далі каже, що Він іде, аби «полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю». Він нам наче каже, звертаючись до кожного з нас, адже кров Його пролита була за кожного з нас: «Твої гріхи прощені! Ти виправданий заради Христа! Виходь із в’язниці, де панує суворий режим Закону і де прокурором служить сам пан диявол, а сторожами – його біси, і будь вільний. Хай тебе ніхто не обвинувачує, що ти приречений до вічних мук пекла. Ні, з нього ти визволений Христом і допоки ти в Ньому, ти – вільна людина і ти – на свободі.

Двері твоєї в’язниці розчинені навстіж – тож будь вільний і радісний. Ця свобода ще не рай небесний, але вона – дорога до Царства Небесного, яке може відкритись несподівано за поворотом вже цього дня, або й години. Тож не марнуй свободи, будь вільний і крокуй сміливо у Христі!  А тих, що залишились без роботи у в’язниці і які благають не вірити у твій виправдувальний вирок, проголошений Самим Богом – не слухайся. Ти прощений і виправданий. Живи вільною людиною вже зараз, починаючи з цієї ж миті».

            Ми можемо зазнавати якихось власних поразок вже навіть на початку нового року, коли намагаємось якісь новорічні постанови втілити у життя. Ми можемо через це сумувати і опускати руки, коли стосується якихось добрих емоцій, подій або справ.  А ще коли ми коїмо якийсь мимовільний гріх, то нас починає атакувати і наше сумління і диявол так, наче нічого доброго нам уже ніколи і ніде не світить.

            Проте яку втіху ми маємо у дальших словах Господа про те, що Він прийшов «щоб проголосити рік уподобання Господу». Любі віруючі, це вас стосуються ці слова Христа. Це вам проголошено рік уподобання Господу або ж правильніш сказати приємний або ласкавий рік Господа. Для Господа у цей рік ви завжди Його любі діти, незважаючи на ваші успіхи та невдачі, Бог вас любить. До того ж часто те, що світ вважає за успіх може виявитись невдачею в очах Божих успіх в очах Божих, в очах світу може виглядати як невдача. Господь проголошує цілий рік Його ласки і уподобання щодо вас.

            А скільки триває цей рік? Не 365 днів і не 366 днів, як цей високосний рік. Цей рік триває цілу вічність для тих, хто вірує в Христа. Адже, через віру в Христа, ми отримали синівство у Отця нашого Небесного і ми – Його любі діти, якими Він опікується, часом дисциплінує, часом відкриває нам Царство Небесне вже за поворотом наступного або й ще цього дня, але Він нас завжди невимовно любить і все робить для нашого вічного добра.

            Син Божий говорячи про рік уподобання, згадує лише про день помсти для нашого Бога, бо хоча Він любить світ, Він все-таки Бог справедливий і безбожних у день їхньої смерті Він кидає в пекло, а Останнього Дня їх чекає воскресіння суду і вічні тілесні муки в аду. Проте нині поки триває наш рік ласки та уподобання і вони можуть розкаятися і стати частиною цього щасливого року і цілої вічності у Христі, у воскресінні до життя в Царстві Небесному і  у Хрищенні вдягнутись у Христа і радіти прощенням, і виправданням, і вічним життям разом із нами.

            А нас сьогодні Господь також кличе дубами праведності та саджанцями Господніми. Дубами праведності, міцними деревами кличе нас Господь, бо наша праведність – від Христа, через віру в Нього, а саджанцями Господніми кличе нас Господь, бо тепер ми – добрі дерева, які родять добрими плодами, тобто роблять добрі діла для всіх без винятку людей. Наш Садівник – Господь Христос, Який очікує від нас доброго плоду. Як каже Він у Євангелії: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16). Хай і цей рік так славлять люди Отця Небесного через наші добрі діла. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).