ЗОРЯ І СЛОВО
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Коли ж
народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули
до Єрусалиму зо сходу, і питали: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми
бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому». І, як зачув це цар Ірод,
занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І,
зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має
Христос народитись? Вони ж відказали йому: «У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка
написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами
Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський».
Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли
з'явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: «Ідіть, і пильно
розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й
поклонитись Йому». Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході
вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А
бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там
Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І,
відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. А
вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до
своєї землі. Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та
й сказав: «Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там
зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити». І
він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту. І він там
зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком,
який провіщає: «Із Єгипту покликав Я Сина Свого». Спостеріг тоді Ірод, що ті
мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в
Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що
його в мудреців він був випитав. Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк,
промовляючи: «Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль
плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх...» (Євангеліє
від Св. Матвія 2:1-18).
Христос народився! Славімо Його!
Дорогі брати і сестри, у час Другої Світової війни американці, чиї рідні перебували на фронтах, прикрашали свої вікна зіркою. Одного Різдвяного вечора хлопчик, який проїздив на авто зі своїм батьком містечком, дивився на будинки і бачив всередині прикрашені ялинки та різдвяні прикраси, а на деяких вікнах бачив зірки. Тоді він спитався у свого батька: «Тату. А чому на вікнах деяких будинків є зірка?»
Батько відповів синові, що зірка
означала, що син із того дому перебував на війні. Коли вони вже виїжджали з
містечка, поглянув на небо і побачивши там вечірню зорю. Промовив: «Дивись,
тату – Бог теж має Сина на війні. У Його вікні є теж зірка!» Син Божий справді
прийшов на війну, аби здолати гріх, і владу диявола, і саму смерть.
Сьогодні наше Євангеліє
переносить нас на схід від Юдеї, можливо на територію теперішнього Іраку чи
Ірану. Там, де зараз Ірак, там був колись Вавилон, який був за 585 років до
Різдва Христового, зруйнував був Єрусалим і храм, а юдеїв забрав у довгу
неволю. Так Юдею руками вавилонян покарав був Бог за нерозкаяність у
відступництві від істинного Бога, що виявлялось у багатьох огидних гріхах.
А там, де тепер Іран, була
Персія, могутня імперія, яка зруйнувала панування вавилонян і дала, після сімдесятирічної неволі свободу
юдеям повертатись до рідного краю, відбудовувати Єрусалим і храм та чекати на
прихід Христа. Але поки юдеї проживали посеред язичницьких народів – вавилонян
і персів, то віруючі часу не марнували.
Що роблять віруючі в Христа?
Вони не лише вірують у Спасителя. Їхня віра діяльна і в сповіданні. Вони
використовують кожну нагоду, аби славити Бога і словом, і ділом, і свідчити про
благодатного Господа всім людям. А там де є Боже Слово, там обов’язково
виконується обітниця Божа, яку Він проголосив був через Свого пророка Ісаю,
який жив за 700 років до Різдва Христового: «Як дощ чи то сніг сходить з неба й
туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння
дає сівачеві, а хліб їдцеві, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх:
порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати
поводження в тому, на що Я його посилав!» (55:10, 11).
Ось так і діяло Боже Слово
посеред вавилонян і персів. Серед них з’являлись істинні віруючі. А істинні віруючі завжди будуть чекати на
прихід Христа. У Старому Заповіті істинні віруючі чекали на народження Христа.
А ми, в Новому Заповіті, чекаємо на повернення Христа у славі. Я не маю
сумнівів у тому, що і в Персії, і у Вавилоні, юдеї проголошували слова з
пророцтва у Числах, які говорять про народження Христа: «Сходить зоря он від
Якова, і підіймається берло з Ізраїля» (24:17).
Тож східні мудреці, а мудрими
є ті, хто не просто знає багато всього, побачивши довгоочікувану зорю, яку їм
показав Бог, вирушили в дорогу до Юдеї. А де шукати царя? Звісно ж, у столиці! Це
логічно. Єрусалим – столиця Юдеї, отже новонароджений Цар Юдейський має бути у
Своїй столиці. Але, як ми знаємо, логіка і наш розум у справах божественних є
ненадійними порадниками.
Тож, коли мудреці прибули до
Єрусалиму і розпитувались: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили
зорю Його, і прибули поклонитись Йому», то вони були насамперед дуже здивовані,
що Єрусалим про новонародженого Царя не чув. Здивуванню мудреців не було меж.
Вони ж від юдеїв чули про грядущого Царя, Який буде істинний Бог і Якому
належить поклоніння. Ось Він народився, а Єрусалим не те, що не поклоняється
Богові Цареві, а й нічого про Його народження не чув? Що ж сталось? Невже зоря
не послана Богом?
Ми бачимо, що віра наших
мудреців – більша ніж віра маси юдеїв у Єрусалимі та довкола нього. Адже
Різдвяної ночі ангели співали пастухам на полі. Пастухи, які першими навістили
Сина Божого, потім розповідали іншим людям про народженого Спасителя. Але
Єрусалим, ані всю Юдею ця новина не зачепила. Вони дали жили своїм життям і
чекали приходу Христа могутнього, який підкорить весь світ.
Тож, коли мудреці добралися до
царських палат і цікавились де новонароджений Цар Юдейський, то діючий цар,
Ірод, занепокоївся. А коли непокоївся Ірод, відомий своєю параноєю і
убивствами, то непокоївся і весь Єрусалим, бо ніхто не знав у що виллється таке
занепокоєння царя Ірода.
Цар Ірод вирішив провести
нараду про цього новонародженого Царя за участі книжників, тобто знавців
Писання і дізнатись про те, де мав би народитись Богом обіцяний Цар Юдейський. І
ті знаходять відповідь на поставлене Царем запитання: ««У Віфлеємі Юдейськім,
бо в пророка написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між
осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій
ізраїльський». Вони зачитують пророцтво
з книги пророка Михея (5:1).
Щоправда вони забуваються
додати дуже важливе закінчення з того речення: «віддавна постання Його, від
днів віковічних». Вони пропускають слова про те, що хоча Він вийде з Віфлеєму і
буде Син Давидів, Він – вічний. Пізніше наш Господь Ісус Христос буде питатися
у подібних знавців Писання: «Як то кажуть, що Христос син Давидів? Та ж Давид
сам говорить у книзі Псалмів: «Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч
Мене, поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!» Отже, Давид Його
Господом зве, як же Він йому син?» (Лк. 20:41-44). Син Давидів – вічний Бог, Який стається Сином
Давида у часі, новонародженим Царем Юдейським, Якому поклонятися ідуть мудреці
зі сходу і приходять до Єрусалиму.
Цар Ірод особисто направляє їх
до Віфлеєму після таємної зустрічі з мудрецями. Він хоче їх використати так, щоб
ніхто про це навіть не здогадувався. Він не вірить в Христа. Він – убивця. Він
хоче убити новонародженого Царя Юдейського. Проте Він користується Словом і
таким чином навіть з уст нечестивого царя Слово Боже стає для мудреців
провідною зорею, яка веде їх вже в значно коротшу подорож до Віфлеєму.
А у Віфлеємі вони знову бачать
зорю, яка стає над домом, де перебував новонароджений Спаситель Христос. «І,
ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали
ницьма, і вклонились Йому». Яку сильну віру мають ці мудреці! Пастухи просто дивувались. А ці мудреці
поклоняються Христові, як Богові і Цареві. І так само вони підносять Йому
царські подарунки: золото, ладан і смирну.
Вони так роблять, бо хоча
бачать звичайне Немовля, вони вірять Слову Божому, що це є і Цар Юдейський, в
Якому поблагословляться всі народи землі, для яких Він є єдиний Спаситель від
гріха, від влади диявола і від смерті. І Він – вічний Бог. Тож ницьма падають
перед Христом мудреці і дають Йому дари, які належить Цареві, Христу-Богу.
Як разюче відрізняється віра
цих язичницьких мудреців від юдеїв. Юдеї теж знали зі Слова, що прийде
Месія-Цар-Христос. Вони знали з якого Він буде племені, де народиться. І навіть
коли Він народився і пастухи розповідали усім іншим людям про те, що вони
бачили і чули, то від них відмахувались, як від мух. Юдеї мали Слово, але
переважна більшість юдеїв хотіли
панувати над Словом, маніпулювати Словом, а отже і Богом. Через це й вони
нехтують новонародженим Царем Юдейським.
Ірод, лукавий і підступний
цар, має більше віри в пророцтво, ніж ті, що пишаються храмом, але не
прислухаються до Слова і не довіряють Слову. А наші мудреці довіряють Слову і
проходять таку далеку дорогу, здійснюють таку небезпечну подорож, аби
поклонитись Цареві Юдейському і єдиному Спасителеві усіх народів землі.
Їх Господь направляє іншою
дорогою додому. Як і направить Йосипа і
Марію з Дитям до Єгипту. Бо цей істинний Цар Юдейський, Ісус Христос, мав стати
під Закон, виконати цей Закон досконало на нашому місці, забрати всі наші гріхи
і обмити їх Своєю святою і невинною кров’ю на хресті Голгофи. Там Він помре, а
не у Віфлеємі від меча нечестивих посіпак Ірода, що повбивають усіх немовлят
віком від двох років і менших. Бо Слово має бути виконаним. І Цар Юдейський
принесе викуп за всіх людей світу – поклавши власне життя за всіх нас і взявши
його знову у воскресінні, даючи кожному, хто вірує в Нього прощення гріхів, праведність, воскресіння,
вічне життя і саме Царство Боже.
Це все належить вам, любі
брати і сестри, що віруєте у Царя Юдейського, народженого для нас, розп’ятого за наші гріхи і воскреслого для
нашого виправдання. Ви, як і мудреці, довіряєте Слову. І споживаючи простий
хліб та п’ючи просте вино, ви вірите, що споживаєте з ними істинне тіло та
істинну кров Христа Спасителя, і як мудреці вклоняєтесь Христові Богові.
отримуючи від Нього особисто прощення гріхів і праведність, і вічне життя, і
всі інші прекрасні дари. Ми побачимо нашого Царя Христа у славі, а до дня Його
повернення у славі нас веде наша особлива зоря – Боже Слово. Христос народився! Славімо Його! Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар