Проповідь на 2-у неділю церковного новоліття

                 ЦАРЮЄ ГОСПОДЬ!

        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

           Та буде наприкінці днів, гора дому Господнього міцно поставлена буде вершиною гір, і піднесена буде вона понад узгір'я, і будуть народи до неї пливсти. І підуть численні народи та й скажуть: Ходімо, і вийдім на гору Господню та до дому Якового, і Він буде навчати доріг Своїх нас, і ми будемо ходити стежками Його. Бо вийде Закон із Сіону, а слово Господнє – із Єрусалиму. І Він буде судити численні племена, і розсуджувати буде народи міцні аж у далечині. І вони перекують мечі свої на лемеші, а списи свої – на серпи. Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть навчатись війни! І буде кожен сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіґовницею, і не буде того, хто б страшив, бо уста Господа Саваота оце прорекли. Усі бо народи ходитимуть кожен ім'ям свого бога, а ми будем ходити Ім'ям Господа, нашого Бога, на віки віків! Того дня – промовляє Господь – позбираю кульгаве й згромаджу розігнане, і те, що на нього навів коли лихо. І зроблю Я кульгаве останком, а віддалене – потужним народом, і зацарює над ними Господь на Сіонській горі відтепер й аж навіки! (Михея 4:1-7).

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7). Амінь.

Дорогі брати і сестри, вчора був Міжнародний день волонтера. З цим святом я вітаю усіх наших парафіян, які несуть це служіння українському народові. Нині багато говорять про те, що без волонтерів Україна в 2014 році не вистояла б. Ми добре пам’ятаємо збір коштів на військо, збір продуктів, які потім відвозились у військові підрозділи. Ми пам’ятаємо, як кордон перетинали українські громадяни, несучи пішки та везучи в авто кевларові шоломи для наших воїнів на передовій. Ми пам’ятаємо, як жінки і діти майстрували захисні сітки та засоби маскування для снайперів.

Український волонтерський рух зародився, звісно, ще раніше – адже в нас були Майдани. І хтось з вас ще може пам’ятати як 2004 року з Канцелярії на Великій Васильківській розносили гарячий чай і каву українським громадянам, які відстоювали право нашої країни на існування.  А хтось із жінок вже давно волонтерить, допомагаючи фахівцям з «Дару життя» рятувати ще ненароджених дітей. 

Волонтерські рухи це рух викликаний любов’ю до українського народу і це – рух, що діє у відповідь на гріх. Адже те, що творять корумповані чиновники з нашим народом – це гріх. Те, що Росія напала на Україну, окупувала наш Крим і частину Донбасу, вбивала і вбиває наших громадян – це гріх. І, звісно, убивство ненароджених немовлят в материнських утробах – це гріх.  

У цьому світі так багато зла і все воно – наслідок гріха. Стільки бід, стільки горя приніс гріх, що увійшов у світ через відступництво наших прабатьків від нашого Творця. Цьогорічні страждання – теж наслідок ще того першого гріха. Всі війни, хвороби і смерті – всі мають виток у гріхові, скоєному в Еденському саду з намови диявола, істинного ворога людського роду. 

Сьогодні ми святкуємо 2-гу неділю церковного новоліття в цю неділю ми чуємо слова Божої утіхи, даної нам, людям, що живемо у світі, який лежить у злі – людям, що страждаємо від наслідків гріха, атак диявола і перебуваємо в оточенні смерті. Господь не залишає нас на самоті, у відчаї. Господь не хоче, аби лише тужили і оплакували свої гріхи. Господь хоче, аби ми наш погляд спрямовували вперед – на час завершення історії цього світу.Господь Святий Дух промовляє через пророка Михея: «Та буде наприкінці днів, гора дому Господнього міцно поставлена буде вершиною гір». Гора дому Господнього – це Сіон, або ж зібрання віруючих, тобто Церква – Церква і Старозаповітна, і Новозаповітна. І коли ми говоримо про Церкву, то, звісно, маємо на увазі зібрання святих довкола чистої проповіді Євангелія, а не проповіді байок і легенд, а також те зібрання, де Хрищення і Свята Вечеря відбуваються відповідно до Божого Слова, а не відповідно до вигадок фальшивих учителів. 

Ця Церква, ця гора дому Господнього не користується популярністю у сатани та його слуг, фальшивих учителів, проповідників і безбожних володарів у цьому світі. Через це вона й, будучи горою, не піднесена. Навпаки, її невіруючий світ зневажає і глузує з неї, з її вірності Христові і Божому Слову.  Так було і в Старому Заповіті, так триває і в час Нового Заповіту. 

Проте всьому цьому настане край. Господь чітко каже, що наприкінці днів він цю гору поставить вершиною гір. Тут мова йде про останні часи, не про Останній День, тобто день повернення Христа у славі, а про останні часи – про воплочення Сина Божого і про Його служіння. Це поставлення гори дому Господнього включає розп’яття Сина Божого, Його жертву за гріхи цілого світу, Його смерть на хресті за всіх нас і Його воскресіння на третій день із мертвих. 

Якщо раніше до гори дому Господнього, до Церкви Старого Заповіту сходився лише один народ – єврейський, віруючі юдеї, то із запровадженням Нового Заповіту, і з вознесінням Сина Божого до Церкви сходяться всі народи, адже Євангеліє проповідується усякому створінню і більше «ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому – Христос!»  (Кол. 3:11). 

«І підуть численні народи та й скажуть: Ходімо, і вийдім на гору Господню та до дому Якового, і Він буде навчати доріг Своїх нас, і ми будемо ходити стежками Його». Не один народ, не два, а численні народи, як і сказав Господь Христос, даючи доручення Своїй Церкві: «ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Мт. 28:19. 20). Аби сили темряви не могли стати на заваді виконанню цього доручення, Господь царює у світі силою. 

Так і ми сьогодні перебуваємо в домі Яковому, в наметі Сима, в Христовій Церкві і слухаємо, як Син Божий навчає нас Своїх доріг. Він навчає нас через Своїх вірних проповідників. Є звичайно невірні проповідники, фальшиві учителі «хто слухає духів підступних і наук демонів, хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє, хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав» - так про них каже Апостол Павло (1 Тим. 4:1-3). Такі не представляють Христа і Його Церкви і таких слід цуратись і як каже Апостол також «цурайся нечистих та бабських байок» (1 Тим. 1:7). 

Наш любий пророк Михей далі каже про те, що це за дороги такі, чому будуть навчені всі народи. Це Закон із Сіону і Слово Господнє з Єрусалиму. Це такий мовленнєвий засіб, єврейський паралелізм, повторення одного і того самого кількома різними словами або висловами. Тут Михей говорить про Євангеліє, яке з Сіону, з Єрусалиму буде проповідуватись по цілому світові. 

30 листопада ми співали в нашому гімні: «Так колись Андрій Апостол кинув дім і всю рідню, і на нашу Україну приніс Добру Новину», тобто приніс Євангеліє, приніс Закон із Сіону і Слово Господнє із Єрусалиму. Адже Слово саме не мандрує, а його проголошують проповідники, послані і покликані Господом через Його Церкву.  Як і Апостол Павло каже: «Кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані?» (Рим. 10:13-15). 

А Євангеліє виходить із Єрусалиму саме з тією метою – аби ми увірували в Христа і кликали Його Ім’я, і були спасенні, і мали вічне життя, яке Він здобув для нас Своєю хресною жертвою, Своєю смертю і Своїм світлим воскресінням. По-іншому ходити дорогами Божими неможливо. Перше навчання, каже пророк, тобто перше проповідь Євангелія, потім віра, а потім ходіння дорогами Господніми, тобто дорогою віри, стежками праведності, про які співає Давид у Псалмові. Це означає життя віри, яка чинна любов’ю. Господь царює посеред Церкви Своєї у благодаті Своїй.  І у Своїй благодаті Він утішає нас Своїм Словом і покріплює нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері. 

А потім пророк каже про те, що відбудеться у час повернення Господа Христа у славі. «Він буде судити численні племена, і розсуджувати буде народи міцні аж у далечині», –   каже наш любий пророк. Коли Господь повернеться у славі і всі ангели з Ним, тоді, каже Син Божий в Євангелії від Матвія: «Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів» (25:31, 32). 

Невіруючі, ті що відкидали Христа і Його Євангеліє будуть вкинуті на вічні муки пекла, а віруючі будуть жити на новій землі, створеній для нас Богом. І там вже не буде більше тих бід, які нині панують у цьому світі. Бо, як свідчить Апостол Іван, коли бачить цей Останній День: «Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне. А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...» (Об. 20:14, 15). 

А на оновленій землі, на які не буде ні гріха, ані смерті, ані диявола, на тій землі народи «перекують мечі свої на лемеші, а списи свої – на серпи. Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть навчатись війни!» Господь тоді царюватиме у Своїй славі. Не буде ніякого воєнного конфлікту і не буде ніяких конфліктів між людьми. Бо і воєнні, і особисті конфлікті всі мають свій початок у гріхові. Гріха не буде, не буде ні воєн, ні конфліктів, ні сварок, ані злих намірів. 

«І буде кожен сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіґовницею, і не буде того, хто б страшив, бо уста Господа Саваота оце прорекли», – далі каже пророк. Ми всі будемо мати свої оселі, як це обіцяє Божий Син. Ми всі будемо в повному мирі та достатку.  Ми будемо тішитись і радіти Божим Царством повіки віків. В Царстві Христовому не буде ні заздрості, ні жадібності, ні зажерливості. Там буде виняткова і чудесна гармонія.  Тиранів там теж не буде – вони будуть тиранізувати самі себе в глибинах аду. 

Язичники і всі ті, що відкидають Ім’я Христа ще будуть ходити на цій землі, в нашому світі до Останнього Дня. А ми, каже пророк, на відміну від них «будем ходити Ім'ям Господа, нашого Бога, на віки віків!» Тобто, ми будемо жити у вічно у Царстві Божому! Якби ж то всі покинули своїх, а насправді чужих і неіснуючих богів та увірували в Христа, і теж мали вічне життя!  Будьмо волонтерами для звіщання Євангелія! 

В Царство Небесне зійдемось не ми, а Господь позбирає нас і згромадить, кульгавих і розігнаних, і стражденних, тобто розкаяних грішників, що увірували в Христа, як серед євреїв, так і серед язичників таких як ми, тобто «віддалених» у Михея.  І ми всі будемо тоді одним потужним народом – народом Христовим, народом Божим – народом, який перебуває в одній єдиній, святій і соборній Християнській Церкві – «на Сіоні» - у Царстві Христовому по вічні віки, і серед якої царюватиме наш Цар Христос вже навіки віків у славі.  Хай той час настане швидше!  Прийди, Господи Ісусе! Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).