Sola Scriputra і панування Біблії над розумом

     Sola Scriptura вимагає, аби розум (логіка, граматика тощо) був слугою (usus ministerialis), але відкидає розум, як суддю (κριτης-критика!) або ж пана над Писанням (usus magisterialis).

Будучи Словом Божим, Святе Писання - αυτοπιστος (яке здійснює само-автентифікацію), безумовно істинне (непомильне) та саме себе тлумачить.

            «Я і мій ближній, чи, простіше кажучи, усі люди можуть помилятись, але Слово Боже не може помилятись» (ВК[1] Хрищення 57, LHF[2], 521). Латина: “nec potest errare nec fallere”.

Курт Маркварт

---

[1] Великий Катехізис доктора Мартіна Лютера.

[2] Lutheran Heritage Foundation – Фундація «Лютеранська спадщина».

Царство Небесне здобувається силою

     В Матвія 11:12 Христос каже: «Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його». Тобто, оскільки Іван виявляв людям їхні гріхи та недоліки, як це повинні робити всі пастирі, то люди настільки прагнули Царства Божого і його помочі, що одразу і сильно його прагнули і хапали його. Бог любить таких гостів – ті гості Йому любі, за якими женуться їхні гріхи та переступи. Псалом 39[1] промовляє: «Як лине той гнаний[2] олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя».

  … Ці слова слід розуміти, як ті, що стосуються трудів і тягарів сумління, і то саме нечистого сумління, на яке тиснуть скоєні гріхи, щоденні переступи і тяга до гріха. Господь не проганяє таких людей від Себе, як це роблять ті, що навчають, що ми повинні приступати до Таїнства у (нашій власній) чистоті та гідності. Так само Він не віддає нікому наказу приступати до Таїнства і нікого до Таїнства не змушує, а радше у доброті запрошує і підбадьорює усіх тих, хто є грішниками і носять тягарі, і прагнуть допомоги. Це величне Таїнство нам слід вважати не за отруту, а за ліки для душі. Христос Сам проголошує в Матвія 9:12: «Лікаря не потребують здорові, а слабі!» Залишається одне-єдине питання:  чи ти повністю визнаєш і відчуваєш труди свої і тягар свій, і чи ти палко бажаєш від них визволитись. Якщо так, тоді ти воістину достойний цього Таїнства. Якщо ти віруєш, то це Таїнство дасть усе, що тобі потрібно.

Мартін Лютер

---

[1] Псалом 42:1.

[2] Лютер вживає це слово у перекладі Псалма.

День Навернення Св. Апостола Павла

 Сьогодні ми згадуємо навернення Св. Павла, яке сталося дорогою до Дамаску і про яке, в Книзі Дій, розповідається тричі (9:1-9; 22:6-11; 26:12-18). Будучи архіворогом християн, Савл із Тарсу, вирушив до Дамаску, аби там заарештовувати віруючих і доставити їх на допит до юдейської верхівки в Єрусалимі. Дорогою до Дамаску він побачив сліпуче світло і почув слова: "Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?" Савл запитав: "Хто Ти, Пане?" І пролунала відповідь: "Я - Ісус, що Його переслідуєш ти". В Дамаску, куди Савла привели за руку, бо він осліп, учень Христів, якого звали Ананія, був спрямований Господом до Савла, щоби відновити його зір: "Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля" (Дії 9:15). Отримавши знову зір, Савл охристився і далі був відомий, як Павло, великий апостол.

Молитва на День Навернення Св. Апостола Павла:

Всемогутній Боже! Ти перемінив серце того, хто переслідував Церкву і його проповідь принесла світло Євангелія, яке почало сяяти по всьому світові. Дай, аби ми завжди раділи спасенним світлом Твого Євангелія і, повторюючи приклад Апостола Павла, поширювали Євангеліє до всіх кінців світу; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Тимофія, пастиря і сповідника

 Cьогодні ми дякуємо Господу за Св. Тимофія. Він виростав у родині християнських віруючих. Його матір, Евнікія, була християнка і донька християнки Лоіди (2 Тимофія 1:5). Книга Дій зазначає, що Св. Павло познайомився із Тимофієм під час його другої місіонерської подорожі і хотів, аби Тимофій перебував із ним (16:1-3). З часом Тимофій став близьким другом і вірним співробітником Павла, якому Павло довірив місійну працю в Греції та Малій Азії. Тимофій також перебував із Павлом в Римі. Відповідно до передання, по смерті Павла, Тимофій перейшов до Ефесу, де служив єпископом і став мучеником за віру в Христа приблизно 97 року Господнього. Св. Тимофія найчастіше згадують, як вірного супутника Св. Апостола Павла, який вірно служив посеред церков з язичників.

Молитва на День Св. Тимофія, пастиря і сповідника:

Господи Ісусе Христе! Ти завжди даєш Твоїй Церкві на землі вірних пастирів таких як Тимофій, аби вони вели та годували Твою отару. Учини, аби всі пастирі були старанні в проповіді Твого святого Слова і роздаванні Твоїх засобів благодаті, а людям Твоїм даруй мудрості іти дорогою, що веде до життя вічного; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Молитва на День Соборності України

      Всемогутній Боже! Ти Єси Податель усякого добра. Ти давав і даєш далі нашому народові велику кількість дарів Твоїх. Через наші гріхи особисті і національні ми не могли і не можемо сповна користуватися ними, і часто зазнаємо бід і страждань, які руйнують нас і не дають здійснитися давній мрії українського народу про панування в рідному краї "від Сяну по Кавказ" - на всіх землях, які Ти дав українцям. У цей День Соборності благаємо Тебе, Отче Небесний, прости нам усі наші гріхи і провини заради Твого Сина Ісуса Христа. Благослови наш рідний край проповіддю чистого і непофальшованого Євангелія, аби віра, створена в серцях українців Твоїм Духом Святим, спонукала усіх українців до істинної соборності віруючого люду, який іде вслід за Христом, уповає на Тебе, має Твій захист, богобоязливих провідників і Твої рясні благословення у відновленому краї, у всіх визволених від російських загарбників землях. Боже, захисти Україну і український народ, а російський народ і всі народи, що підтримують Росію у цій загарбницькій війні проти України, розпорош. Покріпи і вбережи усіх наших воїнів, усіх захисників України. І поблагослови Україну та всіх країни і народи, що нам допомагають, на многії літа!  Заради Христа. Амінь.  

Тіло Христове видається за нас і кров Його за нас проливається

    Під час Останньої Вечері Господь запровадив лише ці слова[1] і Він дав їх нам винятково для духовних цілей, як-от: відпущення гріхів і прийняття благодаті, аби людське серце, горнулось до цих слів вірою і таким чином здобувало силу в усякому добрі проти гріха, смерті та пекла. Його Слово та діло не призначалась для того, аби допомогти нам у тимчасовий спосіб, а в духовний спосіб і вічний…

… Коли пастир відправляє Таїнство, то слід розуміти, що він діє відповідно до Христових слів: «Прийміть, споживайте тощо». Людина повинна приймати Таїнство у силі цих слів, пам’ятаючи про них і не сумніваючись, що в ній відбувається замисел і зміст тих самих слів Христа, а саме, що це за неї видається тіло Христове і це за неї проливається Його кров, і що вона – спадкоємець Нового Заповіту, тобто Божої благодаті і ласки на життя вічне. Віра творить побожність і проганяє усякий гріх, подає силу в недузі, у всіх просвітлює сліпоту, зцілює усякі лихі наміри, оберігає проти гріха і здійснює усяке добре діло. Коротко кажучи, плід такої віри в тому, що не може залишатись ніякої кволості, бо у вірі дається Святий Дух і таким чином людина любить Бога через рясне добро, отримане від Нього. Людина стає бадьорою і радісно робить все те, що є добрим без примусу Закону чи Заповіді.

Мартін Лютер

---

[1] Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, подяку віддав, і переломив, і сказав: «Прийміть, споживайте, це – тіло Моє, що за вас видається. Це робіть на спомин про Мене». По вечері, взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: «Пийте з неї всі; оця чаша — Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається на відпущення гріхів. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!»

 

Наше тіло - храм Духа Святого

           НАШЕ ТІЛО – ХРАМ ДУХА СВЯТОГО

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно. Їжа – для черева, і черево – для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло – не для розпусти, але для Господа, і Господь – для тіла. Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою! Хіба ви не знаєте, що ваші тіла – то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні! Хіба ви не знаєте, що той, хто злучається з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: «Обидва ви будете тілом одним». А хто з Господом злучається, стає одним духом із Ним. Утікайте від розпусти. Усякий-бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, – той грішить проти власного тіла. Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, – що Божі вони! (1 Коринтян 6:12-20). 

Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом. Господь з вами всіма! (2 Сол. 3:16). Амінь. 

Любі брати і сестри, в одному журналі був малюнок, на якому був зображений малюк, в якого чоловік літнього віку запитував: «Чий ти, хлопчику?» Малюк на це питання гордо відповідав: «Нічий!» На жаль, у світі є чимало дітей, які є «нічиї» - бездомні. Є діти, які втекли із домівок, де нічого доброго вони не знали. Часто навпаки вони зазнавали різного лиха, навіть побоїв та інших знущань. 

Також є чимало дітей, які мають цілковито байдужих батьків. Тим батькам байдуже, як живе їхня дитина, чи вона вдягнута, чи має що їсти та пити, чи вона ходить до шкоди і як відбувається її навчання, і як проходить її дозвілля. Тож чимало дітей можуть теж у відповідь на питання: «Чий ти?» сказати: «Нічий». Це – дуже сумна відповідь.  Ми знаємо, в які життєві катастрофи потрапляють нічиї діти. 

А як щодо нас, любі брати і сестри? Якби хтось поставив питання, подібне до питання на малюнку, про який я згадував, то якою була б наша відповідь? І чи наша відповідь містила б найважливішу частину, про яку ми можемо забутись. Бо в такій відповіді ми можемо згадати про свій рід, родину. Можемо сказати про наше громадянство і про своє рідне місто чи село. Можемо навіть похвалитись якоюсь нашою гарною роботою. 

Але ми можемо забутись про головне – про те, що ми належимо Богові. І на питання: «Чий ти?», ми насамперед повинні давати відповідь: «Ми – Божі!» А в однині: «Я – Божий. Я – Божа. Я належу Богові». А раз я належу Богові, то попри те, що я – раб Божий, я – вільна людина, набагато вільніша людина, аніж ті, які вважають себе за цілковито вільних, а насправді є рабами гріха і диявола. 

А раз я вільна людина, то можу робити все, що хочу. У цьому ж сенс свободи, правда? Сьогодні Апостол Павло, а через нього Господь Святий Дух застерігає нас: «Усе мені можна, та не все на пожиток». Не все з того, що я маю свободу зараз робити, принесе мені користь. Навіть більше – багато чого мені може нашкодити.

 Якщо ми застосуємо це правило до їжі і уявимо, що на столі лежить якісь отруйні наїдки, то, звісно, ми маємо свободу до них підійти і навіть взяти їх у руки та покласти до рота. Але що буде потім? Чи буде нам користь від таких наїдків? Звичайно, що користі нам з таких наїдків не буде. Буде щось цілковито протилежне – ми отруїмось і якщо не помремо від отрути, то зазнаємо  значних мук. І хтозна, як ті отруйні наїдки вплинуть на наше здоров’я – можливо вони скалічать нас і решту життя ми будемо страждати. 

Тож не все нам на пожиток. Не все для нас корисне. І ніщо не повинне нами володіти, як це буває із людьми які мають, наприклад алкогольну або тютюнову залежність. Ще гіршою бідою є наркотична залежність, втрапивши до якої, її подолання стає справжнім чудом. Тож ми про це пам’ятаємо: ми – вільні люди, але ми належимо Богові. 

            І якщо ми належимо Богові, то на питання: «Чий ти? Чия ти?» ми повинні упевнено і радісно відповідати: «Я – Божий! Я – Божа!» А раз ми – Божі, то й ми поводимось як вільні діти Божі, над якими гріх і все, що гріх пропагує, не має влади – нами не володіє. Нами володіє лише Бог. Світ і його князь, диявол, будуть намагатись нашу свободу в нас украсти, аби нас знищити, зруйнувавши наші синівські взаємини з Богом. 

            Одним із найпоширеніших гріхів, який світ невпинно пропагує – гріх розпусти. Більшість телеканалів, кіностудій через свої програми, кінофільми закликають людей до участі в цьому гріхові і зображують як щось дуже приємне і зовсім нешкідливе. Мовляв все робиться у любові, люди отримують задоволення, отже ніякої шкоди немає, та й гріхом це називати напевно вже й не потрібно. 

            Апостол спростовує цю диявольську оману і каже: «А тіло – не для розпусти, але для Господа, і Господь – для тіла». Господь не дав нам тіло для того, щоб ми коїли розпусту. Господь дав нам тіло, щоб ми своїм тілом користувались відповідно до Його задуму і жили у святості. А Божий задум для нашого тіла передбачає союз чоловіка і жінки лише в шлюбі, який запровадив Сам Господь. 

            Статеві ж взаємини поза шлюбом – розпуста, для якої наші тіла не призначені Богом. Диявол і світ хотіли би, щоб ми віддавали наші тіла на розпусту. Таким чином диявол і світ через розпусту нищать наші взаємини з Богом, нищать нас особисто і руйнують український народ, і будь-який народ, серед якого відбувається і зростає розпуста. Розпуста – це гріх руйнування і окремої людини, і цілого народу. І не майте сумніву, що той, хто пропагує розпусту, ставить (навіть підсвідомо) перед собою саме таку ціль – руїну окремих людей і цілого нашого народу. 

            Коли Божий народ перебував на марші до Обіцяного Краю, то одним з найефективніших способів для того, щоб зупинити народ від того, щоб він мав власну країну і благословення Божі, виявився занурення людей у розпусту – коли «осівся Ізраїль у Шіттімі, і народ зачав ходити на розпусту до моавських дочок, а вони закликали народ до жертов їхнім богам, і народ їв та вклонявся богам їхнім» (4 М. 25:1, 2). 

Народу більше не потрібна була ані держава, ані спасіння. Народ гинув у нібито веселому та приємному гріхові розпусти. Через цей гріх на народ запалав був Божий гнів і народ загинув би, якби масову розпусту не зупинили ізраїльтяни, які були вірні Богові, силою. Господь закликав ненавидіти мідіян, які вводили народ у розпусту, розбещували народ і руйнували народ і віру в грядущого Христа. Молимось, щоб і український народ якомога швидше зрозумів усю ту біду, яку несе розпуста і небезпечність тих, хто розпусту пропагує. 

Адже «той, хто злучається з розпусницею, стає одним тілом із нею» – застерігає нас Христів Апостол і далі згадує про союз чоловіка і жінки: «Бо (Господь) каже: «Обидва ви будете тілом одним». Коли ж чоловік злучається з розпусницею, то він стає одним цілим із нею – він стає з нею одним тілом і грішить проти Бога і то не лише проти Бога, але й проти власного тіла.

Апостол кличе нас: «Утікайте від розпусти». І застерігає: «Усякий-бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, – той грішить проти власного тіла», тобто, грішить проти власного життя у цьому тілі і таким чином руйнує і власне життя, і життя тих, хто з ним пов’язаний – подібно до того, як це було, коли ізраїльські чоловіки коїли розпусту з моавитянками – руйнувався цілий народ. 

Не випадково вороги християнської цивілізації одним із головних інструментів для руйнування і нашої країни, і всіх інших християнських країн обрали розпусту. Ці всі їхні шоу, де пропагується блуд, їхні гей-паради, намагання всунути в наші шкільні програми науку про збочення, і останнім часом гендерні нісенітниці спрямовані на одне – злучити українців з розпустою, відвернути нас від Христа і зруйнувати нашу країну і наш український народ – не лише наше теперішнє, але й наше майбутнє у вічності з Христом-Царем у Його святому Царстві. 

Бо ми теж перебуваємо на марші – на марші до вічного Царства Христового. Нас Господь покликав до життя в цьому Царстві. Він нас викупив нас від гріха, від влади диявола і смерті. Христос на Себе забрав усі наші гріхи і обмив їх усі до одного Свою святою і невинною кров’ю. Він помер за кожного з нас, принісши Себе Самого в повну і досконалу жертву на хресті Голгофи. Але смерть не змогла тримати вічного Бога у людському тілі. На третій день Син Божий і наш Викупитель воскрес із мертвих і в Його Ім’я ми маємо прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. 

Апостол Павло каже нам, що наше «тіло – не для розпусти, але для Господа, і Господь – для тіла. Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою!» Ми покликані до вічного життя в Христовому Царстві. Ми викуплені Христом і призначені Богом для вічного життя. А раз так, то хіба «узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні!» 

Зовсім ні! – такою є відповідь Апостола Христовою і такою є відповідь усіх вірних Богові християн. Адже «хто з Господом злучається, стає одним духом із Ним». Ми поєднані з Христом і ми поєднані з Життям. У Христі ми маємо прощення гріхів і вічне життя. А розпуста від’єднує від Христа і від вічного життя. 

Апостол далі нам нагадує: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?» Наше тіло – освячене, в ньому проживає Святий Дух. А розпуста – це гріх проти власного тіла і проти храму Духа Святого, а отже і проти Святого Духа, Який пробуває в цьому храмі нашого тіла. 

Ні, ми краще не будемо грішити. Натомість ми будемо перебувати у єдності з Христом і будемо шанувати храм Духа Святого, наше тіло так, як того хоче від нас Господь. А коли в нас буде з’являтись спокуса, ми знаємо, де нам знаходити силу їй протистояти. Ми цю силу знайдемо у Христі. Ми будемо звертатись до Нього у молитві і Господь – вірний і люблячий – на нашу молитву відповість. 

Ми будемо перебувати у Його Слові. І Господь Христос, благодатний наш Спаситель, нас Словом Своїм освятить і зміцнить. Ми будемо зміцнювати нашу єдність із Христом, причащаючись Його істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина у Святій Євхаристії. Ми дуже дорого куплені, нагадує нам Апостол. Ми викуплені ціною святих і невинних крові Бога Сина і самого Його життя і смерті на хресті. 

Ми не можемо як той хлопчик на питання: «Чий ти?», відповісти: «Нічий!» Бо ми належимо не Собі, а розп’ятому і воскреслому Христові. Вже тут, у цьому світі прославляймо «Бога в тілі своєму та в дусі своєму, – що Божі вони», аби й далі славити Бога у Його Царстві повіки віків, у житті вічному. Заради Христа. Амінь. 

Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь (Євр. 13:20, 21).

День Віровизнання Св. Апостола Петра

 Сьогодні ми згадуємо про віровизнання Св. Петра. Воно не постало з нахилу Петрового серця, а було об'явлене йому Отцем. Причину важливості цього віровизнання видно з Ісусової відповіді: "Ти - Скеля [грецьке - Петрос], і на скелі [грецьке - Петра] оцій побудую Я Церкву Свою" (Матвія 16:18). Як народ Божий в Старому Заповіті почався з особи Авраама, скелі, з якої були витесані Божі люди (Ісаї 51:1-2), так і народ Божий в Новому Заповіті, починається з особи Петрової, сповідання якого - скеля, на якій Христос збудує Свою Церкву. Але Петро не був один ("ключі" дані йому в Матвія 16:19 були дані всім учням в Матвія 18:18 та Івана 20:21-23). Як каже нам Св. Павло, Петро та інші апостоли разом із іншими пророками покладені в основу Церкви, наріжним каменем якої є Сам Христос (Ефесян 2:20). Тож віровизнання Св. Петра - свідчення цілого апостольського гурту і основоположне в будівлі Християнської Церкви. Таким чином Церква віддає подяку Богові за Св. Петра та інших апостолів, які навчали Христову Святу Церкву Його божественній та спасенній правді.

Молитва на День Віровизнання Св. Апостола Петра:

Отче небесний! Ти об'явив Апостолові Петрові блаженну правду, що Твій Син, Ісус - Христос. Зміцни нас проголошенням цієї правди, аби ми також могли радісно сповідувати, що спасіння немає в нікому іншому, а є воно лише в Тобі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Багатство християнина

 На ваш власний розсуд, що кращого може бути ніж християнин у його Євангелії і вірі? Він має запевнення про те, що його гріхи прощені та змиті у Святому Хрищенні; про виправдання і святість перед Богом, і про той факт, що він – Боже дитя і спадкоємець вічного життя. До того ж, хоча християнин усвідомлює про те, що залишається ще слабкість і гріх, і навіть його буває долає якась вада, він може отримати допомогу відпущенням гріхів, втіхою та силою через своїх одновірців і за допомогою Таїнств. І він має щоденний провід для власної поведінки та віри на всіх дорогах життя. Знову ж таки, він може кликати до Бога в день біди і він має непохитне запевнення , що Бог почує його і йому допоможе. Що ще можна бажати або що ще потрібно йому ніж знання, що він є Божим дитям через Хрищення і під рукою має Боже Слово для втіхи та сили у слабкості та гріхові? Чи вважаєте, що це невелике багатство – мати запевнення про той факт, що до вас промовляє Сам Бог і що через проповідницьке служіння Він у вас діє, навчає вас, докоряє вам, втішає, підтримує вас і навіть дає вам перемогу над дияволом, смертю і всяким злим впливом на землі?

Мартін Лютер

Коли підноситься Таїнство і дзвонять дзвони

    Я наводжу слова, які Христос промовив, запроваджуючи месу: «Прийміть, споживайте, це – тіло Моє, що за вас видається. Пийте з неї всі, бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!».

   Хоча священик під час меси промовляє ці слова тихо (аби ж то дав Бог, щоб він їх вигукував, аби всі могли чути їх чітко, а тим більше чути німецькою мовою), кожен християнин повинен брати ці слова близько до серця і пам’ятати їх понад усі інші. Бо так само як вони призначені для всіх нас, так само вони й промовляються священиком на місці Христа усім тим, що стоять довкола нього. Ці слова ми повинні брати до серця, уповати на них і не сумінватись, що ними Господь запрошує нас бути Його гостями на Його щедрій гостині.

   …Піднесення Таїнства і чаші священиком разом із тим, коли дзвонять у дзвони, не має іншої мети окрім як нагадувати нам про слова Христові. Це так наче священик і дзвонар кажуть усім людям: «Слухайте, усі християни, і дивіться, приймайте і споживайте, і пийте тощо. «Це тіло – тіло Христове»,  – тихо промовляє священик, але це ми чуємо чітко та виразно. Цими словами ви нині мусите повчати голодне серце ваше і надіятись на істину цієї божественної обітниці, а потім приймати це Таїнство, прокладати свою дорогу до Бога і промовляти: «Господи, це – правда, що я недостойний, аби зайшов Ти під стріху мою, але я потребую і бажаю помочі і благодаті Твоєї, аби Ти вчинив мене побожним.  Нині я приступаю до Тебе, уповаючи лише на чудесні, щойно почуті мною, слова, якими Ти запрошуєш мене до Твого Столу і обіцяєш мені, недостойному, прошення усіх моїх гріхів через Твоє тіло і кров Твою, якщо я їх буду споживати і питиму в цьому Таїнстві. Амінь, любий Господи – я не сумніваюсь у словах Твоїх. Уповаючи на них, я споживаю і п’ю… Зроби мені за словами Твоїми. Амінь».

   … Та гідне прийняття Таїнства не залежить від нашої старанності чи зусилля, нашого діла чи наших молитов, а чи нашого постування, а залежить воно від істини божественних слів.

 Мартін Лютер

Місце пробування Божого: проповідь на 1-у неділю по Богоявленні

      МІСЦЕ ПРОБУВАННЯ БОЖОГО

    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       І внесли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під крила херувимів. Бо херувими простягали крила над місцем ковчегу, і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху. А ті держаки були довгі, і головки тих держаків були видні з святині перед найсвятішим, а зназовні не були видні. І вони там аж до цього дня. У ковчезі не було нічого, тільки дві камінні таблиці, що поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського краю. І сталося, як священики виходили з святині, то хмара наповнила Господній храм. І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Господній храм! Тоді Соломон проказав: «Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці. Будуючи, я збудував оцей храм, на оселю Тобі, місце Твого пробування навіки!» (1 Царів 8:6-13).

 Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом. Господь з вами всіма! (2 Сол. 3:16). Амінь.

Любі брати і сестри, коли Бог створив Адама і Єву, наших прабатьків, то вони перебували Господом у раю і спілкувались із Ним. Щоправда після гріхопадіння, вони почали від Бога ховатись. І через гріх і вони, і відповідно, їхні нащадки – ми, втратили рай, наше місце перебування у Божій присутності та вічне життя. 

Чи покинув Бог людей навіть після гріха? Ні. Бог не покинув людський рід на одинці з нашою найбільшою проблемою і бідою. Ще в раю з уст Божих пролунала обітниця про Спасителя від гріха, від влади диявола і смерті. Ми можемо бути впевнені, що Адам проповідував про цю обітницю своїм дітям. З ними ділилась цією обітницею і наша праматір, Єва, яка свого перворідного сина назвала Каїн, що означає «Набутий». Бо Єва сподівалась, що Каїн стане тим, хто зруйнує діло диявола. 

А другого сина вона назвала Авель – його ім’я можна перекласти, як «Марнота». Можливо, наша праматір думала, що Авель у порівнянні з Каїном не буде кимось важливим. Проте Авель вірував в обітницю про грядущого Спасителя і прагнув присутності Божої.  

А Каїн натомість став на шлях братовбивства. Писання розповідає нам, як Бог намагався зупинити Каїна від жахливого гріха. Він промовляв до нього: «Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (1 М. 4:6, 7). 

Ось так Авель хотів бути з Богом, прагнув присутності Божої, а Каїн не слухався Бога, відкидав Його Слово і в історію людства увійшов, як братовбивця і навіть перший убивця з людей на землі. Життя цих двох братів і їхній світогляд ми можемо легко спроектувати на наш світ, який ділиться на віруючих і невіруючих. Віруючі люблять Боже Слово і прагнуть Божої присутності. 

Невіруючі – навпаки. Вони Боже Слово ненавидять, не хочуть його чути і слухати. І до Бога, а тим більше до Його присутності їм байдуже. Лише в пеклі вони починають волати, як багатий волав з пекла до Авраама: «Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!...» (Лк. 16:24). Але повернення з пекла, звісно немає. В цьому житті треба любити Слово Боже і прагнути бути з Христом, аби по закінченні короткої мандрівки цим проклятим світом опинитись у раю Божому і жити з Христом Богом у Його Царстві повіки віків. 

Сьогодні Боже Слово нас переносить у надзвичайно чудесний час в історії Ізраїлю. Це був час освячення храму Божого. «Люблю твій Боже, дім», співаємо ми в нашому гімні. А на завершення Служби Божої ми молимось до Господа: «Освяти тих, що люблять величність дому Твого, прослав їх за те божественною силою Твоєю». 

Віруючі люблять християнські храми, бо там, як ми далі співаємо «любов Христа і благодать Його свята». Віруючі в часи Старого Заповіту любили скинію, змайстровану в час виходу Ізраїлю з єгипетської неволі, з дому рабства. І віруючі прагнули того часу, коли вони зможуть збудувати храм у Єрусалимі. 

І ось храм збудовано за правління мудрого царя Соломона. І священики вносять у девір храму – у храмову святиню, до Святого Святих, під крила херувимів, ковчега заповіту. Лише священики могли вносити того ковчега і розташовувати у Святому Святих. А Святе Святих мало бути місцем видимого перебування Бога. 

Ми чуємо, що «у ковчезі не було нічого, тільки дві камінні таблиці, що поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського краю». Храм був збудований відповідно до Божого Слова і все, що робили священики, вони теж робили відповідно до того, що сказав був Господь Бог. 

«І сталося, як священики виходили з святині, то хмара наповнила Господній храм. І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Господній храм!» Неможливо перебувати грішним людям у славі Господній. Неможливо грішниками перебувати у раю Божому. Але рай Божий може перебувати серед грішників. Слава Господня наповнила храм. Бог зійшов до людей, до Своїх розкаяних грішників, аби перебувати з ними і не то не лише з ними, але й з усіма віруючими. 

І про це лунає молитва премудрого Соломона: «Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці. Будуючи, я збудував оцей храм, на оселю Тобі, місце Твого пробування навіки!» Господь пробуває у мряці, аби ми могли не вмирати, а жити. Якби Господь з’явися у повному сяйві слави Своєї, то чи залишилася б одна – бодай одна людина живою з-посеред усього зібрання Ізраїлю, які зійшлися на освячення храму? 

Хтось може сказати, що напевно всі нерозкаяні грішники одразу повмирали б або їх спалив би огонь Божий, як це було з синами Аароновими, коли вони принесли в скинію чужий огонь. Про це читаємо в Книзі Левит: «І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був приносити їм. І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, і вони повмирали перед Господнім лицем» (10:1, 2). 

Але що буває з розкаяними грішниками і святими Апостолами, коли вони бачили Христа у повній Його славі? Коли Христа побачив Апостол Іван, то як він сам свідчить: «Коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий» (Об. 1:17). Христос у Своїй благодаті не дає Іванові загинути, але утішає його і підбадьорює Своїм Словом. 

Тож, коли Соломон молиться, то він визнає і вірність Божу, і те, що Бог завжди виконує обіцяне Ним, і те, що Бог ставиться до нас у Своїй любові  і в Своїй благодаті, прагнучи нашого спасіння і нашого перебування у Його Царстві повіки віків. Соломон молиться про те, що Бог буде пробувати з віруючими людьми повіки віків. Він молиться про Боже перебування у храмі і не тільки у храмі.

 Ми не лише маємо вічні душі, але ми також – люди з плоті та крові і такими ми будемо навіть у воскресінні. І Бог розуміє нашу потребу мати щось видиме – на що ми могли би спрямувати наш погляд і почуття. Для цього Бог дав віруючим храм. Там Він обіцяв перебувати і давати звідти прощення гріхів через кров тварин, яка проливалась у жертвоприношення засвідчував Він нам про велику ціну, яку одного дня сплатить Сам Бог у Своєму Сині Єдинородному, аби викупити нас від гріха, від влади диявола і смерті. Адже сам храм теж вказував на грядущого Христа. 

У ньому проголошувалось відпущення гріхів віруючим у грядущого Христа. Коли народ відступався від Бога, слава Божа покидала храм і храм руйнувався. Так було зруйновано два храми. Але третій стоїть навіки і Він – місце перебування Божого посеред Його віруючих навіки віків. 

            Ще це за третій храм? Це – Ісус Христос. Пам’ятаєте, як Він був промовляв до юдеїв про руйнування і відбудову храму? Про це ми читаємо в Євангелії від Св. Івана: «Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я поставлю його!» Відказали ж юдеї: «Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три дні поставиш його?» А Він говорив про храм тіла Свого. Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писання та в слово, що сказав був Ісус» (2:19-22). 

«З нами Бог», – співали ми минулої неділі і на Водохрища. Він пробуває з нами повіки. Бо Він стався людиною, помер за наші гріхи і воскрес, щоб кожен, хто вірує в Ісуса Христа, був виправданий від гріхів і мав спасіння, воскресіння, і вічне життя. Ви, любі віруючі в Христа, маєте прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. 

Старий Заповіт свідчив про грядущого Христа. Сьогодні Христос перебуває з нами. І Він теж наче перебуває у мряці, прихований від нас простими начебто земними елементами. Христос перебуває з нами у Його Слові. Щоразу, коли ми чуємо Боже Слово, ми чуємо Христа. Ми чуємо Його святий докір за наші гріхи і провини І ми чуємо Його солодке Євангеліє про те, що наші гріхи прощені Христа ради і ми – виправдані грішники та улюблені Божі сини та доньки. 

Христос присутній з нами у Святому Хрищенні, адже як написано: «Ви всі – сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:26, 27). Христос, вічний Бог, присутній з нами у Його Святій Вечері. Ми бачимо і відчуваємо на смак лише хліб та вино, але в них і з ними вічний Бог Син причащає нас Своїми істинними тілом і кров’ю, даючи з ними і в них прощення гріхів, спасіння і вічне життя. У Святеє Святих могли зайти лише первосвященики. А тут Святеє пропонується святим щоразу, коли святкується Господня Вечеря. 

Христос, любі брати і сестри, перебуває з нами у Слові і в Таїнствах і в нас – через віру, аби Останнього Дня, коли Він повернеться у славі зі Своїми святими ангелами, щоб ми воскресли із мертвих, або перемінились, якщо ще будемо жити на цьому грішному світі та увійшли у рай, у Христове Святе Царство, аби жити з Ним у повній радості та блаженстві повіки віків. Прийди, Господи Ісусе! Амінь. 

Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь (Євр. 13:20, 21).

Приступати до Таїнства зі спрагненим серцем

 Людина, яка має спрагнене серце не чекає на якийсь наказ, ані спонукає її якийсь припис або якась звичка. Таку людину веде її потреба і її бажання. Розум такої людини зосереджений лише на тому Таїнстві, яке вона так жадає…

  На цю поживу і на цей напій має бути голод інакше точно настане шкода. Так само буває і в природі. Коли ваше тіло насичене і повне, але ви ще споживатимете багату і щедру страву, то це обов’язково закінчиться хворобою або й смертю. Але якщо ваше тіло голодне і спрагнене, то така страва зробить вас бадьорим, здоровим і сильним.

             Мартін Лютер

Христос править Своєю Церквою через Його Слово

«Христос править Своєю Церквою через Його Слово». Для реформатів це означає, що Христос править через Біблію у розумінні Богом даних правил і постанов, Закону. Для лютеран це означає, що Христос править Своєю Церквою, Царством Благодаті, через Своє Євангеліє – коли завжди передбачається, що Закон є «невластивим» Божим ділом.

Курт Маркварт 

Про перенасичених і млявих християн

  Там де Божу милість легко викидають з думок і на неї не зважають, там обов’язково зникне вдячність і повага до Божого Слова. Перенасичені і мляві християни живуть собі як хочуть, фантазуючи, що духовні обставини завжди були такими як є нині і завжди такими будуть.

Мартін Лютер 

Неможливо не догодити Богові Христовою праведністю

 Як неможливо, щоб Христос Своєю праведністю не догодив Богові, так само неможливо, щоб ми не догодили Богові у нашій вірі, яка горнеться до Христової праведності. Саме так християнин стає всемогутнім паном над усіма, маючи все і роблячи все цілковито без гріха. Навіть якщо він у гріхах, то вони не можуть завдати йому шкоди; вони прощені заради невичерпної праведності Христової, яка забирає усі гріхи. Саме на це покладається наша віра, непохитно уповаючи, що Він є саме такий Христос, як ми Його описали. Той, хто в це не вірує – неначе глухий, який слухає якусь оповідь. Він не знає Христа, ані розуміє, які благословення йому належать, ані знає як ними радіти.

Мартін Лютер

День Св. Йоганна Конрада Вільгельма Льое, пастиря і богослова

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йоганна Конрада Вільгельма Льое, пастиря і богослова. Ніколи не покидаючи меж Німеччини, Йоганн Конрад Вільгельм Льое, народжений у Фюрті 1808 року, справив надзвичайно глибокий вплив на розвиток лютеранства по всьому світові. Виконуючи пастирське служіння в баварському селі Ноєндетельсау, він зрозумів потребу у працівниках для далеких країв і допомогав у підготовці таких вкрай необхідних помічників, які стали місіонерами та були відправлені до Північної Америки, Бразилії та Австралії. Частина чоловіків, яких він послав до Сполучених Штатів Америки, стали засновниками Лютеранської Церкви Міссурійського Синоду, найбільшої віросповідної лютеранської церкви в США. Завдяки фінансовій підтримці пастиря Льое було засновано богословську школу у Форт Вейні, штат Індіана та вчительський інститут в Сеґіно, штат Мічиган. Льое став відомий також за його непохитну віросповідну позицію та за його незмінний інтерес до літургії і катехітики. Його відданість ділам християнського доброчинства привела до запровадження школи з підготовки дияконес і заснування домівок для людей, що не можуть про себе самі піклуватися. 

Молитва на День Св. Йоганна Конрада Вільгельма Льое, пастиря і богослова:

Отче Небесний!  Твоя любов, яку Ти виявляєш до нас у Сині Твоєму, а нашому Господі Ісусі Христі, спонукала пастиря Льое невтомно діяти, аби Твоє Євангеліє проповідувалося по всьому світові та приносило плоди у житті тих, кого Твій Святий Дух навернув до спасенної віри. Благословляй нас, аби наші серця палали любов'ю до Тебе і до наших ближніх, щоб Євангеліє лунало і з наших уст, а руки наші були наповнені доброчинством, бо Ти живеш і царюєш із Сином, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Молитва на Новий рік

     Дорогий Спасителю і Господи! Я хочу розпочати цей рік із Твоїм Ім’ям. Через це прошу Тебе – будь моїм Провідником, вказуй мені завжди на просту дорогу, оберігай від небезпек духовних і тілесних. Захисти мене від спокус гріха і допоможи мені позбутися усіх сумнівів. Нехай скорботи, смутки та страх за майбутнє не порушують спокою душі, який Ти здобув для мене, страждаючи на Голгофі. Скеровуй мої кроки на дороги праведності і не забирай від мене Своєї благодаті.

     Не полишай Своїх дітей, де б вони не перебували, і допоможи їм у турботах і справах, а особливо піклуйся про українських воїнів, які захищають наш народ і країну від російської орди. Хай Твій святий Ангел стане табором довкола українського війська і хай Твоє небесне військо воює за нашу армію. 

Прости нам всім і кожному наші численні гріхи через Твою дорогоцінну кров, яка очищує нас від усіх наших провин і гріхів. Подаруй мені і всім, хто любить Тебе, силу жити та перемагати гріх щодня. А Україні, Господи, подаруй перемогу над нечестивою Росією.

     Вічний Спасителю, подай аби Твоя Церква зростала і квітла вічно. Поширюй Твоє спасенне Євангеліє ще далі. Подай мир між народами, аби ніщо не заважало Твоєму посланню миру іти все далі цілим світом. Дай мені щастя жити в мирі з усіма людьми, уникнути суперечок, сварок і ненависті. Пошли мені непорушну віру в Тебе – мого Спасителя і Царя. Нехай цей рік буде ще одним роком благодаті для мене і всіх, хто Тебе любить. В Ім’я Ісуса Христа. Амінь.

З молитовника