Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 28 лютого 2010 р.

ПРОПОВІДЬ НА 2-У НЕДІЛЮ ЧОТИРИДЕСЯТНИЦІ


   ТУТ ДІМ БОЖИЙ І БРАМА НЕБЕСНА!
                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І вийшов Яків із Беер-Шеви, і пішов до Харану. І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці. І снилось йому, ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній.  І ото Господь став на ній і промовив: «Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, Я дам її тобі та нащадкам твоїм. І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі.  І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі».  І прокинувся Яків зо свого сну, та й сказав: «Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!» І злякався він і сказав: «Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна». І встав Яків рано вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив його за пам'ятника, і вилив оливу на його верх (Буття 28:10-17).

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7). Амінь.

            Дорогі брати і сестри, славетний адмірал Нельсон був одним із найбільш досвідчених мореплавців, від якого багато чому можна було навчитися. Один із офіцерів британського флоту під час походу до Вест-Індії записав такі слова: «Ми дуже змучені недоїданням та іншими незручностями. Ми так довго не заходили в порти, але наша нагорода в тому, що з нами – Нельсон».

Сьогоднішній наш Біблійний текст розповідає нам теж про одного чоловіка, в якого раптово з’явилася маса неприємностей, і який перебував у далекій мандрівці. Звали його Яків.  Мати Якова, Ревека, ще до народження Якова та його старшого брата-близнюка, Ісава, дуже переживала про те, що відбувається з нею, бо «кидалися діти в утробі її» (Буття 25:22).  Це настільки Ревеку непокоїло, що вона пішла питатися поради в Господа і Бог дав їй таку відповідь: «Два племена в утробі твоїй, і два народи з твого нутра будуть виділені, і стане сильніший народ від народу, і старший молодшому буде служити» (Буття 25:23).

Першим народився Ісав, а другим Яків. Власне кажучи, ще до їхнього народження вже була обітниця Божа про те, що молодший син, Яків, одержить благословення. Це було видно ще задовго до хвороби Ісака, сина Авраама і батька Ісава та Якова.  Ісава не дуже цікавило Слово Боже.  Коли він виріс, то одружися на двох язичницьких жінках, які зневажали Бога, а отже й свою свекруху Ревеку та свого свекра Ісава.  Настільки напружені були взаємини в домі патріарха Ісака з язичницями-членами їхньої сім’ї, що віруюча Ревека сказала патріархові Ісакові: «Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?» (Буття 27:46)

Яків був не такий.  Яків горнувся до Слова, часто над ним міркував.  Як хотів віруючий Яків, аби обітниця про народження Месії, народження Спасителя світу, була виконана через Нього, через Його сім’ю!  Але він часто схилявся до думки, що він повинен сам щось робити для того, аби обітниця Божа виконалася.  І вигадував різні плани, як він повинен пришвидшувати виконання обітниць.  Яків любив Слово Боже, а Ісав був до Слова байдужий.  Зневага Ісава до Слова Божого проявилася особливо в час повернення з полювання.  Він був дуже втомлений і хотів їсти. Його ноги та руки тремтіли від виснаження і здавалося, що порятувати Ісава може саме та гаряча миска сочевиці, яка була в руках його брата, Якова.  Яків дав миску сочевиці своєму братові в обмін за право первородства, за право бути предком Месії. Два брати торгуються. Ісаву бракує віри, Якову – любові до брата та впевненості, що Бог безперечно виконає те, що обіцяв.

Дорогі брати і сестри, чи не буває в нас гріхів з подібною амплітудою: від байдужості щодо Писання і аж до енергійної невпевненості у силі та вірності Слова Божого і бажанні самому прискорити виконання обіцяного нашим Творцем?  Якщо не розкаємось, то наслідки таких гріхів не заставлять себе довго ждати ще в цьому житті.

Ось і Яків, коли його батько був при смерті, і будучи сам підбадьорений своєю матір’ю, обманом здобув первородство, а тепер втікає від гніву свого рідного брата Ісава, чоловіка сильного та войовничого.  Сьогодні ми зустрічаємо з Яковом більш як за сотню кілометрів від рідного дому, змученого, стривоженого, виснаженого може навіть більше як Ісав, який продав право первородства та всі свої духовні цінності за спокій та ситість із мискою чечевиці. 

Яків розкаявся.  У нього була можливість це зробити ще в батьківському домі, коли Ісак його ще раз поблагословив і за ці декілька днів втечі від родинного вогнища, де на нього чекала би смерть від рук невіруючого Ісава. Натомість він простує до Харану, виконуючи доручення батька, який простив Якова: «Не бери жінок з дочок ханаанеянських», що означало: «Шукай дружину, яка буде віруюча. Ти – нащадок Авраама та Ісака, ти нащадок віруючої сім’ї».

Ми зустрічаємося із Яковом, який моститься до сну, поклавши в голови камінь. Хоча Писання про це й не згадує, ми знаємо, що Яків перед сном молиться ( бо так роблять усі віруючі люди), лягає і, певно що, швидко, ще навіть не встигнувши завершити молитву, засинає. Далеко від дому, втікач Яків бачить сон: «Ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба». Сама драбина, що простягається з небес до землі вже є дивовижною річчю, як на яву так і в сні.

«І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній». Яка дивовижа!  Яке захоплююче видовище! З небес до місця, де спить Яків сходять Ангели Божі.  Місце, яке так далеко від рідного дому, місце, де в головах лежить лише камінь, але що на цьому місці відбувається – відкрите небо, і Ангели Божі, які спускаються, аби підтримати втікача, який вірує у Бога та Його обітниці і який прагне належати до роду, з якого вийде Месія.

Але й це ще не все!  «І ото Господь став на ній»!  Ангели Божі – лише прелюдія, Почесна Варта Господа Бога, Який усміхнено дивиться на  Якова-віруючого, Якова – знесиленого втікача і промовляє: «Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака». Господь наче каже: «Хоча ти й нині втікач, Якове і тобі дуже сумно нині, і врай самотньо,ти – не один. Бо Я – Господь з тобою. Я – Той Самий Господь, Який був із твоїм дідом Авраамом, і є з твоїм батьком Ісаком. Я водночас є з тобою.  Будь бадьорий, віруючий сину, бо з тобою – вічний і всемогутній Бог».

Далі Господь промовляє: «Земля, на якій ти лежиш, Я дам її тобі та нащадкам твоїм. І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь». Яків можливо оплакував у молитві своїй, що він не має, де притулити своєї голови, а вимушений ось так тулитися до каменя у чужому краю.  Господь же дає відповідь на молитву віруючого сина Ісака, що ця земля належатиме йому та його нащадкам.  Господь обіцяв це був ще Авраамові, а наш Бог – вірний і Він завжди виконує те, що обіцяв. До того ж цей край буде розширений на всі чотири боки, і нащадків Якова буде безліч.

І ще Господь каже: «І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі».  Як радісно Якову чути ці слова, слова які він не один раз чув у проповіді Ісака, коли той переповідав про благословення, які Бог обіцяв Авраамові та йому!  Як приємно почути, що Яків буде одним із пращурів Спасителя усього світу, Месії-Христа.

Господь, Який зійде з небес і народиться від Діви Марії, правдивий Бог і правдива людина говоритиме Своїм першим учням: «Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються» (Ів. 1:51).

Саме через Христа грядущого небо відкрилося для віруючого втікача Якова.  Саме через Христа, Який прийшов, відкривається небо і Царство Небесне для кожного з нас. Аби Небеса були відкриті для Якова і нас, великий Нащадок Якова, був піднесений на Голгофського хреста. Там на Ісуса були покладені гріх байдужості Ісава, гріх хитрості та брак невпевненості Якова, усі ваші гріхи та гріхи мої.  На Христа, розп’ятого на Голгофі були покладені всі гріхи всього світу. За них Він помер і на підтвердження перемоги над гріхом, смертю і дияволом Він воскрес на третій день. 

Воскреслий Христос далі навчав Своїх учнів, з’являвся їм, а на сороковий день вознісся. Пройшло трохи часу і відчинене небо побачив Степан, один із дияконів, якого побивали камінням за вірність Богові Авраама, Ісака та Якова. «Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!...» (Дії 7:55, 56).

Господь завжди тримає небо відчиненим для Своїх віруючих дітей. Сьогодні Він підбадьорює нас, запевнюючи, що наші всі гріхи прощені.  Ми – прощені Божі діти.  Як і Яків, ми – мандрівники цим грішним світом, цією долиною печалі, до нашої справжньої домівки  на небесах. Нас можуть утискувати, створювати нам жахливі обставини для життя, нас можуть навіть змусити до втечі, але повсюди, де б ми не йшли, ми знаємо – Бог із нами. 

Сьогодні ми маємо відчинене небо.  Сьогодні ми чуємо голос Божий із Священного Писання.  Сьогодні Бог Син, Який промовляв до Якова, промовляє до нас, і доторкується до нас Своїми правдивими тілом і кров’ю у Святій Вечері.  Він робить це, бо любить кожного з вас і хоче, щоб ви почувалися безпечно під могутньою правицею Бога Авраам, Ісака та Якова, Бога, Який є Отець, Син і Святий Дух.  Бог захистив Якова. Захистить Він і нас.

Він каже Якову і нам: «І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі».  Він дасть нам вічне життя у Його прекрасному, досконалому та святому Царстві. Бо Він завжди виконує те, що обіцяв.

Яків прокидається зі сну і каже: «Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!» І злякався він і сказав: «Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна». І встав Яків рано вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив його за пам'ятника, і вилив оливу на його верх.

Так само Бог перебуває з усіма вірними Його людьми сьогодні, з Його Церквою.  Навіть коли нам здається, що обовязково має бути якась велична будівля, памятайте, що дім Божий і брама небесна були не в добре влаштованому домі Ісава, а дім Божий і брама небесна були серед поля, там де спав віруючий Яків. Так і сьогодні Бог серед Свого віруючого люду, що збирається довкола Слова й Таїнcтв. Тут – дім Божий.  І тут – брама небесна. В Імя Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (Рим. 16:24).

Немає коментарів: