пʼятниця, 27 грудня 2019 р.

День Св. Апостола і Євангеліста Івана

   
Сьогодні ми згадуємо  Апостола і Євангеліста Івана, улюбленого учня Господа і дякуємо Господу за нього. Він був самовидцем дій, слів, страждань і смерті Спасителя. Він бачив і слухав Господа Ісуса Христа воскреслого. Окрім того, Господь об’явив св. Іванові майбутнє світу та Церкви, викликів із якими зіштовхнуться християни в Останні Дні та перемогу небес. Сьогодні ми насолоджуємося Посланнями Апостола Івана, книгою Об’явлення і, звісно ж, чудовим Євангелієм від Св. Івана, про яке доктор Мартін Лютер писав: «В Івановому Євангелії ви побачите, як надзвичайно майстерно змальовано те, як віра в Христа долає гріх, смерть, і пекло, і дає життя, праведність і спасіння. Це – справжня природа Євангелія». Апостол і Євангеліст Іван був єдиним із Апостолів, життя якого не закінчилося мученицькою смертю. Апостол доглядав Матір Божу та пережив заслання на острів Патмос, де й бачив видіння, які Господь доручив йому записати в книгу Апокаліпсис. Свої останні дні в цьому світі Св. Іван Богослов провів у місті Ефес. Господь покликав його до небесної домівки в глибокій старості.

Молитва на День Св. Апостола і Євангеліста Івана:

Милосердний Господи!  Пролий  яскраве проміння Твого світла на Церкву Твою, аби будучи навчені доктрині Твого блаженного Апостола і Євангеліста, Св. Івана, ми могли прийти до світла вічного життя, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.
 

Зі Скарбниці щоденної молитви


четвер, 26 грудня 2019 р.

День Св. Степана, диякона і першомученика

    
Сьогодні ми згадуємо Св. Степана, диякона і першомученика та дякуємо за нього Богові.  Св. Степан, муж "повний Духа Святого та мудрості" (Дії 6:5), був одним із перших семи дияконів Церкви.  Його було призначено провідниками Церкви, аби він роздавав убогим з єрусалимської християнської спільноти, що стрімко зростала, їжу та інші необхідні речі і таким чином апостоли отримували більше часу для публічного служіння Словом (Дії 6:2-5).  Очевидно, що від нього та інших дияконів, очікувалося, що вони не лише будуть служити при столах, але й навчатимуть і проповідуватимуть.  Коли деякі юдеї почали заздрити Степанові, то поставили його перед Синедріоном і фальшиво звинуватили його в тому, що він богохульствує проти Закону (Дії 6:9-14).  Степанове сповідання віри, разом із докором, який він висловив на адресу Синедріону за те, що вони відреклися від Месії і несуть відповідальність за Його смерть, настільки їх розгнівала, що його виволокли за місто і вкаменували.  Степана ми вшановуємо як першого мученика (першомученика) Церкви і за його слова довіри Богові та прощення, які він промовив помираючи: "Господи Ісусе, прийми духа мого!..." та: "Не залічи їм, о Господи, цього гріха!" (Дії 7:59-60).

Молитва на День Св. Степана, диякона і першомученика:

     Отче небесний!  Посеред наших страждань заради Христа, подай нам благодаті Твоєї, аби повторювали приклад першомученика Степана і теж дивилися на Того, Хто постраждав і був розп'ятий за нас, молячись за тих, що чинять нам зло; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 25 грудня 2019 р.

Різдвяна проповідь


ДОБРОТА І ЛЮДИНОЛЮБСТВО
            (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А коли з'явилась благодать та людинолюбство Спасителя, нашого Бога, Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а зі Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого, щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя. Вірне слово, і я хочу, щоб ти і про це впевняв, щоб ті, хто ввірував у Бога, дбали про добрі діла пильнувати (Послання Св. Апостола Павла до Тита 3:4-8а).

            Христос народився! Славімо Його!

            Дорогі брати і сестри, в одній церкві діти готували вертеп. Дійство мало відбуватись одразу після Вечірньої на Надвечір’я Різдва Христового. Аби показати всім присутнім сяйво благодаті новонародженого Спасителя, діти вирішили у ясла вкрутити лампочку, а потім вимкнувши світло у всій церкві, її засвітити. Всі вимикачі перебували в руках одного хлопчика. І ось коли розпочався вертеп, він розгубився і вимкнув усі лампочки.  Після напруженої мовчанки, один із пастухів з вертепу вигукнув: «Гей! Ти вимкнув Ісуса!»

            На жаль, Ісуса часто вимикають під час Різдва навіть ті, що були охрищені в Його Ім’я. Ми славимо Бога, що в Україні відроджується Християнська Церква і відроджуються християнські традиції. Одна з таких найгарніших традицій – святкування Різдва. Чудово, що в нас все більше лунає колядок, переважна більшість яких складена віруючими людьми і є чудовими євангельськими творами. Коли такі колядки співають, то Ісусове Ім’я сяє посеред колядників, і тоді справді на нас проливається світло Євангелія.

            Але світ і диявол роблять невпинно свою роботу. З усіх сил вони намагаються перетворити Різдво Христове на «свято ні про що». Здається, що їхня мрія – це просто якийсь радянський Новий рік, який починається раніше на тиждень або на тиждень пізніше триває, залежно від того, який календар використовується: ново-юліанський чи юліанський.

            Здавалося б така важлива подія, як народження Божого Сина мала б обговорюватись на всіх телеканалах і радіостанціях. Проте більшість цих каналів і станцій заповнені різними фільмами та програмами, де про Христа не почуєш ні слова, але зможеш багато почути про різні подарунки, зможеш вдосталь надивитись на людей, які носять червоні шапочки Санта-Клауса або ж Святого Миколая, які про Христа, народженого у Віфлеємі – ні пари з уст.

            Диявол знає Писання, а отже йому добре відоме і застереження Апостола Павла: «Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!» (1 Кор. 15:33). Тож він  усіх сил запрошує нас долучатись до товариства лихого – до вульгарних фільмів та різноманітних шоу, до компаній, що ставлять наголос на пияцтві та розпусті і до всього іншого, де ні слова не промовляється про Христа, де не співають про Нього, а лише святкують якесь порожнє свято.

            Проте  що таке Різдво?  Сьогодні Апостол Павло дає нам на це питання дуже влучну відповідь. Апостол фактично каже нам, що Різдво – це з’явлення благодаті та людинолюбства Спасителя, нашого Бога. Ось чому Різдво – таке особливе, радісне і веселе свято. З’явилася благодать і з’явилось людинолюбство. Власне кажучи тут, як і в деяких інших місцях Писання, наш перекладач чомусь вдався до слова благодать. Благодать, звісно – чудове і величне слово.

            Але тут Апостол Павло використовує зовсім інше грецьке слово. Воно звучить як хрістотіс (хрейстотейс) і означає воно доброта. Тож ми будемо говорити так, як говорив Св, Павло – до нас з’явилась доброта. Це слово доброта має ще й відтінок лагідності, приязності. Ось це і є Ісус. У Віфлеємі Діва Марія народила таку ідеальну Доброту. У пелюшках лежав Спаситель світу, істинний Бог у людській плоті. Його Мати Божа сповила і поклала у ясла. До Нього тієї самої ночі прийшли відвідувачі, пастухи з полів біля Віфлеєма.

            Якщо до Мойсея Бог промовляв: «Ти не зможеш побачити лиця Мого, бо людина не може побачити Мене і жити» (2 М. 33:20). То до Бога во плоті, до Ісуса, до Доброти, можна підходити всім людям. Христос, як ми кажемо українською мовою одна Доброта. Через це Бог стається людиною. Через це народжується Ісус, Доброта і Приязність. Бо Він добрий до нас і хоче, щоб ми спаслися.

            А друге слово, яке ми сьогодні чуємо з нашого Писання – людинолюбство. Це слово правильно перекладене. Ви це слово зрозуміли б, якби почули його навіть грецькою мовою Там воно звучить як філантропія, звідси й наше слово філантроп або ж людинолюб. Мойсей так говорить про Бога, Який народиться людиною у час Різдва: «По правиці Його огонь Закону для них. Теж народи Він любить» (5 М. 33:2, 3).

            Він нас настільки любить, що народжується, аби нам служити. Він, як ми сповідуємо в нашій літургії – «Бо Ти добрий і чоловіколюбний Бог єси, і Тобі одному належить вся слава, честь і поклін тепер, і повсякчас, і по віки віків». Ось, який наш Бог, любі брати і сестри, Який стається людиною, бо Він – добрий і Він любить людей.

            Це дуже щирі слова Господа. Не треба в них сумніватися або вагатися у щирості сказаного Богом. І Різдво Христове, і життя Сина Божого, і Його служіння є доказом Божої доброти та людинолюбства. Все життя Його, і смерть, і воскресінням є доказом цієї доброти і людинолюбства.

Бо саме таким чином Він нас спас. Ми народились у гріхах. Як часто замість добра ми виявляли зло, а замість людинолюбства – людиноненависництво, чи то в думках, словах, а часом і нашими вчинками. І не грає ролі, скільки добра ми можемо зробити, якщо ми скоїмо бодай один гріх, ми вже засуджені до вічних мук у аду.

Та й що то за добрі діла такі в грішних? Господь каже: «Родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити» (Мт. 7:17, 18). Ми – грішні, неправедні і такі ж само наші діла, поки ми грішні та неправедні. Щоб робити добрі діла, щоб праведні вчинки, треба спочатку стати добрим і праведним.

А таким є лише наш Бог. Різдвяної ночі ангели благовістили нам радість велику про те, що в Давидовому місті для нас народився Спаситель Христос. Сьогодні ми чуємо, як Господь Святий Дух через Апостола Павла каже, що Він – Доброта та Людинолюбство. І далі ми чуємо, що наш Бог «нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а зі Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого».

Різдво Христове свідчить, що ніяким нашим ділам, жодним нашим ділам місяця у нашому спасінні до вічного життя немає. Бог нас спас винятково зі Своєї милості. Ця милість скасовує повністю і цілковито усяку нашу хвальковитість або хвальковитість тих святош, які вдають начебто вони добилися спасіння або визнання Божого самотужки або допомогли Богові їх спасти. Самотужки можна лише потрапити на віки до аду або своєю хвалькуватістю та гординею допомогти Богові краще сформулювати осудний вирок щодо нашої вічності. 

Бог – милостивий і Він не потребує наших діл для нашого спасіння. Інакше тоді Він не був би милостивий Бог, а якийсь хабарник чи любитель лестощів. Але таким недолугим божеством Його прагнуть зробити ті, що наполягають начебто Божої милості для спасіння недостатньо, а потрібні ще діла. Такі насправді заявляють, що Христова жертва на хресті недосконала і неповна, і вони її доповнюють своїми ділами. І так роблять з Бога неправдомовця і обманщика. Це – жахливий гріх і диявольська наука. 

Писання чітко каже, що Бог нас спас зі Своєї милості, а далі каже – через купіль відродження. Не ми самі відродились, а Він нас викупав у Святому Хрищенні. Це Святе Хрищення, таке простеньке Таїнство – справжня купіль відродження і обновлення Святим Духом. Викупана і відроджена, і обновлена Святим Духом не лише наша голова, і навіть не лише наше тіло, але й усе наше єство. Хрищення нас спасає досконало. Воно здійснюється один раз на все життя, але все життя воно триває, як і вічним є спасіння, яке ми одержали в нашому Хрищенні.

Бог усе це вчинив через Ісуса Христа, через воплочену Доброту і Людинолюбство – через Свого Сина, Який у Хрищенні наче окутує нас Своєю праведністю, зодягає нас у праведність так що ми співаємо: «Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:27). Він робить це, бо Він – добрий і чоловіколюбний. Він утішає нас через Своє Слово. Він покріпляє нас Своїми істинними тілом і кров’ю у Святому Причасті. Для цього Доброта і Людинолюбство воплотилися у Віфлеємі

І Він робить усе це винятково з благодаті, тобто невимовної і не заслуженої нами Божій любові до кожного з нас. Не ділами, а цією благодаттю ми виправдовуємось і стаємо спадкоємцями вічного життя заради Христа. Через це Христос народжується у Віфлеємі, аби ми стали громадянами Його Царства Небесного, і як Він воскресли до вічного життя, і жили з Ним у Його Царстві повіки віків. 

Через це Різдво – таке радісне свято. Через це ми його так любимо. Бо ми тепер прощені, ми тепер виправдані, ми маємо праведність, і воскресіння, і вічне життя. І тепер ми – інші люди, відроджені та оновлені. І тепер ми готові робити добрі діла, які будуть не лише добрі в очах світу, але й добрі в очах Божих, адже вони роблять Його любими дітками, у яких живе Його Син, хрістотіс і філантропія, Доброта і Людинолюбство.

Ми тепер стали посудиною через яку ця доброта і людинолюбство виливаються до всіх людей, до всіх наших ближніх. Ви, любі віруючі – посудина переповнене благословеннями, що линуть до всіх довкола нас. Серце добре і серце людинолюбне не буде мовчки спостерігати за бідою ближнього – воно хоче прийти на допомогу, а ноги віруючого поспішають туди де є потреба, а руки вже допомагають. 

А вуха віруючого не чекають подяки у відповідь. Та коли вони таки пролунають, то уста наші віддадуть усю славу нашому Богові і визнають: «Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!» (Лк 17:10). І поділять радісною новиною про народження Сина Божого у Віфлеємі. І запросять із собою прийти і поклонитися Христові, Який народився. Бо ось так сяє через нас Христос, як Він Сам каже: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16).  Хай ніхто і ніколи не вимикає світло Ісуса на Різдво!  Бо Христос народився! Славімо Його! Амінь.

вівторок, 24 грудня 2019 р.

Христос народився! Славімо Його!

Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру (Ісаї 9:5).

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!         СЛАВІМО ЙОГО!

Любі брати і сестри! Любі друзі!

Зичу Вам радісного святкування Різдва Христового і благословенного Нового року!  Хай Син Божий, Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності і Князь миру буде Вашою радістю і хай Він благословляє Вас Своїми чудовими і щедрими дарами!

У Христі Ісусі, нашому Воплоченому Господі та Спасителі,

+ В’ячеслав Горпинчук, Єпископ Української Лютеранської Церкви

понеділок, 23 грудня 2019 р.

Де є воплочений Христос - там місця бісам немає

Але Ісус, Його Ім’я як людини і Спасителя теж має своє значення. Бо Він, як ми вже казали раніше, стався людиною, будучи зачатим відповідно до волі Бога Отця, заради віруючих чоловіків і жінок і задля руйнування демонів. А тепер ти й сам можеш про це дізнатись із власних спостережень. Бо по всьому світові незліченну кількість біснуватих, і в твоєму місті теж – чимало біснуватих християни очистили в Ім’я Ісуса Христа, Який був розп’ятий за Понтія Пілата – вони їх зцілили і далі зцілюють, допомагаючи безпомічним і виганяючи з них бісів, – попередніми ж екзорцистами ті біснуваті зцілені бути не могли, хоча й використовували ті екзорцисти і закликання, і зілля.

Св. Юстин Мученик

неділя, 22 грудня 2019 р.

Проповідь на неділю перед Різдвом


РАДІЙТЕ В ГОСПОДІ ЗАВЖДИ!
   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Радійте в Господі завжди, і знову кажу: радійте! Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько! Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі (Филип’ян 4:4-7).

            Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Фил. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, в одній книзі я знайшов рецепт того, як бути нещаcним і засмученим. Автор дає такі поради:
1.      Зроби так, що тебе непокоїло щось незначне. При цьому те незначне сам ти й зроби!
2.      Утрать перспективу і її не знаходь. Не дозволяй, аби в твоєму житті були пріоритети.
3.      Почни про щось журитися – при чому про щось таке, щодо чого ти не зможеш нічого вдіяти, а лише журитись.
4.      Будь перфекціоністом – засуджуй себе та інших за те, що вони не досягають досконалості.
5.      Май рацію завжди і в усьому. При чому будь єдиним, хто рацію має.
6.      Не довіряй нікому з людей, а витлумачуй усі їхні вчинки в якомога гірший спосіб. Будь підозріливим і приписуй їм найгірші мотиви їхніх учинків.
7.      Завжди порівнюй себе з іншими не на свою користь. Це гарантуватиме тобі постійну жалюгідність.
8.      Все сприймай на свою адресу так наче тебе намагаються образити.
9.      Не віддавайся з ентузіазмом жодній справі.
10.  Не приймай життя таким як воно є, а зроби  щастя метою твого життя.
Використовуйте цей рецепт щодня і нещастя вам гарантоване!

            Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла дає нам «протилежні рецепти» і навчає нас щасливому життю. Апостол кличе нас радіти. І при тому не просто радіти, а радіти в Господі. Ця радість в Господі неможлива без віри в Христа. Бо якщо немає віри в Бога, то як може бути радість у Богові? Як може тоді серце радіти Христом, коли воно Христа не знає?

            Але коли є віра в Христа, тоді в серці живе Святий Дух і тоді є плоди Святого Духа, про які Апостол Павло каже в своєму Посланні до галатів: «Плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість».  Сьогодні Апостол починає нас навчати з радості, радості у Господі.

            Так багато наших співвітчизників безрадісні, похмурі та роздратовані, готові до сварки будь-якої миті, бо не мають цієї радості. А цієї радості немає тоді, коли немає віри. Коли немає віри в Христа, істинної віри в Христа, тоді серце похмуре і воно немає ні любові до Бога, ані любові до ближнього. Тоді воно перебуває в оточенні гріхів і обвинувачень диявола, і тоді його мучить нечисте сумління, що докоряє за численні провини проти Бога і проти ближніх. Яка тоді може бути там радість?

            Її там бути не може. Інша справа – серце віруюче. Серце в якому Господь Святий Дух створив віру в Христа. Таке серце сповідує: «Я вірую, що Бог мене любить. І ось доказ невимовної любові Отця до мене – Його Син Ісус Христос. Вічний Бог стався людиною заради мене. Син Божий прийшов у цей світ з єдиною метою, аби я міг увійти в Царство Боже і жити в Ньому повіки віків.

            Ісус забрав усі мої гріхи на Себе і Він обмив їх Своєю святою і невинною кров’ю.  Він помер за мене на хресті Голгофи і Він воскрес, як переможець над гріхом, над смертю і над владою диявола.  Він – мій Господь. він – мій Цар, Який дає мені воскресіння і вічне життя у Його Царстві. Він – мій Заступник, Який весь час заступається за мене перед Богом і в Ім’я Якого я завжди маю прощення гріхів і виправдання».

            Віруючому серцю нема чого боятися Божої кари. Адже Бог у Христі дарує нам не лише прощення гріхів, але й усе необхідне для нашого життя навіть тут. У цьому грішному світі. Як каже Апостол: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:32). І Сам наш розп’ятий і воскреслий Господь каже: «Знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:32, 33).

            Бог любить нас, любі віруючі брати і сестри. Він – наш благодатний і люблячий Отець, а не жорстокий і байдужий суддя. Він ставиться до нас, як до Своїх любих дітей, даруючи нам і Царство Небесне і даючи нам також хліб наш насущний – все, що нам потрібне дорогою до цього величного, прекрасного і вічного Царства.

            Тож Апостол кличе нас радіти у цьому люблячому і благодатному Господі. Бог прощає всі наші гріхи. Він проголошує нас праведними. Він називає нас Своїми любими дітьми і спадкоємцями Його вічного Царства.  Тож Христів Апостол промовляє: «І знову кажу: радійте!» Бо вже ні гріх, ні смерть, ні пекло нас не зруйнують, а Божа любов перебуває з нами весь час і повсюди.

Апостол Павло в Посланні до римлян ставить питання: «Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?» І сам дає на нього відповідь: «Я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (8:35, 38, 39).           

            Тож в Господі ми завжди радіємо. До нашого Бога ми виявляємо радість.  А далі Господь Святий Дух кличе нас мати також християнське ставлення до наших ближніх. Він каже: «Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько!» Недостатньо просто не ображати людину. Господь хоче, щоб ми, як пояснює доктор Лютер у своєму Катехізисі, були другом для нашого ближнього у всякій його тілесній потребі та сприймали його слова та вчинки в якомога ліпший спосіб.

            Ось це сприймання слів і вчинків нашого ближнього в якомога ліпший спосіб дуже ненавидить диявол. Диявол хоче відособити нас, розділити нас усякими обвинуваченнями, чутками, фабрикуванням усяких нісенітниць проти наших ближніх. Недарма одним із перекладів цього терміну «диявол» є слово прокурор, тобто обвинувач. Господь називає диявола ще й обманщиком і убивцею. Бо ці три речі, обвинувачення, обман і убивство – вони стоять у одному грішному ряду. Так і живуть люди без Христа: для них часто плітки – радість, обман – достоїнство, а убивство – необхідність, яка випливає з інших двох «чеснот».

            Проте для дітей Божих, які радіють у Господі, справжньою чеснотою є лагідність. Вона – теж плід Святого Духа, Який живе і діє в нас, віруючих і вона спонукає нас радіти з тими, що радіють і плакати з тими, що плачуть. Ця лагідність не проста сентиментальність під час перегляду художніх фільмів, а вона радше має багато спільного з терпеливістю і емпатією, здатністю поставити себе на місце іншої людини, що перебуває за скрутних обставин.

            Як каже в іншому місці Апостол Павло: «Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати. Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних. Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних. Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких» (1 Кор. 9:19-22).

            І наш Господь кличе нас бути лагідними доброчинцями до всіх людей. «Ваше світло», – каже Христос, «нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16). Хай про нашу лагідність свідчать і наші слова, і наші діла до всіх людей довкола нас. Хай вони славлять нашого Господа, Який не далеко, а близько. Бог близько до всіх людей.  Але Він поруч з нами не просто як всюдисущий Бог, але й в особлийи спосіб – Він перебуває серед нас у  Своїй невимовній любові, у благодаті. Він там – де двоє або троє збираються в Ім’я Його. Він до нас промовляє у Слові. Він нас причащає Своїм істинним тілом і кров’ю у Святій Вечері.

            До Його повернення у славі залишається все менше часу. Коли Господь Ісус повернеться, Він воскресить нас до життя у Його Царстві, де ми будемо радіти у Його присутності повіки віків. А до того часу Він кличе нас, аби ми ні про що не турбувались. Тобто він каже нам, аби ми одразу нашу журбу перетворювали на молитву до люблячого Бога.  Він – наш люблячий Отець, а ми – Його любі діти.

            Згадайте ваше дитинство. Коли у вас виникла якась потреба або проблема, які ви не могли дати ради, то що ви робили. Ви починали журитись, не знаходили собі місця? А чи ви звертались за допомогою до ваших батьків?  Так само наш Господь кличе нас не журитись, а звертатись по допомогу до Нього у молитві. Іншими словами, Він каже, аби ми нашу журбу перетворювали на молитви. Адже наш Бог близько і Він нас ніколи не покине, а буде про нас дбати, як про це сповідує цар Давид: «А я вбогий та бідний, – за мене подбає Господь» (Пс. 39 (49):17).

            Апостол також нас навчає, як нам правильно слід молитись. Він каже, аби ми підходили до Бога з проханнями і подякою. Ми покликані висловлювати наші прохання щиро і просто заради Христа. Як і Господь Христос каже: «Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам» (Ів. 16:23). Важливою у кожній молитві є подяка, у якій ми перераховуємо ті благословення, які ми вже отримали від Господа. Бо такі слова не лише виливаються признання за все, що Бог зробив для нас доброго, але й укріплюють нашу впевненість, що Він далі буде про нас піклуватись, а ми з довірою чекати на Божу поміч.

            В кінці Св. Павло говорить про мир. Цей мир – дар Божий і він руйнує усі рецепти про те, як бути нещасливим. Цей мир не спрямований на ворожу армію чи злих і лукавих людей, а наше серце і на наш розум. Це дар Божий, який маємо ми, віруючі у Христі і через Христа. Як каже Апостол в іншому місці, що Бог «нас примирив із Собою Ісусом Христом» (2 Кор. 5:18) і він дає нам надзвичайний спокій за всіх обставин. 

Ми знаємо, що Бог нас любить і не зважаючи на те, з яким злом ми зіштовхуємось: великим чи малим, і не зважаючи на те, скільки воно триває: мить, а чи довго, ми віддаємо все в руки Бога, Який усе вирішить із найкращою користю для нас. Цей мир нерозривно поєднаний з вірою в Христа, довірою до Нього стримує нас від хитрощів і маніпуляцій до яких вдаються невіруючі або маловірні і замість довіри до Бога, довіряють лише собі і власній силі. Ми ж віримо Христові. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).

субота, 21 грудня 2019 р.

День Св. Апостола Хоми

    
     Сьогодні ми згадуємо Св. Апостола Хому і дякуємо за нього Господу. Чотириєвангеліє згадує Св. Хому, як одного з Дванадцяти учнів Ісуса.  Євангеліє від Св. Івана, яке називає його "близнюком", використовує запитання Хоми для того, аби об'явити істину про Ісуса. Саме Хома запитує: "Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?" На це запитання Ісус відповідає: "Я - дорога, і правда, і життя" (Івана 14:5, 6).  Євангеліє від Св. Івана розповідає нам про те як Хома наприкінці дня, коли відбулося Ісусове воскресіння, сумнівається у повідомленні учнів про те, що вони бачили Ісуса.  Пізніше "Хома невіруючий" стає "віруючим Хомою", коли сповідує Ісуса: "Господь мій і Бог мій!" (Івана 20:24-29).  Відповідно до Передання на П'ятидесятницю Хома вирушив на схід і дійшов до Індії, де й сьогодні є група людей, які називають себе "християнами Св. Хоми".  Св. Апостол Хома був замучений за віру, померши від удару списом.

Молитва на День Св. Апостола Хоми:

Всемогутній і віковічний Боже!  Ти зміцнив Свого Апостола Хому непохитною і певною вірою у воскресіння Твого Сина.  Подай нам такої віри в Ісуса Христа, нашого Господа і Бога, аби нам ніколи нічого перед очима Твоїми не бракувало;  через Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Свтим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 20 грудня 2019 р.

День Св. Катерини фон Бора-Лютер

 
Сьогодні ми згадуємо Св. Катерину фон Бора-Лютер і дякуємо за неї Господу. Катерину фон Бора (1499 - 1552 р. р.) ще дитиною відправили в монастир і 1515 р. вона стала черницею. В квітні 1523 р. вона та восьмеро інших монашок були врятовані з жіночого монастиря та перевезені до Віттенберга. Там Мартін Лютер допомог деяким жінкам повернутися до їхніх рідних домівок, а решту розташував у добрих родинах.
      Катерина і Мартін одружилися 13 червня 1523 року. Їхній шлюб був щасливий і був благословенний шістьма дітьми. Катерина вміло керувала домом Лютера, який завжди наче зростав через щедру гостинність Реформатора.
     Після смерті Лютера 1546 р. Катерина залишилася у Віттенберзі, але життя закінчила в бідності. Катерина фон Бора-Лютер померла внаслідок травм, які отримала, подорожуючи зі своїми дітьми до Торґау.


Молитва на День Св. Катерини фон Бора-Лютер:

Боже!  Ти - наш притулок і наша сила. Ти підняв Свою слугу Катерину, аби вона підтримувала свого чоловіка у реформуванні та обновленні Твоєї Церкви у світлі Твого Слова. Захищай і очищуй Церкву Твою сьогодні і дай, аби через віру, ми могли сміливо підтримувати та підбадьорювати наших пастирів і учителів, які проголошують і роздають багатства Твоєї благодаті у Христі Ісусі, нашому Господі, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 19 грудня 2019 р.

День Св. Прабатьків, Адама і Єви

    
     Сьогодні ми дякуємо Господу за наших прабатьків - Адама та Єву. Адам був першою людиною, створеною на образ Божий і йому було дано панування над усією землею (Буття 1:26).  Єва була перша жінка, створеною з одного з Адамових ребер, аби бути його супутницею та помічницею (Буття 2:18-24).  Бог розташував їх у Саду Еденському, щоби вони, будучи Його представниками, піклувалися про творіння.  Та вони покинули Боже Слово і занурили світ у гріх (Буття 3:1-7).  За цей непослух Бог із Саду їх вигнав. Єва страждатиме від болю в час народження дітей і буде роз'ятрюватися через покору Адамові.  Адам буде трудитися посеред терну та осоту і повернеться в порох земний.  Але Бог обіцяв, що Насіння жінки розчавить голову змія (Буття 3:8-24). Гріх увійшов був у Боже досконале творіння і змінив його аж до того часу, допоки Бог не відновить його через Христа.  Єва - праматір людського роду, Адам же - представник усього людства і гріхопадіння, як пише апостол Павло: "Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть" (1 Коринтян 15:22).

Молитва на День Св. Прабатьків, Адама і Єви:

Господи Боже, Отче Небесний!  Ти створив Адама на Свій образ і дав йому Єву за помічницю, а після їхнього падіння в гріх Ти обіцяв їм Спасителя, Який роздушить міць диявола.  Милосердям Своїм порахуй нас серед тих, що вийшли від великого горя з печаткою живого Бога на чолі і одежі яких були вибілені у крові Агнця.  Заради Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 18 грудня 2019 р.

Чаша і Хрищення Господа Христа

  Зверніть увагу на цікаву бесіду в Св. Марка 10:35 і далі. Дуже високі амбіції мали сини Зеведеєві, вже нічого не кажучи про їхню матір (як про це сказано в Матвія 20:20 і далі). Чи могли б ці сини отримати привілей сидіти - один по правиці Господній, а інший ліворуч - у славі? Як часто буває, Господь відповідає на запитання запитанням: "Чи можете ви пити Чашу, яку Я п'ю або бути охрищеними тим Хрищенням, яким Я хрищуся?" (переклад автора). Неправильно розуміючи все у тривіальному, обрядовому сенсі, Яків та Іван відповідають: "Так, так, ми можемо пити все що завгодно і, звісно, ми б з радістю охристилися будь-яким хрищенням". Втім тут Господь під "Чашею" і "Хрищенням" має на увазі Його викупні страждання, що досягають кульмінації на Його хресті. (Про "Хрищення" див. Св. Луки 12:50 і пор. Св. Івана 19:30; Про "Чашу" див. Св. Марка 14:36). Зрозуміло, що Господь обрав ці слова для того, щоб описати Своє спасенне діло, бо Він збирався запровадити для Його Церкви Хрищення і Чашу, як чудесні способи через які Його хрест і спасіння, здобуте на ньому, могли доходити до нас і нам даватися.
     Св. Павло теж робить щось подібне із темою виходу, переходом через Червоне море. Він описує цю велику, основоположну подію народу Ізраїлю термінами Хрищення і духовного банкету в якому Христос є пожива і напій (1 Кор. 10:2-4). Ці неодноразові поєднання Хрищення з "Чашею" або ж духовною поживою і напоєм не можуть бути випадковими.

Курт Маркворт, «Спасенна істина: доктрина для мирян»

вівторок, 17 грудня 2019 р.

День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків

  
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Даниїла. Даниїл і троє юнаків, Шедрах, Мешах і Авед-Неґо належали до еліти народу Юдеї, який було забрано у вавилонську неволю. Але навіть у чужому краю вони залишалися вірні єдиному правдивому Богові у своїй побожності, молитві та житті. Через таку непохитну вірність перед обличчям поганського ідолопоклонства, трьох юнаків було вкинуто у розпалену піч, з якої вони були врятовані Господом і вийшли неушкодженими (Даниїла 3).  Подібним чином Даниїла було вкинуто до лев'ячої ями, з якої він також був урятований (Даниїла 6).  Благословенні у всіх своїх починаннях Господом - і, незважаючи на ворожнечу деяких людей - Даниїл і троє юнаків піднялися до високих посад у Вавилоні (Даниїла 2:48-49; 3:30; 6:28).  Зокрема, Даниїлові Господь об'явив тлумачення снів і знаків, які давалися цареві Навуходоносорові і цареві Валтасарові (Даниїла 2, 4, 5).  Самому Даниїлові Господь дав видіння останніх часів.

Молитва на День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків:

Господи Боже, Отче небесний!   Через чудесне втручання ангела, Ти врятував Даниїла з лев'ячої ями, а трьох юнаків із розпаленої печі. Спаси нині й нас через присутність Ісуса, Лева з племені Юди, Який подолав усіх ворогів наших через Свою кров і забрав усі гріхи наші, будучи Агнцем Божим, Який править тепер із небесного престолу з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

понеділок, 16 грудня 2019 р.

Коли тривога - звертайся до Бога!

            
Коли щось у тебе викликає журбу чи тривогу, звертайся до Бога у молитві, із благанням, прохаючи Його здійснити для тебе все те, що мала би для тебе здійснити, як ти був думав, твоя журба. Роби це у вдячності – ти маєш Бога турботливого, до Якого ти можеш вільно приступати з усякою твоєю журбою. Про цей факт щоденно свідчить наш досвід і досвід інших людей...
            Мартін Лютер

неділя, 15 грудня 2019 р.

Проповідь на неділю праотців

     
                                   ОСЬ ІДЕ ВІН!

         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 
Ось Я посилаю Свого Ангола, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангол заповіту, Якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот! І хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з'явиться? Він, як огонь той у золотаря, і як у пральників луг. І Він сяде топити та чистити срібло, і очистить синів Левія, і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в праведності. Тоді буде дар Юди та Єрусалиму приємний для Господа, як за днів віковічних і за років стародавніх. І прибуду до вас Я на суд, і буду свідком швидким проти чарівників, і на перелюбників, і проти тих, хто присягу складає на лжу, і проти тих, хто заплатою наймита тисне, вдову й сироту, хто відхилює право чужинця, Мене ж не боїться, говорить Господь Саваот. Бо Я, Господь, не змінююся, тому ви, сини Яковові, не будете знищені (Малахії 3:1-6). 

            Божій Церкві.., посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (1 Кор. 1:2, 3). Амінь.

Дорогі брати і сестри, я кілька років не відвідував нашу громаду на Миколаївщині, в Березнегуватому. Тож, коли одного літа з поїздки в те містечко вернулась група американських волонтерів, що допомагали нашому тамтешньому пастиреві, о. Юрієві, проводити Літню Біблійну Школу, я здивувався, що вони витратили дуже багато часу на поїздку, яка максимально мала б зайняти півтори години. Потім я зрозумів – дорога до Березнегуватого була практично зруйнована зерновозами, які часто їздять дуже перевантажені. 

Тож, коли торік ми їхали до Березнегуватого, я спитався в отця Юрія, скільки часу слід планувати на дорогу з Миколаєва до Березнегуватого, то здивувався, коли почув відповідь: «Приблизно півтори години». Виявилось, що значну частину дороги відбудували, бо в сусіднє місто Снігурівку мав приїхати Президент України. Дорогу приготували спеціально до візиту такого важливого гостя. 

Коли дороги немає, а має прибути хтось важливий, то таку дорогу будують. Сьогодні ми чуємо, як Господь обіцяє через Свого Пророка Малахію, послати будівника дороги. Це особливий будівник і особлива дорога. Ця дорога – дорога, якою користується Сам Господь. І вона не з асфальту, не з бруківки, не з бетону або іншого надійного матеріалу, з яких нині зазвичай будуються якісні дороги.  

Ця дорога – не людська. А все, що йде від єства грішної людини, стає цій дорозі на заваді. Всяке людське уявлення про спасіння. Всякі людські ідеї про те, щоб власними ділами чи зусиллями можна наблизитись до Бога є бар’єром. Всяка людська мудрість, людська праведність, людська гордість є перепоною, яку слід усунути для того, щоб дорога Божа була простою і гладенькою. 

Цієї дороги не приготувати людськими зусиллями. Через це Бог обіцяє послати Свого Ангела. Тут наш Господь, Який любить гру слів і каламбури, використовує слово «Малакі» – «Малахія». Через Пророка Малахію Він обіцяє послати Малахію! Слово Малахія означає Посланець, так само як і слово Ангел означає Посланець. Господь обіцяє відправити Посланця, Який приготує дорогу перед Його обличчям. 

Лише посланець Божий зможе виконати це завдання: усунути всякі ідеї про спасіння власними ділами або за допомогою Бога та діл, власну праведність, мудрість і гординю.  Лише Божий посланець не буде бавитись філософією і софістикою. Лише він чітко закличе до покаяння в усіх гріхах проти Бога і лише він як скальпелем відкриватиме гнояк фарисейства і само-праведності та промовлятиме: «Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама. Кажу-бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння! Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене» (Мт. 3:7-10). 

Ви вже впізнали цього грядущого Малахію про якого пророкує Малахія за 400 років до воплочення Христа. Малахія пророкував про Івана Христителя, Який такою проповіддю і хрищення на покаянння готував дорогу для іншого Малахії – Посланця, Ангела Заповіту, Самого Господа, Христа Спасителя.  

Він – Той, кого віруючі юдеї жадають. Бо в Христі спасіння не лише для них, але й для всіх народів землі. Господь Святий Дух через Своїх пророків називає Христа Ангелом Заповіту, тобто Ангелом Обітниці про спасіння вірою в Нього, вірою в Христа. Перший Ангел, Іван Христитель – Посланець Божий саме з таким посланням: Власним походженням від Авраама євреї спастись не можуть, власними ділами і ділами Закону ніхто не спасеться.  Хто уповає у своєму спасіння на свою генетику чи діла, навіть діла Закону той нагадує дерево, до якого вже прикладена сокира. Спасіння є тільки у обіцяному Христі!  Він – Ангел Заповіту, Посланець Обітниці, в якому є спасіння. 

            Всі обітниці Божі за всі тисячоліття вказували на Христа і на спасіння в Ньому та вірою в Нього. Всі праотці Ізраїлю, починаючи від Авраама, Ісака та Якова, вірували в прихід Христа і спасіння вірою в Нього.  Всі пророки передвіщали прихід Христа, додаючи все більше подробиць про Його прихід і  про Його жертву за гріхи не лише єврейського народу, але й за гріхи цілого світу. Бог обіцяв, що Христос після смерті воскресне і буде бачити плід Свого викупного діла – тих, що увірують в Нього і теж будуть заради Христа, мати прощення гріхів, воскресіння і вічне життя.  

            Малахія пророкує про Івана Христителя і про те, як у цей час прийде Посланець Заповіту,, тобто Посланець обітниці, Посланець Заповіту Нового, Заповіту спасіння і благодаті. Його приходу прагнуть віруючі і вони цей прихід побачать. Але це буде Заповіт, а отже буде й смерть цього Посланця адже слово Заповіт передбачає смерть.

            Це й стане каменем спотикання для багатьох юдеїв. Вони чули, що Христос має бути Сином Давида, а отже й царем. Тож коли вони бачили Теслю з Назарету, то витерпіти день Його прибуття більшість з них не змогли.  Вони хотіли би побачити царя у пишних шатах, що долає усіх фізичних ворогів Ізраїлю, а не лагідного Ісуса Назарянина, що упокорився аж до хресної смерті.

            «І хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з'явиться?» – каже Малахія. Коли Ісус промовлятиме: «Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме… Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам… Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє – то правдиво пожива, Моя ж кров – то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому» (Ів. 6:35, 51, 54-56), то багато юдеїв не витерплять Його слів і скажуть: «Жорстока це мова! Хто слухати може її?» (Ів. 6:60).  

            Їхня логіка, їхній розум, їхня гординя, їхня мудрість стали їм на заваді. Наша логіка, наша людська мудрість, наша гординя стають на дорозі перед Богом. Так виконаються ці слова Малахії: «І хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з'явиться?»  Так нам потрібні посланці, які проповідують покаяння, як Іван Христитель, що руйнують нашу гординю, наш грішний розум, людський розум і нашу само-праведність,  і вказують на Христа, про Якого пророкує Малахія далі. 

            Христос, пророкує Малахія, «як огонь той у золотаря, і як у пральників луг. І Він сяде топити та чистити срібло, і очистить синів Левія, і їх перечистить, як золото й срібло». Христос це і Огонь, і Золотар одночасно. Він бере грубу породу і виготовляє з неї срібло і золото, срібні і золоті прикраси.  Він не залишає ніякої вади  і робота Його, і Його діло – досконалі. 

Ісус забирає усю нашу непотрібну, брудну породу, усі наші гріхи на Себе. Він обмиває їх Своєю святою і невинною, божественною кров’ю і помирає на нашому місці на хресті Голгофи. Він воскрес для нашого виправдання. І як каже Апостол Іван: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Ів. 1:9). 

Христос невпинно, весь час очищує нас. Він діє в нас, як огонь діє у ливарному цеху. Христос – наш Спаситель і Він – наше Спасіння. Він діє в нас через Своє Слово. Він діє в нас через Свої істинні тіло та кров у хлібі та вині Святої Євхаристії. Людей зі світу ці слова спокушують. Бо вони, як і ті юдеї, що чули слова Христа, не могли вистояти та витерпіти Його мови, бо вона здавалась їм жорсткою, нелогічною. Проте ми любимо Христа і Його Слово, і Його Вечерю, бо Він нас очищує, бо Святий Дух створив у нас віру в Христа і ця віра потребує для життя більше Слова і більше Євхаристії, тобто більше очищення Словом Христовим, Огнем і Золотарем. 

Бо коли у нас діє Христос, коли Він у нас живе, то тоді ми маємо і те, що має Христос – праведність, воскресіння і Царство Боже. Бо Христос – і Огонь, і Золотар, і Праведність, і Воскресіння, і Правда, і Життя. Він усе зробив для нашого спасіння і Він трудиться, і очищує і далі. Проте, коли хтось відкидає Євангеліє, то це не провина Христа і не провина Бога, а провина того, хто відкидає Слово і простує у пекло на вічні віки. Бо без Христа – ми брудна порода, шлак, приречений на повне викидання. 

А з Христом і у Христі ми – очищене золото і срібло. І ми тоді приносимо для Господа жертви у праведності, в яку зодягнулися у нашому Хрищенні і яку отримали самою вірою в Христа. Для нашого пророка Малахії інших жертв, прийнятних для Господа не існує. Для Господа лише ті жертви любі та прийнятні, які приносяться у праведності, тобто у вірі в Христа – від людей, що очищені кров’ю Христовою – від людей, що уповають на Христа. 

Малахія також пророкує сьогодні про повернення Христа у славі. Бо тоді буде наше воскресіння до вічного життя, і воскресіння невіруючих для суду. Господь оголошує: «прибуду до вас Я на суд, і буду свідком швидким проти чарівників, і на перелюбників, і проти тих, хто присягу складає на лжу, і проти тих, хто заплатою наймита тисне, вдову й сироту, хто відхилює право чужинця, Мене ж не боїться, говорить Господь Саваот». А до вас, любі віруючі, Господь повернеться як Спаситель, бо Він і сьогодні обіцяє, що до віруючих Свого ставлення Він ніколи не змінює. Він завжди є нашим Спасителем. Ось іде Він, каже Малахія. Прийди, Господи Ісусе! Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.