Рости на спасіння (проповідь)

пʼятниця, 6 січня 2017 р.

Проповідь на Надвечір'я Різдва Христового


                                
                                        ВІН – ЯК МИ І МИ – ЯК ВІН
                         Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав. Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є. І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він. Кожен, хто чинить гріх, – чинить і беззаконня. Бо гріх – то беззаконня. І ви знаєте, що Він був з'явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема (1 Івана 3:1-5).

Христос рождається!  Славімо Його!

Дорогі брати і сестри,  свого часу в США був такий рух, який обрав собі гасло Ніцше «Бог – мертвий». Згодом на противагу цьому руху з явився інший, який на бампери своїх автомобілів чіпляв наклейку «Бог – не мертвий. Йому просто немає до нас діла». Як мало, на жаль, знали і знають про Бога ті люди, які вважають, що хоча Бог є, Йому просто немає діла до всіх людей на світі і до їхніх справ, до наших справ.

            Інколи такі думки можуть зявлятися і в нас. На сході України тривають бої. Вже скоро буде три роки, як Росія окупувала Крим і розпочала вбивати українців на Донбасі. Путін не зміг просунутися поки що далі від окупованих територій, але, здається, й нині живим і здоровим, а Росія не зупиняється, а далі вбиває людей по цілому світові.  Невже Богові справді немає діла до нас і до всіх інших невинних жертв московського тирана?

            А чи є в Бога до нас діло, коли ми страждаємо від несправедливості або скажімо від хвороб, наших або наших рідних? Чи не молилися ми до Господа за зцілення і одужання тих, хто мав смертельні недуги? Аж ось вони померли. Невже Богові справді немає діла до наших страждань і страждань наших рідних? Чому Він залишається десь в стороні і мовчить?

            Любі брати і сестри, Бог – живий. Богові завжди є до нас діло. І Бог не мовчить. Гріх, який живе в нашому тілі, диявол і світ, з усіх сил будуть намагатися переконати нас у зворотному. Вони будуть використовувати всі наявні в них способи, аби зневірилися в Богові, у Його Слові, у Його любові.  Вони завжди будуть намагатися відводити наш погляд від Бога на гріх, на плоть, на світ, на все що завгодно. І так само з усіх сил вони будуть затуляти від нас собою Бога та Його Слово. Бога і Його благодать. Бога і Його любов.

            Сьогодні Апостол Іван, якого ще називають Апостолом воплочення, Апостолом, який оспівує воплочення Ісуса Христа, починає Біблійний текст на сьогодні, закликом до нас. Він каже: «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими». Подивіться на цю любов і ніколи про неї не забувайтеся.

            Трошки пізніше в цьому самому посланні наш Апостол каже «Бог є любов» (4:8). Бог дає нам любов і то любов не просту. Апостол наголошує «Подивіться, яку любов дав нам Отець». Цієї любові ні чим не виміряти. Сьогодні ми бачимо цю любов загорнуту у пелюшки, у яслах, у Віфлеємській стайні.

            Бог дає нам Свого Єдинородного Сина, Який є істинний Бог і невимовна любов.  Подивіться на цю любов, брати і сестри!  Дивіться на цю любов. І навіть більше не відводьте від цієї любові погляду – не відводьте погляду від Ісуса Христа, як про це кличе Господь Святий Дух євреїв. Не відводьте погляду від Ісуса Христа, Начальника, тобто Автора і Виконавця нашої віри!

            Ця любов стається людиною, маленьким, і безпомічним, на людський погляд Дитятком, яке Марія, Його матір, сповила і поклала в ясла. Дитятком, Яке вона прикладала до грудей, аби Воно було нагодоване і радісне, і в опіці материнської любові. Це Дитятко – таке саме як і ми, коли були маленькими дітьми. І таке подібне до наших маленьких діток: таке саме крихітне тільце, такі само ручки й ніжки, що тягнуться до мами, така сама радісна усмішка, коли бачить своїх рідних. І такий самий спів і розмова, коли хочеться більше товариства мами й тата.

            Це – Різдво, це – та найперша Різдвяна ніч для стомлених мандрівників, Йосипа і Марії, які тепер радіють, дивлячись на Дитятко, на ту любов, яку дав їм і всім нам Бог. Бог стається Дитятком – таким дитятком, якими були всі люди, якими були ми, наші діти, і якими будуть усі інші люди. Але Бог стається Дитятком без гріха. Бог виявляє до нас цю велику любов – Бог дає нам Різдво Свого Сина єдинородного, «щоб», – каже Апостол, «ми були дітьми Божими».

            Ось яка велика, невимірна, невимовна Божа любов – Бог стається у найперше Різдво Дитиною, Сином Людським, аби ви, любі брати і сестри, сталися дітьми Божими: Божими синами і Божими доньками! Ця чудесна Божа любов, об’явлена у Різдві Сина Божого, дається нам, аби ми мали найвеличніший привілей – привілей бути дітьми Божими.

            Апостол далі промовляє ще чудесніші слова. Він каже: «Ними ми є!»  Ми є  дітьми Божими. Ви, люба сестро – донька Божа!  Ви, любий брате – син Божий! Ви є ними, бо сталося те найперше Різдво і ви увірували в Сина Божого. Вірувати в Сина Божого – цього достатньо, аби бути дитям Божим. І навіть більше. Цього не просто достатньо – це єдиний спосіб бути дитям Божим!

            Яка чудесна Божа любов і який чудесний наш Бог, любі брати і сестри.  Він не вимагає від нас, аби ми робили щось надзвичайне, щось виняткове, аби потім, коли пройдемо якусь важку естафету чи поллємо потом і кров’ю всю землю, зарахувати нас до Божої сім’ї. Ні!  Апостол каже – ви вже є діти Божі!  Ви ними є через Ісуса Христа. Заради Нього. Ви ними є самою вірою в Ісуса Христа.

            Ви знаєте Ісуса, ви – діти Божі. Ви надієтеся на Нього, покладаєте Свою надію на народженого у Віфлеємі, ви – діти Божі. Ви святкуєте Його Різдво – ви діти Божі. Хвилиночку, скажете ви, але ж весь світ, принаймні значна частина світу святкує Різдво. Хіба ні? Хтось святкує Різдво 25 грудня, а хтось 7 січня. Майже по всьому світі – Різдвяні знижки. Хіба світ не знає Бога?

            «Не знає!» – каже Апостол. Бо знати Бога  є синонімом слова вірувати в Христа. Знати Бога означає знати Христа і уповати на Нього. І надіятися на Христа у всьому. А світ – наче Віфлеєм у Різдвяну ніч.  Двері його готелів – закриті для Марії і Йосипа, і тим більше вони закриті для Ісуса, Сина Божого і Сина Людського. Двері світу – відкриті для тих, хто готовий у світу щось купити і хто готовий йому щось продати за знижками, маскуючись під Різдво.  Власне кажучи, світ навчився вже навіть маски міняти. Навіщо вертепи із Йосипом і Марією, Ісусиком у яслах, пастушками на колінах і мудреців з дарами? Є набагато цікавіші персонажі – хоча би карикатурний Санта-Клаус із його оленями.  Ану, спробуй запамятати усі імена тих оленів, «небритих і неголених»!  - припрошує нас світ. Світ не знає Ісуса.

            А ви, любі віруючі брати і сестри, знаєте. Через це ви є діти Божі. Ви є ними вже зараз. Цього Різдва 2017 року в Україні. Як і були такими віруючі в Христа у Римській імперії у ту пору, коли цей лист писав, ведений Святим Духом, Апостол Іван, Апостол Воплочення Сина Божого.

            Через це він настільки однозначно стверджує: «Улюблені, ми тепер Божі діти». Просто зараз. Тут, у цій церкві, зібрані довкола Євангелія, біля Різдвяної ялинки ми вже Божі діти. Ми тепер, нині Божі діти. Бо Син Божий стався Дитиною Людською і Дитиною Людською Він тепер буде залишатися повіки віків.

            Нас чекає унікальне майбутнє. Не в цьому світі сповненому гріха. Він лежить у злі і він буде знищений у час повернення Христа у славі. Нас чекає надзвичайне майбутнє. І нас чекає невимовно прекрасна вічність. Інколи нам хочеться помріяти на ту тему, як-то воно там буде, у Царстві Божому?  Апостол нас у цей Різдвяний вечір дещо розчаровує. Він каже: «Ще не виявилось, що ми будемо».  Треба почекати. Лишилося ще недовго. Можливо, Ісус повернеться сьогодні або завтра. Можливо через день або місяць, або рік. Але навіть якщо Він повернеться через тисячу років, ми побачимося з Ним набагато швидше, адже людського життя, як співає Псалмоспівець якихось 70, а при силах 80 років.

«Та знаємо»,  – запевнює нас Апостол «що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є». Ісус народився. Ісус стався Дитям Людським, стовідсотковою Людиною, але без гріха – людиною досконалою і святою. У Віфлеємських яслах лежало святе Дитя, досконале Дитя, Дитя без жодної плями чи вади гріха. Таким Ісус був є і буде завжди. І коли Він повернеться у славі, то й ми перемінимось до святості і досконалості у наших тілах або ж Він воскресить нас у святих і досконалих тілах. І ми відтоді будемо як Він. Для цього Він стався такими як ми без гріха, аби ми були такими як Він – без гріха і у святості раділи і насолоджувалися радісним життям у Його Царстві повіки віків.

Але куди подінуться наші гріхи? Куди подінуться усі наші переступи проти Бога і всі наші беззаконня? Апостол каже: «І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він». Кожен, хто надіється на Христа – чистий, святий, невинний, праведний. Не в майбутньому, а вже є таким в очах Божих, саме через цю надію на Христа, через віру в Сина Божого, народженого у Віфлеємі і розпятого на Голгофі. Саме звідти на нас донині ллється Христова свята кров, очищуючи нас від кожного нашого гріха.

Сьогодні нашу увагу привертає ялинка, що кличе нас святкувати і радіти Воплоченням Сина Божого і нагадує про ті всі дари, які ми отримуємо від Бога через народження Ісуса. Але вона є лише початком і вступом до другого дерева.  Того дерева, на якому Син Людський приніс Себе у святу і досконалу жертву за всі наші гріхи та провини. Від ясел і до хреста Він не мав гріха, але на хрест поніс Він наші беззаконня. І на хресті Син Божий, народжений у Віфлеємі «був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!»

Його смерть була свідоцтвом нашого прощення в Його Ім’я. А Христове воскресіння є проголошенням нас виправданими самою вірою в Нього і справжньою причиною сьогоднішньої Різдвяної радості. Диявол, світ і плоть будуть далі з усіх сил нас переконувати в тому, що Богові немає до нас діла. А Різдво Христове свідчить – діло Богові до нас є! Ще й яке діло – подарувати нам Сина Божого, а з Ним і вічне життя!  Навіть серед війни, серед болю, страждань, і смерті – вічне життя і статус синів і доньок Божих для всіх, хто надіється на Христа. Бо для цього Він стався, як ми, але без гріха. Для цього Він промовляє до нас через Слово і поєднується з нами через Його істинні тіло та кров у хлібі та вині Святої Вечері. І через Нього ми будемо, як Він! Бо Христос народився! Славімо Його!  Амінь.

Немає коментарів: