понеділок, 27 травня 2019 р.

Проповідь на 5-у неділю Великодня

                      
                         РАДІЙ ТА СПІВАЙ, ЦЕРКВО!
                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І ти скажеш дня того: Хвалю Тебе, Господи, бо Ти гнівавсь на мене, та гнів Твій вщухає, й мене Ти порадуєш, оце, – Бог спасіння моє! Безпечний я, і не боюсь, бо Господь, – Господь сила моя та мій спів, і спасінням для мене Він став! І ви в радості будете черпати воду з спасенних джерел! І скажете ви того дня: «Дякуйте Господу, кличте Імення Його, сповістіть між народів про вчинки Його, пригадайте, що Ймення Його превеличне! Співайте для Господа, Він бо величне вчинив, і хай це буде знане по цілій землі! Радій та співай, ти мешканко Сіону, бо серед тебе Великий, – Святий Ізраїлів!»      (Ісаї 12:1-6).

            Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, в одному зі своїх великих творів «Ортодоксія», Честертон пише про Ісуса і про те, чому він став християнином.  Свого часу він був запеклим атеїстом і з усіх сил воював проти християнства.  Але в Ісусі була якась таємниця, якої він ніяк не міг збагнути. І та таємниця була схована не лише від нього. То було щось надто велике, аби Бог виявляв це, ходячи по землі. «А потім», – написав Честертон, «коли я знову й знову досліджував життя Ісуса, я виявив, що то була за таємниця, яку не можна було спочатку розгледіти в Ісусі. Та таємниця була – Христова велика радість».

Інколи християни, які добре не знають Христа, поводяться так, наче в нас немає чим радіти. Похнюпивши обличчя, ми можемо довкола розсіювати лише сум і тривогу, справляючи враження, що християнство – це релігія не радості, а смутку, постів і плачу.  Тоді в очах світу ми виглядаємо наче люди, які не мають жодної надії і радості, і в яких залишається лише один вихід – одягнутися в темні одежі і забратися у якійсь підземні печери, аби там вимолювати в Бога хоч якесь змилування.

Але в очах Бога таке ставлення теж жахливе. Адже тоді ми поводимось так, наче наш Господь не любить нас, наче Він не всемогутній Бог, а якийсь далекий тиран, який прагне нас покарати за якісь наші помилки. А Останній День буде для нас винятково днем Страшного Суду, на якому нас, як і невіруючих будуть судити винятково за наші діла.

Фактично, християнство без радості – це зрада Того, за Ким слідуємо. Сьогодні Св. Пророк Ісая, якого ми ще називаємо євангелістом Старого Заповіту, оспівує радість і щастя, які ми маємо в Божому Сині, нашому Спасителі. Ісая звертається до віруючих людей. Не грає ролі, коли ми живемо: в час Старого Заповіту чи в Нового Заповіту, до Христа чи після Христа.

Адже всі ми згрішили. І ми всі перебували під Божим гнівом. А гнів Божий – річ надзвичайно серйозна. Ми знаємо, що буває, коли запалюється Божий гнів. Ми пам’ятаємо, що сталося із Содомом і Гоморрою, коли на них запалився Божий гнів – вони були стерті з лиця землі, спалені вогнем із неба.  Ми знаємо, що були знищені цілі народи, які бунтували проти Бога і чинили гидоту в очах Божих.

Написано: «Страшна річ упасти в руки Бога Живого!» (Євр. 10:31).  Це страшна річ для будь-якої людини, єврея чи язичника, людини, що жила три тисячі років тому чи людини, яка живе вже в наш час, час стрімкого розвитку технологій. Гнів Божий  Як написано: «Гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою» (Рим. 1:18).

Але Ісая втішає віруючих. Він каже: «Хвалю Тебе, Господи, бо Ти гнівавсь на мене». Він каже, що він хвалить Господа, бо гнів Господній залишився у минулому.  Тепер Бог не гнівається на нас. Наш переклад Біблії вживає теперішній час про зменшення Божого гніву, але в єврейському оригіналі мова йде радше про відвернення від нас Божого гніву, яке вже сталося.

Тобто, якщо ми віруємо в Христа, то Бог на нас більше не гнівається. І навіть більше – Бог від нас відвернув Свій гнів. А чому Він відвернув від нас Свій гнів, який може знищувати цілі міста та народи і ввергати невіруючих до вогняного озера аду на вічні муки?

Бог відвернув Свій гнів від нас, бо Він – наше спасіння. Ми мали принести заплату за гріх – смерть. Але заплату за нас і на нашому місці приніс Бог.  «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого» – каже нам Євангеліст Іван (Ів. 3:16).

Ісус Христос, Однороджений Божий Син, забрав на Себе всі наші гріхи і провини, а отже і весь Божий гнів. Він Собою відвернув Божий гнів від кожного з нас і забрав весь його на Себе, і помер за кожного з нас і на нашому місці на хресті Голгофи.  Він вийшов переможцем над смерті, адже Він – невинний і святий, вічний Бог і правдива людина в одній Особі. Смерть утримати Христа не змогла.  Христос воскрес! І цю перемогу Він здобув теж для вас, любі брати і сестри.

Через Ісая хвалить Бога. Через це Бога хвалять усі віруючі юдеї до Христа. Через це Бога хвалимо й ми. Бо щойно ми починаємо вірувати в Христа, як Божий гнів від нас відвернений, а спрямований на Христа на Голгофі.  А на нас натомість спрямовується Божа милість, і благодать, і прощення, і мир.

Через це ми хвалимо Бога, бо Він Сам, в Особі Сина Свого є нашим Спасителем. І Він нас радує щодня. Він наче каже: «Це правда, ти в гріхах народжений і ти часто грішиш аж донині. Ти не хочеш грішити, але мимоволі з тебе все одно проривається гріх, який живе у твоїй плоті. Проте ти віруєш в Христа, а отже тобі ці гріхи не зараховуються, а прощаються заради невинних і жорстоких страждань Мого любого Сина, Який любить тебе, бідного і нещасного грішника невимовною любовю. А доказом Його любові є Голгофський хрест. І коли ти у Христі, то ти купаєшся ще й у любові Отця і Святого Духа,  Тож не сумуй, а радій, бо все це зроблено для твого спасіння, щоб ти жив у радості вічно!»

Тож Ісая веде нас сьогодні у цьому чудесному співі: «Безпечний я, і не боюсь, бо Господь, – Господь сила моя та мій спів, і спасінням для мене Він став!» Ми весь час перебуваємо в оточенні зла. Світ довкола нас лежить у злі і ненавидить Христа і Христових учнів таких як ви і я. Диявол, як голодний лев, перебуває в полюванні на християнські душі, тобто на ваші душі і мою душу.

Проте Ісая, а з ним і ми стверджуємо, що ми в безпеці і не боїмося. Ми в безпеці, бо ми віруємо в Христа, а коли ми віруємо в Христа, то ми належимо Христові, ми – Христові, ми Його власність. І Він про нас дбає. Як Сам Господь обіцяє, кажучи про тих, хто вірує в Нього: «Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. Мій Отець, що дав їх Мені, – Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки. Я й Отець – Ми одне!» (Ів. 10:28-30).

Ми в безпеці, бо ми – в Христі. Ми в Христі, допоки ми віруємо. А коли ми в Христі, то ми не боїмось. Бо погрози і обвинувачення диявола нам не страшні. Господь усі ті обвинувачення нас у наших гріхах обмиває Своєю власною святою кровю. Ми не боїмося навіть самої смерті. Бо наша смерть обовязково завершиться воскресінням до вічного життя, адже Христос воскрес!

І розпятий та воскреслий Христос – наша сила і наш спів. І сьогодні ми співаємо про Христа від початку служби Божої аж до кінця. І ці пісні – пісні упевненості і торжества, яке ми маємо в Божому Сині. Христос – наше спасіння. Він воскрес – Він воскресить Останнього Дня і всіх нас.

І ми будемо переможцями над усім злом. Бо наша Перемога – Христос. Це вірою в Христа і з Христом долали усі святі різних лютих ворогів.  Вірою в Христа, проголошує Святий Дух у Посланні до євреїв «царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували, силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців; жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння...» (11:33-35).

І чи ми в мандрівці пустелею, над якими пече сонце, чи ми воїни, чи страдники, нам не страшно, бо поряд з нами завжди спасенні джерела. Ці спасенні джерела – це Євангеліє Христове. Воно лунає зі сторінок Писання. Воно лунає у проповіді пастиря. Воно дається нам у Святій Євхаристії, коли ми причащаємось істинними тілом і кровю Христовими з якими ми одержуємо прощення гріхів, праведність, спасіння, воскресіння і вічне життя.

З цих спасенних джерел, тобто з Євангелія, ми одержуємо Святого Духа. І Господь Святий Дух тоді живе в нас, і діє в нас, і чинить у нас радість, і приносить Свої чудесні плоди: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість» (Гал. 5:22, 23).

Проте Святий Дух на цьому не спиняється. Самарянці біля криниці Якова наш Господь Христос промовив: «А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Ів. 4:14). І ще Господь промовляє в Євангелії від Св. Івана: «Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його» (Ів. 7:38). 

Тож коли нас або наших ближніх розпікає спека гріха, ми маємо живу воду – Святого Духа, Який лине на наші змучені душі і на змучені душі інших людей через Євангеліє Христове, Добру Новину про те, що в Христі і заради Христа Бог простив наші гріхи та провини і примирив нас із Собою і не є більше розгніваним і суворим Суддею, а люблячим Отцем на небесах.

Тож разом із Св. Ісаєю ми радіємо і дякуємо Господу за Його любов, за Його добро, за Його ласку та милосердя. І через це ми не можемо мовчати. Ми будемо говорити про Христа повсюди. Бо якщо ми будемо мовчати, то це означатиме, що ми не визнаємо Сина Божого перед людьми і що ми не маємо ані вдячності за спасіння, ані радості спасенних.

Світ дуже хотів би, аби ми мовчали. В Україні за останні роки ми бачили, як сильно могутні світу цього намагалися закрити рота Церкви на суспільному телебаченні. І світ разом зі своїм князем, дияволом, буде і надалі старатися глушити голос Церкви і голос християн.

Але Бог кличе нас говорити, свідчити, славити Христа і співати – не лише проповідників, але й усіх християн, на кожному місці нашого життя: вдома і на роботі, на відпочинку і в школі = повсюди, де Він нам дає можливість ходити, працювати, жити. Ми сповідуємо, що ми були засуджені і загублені, але від Христа ми отримали все для нашого спасіння і вічного життя. І ми це далі маємо і будемо мати, допоки віруємо.

Бо Святий Ізраїлів, тобто Ісус Христос, перебуває посеред мешканки Сіону, тобто посеред Своєї Церкви, посеред вас любі брати і сестри. І Христос – основа нашої радості, і причина нашої радості та співу. Тож радіймо і співаймо! Бо Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.

Немає коментарів: