неділю, 4 серпня 2019 р.

Проповідь на 7-у неділю по П'ятидесятниці

                                
                                              ЖИВІ ДЛЯ БОГА
                 Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення, знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, той звільнивсь від гріха! А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, – смерть над Ним не панує вже більше! Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе. Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім (Римлян 6:3-11).

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, Вільям ДеВітт Гайд,  американський вчений і богослов водночас, був дав пораду, використовуючи граматичні визначення. Він радив жити у дійсному способі, а не в умовному, переймаючись реальними фактами, а не тими, які могли би бути. Він радив жити у теперішньому часі, зосереджуючись на тому обовязку, який ми маємо в нашому реальному житті, а не зосереджуватись на минулому чи журячись про те, що ж то буде в майбутньому.

«Живіть у однині»,  – казав він, «прагнучи схвалення вашого сумління, а не шукаючи популярності в багатьох людей. Живіть у першій особі, критикуючи себе замість того, щоб засуджувати інших людей». 

Ми ж часто діємо навпаки, не виходячи з реальності, а вигадуючи те, що могли би за певних умов бути. Воно й не дивно, Радянський Союз, з розпаду якого постала Україна, жив суцільними міфами і нав’язував ті міфи не лише силою пропаганди, але й зброї і тюрем, і концтаборів на мільйони людей. 

Одним із таких міфів був міф про те, що силою державної пропаганди та школи, можна виховати людину настільки досконалу, що вона буде ідеальним громадянином, дбаючи лише про суспільне благо і, не переймаючись при цьому власним добробутом. Проте минали десятиліття, а ідеальної людини не зявлялося. Натомість зявлялись винні у тому, що радянські люди не були ідеальними. І провина покладалась на школу, бо вона погано вчила та виховувала, на залишки буржуазного мислення в народу, на Захід, бо він сіяв буржуазну пропаганду і на церкву, яка, на думку комуністів, «одурманювала» частину народу. 

Тим часом в концтаборах, у засланнях і в голодоморах гинули десятки мільйонів людей, які на думку радянської влади, виправленню не підлягали і які хотіли жити, за висловом Гайда, в дійсному способі, в теперішньому часі, в однині та в першій особі. У нас і донині лунають спроби в багатьох проблемах молоді звинуватити школу. А тепер інколи до списку обвинувачених додають ще й церкву, при цьому не приводячи своїх дітей і підлітків до церкви і не навчаючи вдома їх Слову Божому. 

Чи є якийсь вихід для українського народу? Звісно, є. Він один-єдиний для всіх народів землі. Бо всі ми маємо спільних предків, Адама і Єву, і через них, внаслідок їхнього відступництва від Бога, ми всі, разом із усіма іншими людьми, успадкували велику і смертельну недугу – прабатьківський гріх. Всі люди без винятку народжуюся із цією недугою, яка вражає і душу, і нашу плоть. Усе зло на світі, усі нечестиві вчинки, усі біди і всі проблеми мають єдине джерело – гріх. 

І всі ми через гріх приречені отримати жахливу платню – смерть. Якщо ми заперечуємо проблему гріха, як смертельної недуги, якою ми всі заражені ще від миті зачаття, то ми відкидаємо реальність, а опиняємось у світі вигадок, ілюзій і небезпечних мрій на кшталт комунізму, нацизму і їм подібних вигадок диявола. Істина – проста і сувора: ми всі зачаті і народжені в гріхові. Через гріх ми народжуємось духовно мертвими. Гріх приносить у наше життя незліченну кількість страждань, і навіть саму фізичну смерть, тимчасову і вічну. Ради гріхові ми самі дати не можемо так само, як мертва людина сама не може себе воскресити.

Лише Богу слава, що через Христа Він вирішує нашу найбільшу і найголовнішу проблему. Апостол Павло ставить сьогодні перед нами риторичне питання: «Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?» Кожен, хто христився у Христа Ісуса, той став поєднаний з Христом. 

Тут Св. Павло дуже хвалить Хрищення. Хрищення – не людська дія. Бо духовно мертва людина не може виконати діла духовного народження і духовного відродження, а саме таким є Хрищення. В Посланні до Тита Апостол чітко проповідує, що Бог «Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого» (3:5, 6).

Хрищення чинить Сам Господь Бог. Звісно, Він використовує звичайних Своїх людей і звичайний земний елемент – воду, але ця вода поєднана із Його могутнім Словом, через яке і в якому діє Господь Святий Дух, Якого ми, сповідуючи нашу віру, називаємо «Господом оживляючим». У Хрищенні ми померли з Христом,  – каже Апостол. Хрищення нас поєднує з Христом на Голгофі – з Христом, Який приносить повну плату за всі наші гріхи.

Христова смерть – це свята і досконала жертва Сина Божого і Сина Людського за всі гріхи людства і за кожен наш особистий гріх. У Хрищенні ми христимось у смерть Христа, тобто ми поєднуємось із Його смертю, із її дією. Помирає Христос, але Він помирає на нашому місці і замість нас. І Його досконала жертва стає нашою через віру в Христа, яку у Хрищенні творить у нас Господь Святий Дух.

Оскільки наша жертва – досконала і це ми померли з Христом і ми з Ним поховані у смерть, то всі наші провини з нас зняті, усі наші гріхи нам прощені заради Христа. Але на цьому все не закінчується.  Апостол каже: «ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя». 

Ми не просто померли з Христом, тобто наші гріхи тепер прощені і провини наші обмиті Христовою кровю. Ми тепер маємо обновлене життя, тобто ми тепер духовно оживлені. Ми – тепер – нові люди і нам Святий Дух дає нове життя.

Недаремно ми сповідуємо в Нікейському Символі віри Бога Святого Духа «Господом оживляючим», бо Він оживлює нас, духовно мертвих і хоча в нашій плоті далі живе гріх, нова людина, створена Господом Святим Духом, покликана до умертвіння грішної плоті і до того, щоб ходити в обновленні життя.

Те, чого не може дати жодна школа, жодна ідеологія чи філософія, якби вони не старались – усе це дає Господь Святий Дух у Хрищенні. Власне кажучи лише Він може дати це нове життя. Лише Він відроджує нас від смерті до життя. 

І навіть більше. Апостол каже нам сьогодні: «Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення». Наш Господь Христос воскрес із мертвих. Апостол Петро проповідував: «Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона-бо тримати Його не могла» (Дії 2:24). 

Наш Господь Христос живий. Смерть над Ним не панує. Але Він панує над смертю. А оскільки ми поєднані з Ним, і оскільки Він живе в нас, то це означає, що й по нашій фізичній смерті, ми воскреснемо подібно до того, як Він воскрес із мертвих. Це станеться у час повернення Господа Христа у славі. Тоді воскреснуть усі померлі. Але не всі зєднають подобою воскресіння Христового. 

Бо не всі зєднані з Христом зараз. Ті, що не зєднані з Христом нині – вони духовно мертві. І вони хоча й воскреснуть у час повернення Христа, у їхньому воскресінні вони й далі не будуть поєднані з Христом і будуть вкинуті і другу смерть – у вічну, тобто вони будуть вкинуті до аду на вічні муки. 

А ми, що віруємо в Христа, ми поєднані з Ним нині Хрищенням у смерть, ми відроджені Його Духом до обновлення життя, ми воскреснемо до вічного життя у Царстві Божому.. Про це нас утішає сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла. Це поєднання із Христом у Хрищенні, дає не лише прощення гріхів, але й обновлення життя, тобто нове життя з Богом і для Бога.

Ми народилися рабами гріха, але оскільки у Хрищенні наша стара людина, людина вся у гріхах, розпята з Христом померла, а народилась нова людина, людина на подобу і образ Божий, то ми вже більше не раби гріха, а діти Божі. І живемо ми вже не для гріха, а живемо ми для Бога. Апостол каже, що таке життя буде видно. Воно якісно відрізняється від життя рабів гріха.

Дещо далі він напучуватиме християн у Рим і кликатиме їх: «Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах, але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!» (Рим. 13:13, 14).  Ми обновлені, ми відроджені, ми поєднані з Христом. Ми маємо праведність, і воскресіння, і вічне життя.

А отже ми – мертві для гріха. Але тепер ми живі не для себе, а для Бога. Христос живий. І Він живе у нас, любі брати і сестри. Ми впізнаємо один одного не лише за нашим сповіданням віри, але й за тим життям у світлі, яке ця віра створює.  Наше життя – інше життя, ані життя мирських людей, людей плотських, які далі служать гріху, бо є рабами гріха.

Ми, за висловом Гайда, живемо в дійсному способі, у теперішньому часі та в першій особі однині. Ми визнаємо реальність гріха і велич Божої благодаті, і життєдайність Христового Слова, через яке Святий Дух покликав нас від гріха і смерті до праведності і життя, і то життя вічного. Ми живемо для Бога – кожен із нас окремо і на своєму місці, де лише поставив нас люблячий Господь, Який перебуває серед нас у Слові і Який покріплює нас Своїми істинними та життєдайними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері, даючи з ними і в них прощення гріхів, вічне життя і силу жити по новому, для Бога – жити у служінні нашим ближнім, а в кінці увійти у славу Царства Небесного. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Немає коментарів: