Про спосіб Хрищення

     Коли хтось охрищується, то чи повинні ви його занурювати, окроплювати чи поливати?  Традиційно і правильно лютерани казали: "Це не має значення".   Слово "христити" в Біблії означає застосовувати воду в церемоніальному обмиванні.  Отже її можна застосовувати, як хочеш. Якщо хто охрищується через занурення - ми з тим проблем не маємо за умови, що використовуються правильні слова.  Якщо когось окроплюють водою, або вода на охрищуваного виливається - також усе гаразд.
     На жаль, деякі церкви наполягають, що єдиний спосіб дійсного Хрищення - занурення. Якщо ви приєднаєтеся до певних баптистських або п'ятидесятницьких церков після того, як вас було охрищено в іншій церкві через кроплення, то вони наполягатимуть, що насправді ви не були охрищені взагалі.  Вам потрібно буде христитися знову - власне кажучи, перехрищуватися. Лютерани завжди вірно заявляли, що практика перехищення - це відречення від Хрищення. Воно ставить під сумнів Хрищення кожного лютеранина, римо-католика, англіканина, багатьох реформатів - незліченну кількість християн по всьому світові упродовж століть.  Але навіть поза питанням перехрищення,  у самому наполяганні охрищуватися через занурення, є щось зловісне. І це - нав'язування Закону там, де Бог цього не робить.  Це подібне до наполягання на обрізанні. Ми мусимо відкидати перехрищення, бо воно - святотатство.  Ми також мусимо чинити опір Хрищенню через повне занурення, бо через нього певні групи нав'язують на нас закони, які Бог не дає. Між іншим, повному зануренню слід чинити опір ще й через те, що воно аосціюється з фальшивими баптистськими церквами, і якщо ми будемо повторювати їхні звичаї, то справлятимемо враження, що ці церкви - вірні.

Клемет Пройс "Вогонь і посох: лютеранське богослов'я на практиці"