Промовляючи як слуга,[1] Він називає Того Господом,
Кого Він знає як Свого Отця і рівного Собі за формою, але Він проголошує Себе
рабом у сутності Своєї плоті, бо рабство належить плоті, а панування –
Божеству.
Точно так, як Йому не
бракувало нічого як Богові, так само Йому нічого не бракувало у Його
довершеності, як людині, і внаслідок цього Він був досконалий у кожній природі.
Так і Давид каже, що Він «кращий від людських синів».[2]
Св. Амвросій Медіоланський, З листів
Немає коментарів:
Дописати коментар