Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 9 квітня 2015 р.

Проповідь на Чистий Четвер

         СПРАВЖНІСТЬ УСЬОГО
                 (Нарис проповіді пастиря                                             В’ячеслава Горпинчука)
           
А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним. І промовив до них: «Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму. Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона». Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: «Візьміть її, і поділіть між собою. Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде». Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: «Це – тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!» По вечері так само ж і чашу, говорячи: «Оця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається» (Євангеліє від Св. Луки 22:14-20).

Божій Церкві…, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, в одному з випусків американського журналу «Ньюзвік» була надрукована розповідь про Джеймса Бонгема і Аламо, місію в Техасі, яка стала символом боротьби Техасу за незалежність від Мексики. До Аламо, де був зосереджена невелика група патріотів Техасу, були підтягнуті всі війська мексиканського генерала Санта Анни. Коли ворожі війська оточили форт Джеймс Бонгем зумів прослизнути крізь ворожі лави та проїхати майже 140 кілометрів до армійського гарнізону в Ґоліаді і там він попросив про підкріплення. Командир гарнізону заявив, що не має кого послати на допомогу воїнам в Аламо. Знаючи, що Аламо приречена, Джеймс Бонгем промчав всю дорогу назад, аби знову стати до лав оборонців Аламо і там загинути. Пітер Ексгайм, автор статті в журналі вірив, що Джеймс Бонгем був більшим героєм ніж решта захисників Аламо, бо він мав вибір. Він міг врятуватися, але повернувся в Аламо, знаючи, що повертається на погибель. Він не міг би інакше жити. Для Джеймс Бонгема все було справжнє.  Він – справжній герой Техасу.

Сьогоднішній вечір – особливий в історії нашого спасіння – нашої незалежності від влади гріха, диявола та смерті. Сьогоднішній день називають Чистим Четвергом, бо в цей день Божий Син обмив ноги Своїм учням – Господь служить їм, даючи приклад служіння всім віруючим. «Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться. Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник – як службовець»,  – каже нам Господь. Втім ці слова будуть сказані після Святої Вечері.

Головною ж і центральною подією цього вечора є саме святкування Пасхи. В дитинстві Ісус, Син Марії і Син Божий, був приходив до Єрусалиму, аби святкувати Пасху відповідно до Божого Слова. Це свято теж було головним серед свят Божого народу.  Це свято раділо визволенням із Єгипту, в якому євреї були рабами. Єгипетська влада віддала розпорядження убивати єврейських хлопчиків-немовлят – Єгипет боявся, щоб євреї не переважили кількісно єгиптян. Водночас на свободу євреїв ця сама єгипетська влада не хотіла, адже їм потрібні були раби, які мали виконувати масивні будівельні проекти Єгипту. З євреїв знущалися. Їх принижували і зневажали. Євреї волали до Господа про визволення.

І Господь почув їхній голос. Він послав Свого пророка, Мойсея, аби він вивів євреїв із дому рабства – із Єгипту. Проте всі заклики до фараона виявилися марними. Ми з найновітнішої української історії знаємо, як відповідають на благання тирани – вони стають ще більш жорстокими. Тож Господь сказав, аби напередодні 14 числа місяця кожна єврейська сімя заколола ягня і кровю того ягняти позначила одвірки своїх домівок. А саме ягня сімя мала засмажити і зїсти. Вночі Єгиптом пройшов ангел смерті. Він оминав домівки, одвірки яких були позначені кровю ягняти. Він входив у домівки непозначені кровю ягняти і вбивав там усіх перворідних. Ягня було справжнє. Кров ягняти була справжня. Віруючі споживали справжнє ягня. Ангел смерті убивав по-справжньому. На ранок Єгипет оплакував своїх справжніх мертвих, а Ізраїль святкував свободу, виходячи з Єгипту.

Кожного року віруючі мали святкувати цей день визволення, коли Господь перейшов Єгипет і власноручно визволив Ізраїль від його тодішнього найзапеклішого і наймогутнішого ворога. Визволення було справжнє. Свобода була справжня. Щороку віруючі євреї кололи справжніх ягнят і по-справжньому святкували Пасху. Цю Пасху по-справжньому святкував також Ісус до цього дня. І ось настає останній день такого святкування, святкування в Старому Заповіті. 

Сідаючи до столу, Господь промовляє: «Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму». «Я дуже бажав», – каже Господь. Месія хоче бути зі Своїми учнями до того, як Він прийме муки. Христос хоче бути з нами після того, як Він прийняв муки. Всі Його слова і вчинки пронизані любовю до Своїх віруючих.

Коли би нам довелося за когось невинно страждати, наша реакція могла би бути іншою. Нам не хочеться щось замість когось робити, вже не кажучи про те, аби за когось приймати муки. Але Ісус готовий іти на муки заради тих, з ким Він хоче спожити пасху – скуштувати вечерю грядущої радості, вечерю визволення, вечерю свободи. Такою була перша Пасха для євреїв, уярмлених у Єгипті. Кров безвадного ягняти вберегла їхніх перворідних від неминучої смерті. Спожите ягня додало їм сил іти мандрівкою вільних від єгипетського рабства людей.

Вказуючи на Христа, Іван Христитель промовляв до своїх учнів, що стануть першими учнями Христовими: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів. 1:29). Сьогоднішній вечір – особливий, бо Агнець Божий, тобто Ягня Боже, споживає Пасху разом із Своїми учнями. Слова, якими Іван Христитель дає визначення Христові, передбачають безвадність, заколення, смерть Божого Сина. Він – справжній Агнець Божий, отже Він мусить виконати справжні дії Ягняти Божого. З Нього має початися визволення.  Позначені Його кровю і зміцнені Його тілом, вийдуть на свободу і ввійдуть в обіцяний край.

Вечеря має бути вечерею радості і такою залишається попри гіркі слова Христа про муки.  Ці слова поки що учнями вповні не осягаються. Учні поки що не можуть осягнути справжність усіх слів Христа. Звідси і дальші суперечки про те, хто буде з них мати більшу посаду в Царстві Небеснім і самовпевненість та хвалькуватість Петра. Але для Ісуса – все справжнє і радість Пасхи Старого Заповіту перемішана із муками Пасхи Нового Заповіту, які Він ще має прийняти і радістю перемоги та визволення людства із найбільшої і найжахливішої неволі та рабства: рабства гріха, диявола та вічної смерті.

Ісус дуже бажає востаннє порадіти зі Своїми учнями. І радіють вони по справжньому. Вони святкують Пасху: вони пють вино, їдять Пасхальні страви, серед яких головна страва – заколоте безвадне, засмажене ягня. Вони дивуються, вони співають гімни. Це – чудове, радісне свято. Проте Господь знову й знову повертає їх до того, що має відбутися вже в найближчі години. Він каже, що Він має прийняти муки. Він каже, що це Його остання земна вечеря і останнє земне споживання вина разом із Своїми учнями.

Він наче герой Аламо, який цілком усвідомлює, що з ним буде, якщо він, повернеться до своїх товаришів по зброї в Аламо.  Ісус же навіть ніде не вирушає. Він все має здійснити Сам. Він – справжній Бог. Він стався справжньою людиною. Він любить людей.  Він хоче, аби ми були визволені від гріха та вільними від влади диявола і смерті жили вічно в Його Царстві. Там буде банкет з прекрасним вином і чудесними піснями у присутності Отця і Святого Духа, і всіх святих, і всього війська небесного. Але перед тим Він має прийняти муки за наші гріхи. Бо «ми всі блудили немов ті овечки». А Ісус – безвадне ягня, Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере і Який є справжня Пасха, справжнє визволення, справжня свобода, справжнє життя.

Старий Заповіт закінчується. Починається Новий з усім новим і так само справжнім. «Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: «Це – тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!» Тіло Агнця Божого буде розіпнуте на хресті за декілька годин, але воно вже віддається за нас. Ісус має на увазі те, що каже. Це справжнє, реальне Його тіло, яке дається учням і нам із хлібом, під виглядом хліба та в хлібі за справжніх нас, з усіма нашими справжніми гріхами та переступами.  Якби Христове тіло було символічне, то такими самими були би і наші гріхи, і символічним було би прощення. Як і символічно-жахливим було би наше вічне життя. Проте Христос каже те, що має на увазі і дає Своє тіло, тобто справжнє тіло, аби ми споживали Його тіло на справжнє прощення гріхів і на справжнє вічне життя у справжньому Царстві Божому. Його тіло насправді зазнає невимовних справжніх мук на хресті за наші справжні гріхи.

«По вечері так само ж і чашу, говорячи: «Оця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається». Кров Нового Заповіту не просто вино, а справжня кров у вині, з вином та під виглядом вина. Справжня кров, яка омиває усі наші справжні гріхи. Христос не лукавить, не говорить притчами.  Він говорить дуже серйозні, дуже справжні, реальні речі, в яких за декілька годин переконаються усі без винятку учні та весь світ. Чаша вина – Новий Заповіт у Христовій справжній крові, яка проливається за нас справжніх, а не символічних грішників, на наше справжнє, а не символічне прощення, на наше справжнє, а не символічне життя в справжньому Царстві Божому.

Як справжнім буде розпяття Христа. Як справжньою буде Його смерть за всі наші гріхи. Як справжнім буде Його воскресіння і справжньою буде наша перемога над гріхом, дияволом і смертю. Як справжнім буде повернення Христа і справжнім буде воскресіння до вічного життя у Божому Царстві усіх тих, що вірять Христові і Його Слову і причащаються Його справжніми, реальними, істинними тілом і кровю у хлібі та вині Святої Вечері, споживаючи Пасху щоразу, коли споживається Христове тіло та пється Його кров. Як написано: «бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений» (1 Кор. 5:7).

Пізніше, застерігаючи усіх про справжність Святої Вечері, Апостол Павло поставить риторичні запитання: «Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового?» (1 Кор. 10:16). Він не береться пояснювати природи того, як це відбувається.  Апостол Павло просто констатує факт, що чаша – спільнота крові Христової, справжньої, звісно, крові.  А хліб – спільнота тіла Христового, справжнього, звісно, тіла. Бо Апостол Христів, як і Христос, не лукавить, а говорить істину, необхідну для нашої віри: Христос нас любить. Христос – наше Ягня. Христос позначає нас Своєю кровю. Христос годує нас Своїм тілом, аби ми не померли у гріхах та мучилися навіки в пеклі, але Він живить нас Своїми святими тілом і кровю, аби ми були визволені і не впали на силах ідучи нашою дорогою, але щоб вкінці ми увійшли в наш Обіцяний Край – Його вічне і святе Царство.

Джеймс Бонгем із Аламо знав на що іде, готуючись померти за своїх друзів.  Для нього все було справжнє. Тим більше все справжнє є для нашого Господа. Тим більше справжнім є Сам Він у Його Вечері, у Його нескінченній до нас любові, у Його Царстві, в яке ми ввійдемо у наших тілах у час повернення Христа справжнього, Який нині годує нас Своїми справжніми тілом і кровю. Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.


Немає коментарів: