Рости на спасіння (проповідь)

понеділок, 4 липня 2016 р.

Занепокоєне сумління - наче гуси

Занепокоєне сумління, наче гуси. Коли на них нападає сокіл, вони намагаються втекти, літаючи, хоча могли б це зробити краще через біг. З іншого боку, коли на них нападають вовки, то вони намагають врятуватися через біг, хоча могли б це зробити набагато безпечніше, зриваючись в лет. Тож, коли сумління утиснене, люди бігають то туди, то сюди – роблять то одне діло, то інше. Таким чином вони лише накопичують небезпеку і марні діла, хоча одним і єдиним способом для зцілення сумління є той, який Давид називає «кропленням», через яке Слово  чується і отримується… Вся процедура виправдання – пасивна. Але коли ми вельми святі, то хочемо виправдовуватися активно, тобто – власними ділами. Тут же ми нічого не повинні робити і ні за що не братися, окрім як відкривати наші вуха, як каже нам Псалом 44:11 і вірувати в те, що нам сказано. Лише це слухання є слуханням радості і є тим єдиним, що ми робимо через Святого Духа у справі виправдання. Таким було слухання радості паралітика, коли Христос сказав йому (Матвія 9:2): «Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!». Так Давидовою радістю було почути від Натана (2 Сам. 12:13): «Не помреш!»

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

Немає коментарів: