Рости на спасіння (проповідь)

вівторок, 25 квітня 2017 р.

Нове число "Стягу"

    
Вийшло друком нове число часопису Української Лютеранської Церкви "Стяг". Вашій увазі пропоную редакторську статтю.
                      


                                         МАТЕРІ, ЯКІ ВЕДУТЬ ДО БОГА

У «Застільних бесідах» доктора Мартіна Лютера є такий запис: «Коли жінки приймають учення Євангелія, то вони набагато сильніші та ревніші, непохитніші та міцніші у вірі, ніж чоловіки. Це ми бачимо у світлий Великдень, коли Магдалина була сміливіша, ніж Петро». Віруюча жінка – благословення для сімї і для цілого народу. Не випадково в єврейського народу національність передається по матері.  Не випадково Церква урочисто святкує День матері. Адже матері не лише дітей народжують. Матері, очевидно, впливають на виховання дітей найбільше. Якщо мати віруюча і відповідальна, то вона впливає на дитину більше ніж батько, школа і суспільство.
       Ми бачимо багато таких матерів у Старому Заповіті. Вже наша праматір Єва чекала на прихід Спасителя, Який роздавить голову дияволові. У ковчег з нашим праотцем Ноєм входить його віруюча дружина і троє його синів із дружинами. Авраам має віруючу дружину Сарру. Ревека, її невістка, дбає про те, аби її син Ісак теж мав віруючу дружину. Ми бачимо віруючу, але бездітну Анну в молитвах до Господа про дитину і бачимо, як вона, вже будучи щасливою матірю, приводить свого синочка Самуїла до скинії, аби він служив Господу. Саме Самуїл стане одним із найвеличніших суддів Ізраїлю і помаже на царство Давида, за правління якого настане «золотий вік» Божого Старозаповітного народу.

Найзахопливіша історія материнства – це, звичайно, історія Діви Марії. Віруюча дівчина з племені Юдиного, нащадок Давида з Назарету, була обрана Богом на Матір Його Сина. Її глибока віра в Бога, непохитна довіра до Божого Слова, виражається покірною відповіддю на проголошення Ангела Гавриїла: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лк. 1:38). Про її непохитну віру в Господа, довіру до Божого Слова та звичку розмірковувати про Боже Слово свідчить і її хвала, яка починається словами: «Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасі моїм» (Лк. 1:46), і її реакція на розповідь пастухів Різдвяної ночі: «А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм» (Лк. 2:19) і все її дальше життя.
Ми бачимо віру Саломеї, матері Апостолів Івана і Якова, і віру Марти та Марії, сестер Лазаря з Віфанії, і тих жінок, що оплакують хресну дорогу нашого Спасителя на Голгофу, і тих, що стоять під Його хрестом. І, звичайно, тих, про кого згадує у своїй бесіді доктор Мартін Лютер, з Марією Магдалиною включно. Ми бачимо вірних жінок, які часто зі своїми чоловіками активно допомогають Апостолам і виховують своїх дітей і внуків, аби ті вірно служили Христові. Так виховали Тимофія його баба Лоіда і його мати Евнікія. Це через них Тимофій, славний своєю вірністю Богові та Його Слову, отримує таку характеристику від Апостола Павла: «І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса» (2 Тим. 3:15).
Пізніше ми бачимо Моніку, матір визначного богослова Церкви, яка докладає усіх зусиль і молиться за свого безпутного сина, який пізніше стане святим або ж блаженним Августином, одним із найславетніших богословів ранньої Церкви. Ми згадуємо і сувору Маргарету, матір хлопчика Мартіна, який стане Реформатором Церкви і «Застільні бесіди» якого ми цитуємо сьогодні, і його дружину, Каті фона Бора-Лютер, віддану Церкві і Слову, і так само чудесну матір її з Мартіном дітей.
А ще ми бачимо наших віруючих бабусь і матерів, які вели нас до Церкви і до Слова, і які піклувалися про те, аби ми були віруючими, дітьми Божими. І ми бачимо наших дружин і сестер, які виховують вже своїх дітей у вірі в Христа і за яких ми дякуємо Господу, славлячи Його воскресіння і той факт, що першим про нього довідатися отримали честь жінки, ревні, сильні та непохитні у вірі. За християнських матерів і всіх віруючих жінок підносьмо наші молитви не лише в День матері, який є одним з найулюбленіших свят Церкви, але молімося за них і дякуймо Богові за них щодня.
В’ячеслав Горпинчук

Немає коментарів: