Саме диявол
бажає замкнути двері, які дають тобі доступ до Бога. Тобі бракує упевненості
підходити до Нього вільно і вільно з Ним розмовляти? Якщо ти справді віриш, що
тобі бракує цієї упевненості, тоді твоя упевненість насправді велика і сама по
собі є великою поміччю. Та думати, що ти маєш цю свободу промовляти через
власні заслуги є, з одного боку, причиною для ганьби і заслуговує на остаточний
осуд... Проте не є покірністю думати, що ти – грішник, коли ти справді –
грішник. Але коли лишень людина усвідомлює, що вона зробила дуже багато
вчинків, але не уявляє, що вона в собі щось велике – ось істинна покірність.
Коли такий чоловік як Павло, може промовляти: «На сумлінні своєму нічого не маю»,
а потім може додати: «Та цим я не виправдовуюсь» і може знову промовити: «Христос
прийшов, щоб спасти грішників, серед яких першим є я», то це – істинна покірність.
Та людина воістину покірна, яка не величається вчинками, а у розумі своєму невисокої
про себе думки. Проте в Його невимовному чоловіколюбстві Бог вітає і приймає не
лише впокорених у розумі, але й тих, що мають мудрість визнавати свої гріхи.
Оскільки вони так до Нього налаштовані, то Він до них милостивий і добрий.
Іван Золотоустий
Немає коментарів:
Дописати коментар