Опираючись ординації жінок, сучасні лютерани мають остерігатися, аби на ставати в один ряд із із жінконенависницькими звичаями орієнтованої на целібат ієрархії римського католицизму і його імітаторів серед "англо-католиків": "Даниїл (11:37) приписує царству антихриста цю ознаку, а саме зневагу до жінок" (Ап. ХХІІІ:25). Ґ. Штьокгардт перебував на правильному шляху, коли говорив про жіночий "резерв" і "пристойність", припускаючи таким чином, що на кону в 1 Кор. 14 була не онотологічна нижчість жінок, а їхня виразна жіноча скромність та гідність. З іншого боку явною нісенітницею є доводити, що сучасне церковне життя є надто орієнтованим на чоловіків і потребує стати більш привабливим для жінок. Навпаки, релігія в сучасному західному суспільстві вже є, головним чином, справою жіночою і стає такою ще більше. Важливо зрозуміти, що справжній стимул для жінок-пастирів взагалі не походить із якихось Біблійних міркувань, а з войовничого, і за своєю суттю, мирського фемінізму.Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"
Немає коментарів:
Дописати коментар