Cправжній
християнин знає, що Церква ніколи не постановляє і не запроваджує нічого поза
Словом Божим. Будь-яка церква, яка
робить по-іншому, ніяка то не церква, хіба що лише так називається, як каже
Христос в Ів. 10 (:27, 5): «Мого голосу слухають вівці Мої. За чужим же не
підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу». Якщо церква щось промовляє, то воно через це
не є просто через це Словом Божим, а радше Церква починає існувати бо
промовляється Боже Слово. Церква не засновує Слова, а засновується Словом.
Певною ознакою того, якою ми впізнаємо де є Церква, є Слово Боже, як пише Павло
в 1 Кор. 14 (:24, 25), кажучи як невіруючий падає на обличчя своє і проголошує,
що Бог справді посеред них, бо він чує, як вони пророкують. Не Церква його
спонукає, а Слово Боже – яке його долає і кличе до звіту і виявляються таємниці
серця, як далі в тому самому місці каже Павло.
Мартін Лютер
Немає коментарів:
Дописати коментар