Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 9 квітня 2017 р.

Проповідь на Вербну неділю

          ЦАР ПОВНИЙ СПАСІННЯ
                        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. А Марія взяла літру мира, – з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім! І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: «Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?» А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, – і крав те, що вкидали. І промовив Ісус: «Позостав її ти, – це вона на день похорону заховала Мені... Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!» А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували. А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: «Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!» Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: «Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!» А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.  Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. Фарисеї тоді між собою казали: «Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!»  (Євангеліє від Св. Івана 12:1-19)


Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!    (Филип. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, коли Київ з державним візитом відвідує глава іншої держави, то Україна виявляє йому усі необхідні почесті. Його зустрічають в аеропорту високопосадовці нашої держави.  Потім його з почесним ескортом підвозять до адміністрації Президента. А там вже його зустрічає глава нашої держави і почесна варта. Лунають гімни двох країн, на честь високого гостя стріляють гармати. А в кінці почесна варта зі зброєю в руках під звуки оркестру вшановує високого гостя урочистим маршем.

Держава вітаючи такого гостя, демонструє не лише свою повагу, але й свою власну велич, вплив і силу. Українська влада демонструє, що вона контролює цю територію і управляє цим народом, а також вберігає цей край від ворогів. Починаючи від зустрічі в аеропорту, вона також піклується про безпеку гостя і до його відльоту, вона всюди супроводжує високого гостя зі зброєю.

Так само як у супроводі озброєних людей пересувається своєю таки країною і Президент, і Прем’єр-Міністр і, очевидно, інші високі посадовці нашої держави. Ми живемо в грішному світі і це відображається на загрозах для влади з боку грішного світу і, на жаль, дуже часто – на діях самої влади.  Через це держави або ж царства цього світу опираються на силу і цю силу всіляко намагаються демонструвати не лише на полі бою, але й на різноманітних воєнних парадах.

Сьогодні ми згадуємо славний вхід нашого Царя, Ісуса Христа, до Єрусалиму. Цей день ми називаємо ще Вербною неділею, згадуючи про те, як народ, який перебував у Єрусалимі, вітав вхід Сина Божого до своєї столиці із пальмовим віттям у своїх руках. Ми наслідуємо їхній приклад, а оскільки пальми в нашій місцевості не ростуть, то ми використовуємо традиційне українське дерево – вербу.

На зустріч Христові не вийшов цар Ірод. На зустріч Христові не вийшов намісник римського імператора Понтій Пілат.  На була вишикувана почесна варта із римських воїнів, розквартированих у Єрусалимі.  На зустріч Христові не вийшли митники та всі інші урядники імперії. Як втім і не вийшли зустрічати Христа ні первосвященики, ні фарисеї.

Якби до Єрусалиму завітав сам імператор Риму, о тоді всі вони, окрім хіба що фарисеїв, вітали б його з почестями. А назустріч Христові вони не виходять. Вони в нього не вірують.  Не вірують у Христа язичники. І не вірують у Христа ні первосвященики, ні фарисеї. І ті й інші мають своїх власних богів. Саме так – фарисеї і первосвященики вірували в своїх богів. Бо коли відступаєшся від істинного Бога, то починаєш поклонятися фальшивому богові, який відповідає твоїм власним уявленням про те, яким має бути Бог. Через це не лише римляни і греки, але й фарисеї і садукеї не розуміють Христа і не розуміють природи Його Царства. Натомість вони запекло проти Христа і проти Його Царства воюють.

Ми ж знаємо Христа і разом із віруючими євреями вітаємо Його вхід до Єрусалиму. А Христа ми знаємо не через те, що ми прийшли до цього якимось власними ділами, міркуваннями чи іншими способами. Якби ми йшли до Христа таким чином, то Вербної неділі ми перебували у таборі ненависників Христа – фарисеїв і первосвящеників. Ми знаємо Христа, бо з Христом нас познайомило Євангеліє, вірніше – Господь Святий Дух, Який через Євангеліє покликав нас до Христа.

А кого познайомив із Христом Святий Дух, той знає, що найпершої Вербної неділі виконалося пророцтвом, яке Господь Святий Дух промовив через Свого пророка Захарія: «Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, праведний і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці» (9:9). Жоден юдей із тих, що перебували в Єрусалимі, не мав виправдання не вийти на зустріч своєму істинному Цареві, Синові Божому і Синові Давидовому.  Адже Господь попередив про те, де цей Цар народиться, що Він робитиме і нарешті – як Він входитиме до Єрусалиму.

І величезні натовпи юдеїв вітали Христа, Який входив у Свою земну столицю Його духовного Царства. Пророк Захарій передвіщає визначну особливість істинного Царя Юдеїв. Він – праведний і повний спасіння. В Ньому немає жодного гріха. Він наповнений спасінням і виливає це спасіння на всіх тих, хто приходить до Нього, на всіх тих, що вірують в Нього і уповають на Нього.

Світські царі можуть бути справедливими і добрими, але вони завжди мати муть гріх, бо вони – звичайні люди, яким цей Цар духовний, Ісус Христос, дав владу, аби вони служили Йому на землі, караючи зло і хвалячи добро, і  роблячи все, аби Христові люди могли «тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості» (1 Тим. 2:2). Спасіння і вічного життя вони дати не можуть. Світські царі самі потребують Спасителя від гріха.

І цей Спаситель – Христос, Цар, Який входить у Єрусалим у покірності. Він не йде на шикарній колісниці, тогочасному еквівалентові сучасних мерседесів.  Він вїжджає на віслюкові – транспортному засобові типового єврея у ті часи. Він не йде, аби зробити євреїв незалежними, хоча багато-хто дуже хотів визволитися від римського іга. Він не входить у Єрусалим, аби зробити євреїв могутніми, а багато-хто з них мріяв про те, що Месія дасть їм владу над іншими народами.

Він не входить у Єрусалим, аби зробити євреїв багатими, хоча багато-хто, як Юда Іскаріотський, очікував від Христа саме багатств цього світу, і їжі, і напоїв, і здоров’я. І цей світ, який не бачить далі плоті, мирський світ, не знає Христа, не розуміє Христа і Христа Царя не вітає.

Він не може Його вітати, бо навіть багато з тих помиляються, хто вітають Ісуса, Який входить до Єрусалиму. Вони вітають Його не з тієї причини, з якої Він до Єрусалиму входить. Бо Він – винятковий Цар, особливий Цар, унікальний Цар. Він – Цар праведний. Він – Цар повний спасіння. І Він – Цар покірний.

            Він входить у Єрусалим, аби завершити ту місію, з якою Він прийшов у цей світ – спасти нас від наших гріхів і повернути нас до раю – дати нам вічне життя у Божому Царстві. Це можуть бачити всі, в кого відкриті Духом очі і хто чує Слово Боже, яке свідчить про Христа-Царя і винятково про Нього. Бо для нашого спасіння і вічного життя немає нікого важливішого крім Нього.

            Цар Ісус заходить у Єрусалим, аби тут бути зрадженим і виданим у руки язичників і бути принесеним у жертву за гріхи всього світу. Невинний за винних. Невинний настільки і відданий Богові та Божому народові настільки, що навіть язичницький правитель вмиває руки і наказує прибити на Його хресті табличку «Ісус Назарянин, Цар Юдейський». Більшість юдеїв цього, на жаль так і не зрозуміли і не розуміють, чекаючи на вигаданого царя, який принесе їм ті скарби, якими вони захоплюються – мирські скарби.

            Але Цар Ісус, Якого вітає Єрусалим, що потім зрадить і видасть Його на хрест, не залишився у гробі, а воскрес. І вознісся на небеса. І, перебуваючи по правиці Отця, дарує всім Своїм підданим, тобто всім віруючим в Нього, неймовірні скарби. Ці скарби – скарби небесні і той, хто їх має, той має вічне життя.

            Ці скарби – прощення гріхів, виправдання, праведність Христова. Аби ми могли ці скарби збирати, наш Цар зодягнув нас у Себе – Він зробив це у водах Хрищення.  Там ми одягнулися у Христа, Який на хресті Своєю святою і дорогоцінною кров’ю обмив нас від усякого гріха, усякої неправедності і нечистості, аби ті, що христяться у Нього і вірують в Нього, були праведними, а отже чистими і досконалими в очах Божих.

            Ми поєдналися з цим чудесним Царем у нашому Хрищенні. Ми залишаємося поєднані з Ним через нашу віру, яка слабне без Євангелія і яка від Євангелія зміцнюється. Ми поєднуємося із цим Царем, коли підходимо до Його Столу щонеділі і щоразу, коли Він запрошує нас кажучи: «Прийміть, споживайте, це – тіло Моє, що за вас ламається. Пийте з цієї чаші, це – кров Моя Нового Заповіту, що за вас і за багатьох проливається на прощення ваших гріхів».

Відвертаючи увагу від скарбів світу і привертаючи нашу увагу до скарбів небесних Він каже: «Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому» (Ів. 6:53-56).

Кожен, хто вірує в Христа; кожен, хто причащається Ним у вірі; кожен хто уповає на Христа, житиме в Його Царстві повіки віків. Тож вітаймо сьогодні, любі брати і сестри, Христа Царя разом із усіма віруючими, співаючи нині і завжди: «Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!»  Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Филип. 4:23).

Немає коментарів: