ПРОТИОТРУТА ВІД ЗМІЇНОГО УКУСУ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).
Любі брати і сестри, час від часу, особливо в літню пору року, ми чуємо про те, що якусь людину вкусила змія. Хоча в Україні змії не настільки отруйні як, скажімо в Азії чи в Америці, проте від такого укусу, якщо не ввести протиотрути та не провести негайного лікування, то можна померти.
В Азії і на Близькому Сході різних змій більше і отрута їхня теж сильніша. Сьогодні Писання розповідає нам про те, як народ ішов дорогою Червоного моря і там, за своїм звичаєм, вони почали нарікати на Бога і на Мойсея. Вони не цінували свободи, яку отримали, коли Бог вивів їх із рабства. Вони не цінували піклування Божого про них, коли Він годував їх манною з неба.
Їм хотілось хліба – такого хліба, який давали рабам у Єгипті. Їм хотілось такої води, як в домі рабства. А тут натомість води було мало, а довкола була пустеля. Пшеничним хлібом їх ніхто не годував, натомість вони самі збирали щодня, крім суботи, манну небесну і вже з неї готували собі їжу. Але то була лише манна, а їм хотілось різноманіття, яке вони могли отримати, якби вони послухалися Бога на початку виходу з Єгипту і увійшли в Обіцяний Край.
Проте майже сорок років тому, коли Бог їх щойно вивів із Єгипту і через трохи часу у Обіцяний Край було відправлено 12 розвідників, по одному з кожного племені, то десятеро розвідників налякались самі тим що побачили: укріплені міста та велетнів таких як Голіаф. Повернувшись із розвідки вони налякали і своїм страхом підбурили проти Бога майже весь народ, який відмовився іти та здобувати Ханаан.
Тож вони отримали гідну кару – залишатись у пустині аж допоки не вимруть останні з бунтівників – людей, що постійно нарікають на Бога і Мойсея, Божого пророка, Який проповідував їм про грядущого Христа. Вони мали важку дорогу, одноманітну їжу не через те, що вийшли з Єгипту, а через те, що відмовились іти за Спасителем в Обіцяний Край.
Як і ми
отримуємо свої блукання і страждання тоді, коли людей боїмось більше ніж Бога і
коли піддаємось проповідям наляканих світом і обдурених дияволом «розвідників»,
обманутих сатаною проповідників. Тоді й нам навіть піклування Боже набридає і
ми починаємо власний бунт проти люблячого Господа.
Тож «послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля». Бунт проти Бога завжди завершується катастрофою. Тут бунт проти Бога закінчився для багатьох ізраїльтян смертю від укусів змій. А нам тут слід згадати, як у світ увійшов перший гріх, який ми ще називається прабатьківським гріхом.
Наші прабатьки згрішили через «укус змія». Адже диявол увійшов у змія і переконав нашу праматір Єву виявити непослух до Бога і скуштувати заборонений плід. Ось так змій-диявол «укусив» Єву. А вже Єва спокусила до гріха Адама. І ось так, підсумовує Апостол Павло «через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Рим. 5:12).
Смерть у всіх людей, у всіх нас, увійшла від найпершого «укусу» змія-диявола. Ізраїльтяни нарікали на Бога, бо їх теж «укусив» змій-диявол. «Покусаний» дияволом народ, якого вів Мойсей, слуга Божий, нарікав на Мойсея, вірного Божого пророка. Отрута диявола діяла ще до отрути зміїв-сарафів. Смерть від змій пустелі була наслідком дії ще першої отрути, отрути змія-диявола.
Змій-диявол і далі нас кусає. Кусає непомітно наче комар. Проте укуси комарів ми зауважуємо тоді, коли вони з нас починають смоктати кров і ті ранки починають нам свербіти. А чи є можливість зауважити укус змія-диявола. Так, той укус проявляється в наших думках, словах і вчинках. Коли ми, подібно до ізраїльтян у пустелі, починаємо нарікати на Бога і коїти гріхи проти перших Двох Заповідей та відмовляємось святкувати Святий День, не хочемо слухати Боже Слово, радісного його слухати та вивчати, знаймо – так діє отрута змія-диявола.
Коли ми не шануємо наших батьків, влади духовної і світської, учителів і всіх старших, не наділяємо їх любов’ю і повагою, пильнуймо – бо так діє отрута змія-диявола і ми перебуваємо на порозі втрати нашого краю, свободи і самого життя в нашій рідній країні. Бо Четверта Заповідь – єдина заповідь з обітницею про довголіття в рідному краю.
Коли ми простягаємо руки до нашого ближнього, завдаємо йому фізичної шкоди чи болю, або не стаємо йому другом у його фізичній біді, то так у нас діє отрута змія-диявола, спричиняючи швидку чи повільну погибель не лише нашого ближнього, але й нас, хоча нам може здаватися, що ми живемо і приречені тепер до процвітання.
Отрута змія-диявола діє в нас тоді, коли наші очі дивляться з пожадливістю на протилежну стать і коли чоловік та дружина не люблять і не шанують одне одного – в них тоді діє отрута змія-диявола. Як і діє вона тоді, коли ми крадемо чи відбираємо силоміць щось у нашого ближнього або підступно виманюємо чи не допомагаємо йому зберігати його власність і робити все, аби його справа поліпшувалась.
Отрута змія-диявола не паралізує наш язик, а спонукає його знеславлювати добре ім’я нашого ближнього, обманювати людей довкола нас і розпускати різні плітки та неправду про наших ближніх. І ця ж таки отрута паралізує наш язик, коли нам слід говорити добре про інших людей та витлумачувати їхні слова і вчинки в якомога ліпший спосіб.
Ця отрута спонукає нас заздрити нашим ближнім і бажати те, що належить їм, починаючи від членів сім’ї і закінчуючи їхнім будинком, землею, тваринами і всім їхнім майном. І ця ж таки отрута змія-диявола паралізує нас, аби ми не робили все, аби і дім їхній, і спадщина, і все їхнє залишалося у них.
Ця отрута змія-диявола тишком-нишком із середини руйнує наше життя, життя людей довкола нас, життя сіл, міст, цілої країни і всього народу. Вона ще небезпечніша від отрути зміїв-сарафів, від укусів яких загинуло так багато ізраїльтян, що нарікали на Бога і на Божого пророка, Мойсея.
В одному нашому гімні (№ 96) є такі слова, що Господь «посилає іспит, спробу і ми збуджуємось враз. Так усе життя до гробу береже нас вірний Спас». Аби пробудився Ізраїль Бог послав на народ зміїв-сарафів і тоді «І прийшов народ до Мойсея та й сказав: «Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв». І молився Мойсей за народ».
І тоді Бог дав розкаяному народові протиотруту. Ні, то не була якась рідина, яку потрібно колоти шприцами чи капати через «систему». То не був навіть якийсь трунок. Бог порадив щось таке, що за природою не могло бути ліками і те, що потребувало віри. Він сказав Мойсеєві: «Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити». І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!»
Хто повірив у Слово Боже, той жив. Тільки той виживав, хто повірив сказаному Богом і віра якого спрямовувала погляд на мідяного змія піднесеного на жердині над народом. Ось так Бог через Мойсея вказав на протиотруту проти найсмертоноснішої отрути – проти гріха. Бо той мідяний змій свідчив про Того, Хто прийде майже через півтори тисячі років і здобуде перемогу над змієм-дияволом. Він вказував на Христа, воплоченого Сина Божого.
Вічний Бог Син, ставши істинною Людиною, промовляв до Никодима, учителя Ізраїля такі слова, які ми чули в Євангелії: «І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя. Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне». Ісус Христос і Той розп’ятий – єдина і дієва протиотрута від отрути диявола, гріха і смерті.
Він – наша протиотрута, бо Він, будучи святим Богом, забрав усі наші гріхи і обмив їх Своєю невинною і святою кров’ю. Так, змій-диявол вжалив Його за п’яту і Господь Христос помер на хресті, але Він здолав нашу смерть, воскреснувши на третій день із мертвих. Ісус Христос – наша протиотрута від змія-диявола, гріха і самої смерті! Христос воскрес і живе, і ми, що віруємо в Нього, що дивимось очима віри на Нього, нашого Розп’ятого і Воскреслого Спасителя теж воскреснемо і будемо жити вічно в Його Царстві.
Але до того часу, нам слід завжди мати протиотруту, аби отрута змія-диявола не знищила нас дорогою до Царства Небесного. Для того не зводьмо нашого погляду, духовного погляду, наших очей віри з Христа, піднесенного на хресті Голгофи. Коли лишень ми зауважуємо, що отрута починає діяти в нас через нарікання на Бога, через лінощі до слухання і вивчення Божого Слова, неповагу до батьків тощо, у каятті звертаємось до протиотрути – до Христа піднесенного – до Христа Розп’ятого і ми будемо мати прощення гріхів, і Бог відновить у нас життя – дасть нам прощення гріхів і вчинить нас знову невинними
Коли ми відчуємо, що слабнемо від отрути змія-диявола, а ще краще не доводити себе до ослаблення, поспішаймо покріпити свої сили фізичні і духовні істинними тілом і кров’ю Христовими у хлібові та вині Святої Євхаристії – у них і з ними Ісус дає нам прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Не біймося йти дорогою Червоного моря – дорогою цього світу. Просто не зводьмо очей з Христа. І ми будемо жити. І мати вічне життя. В Христове святе Ім’я. Амінь.
А Тому, Хто може зробити значно
більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, – Тому слава в
Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь (Еф. 3:20, 21).
Немає коментарів:
Дописати коментар