Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 18 січня 2015 р.

Проповідь на 2-у неділю Різдва

 ХРИЩЕННЯ СВЯТИМ ДУХОМ І ОГНЕМ
      (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                           
Тими ж днями приходить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській, та й каже: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: «Голос того, хто кличе: «В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!» Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий. Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої. Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: «Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама». Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!  Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене. Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем. У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім»  (Євангеліє від Св. Матвія 3:1-12).

Христос народився!  Славімо Його!

Дорогі брати і сестри, мудрець спитався у свого приятеля, який нарікав на те, що він більше не відчував близькості Бога: «Так хто від кого відійшов?» Приятель мудреця, напевно, навіть не зауважив поступового віддаляння від Господа. Адже воно, зазвичай, відбувається поступово, крок за кроком.  Колись не помолишся.  Колись не прочитаєш Божого Слова. Колись без жодної поважної причини пропустиш службу Божу. Колись тебе розвеселить непристойний жарт і виявиться цікавим такий самий непристойний фільм. А потім крок за кроком все це увійде у звичку, до якої додасться звичай обманювати, красти, чинити перелюб і всякі подібні гріхи.  Ми забуваємося про Бога і про Його Слово, і про те в якому світі ми живемо.

Але коли раптом настає біда, тоді і починаються крики і нарікання: «Ну де ж той Бог? Невже Він не бачить?  Невже Йому байдуже? Чому Він так далеко від мене?» «Так хто від кого відійшов?» – вкрай доречне запитання на таку пору життя.

Сьогодні наш євангельський текст переносить нас із Віфлеєму, від Різдвяних ясел в пустиню юдейську. І хоча сьогодні Різдвяна пора буде лише закінчуватися, ми бачимо Івана Христителя, який ще в материнській утробі стрибав від радощів, почувши наближення Спасителя, Якого в утробі носила Діва Марія.  Тепер Іван – дорослий чоловік. І він – пророк. Його називають Христителем через його особливий спосіб служіння.

Євангеліє каже нам, що Іван проповідував у пустині юдейській. Він належав до роду Левія, до священицького роду, отже виконував те, що мали робити всі священики, з первосвящениками включно. Врешті-решт для цього в них були чудесні умови: шикарний храм у Єрусалимі і величезна влада в своєму рідному краї.

Проте  наявність храмів сама по собі нічого не дає. Без Слова Божого навіть найпрекрасніший храм перетворюється на дорогу пустиню, а зі Словом Божим навіть найубогіша пустиня, в якій для проживання можна знайти лише сарану та мед від диких бджіл, стає прекрасним храмом.  Головне, аби проповідувалося, аби лунало Боже Слово. Це розуміли завжди всі віруючі люди. Це розуміли і вороги Божого Слова. Бо недаремно за пророком Іллею, горливцем Господнім, організовують полювання нечестиві правителі, аби спинити його проповідь навіть в пустельній місцевості. Сьогодні Євангеліє вказує нам на нового пророка Іллю, на Івана Христителя.

До нього ідуть маси людей. Євангеліст каже нам, що «до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця».  Ці всі люди йшли не для того, аби побачити Івана, який одягався надзвичайно скромно – мав найпростішу, грубу одежу з верблюжого волосу і був підперезаний ремінним поясом.  Коли Іван буде увязнений Син Божий говоритиме про нього: «На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його? Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м'яке, по палатах царських. По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка. Бо це ж той, що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!» Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя!..  Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти» (Мт. 11:7-14).

Про Івана так говорить Бог Син, бо Іван проповідує про Божого Сина і про Його Царство. «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» – проповідує Іван. Ви відійшли від Бога.  Ви покинули Святого Ізраїлевого. Ви втратили вічне життя. Але Бог не кидає вас напризволяще. Ось наблизилося Його Царство, а отже і Він Сам.  Царство не може бути без царя. Небесне Царство не може бути без Царя Небесного. Ось Небесний Цар, народжений у Віфлеємі, вже починає Своє діло спасіння Ізраїля, усіх хто вірує в Свого Царя – Сина Божого.  Тож покайтеся. Змініться.  І більше не чиніть спротиву Святому Духові, Який міняє ваше серце і ваш розум.  Покайтеся! Визнайте свою повну гріховність і неспроможність спастися і покладіть усю вашу надію на Спасителя вашого Бога!

            Іван, як і Ілля вказував на «багатство», яке мають усі без винятку люди – гріхи. Це вони стоять вибоїнами і ямами, і справжніми горами та урвищами між Богом і нами. Це через них ми не маємо доступу до Господа, а отже і життя вічного.  Це їх виявляє нам Боже Слово через проповідь і це Боже Слово викликає в нас покаяння – таке саме покаяння, таку саму переміну внутрішнього, неправедного єства на істоту нову, прощену заради Божого Сина і зодягнену в Христа. На єство, в якому починає у Хрищенні мешкати Господь Святий Дух.

            Саме так «Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої». І покладали надію на Христа, про Якого проповідував Іван і на Якого він вже зовсім скоро покаже перстом своїм. Який то був чудесний час!  Яке піднесення!  Яке оживлення від вічної смерті тисяч або й десятків тисяч людей! Яке оновлення Церкви через проповідь про Христа грядущого Його найкращим проповідником!

Коли буває такий духовний підйом, диявол і гріх теж не сплять, як і не спить людська гординя і самовпевненість, одні з найпідступніших і найнебезпечніших гріхів для спасіння. До Івана приходять не лише розкаяні грішники, які щиро каються за свої власні гріхи.  До Івана також приходять ті, кого ізраїльтяни вважали за святих – фарисеї. А також приходять і садукеї, що не вірять ні в ангелів, ані у воскресіння, але які мають всю необхідну владу в храмі, порожньому від проповіді Божого Слова, а отже і від пророків Божих.

Фарисеї вірять у власну праведність. Їм немає за що каятися, як врешті-решт і садукеям. Різдвяні ангели зявлялися до пастухів, а не до них. Але вони йдуть христитися від Івана, бо так роблять усі. Можливо вони ще й діють з тією метою, аби очолити всю цю віднову і стати невіруючими провідниками віруючих.  Адже тепер усі будуть вважати їх за ще святіших і ще більше виявлятимуть їм пошани, і більше будуть слухатися їхніх повчань і проповідей про виправдання ділами, коли і на них Іван Христитель виллє воду, а з нею Святого Духа, Якому вони не довіряють, але Який бачить їхнє серце і все єство наскрізь і промовляє вустами Івана: «Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама». Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!  Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене».

Зміїний рід – такими словами називає Іван усіх тих, що в спасінні надіються на діла.   Такі люди – діти змія, тобто диявола, який робить усе, аби відвернути людей від Христа. Роби це і роби те, і ти станеш святішим, і ти спасешся.  Про тих, що відкидають покаяння і вважають, що можуть спастися якось інше, ніж вірою в Христа, пророкує Ісая: «І станеться їм слово Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, трохи тут, трохи там, щоб пішли та попадали навзнак, і щоб були зламані й впали до пастки й зловилися!..» 28:13). «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати. Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте! Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди! Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!  Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости! Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!» – проповідуватиме до них Син Божий (Мт. 23:23-28).

І ось вони стоять перед Іваном. Вони не прийшли, аби покаятися. Вони прийшли охриститися, зробити ще одне діло. Іван же закликає їх до покаяння: «Учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама». Перестаньте бути фарисеями і садукеями! Перестаньте відкидати Христа. Перестаньте уповати на діла, походження або канонічність!  Це вас не спасе!  Навпаки допоки в це віруєте, то до вас прикладена нагострена сокира Божого гніву. Лише питанням часу є те, коли вона вдарить по вашому корінню і відсіче вас від життя тимчасового, аби вкинути вас у вічні муки.  Тож розкайтеся у надії на власні діла і увіруйте в Христа, покладіть всю надію лише на Нього.  Лише Христова праведність може вас спасти. Віруйте в Христа і ця праведність стане вашою і ви буд
ете спасенні.

Іван проповідує нагальність такого розкаяння, про його невідкладність.  Він каже далі: «Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем. У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім».

Іван Христитель знову й знову вказує на Христа. Він починає з Царства Небесного, тобто із Христа і Христом він знову сьогоднішню проповідь у пустині юдейській закінчує.  Він каже, що Той, Хто йде після Івана, тобто Христос – потужніший від Івана. Адже, хоча Іван – пророк, Іван – лише людина. А Христос, хоча й людина, водночас – Бог. Отже Він – потужніший від Івана. Він – всемогутній.  

Іван – проповідник і Івана вважають за святого. Але Іванова святість – набута, дана Христом, Якому Іван недостойний навіть понести взуття.  Проте Іван і всі, хто вірує в Христа – ви, любі розкаяні та віруючі грішники є святими, бо хоча ми недостойні були нести взуття Христове, Христос поніс усі до одного наші гріхи на хрест Голгофи і обмив їх там, страшні, брудні, жахливі наші гріхи, Своє святою кровю.

Ті, що відкидають цю жертву Христа, Його смерть і воскресіння, як це роблять і теперішні фарисеї і садукеї, пізнають Христа всемогутнього і святого у гніві, коли Він Останнього Дня прийде у славі і перечистить Свій тік – цей світ віячкою – відповідно до віри. Хто не вірує – той як полова  буде вкинутий у невгасимий огонь, аби там не згоріти за мить, а горіти повіки у вогні невгасимому.

Своїх же учнів Господь на Пятдесятницю хрестить Святим Духом і огнем: «Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим» (Дії 2:1-4).


Цей Святий Дух мешкає у вас, любі віруючі. Вас, що віруєте в Христа народженого у Віфлеємі, Христа, Який ніколи вас не кидає, а наближається до вас щонеділі у Слові і у Своїх істинних тілі та крові Господньої Вечері, названо сьогодні пшеницею, аби ви могли пізнати всемогутність Христової любові, Його спасіння, святості Його Царства Небесного і аби ви, воскреснувши та перемінившись до досконалості, жили в Його Царстві Небесному повіки віків. Наблизилось Царство Небесне. Христос народився! Славімо Його! Амінь.

Немає коментарів: