Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 4 січня 2015 р.

Проповідь на неділю перед Різдвом

          
                       ПАЛЮЧИЙ ОГОНЬ І МІСТО БОГА ЖИВОГО
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                           
Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим. Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму. Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав. Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі, і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. Не могли бо вони того витримати, що наказано: «Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита». І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: «Я боюся й тремчу!...» Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів, і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх – до Бога, і до духів удосконалених праведників, і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева. Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: «Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом». А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний. Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом. Бо наш Бог – то палючий огонь! (Євреїв 12:15-29).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, якби ви стояли на розі вулиці, де невпинно відбувається рух транспорту та людей, де постійний гул коліс і двигунів і якби ви захотіли там проповідувати, а особливо, якби ви хотіли, щоб люди вас почули, то цьому завадив би постійний шум. Значною мірою саме в такому стані перебуває значна маса людства щодо радісного звуку Євангелія.

Постійний гул комерції, бізнесу, торгівлі, конкуренції, вир клопотів і галас розваг – усе це заглушує переконливий голос небесної любові настільки, що люди перестають цей небесний голос Євангелія чути взагалі. Для них цей голос стає невиразнішим за шум падіння голки в розбурхане море або океан.

Сьогодні, вже на початку цього нового 2015 року, нас Господь Святий Дух закликає, аби ми були пильними і, аби дивилися, щоб ніхто, бува, не залишився без Божої благодаті. Власне кажучи на початку самого нашого тексту використовується слово, яке доречніше було би перекласти саме як «єпископствуйте». Будьте єпископами, наглядайте за вашими ближніми, зокрема за вашими рідними із сім'ї і ближніми з церкви, із вашої громади, аби раптово вони не опинилися без Божої благодаті.  

Втрата благодаті – справжня біда. Це – втрата Христа і спасіння. В деяких країнах це може відбуватися через переслідування. У нашій країні найчастіше це буває через клопоти цього віку. Як відбувається втрата благодаті? День за днем Христос і Його Слово починають займати все менше і менше місця в нашому житті. За справжній скарб та істинне багатство ми все більше і більше починаємо вважати матеріальні достатки та розваги цього світу. Нам все менше хочеться бувати в церкві, на службі Божій і ми все рідше починаємо ходити на вивчення Біблії, на служби Божі, і все рідше приступаємо до Святого Причастя. Те, що почалося зменшенням Христа у мисленні закінчується втратою благодаті і невірством.

Далі починається друга проблема. Людина, яка втратила благодать, перетворюється на гіркий корінь, з якого виростуть гіркі та отруйні плоди, якими ця людина намагається «пригостити» своїх поки що віруючих друзів. Поки що, бо невірство – заразне і діє як отрута так, що ті, що спілкуються із зараженим невірством самі отримують від нього отруту і починають занурюватися у весь бруд гріха та вертаються назад у безблагодатний стан, який вони мали до навернення до Христа. «Єпископствуйте», – каже Господь Святий Дух, «пильнуйте, аби такого не було серед ваших одновірців. Чиніть опір початкам такого зла і не дозволяйте, аби світ затягнув таку людину назад у невірство!»

Господь порівнює таких відступників із блудниками та безбожниками і за приклад нам наводить Ісава, рідного брата Якова-Ізраїля. Ісава Господь називає блудником у духовному сенсі. Його мало цікавила обітниця про Христа. Христове Слово настільки було для нього маловажним, що він продав своє перворідство і право бути одним з прабатьків Месії за миску сочевиці. Навіть якщо обмін благодаті та віри в Христа здійснюється за роботу топ-менеджера найбільшої компанії в Україні, все одно вартість такого обміну буде в кінці дорівнювати мисці сочевиці.  Раз відкинувши благословення, Ісав потім його, навіть розкаявшись, не отримав. Ісав відкинув Бога. Бог відкинув Ісава.

Таким само буває і наслідок гіркого кореня – наслідки його бувають незворотніми. Відкинеш благодать, утратиш її, пішовши на поводу у світу і можеш вже ніколи до благодаті не повернутися і не матимеш спасіння. Можливо, ти будеш переконаний, що ти все одно спасешся, бо ти – добра людина і робиш добро іншим людям. Але таке міркування Господь Святий Дух сьогодні спростовує.

Він каже, що ті, що надіються на власні діла, ходять довкола гори дотикальної, тобто земної, мирської. Така людина наче ходить довкола гори Сінай. Там немає місця, де жити. Там немає життя. Там землетрус, грім і блискавка. Там погрози Закону Божого за гріх. «Лишень торкнися, грішнику, святого Бога і ти помреш і жодне твоє діло тобі не допоможе. Бо ж Богові «догодити без віри не можна (Євр. 11:6). Не маєш віри – не маєш благодаті – не маєш життя і всі діла твої марні», – лунає з тієї гори. Мойсей, муж Божий, пророк, який уповає на Месію, боїться і тремтить, бо він розуміє, що на Сінаї, в людських ділах, спасіння немає, а є лише там погибель і смерть. Власне кажучи, погибель і смерть, гнів Божий і ад повсюди, де немає Божої благодаті. Через це настільки сьогодні серйозне дається нам застереження, аби ми пильнували, щоб хто не зостався без Божої благодаті.

А де ж є Божа благодать?  Де її можна завжди знайти і отримати?  Не в добрих ділах, не на Сінаї. А на Сіоні – каже нам сьогодні Господь Святий Дух. Благодать дається з небес. В духовному сенсі: Сінай – земна гора. А Сіон – гора небесна. Сінай – гора діл – тлінна. А Сіон – гора благодаті і віри – вічна. Сінай міста не має, ні села, ні хутора – на ділах нічого не збудуєш.

А на Сіоні побудований Єрусалим Небесний. Господь сьогодні нам нагадує, що саме до Сіону ми приступили. Як ми до нього приступили? Як ми знайшли до нього дорогу? Нас покликав Господь Святий Дух через Євангеліє.  Ми почули чудесну обітницю Христа, Який каже: «Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має» (Ів. 6:47). І: «Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви» (Ів. 14:1-3).

Єрусалим Небесний, до якого ви покликані, любі брати і сестри, не хутір і не село, а місто і то не просте місто, а місто Бога Живого. А якщо це місто Бога Живого, то це місто також живих людей. Як про Себе Сам Господь каже: «Я – Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих» (Мт. 22:32). Де є Бог – там є життя і там усі – живі.

До тих, що вірують в Нього, Христос промовляє: «Не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!» (Лк. 10:20). Сьогодні нагадує нам Господь Святий Дух, що ми приступили до «до Церкви первороджених, на небі написаних». Первородженими стали усі, хто вірує в Первородженого,  в Христа. Ми – громадяни не Сінаю, а Небесного Єрусалиму, міста Бога Живого.  Ми поки що не в цьому місті, бо ми йдемо до нього. Але в цьому місті вже перебувають десятки тисяч Ангелів, а також душі «удосконалених праведників», тобто всіх тих, хто вже упокоївся у вірі в Спасителя.

Любі брати і сестри, ось якого славного міста громадянами ви вже є. Господь каже нам сьогодні, що ми приступили «до Судді всіх – до Бога». Наш Суддя судить весь світ, заступаючись за християн. А чому Він судить весь світ, заступаючись за вас? Бо у вас неперевершений Заступник, Адвокат – Посередник Нового Заповіту Ісус Христос. Всі, хто надіється на посередництво когось іншого, навіть Мойсея, не мають доступу до міста Бога Живого, до Царства Небесного і до вічного життя. Бо між ними і Єрусалимом Небесним далі залишаються гріх, гнів Божий і смерть.

Але з Христом немає більше ні гріха, ні гніву Божого, ні смерті. Бо Христос усі ваші гріхи забрав на Себе. Оскільки на Христа лягали усі ваші провини, то на Нього Розпятого вилився весь Божий гнів. Ісус помер на вашому місці. Ісус здолав вашу смерть, вийшовши на третій день із гробу переможцем над нею.

Сьогодні наше Писання згадує про кров Авеля і про кров Христа і каже, що кров Христа «краще промовляє, як Авелева». Кров Авеля волала до Бога про помсту. А свята кров Христа, якою окроплені віруючі в Нього, якою вони причащаються разом із тілом Христа у Святій Вечері, волає про прощення, про примирення, про виправдання і збувається те, про що звіщає Апостол Іван: «Маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7). Немає гріха – є вічне життя, є спадщина Царства Небесного!  Як же можна від цього відвертатися?

Господь нас сьогодні, в цю останню неділю перед Різдвом застерігає: «Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє». У нас може скластися хибний погляд – мовляв я почув Євангеліє, я вже вірую, отже я тепер можу спокійно жити і без церкви, без зібрання святих. Але, любі брати і сестри, погляньте – Господь Святий Дух сьогодні не говорить про те, що душі вдосконалених праведних десь блукають світами. Ні – вони разом – у місті Бога Живого, тобто із Христом.

Так само і ми, що приступаємо до Єрусалиму Небесного і йдемо дорогою до вічного життя, ми прощені і виправдані у Христі і такими ми залишаємося прощеними і виправданими, допоки ми перебуваємо у Христі, у благодаті. Щойно ми Христа зрікаємося, тобто починаємо ігнорувати Його Слово у зібранні святих, перестаємо мати з Ним спільноту через Його істинні тіло та кров під виглядом хліба та вина Святої Вечері, як ми відвертаємося від Бога і від прощення, і від виправдання, і від вічного життя, і від Царства Небесного!

Допоки ми у цій спільноті, що зібрана довкола Слова і Таїнств, на нас виливається небесна благодать і ми перебуваємо у приємній, люблячій спільноті з Богом, яка непохитна і вічна. І ті, що в цій спільноті перебувають, не будуть захитані Останнього Дня, коли буде захитана не лише земля, але й небо, як про це звіщає Апостол Петро, кажучи, що тоді: «з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять...» (2 Петр. 3:10). 

Непохитними, непоруйнованими, а обновленими, як нове небо і нова земля будуть лише преображені та воскреслі віруючі у Месію-Христа, як провіщає про це пророк Ісая: «Бо як небо нове та нова та земля, що вчиню, стануть перед обличчям Моїм, говорить Господь, так стоятимуть ваші нащадки та ваше ім'я!» Віруючі увійдуть у Царство Небесне, аби жити з Христом вічно. Залишаймося у благодаті Божій і готуймося в ній зустріти день народження Спасителя вже за кілька днів. В Імя Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).



Немає коментарів: