ВІРУЄМО, ГОВОРИМО, ЗНАЄМО
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Мавши того ж духа віри, за написаним: «Вірував я, через те говорив», і ми віруємо, тому-то й говоримо, знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами. Усе-бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу. Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме – дочасне, невидиме ж – вічне! Знаємо-бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, – дім нерукотворний та вічний (2 Коринтян 4:13-5:1).
Бог миру нехай буде зо всіма вами. Амінь (Рим. 15:33).
Любі брати і сестри, за останні декілька місяців інтенсивність російських повтіряних атак на Київ зросла кратно. За одну ніч росіяни можуть запустити на наше місто більше півсотні різних ракет і майже тисячу шахедів. Підірвані росіянами будинки, убиті росіянами кияни – стільки біди та горя несе Росія нам щодня. Ось і кілька днів тому вони намагались зруйнувати один з наших стародавніх соборів - собор Успіння Пресвятої Богородиці в Києво-Печерській Лаврі. В тому соборі сотні років тому молились місіонери, які вирушали проповідувати Боже Слово в багато краї,в і серед них – на територію сучасної Росії. Чому ж росіяни бомблять джерела християнства в цій частині світу?
Аби зрозуміти вчинки людини, варто почути, що вона говорить і в що вона вірує. Як і сьогоднішній наш текст із Писання проголошує як діють віруючі в усі тисячоліття життя Церква, і Старозаповітної, і Новозаповітної. Апостол каже: «Вірував я, через те говорив». Ми віруємо в Христа Господа і ми говоримо про Нього. А коли ми говоримо про Христа, то й говоримо про Його науку і з радістю робимо те, чому Він нас навчає.
Росіяни, принаймні та частина, яка називає себе християнами, а практично все російське керівництво разом із Путіним називають себе християнами, теж інколи говорять про Христа і використовують слово «Господь». Але вони також заперечують у праві на існування Україні. І не лише це, вони також заперечують у праві на існування українському народові. Вони сповнені ненависті до нас лише за те, що ми – інші, говоримо іншою мовою і маємо іншу культуру. Вони нас бомблять і убивають, бо віра їхня – інша. Вони хочуть замістити християнство своєю релігією руского міра – страшною єрессю людиноненавиництва і хочуть довести, що саме їхня єресь і є вірою, яку мали наші предки вже більше тисячі років тому. Але рускій мір, релігія росіян – не християнство.
Бо християни не йдуть убивати інших людей через те, що вони розмовляють іншою мовою або мають іншу культуру. Звісно ми й маємо іншу історію та маємо власний погляд на різні періоди історії, коли наше минуле в той або інший спосіб перетиналось із московитами, їхніми предками чи наступниками.
На думку Кіріла, патріарха московського, це вже є достатньою причиною для того, щоб нас повбивати. І він про це, не стидаючись, говорить. Апостол Павло сьогодні пише: «Мавши того ж духа віри, за написаним: «Вірував я, через те говорив». Апостол Павло вірував і говорив, бо мав духа віри, Святого Духа.
Кіріл московський має духа невірства, його дух – не святий, а нечистий, через це і віра його інша, аніж віра, яку творить Святий Дух, бо Святий Дух творить віру в Христа, а така віра рясніє не закликами до воєн і убивств, які лунають з рота Кіріла, а християнська віра рясніє плодами Святого Духа, ділами любові до ближніх, до всіх без винятку ближніх, навіть тих, що розмовляють іншою мовою чи мають іншу культуру і живуть в іншій країні.
За днів Апостола Павла теж були релігійні діячі, подібні до Кіріла московського і до Путіна. Вони теж маскувались під віруючих. І вони теж віруючих у Христа жорстоко переслідували та убивали. Саме в такий період і написане Послання, яке ми сьогодні чуємо. Апостол каже далі: «Ми віруємо, тому-то й говоримо, знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами».
Це слова великої втіхи особливо в такий грізний і небезпечний час, який ми маємо в час цієї війни, яку проти нас безпричинно розпочала нечестива Росія. Апостол Павло, а через нього Господь Святий Дух поєднує віру, сповідання віри і знання, роблячи їх нерозривними. Бо й справді, коли немає наприклад віри, то чого вартує сповідання?
Людина тоді лише проказує словесні формули, які для неї нічого не означають. Вона не вірить у те, що говорить. Так часто роблять політики. Вони щось обіцяють, роблять якісь заяви, щось там декларують, але в ніщо з того не вірять. Віра ж – не політика. Віра це і уповання на Бога і довіра до кожного слова з Біблії.
Або, візьмімо знання. Знання, про яке говорить Апостол Павло, походить із віри. Сам Апостол бачив воскреслого Христа за дуже незручних для нього обставин. Він був переслідником Церкви, схвалював убивства християн, як це робить сьогодні, наприклад, російський єресіарх Кіріл, і сам брав участь у арештах і доставці до російських тюрем, чи то пак до Єрусалиму, тих кого хотіли покарати.
Воскреслий Христос з’явився Павлові дорогою до Дамаску, осліпивши його сяйвом Своєї слави і навернувши його до віри Своїм Словом. Павло вірував у Христа, знав Христа і підбадьорював віруючих у Коринті, а сьогодні він підбадьорює нас з вами. Як і Павло, як і віруючі в Коринті ми віруємо, що Христос воскрес із мертвих.
Він був розп’ятий за всі наші гріхи і на хресті Він здобув для нас прощення гріхів. На третій день Він воскрес із мертвих, щоб ми, що віруємо в Нього, були виправданні, мали спасіння і вічне життя. Ось ця наша спасенна віра в Христа, вона спонукає нас говорити про Христа розп’ятого і воскреслого.
І ця віра також дає нам знання. Ми не просто віримо, що було і що буде. Ми знаємо про це. І зокрема ми знаємо наше майбутнє так само як про своє майбутнє знав Апостол Павло і віруючі в Коринті. А яким було їхнє майбутнє? І яким є наше майбутнє? Повторю ще раз ці слова з нашого сьогоднішнього Послання про те, що ми знаємо, що «Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами».
Ми знаємо, що Бог воскресив Господа Ісуса. І ми знаємо, що Бог воскресить і Апостола Павла, і грецьких віруючих, до яких він писав свого листа, і всіх нас, що віруємо в Ісуса Христа. Ми всі будемо живі. Ми всі будемо стояти із Христом. Ми будемо стояти із Апостолом Павлом. Ми будемо стояти із віруючими з Коринту. Ми будемо стояти із нашою славною княгинею Ольгою, із нашим Володимиром Великим, із Мартіном Лютером, із Теодором Ярчуком, із нашими віруючими прабатьками та батьками.
Ми всі будемо живі і здорові. Ми будемо мати прославлені тіла і радітимемо вічним життям у Царстві Божому. Це зробить Бог. Ми це знаємо. Через це ми не маємо того жаху, що його має Путін, який перелякано телефонував Президенту Трампу, коли якийсь український дрон наблизився до його резиденції і ми не маємо того страху, що має єресіарх Кіріл, який був закликав до молитов, щоб Христос довше не повертався, бо Кірілові ще хочеться пожити і повбивати українців.
Ні, ми не шукаємо смерті, як і не шукав її Апостол Павло чи християни І століття. Але ми й не тремтимо від жаху перед смертю, бо ми знаємо, що ми – Божі діти і Він воскресив Христа, і нас воскресить до вічного життя в Його Царстві. І за це ми сповнені подякою нашому люблячому Богові, Який серед таких ненависників Христа і людей, дарує нам вічне життя з Його невимовної любові, з Його благодаті.
Апостол далі говорить про цю благодать. Він каже, що вона розмножена через багатьох. І він, звісно, хоче, щоби благодать Божа ще більше множилась. Коли я чую ці слова Апостола, то згадую, як впродовж майже тридцяти років московська церква робила пафосні заяви про те, що лише вона – благодатна. Що ж вони говорили про свою благодать, яка не пов’язана зі Словом Христовим, із Хрищенням, зі Святою Вечерею. Вони говорили про якусь благодать, пов’язану з їхньою історією, з їхніми початками у кабінетах Сталіна. Насправді вони говорили про благодать із пекла. Бо та благодать несе ненависть до інших людей, війни, руїни і вбивства.
А благодать Божа – вона лине до нас з купелі Хрищення, зі Святої Вечері, із солодкого Євангелія і вона несе любов, спасіння, радість, любов до всіх ближніх і вічне життя у Його Царстві. Якби Господь Христос ніс благодать московську, то Він ішов би не помирати за людський рід на хресті, а убивати людський рід ракетами і шахедами. Якби Христос ніс благодать московську, то прийшов би не щоб послужити нам, а щоб панувати над нами грубою силою і залякуваннями.
Проте Божа благодать інша. Вона сповнена любові, яку Христос виявляє сповна до всього людського роду і до кожного з нас. Так багато людей увірували в Христа. Так багато людей знають Господа Ісуса і мають спасіння, воскресіння, і вічне життя. Вони за це спасіння дякують Господу. За це спасіння дякуємо сьогодні і ми. Вони поспішають робити добро своїм ближнім. Поспішаємо робити добро ближнім і ми. Ми робимо так, бо по-іншому не можемо.
Бог любить вас, любі брати і сестри. А ми любимо наших ближніх. І в цій любові допомагаємо їм у їхніх бідах, а коли є потреба, то захищаємо їх, як це роблять наші славні українські воїни, стримуючи навалу жорстокої московської орди. Ми – звичайні люди і ми розуміємо, що особливо, коли нас росіяни з усіх сил намагаються вбити і для того, щоб повбивати нас кидають усі свої гроші та ресурси, то може так статись, що уб’ють когось із нас.
Але, як не тратив відваги через Божу благодать Апостол Павло так само не тратимо її і ми. Апостол каже: «Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме – дочасне, невидиме ж – вічне!»
Це для Путіна і Кіріла тимчасове і фізичне головне. Через це вони так за нього і чіпляються. Їм страшно. Бо вони невидимого не бачать. Вони не бачать Бога і Христа, хоча вдягають маски християн. Ми ж бачимо Бога і Христа. Ми каємось у наших гріхах і отримуємо прощення від нашого милосердного Спасителя. Ми чуємо Його втішливе Слово.
І ми бачимо Христове Таїнство. Ми підходимо до нього і причащаємось істинними тілом і кров’ю Сина Божого у хлібові та вині Святої Євхаристії, а в них і з ними ми отримуємо прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Причастившими тілом і кров’ю Христа Спасителя, Який живе і царює, ми віруємо і знаємо, що «коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, – дім нерукотворний та вічний». Радіймо нашим спасінням, любі брати і сестри і ділімось цією радістю з іншими. Заради Христа. Амінь.
Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою, Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки (Пс. 121:7, 8)! Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар