(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі
не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдцеві, – так
буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається,
але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його
посилав! Бо з радістю вийдете ви, і з
миром проваджені будете. Гори й холми будуть тішитися перед вами співанням, і
всі польові дерева будуть плескати в долоні. На місце тернини зросте кипарис, а
замість кропиви – появиться мирт. І стане усе Господеві на славу, на вічну
ознаку, яка не понищиться! (Ісаї 55:10-13).
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, навіть людське слово може принести багато користі або завдати дуже багато шкоди. У народі є навіть приказка, що словом можна убити. Візьмімо для прикладу останні події із евакуацією українців із Китаю, де лютує епідемія коронавірусу. Звісно, коронавірус небезпечний. Звісно, потрібні професійні заходи для того, аби по максимуму вбезпечити усіх українців від можливості зараження.
Але подивіться як за допомогою маніпулятивних словес український народ зобразили нацією дикунів, яка жбурляє каміння в автобус, у якому везуть українських таки дітей, евакуйованих з Китаю. Але перед тим, як було таке закидання камінням автобусів, були слова. Були слова представників влади, були слова політиків і слова звичайних громадян. Кажуть, що були навіть якісь молебні, щоб евакуйованих українців, бува не розмістили в тому чи іншому українському місті.
А вже після слів полетіло каміння в українських громадян. І полетіли кадри на весь світ, які зображали український народ жорстокими дикунами. Сталося майже як у притчі Господа про пшеницю і кукіль – коли ворог, у час сну людей, насіває кукіль. Ворог – диявол, а насіння його – теж слово. Тільки те слово нежиттєдайне, а воно несе зневіру і руїну. Здається, що за останні тиждень ми бачили саме таку руйнівну дію диявола.
Наш рідний український народ, який відомий своєю гостинністю і жертовністю, постав у образі заляканого панікера, який втратив здоровий глузд і самовладання та готовий закидати камінням навіть своїх дітей. Це неправильний образ. Адже в нас є сотні тисяч волонтерів і добровольців, які жертвують і час, і кошти, і працю, і навіть життя задля порятунку нашої країни і українського народу.
Але ми бачимо, наскільки могутнім є лукаве слово і як воно за останній час виросло і якої шкоди воно може завдати усім нам, як воно може нас роз’єднати, пересварити, розвинути у нас комплекс якоїсь меншовартості і на місці емпатії, здатності поставити себе на місце іншої людини, зростити мало не тваринний страх і варварську, дикунську поведінку, недостойну цивілізованого християнського народу.
Той, хто планував усі ці події в Нових Санжарах та інших містах України, вміло користувався лукавим словом, аби потім принизити весь український народ і виставити його, а отже вас і мене, на посміховисько перед цілим світом і відбити у цивілізованого світу бажання нам допомагати у нашій важкій боротьбі, яку ми ведемо проти підступного ворога. Зле слово, слово ворога, слово диявола, слово його слуг, які розбещують наш народ, аби потім його виставляти на весь світ на посміховисько – дуже могутня зброя.
Апостол Павло застерігає нас: «А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим, і гидота, і марнословство або жарти, що непристойні вам, але краще дякування. Знайте-бо це, що жоден розпусник, чи нечистий, або зажерливий, що він ідолянин, не має спадку в Христовому й Божому Царстві! Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних, тож не будьте їм спільниками!» (Ефесян 5:3-7).
Краще бути спільниками Бога і Його святого Слова. Св. Пророк Ісая каже нам сьогодні, що воно – могутнє, дієве і життєдайне. Господь порівнює Своє Слово із дощем. Без дощу, без вологи земля буде неродюча. Якби ми не хвалили наші славні чорноземи, все-таки без дощу, без снігу, без поливу, вони нічого доброго родити не зможуть.
Господь відбирає всяку похвалу від землі і показує, що все здійснюється дощем. Господь каже нам, що коли Церква будується, коли вона розвивається і зростає, то це – не наша заслуга, а заслуга Його Слова. Так само як земля не може родити без дощу чи снігу, без живильної вологи, так само і Церква не може з’являтись, жити, розвиватись чи зростати без Божого Слова. Як каже Апостол Павло: «Тож віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове» (Римлян 10:17).
Як диявол через своїх проповідників і свої злі, лукаві та розпусні слова руйнує суспільство і народ, деградує та розкладає його, доводячи його до руїни та злиднів, і виставляючи його потім на посміховисько перед світом, так Бог будує народ через проповідь Божого Слова. Іншого способу для будування Бог не називає. Тут Бог шпетить усіх тих, хто називає себе проповідником, але не проповідує Божого Слова, а проповідує якісь байки, людські традиції, виправдання ділами або очікує на особливе об’явлення від Святого Духа, нехтуючи Словом Писання.
Такі люди не знають Бога, не слухають Його і Його не чують, бо Він каже, що плід принесе тільки Його Слово. Дощ і сніг, які сходять на землю, роблять її родючою, і ми маємо і овочі, і фрукти, і всю поживу необхідну для нашого тілесного життя. А наше вічне життя і всі плоди, які має християнин і християнка народжуються тоді, коли на нас у проповіді падає дощ і сніг Божого Слова.
Бо що зароджує, коли немає дощу і снігу Божого Слова? Апостол каже, що тоді ми зароджуємо «перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього» І він додає: «Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Гал. 5:19-21).
А Слово Боже, яке сходить проповіддю наче дощ чи сніг чинить те, що жадає Бог і тоді віруюча людина рясніє плодами Духа і приносить: «любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість» (Гал. 5:22, 23). І воно далі, каже Господь: «буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» Бо дія Слова на цьому не закінчується, а має тривалі і вічні наслідки.
Вічні наслідки будуть для тих, хто не розкається в «перелюбі, нечистості, розпусті, ідолослуженні, чарах, ворожнечі, сварках, заздрості, гнівові, суперечках, незгодах, єресі, завидках, п'янству, гулянках й подібному до цього». Такі, коли не розкаються і не увірують у Слово Боже, у Христа, не успадкують Царства Божого, а підуть прямісінько у вічні муки пекла. Бо таке завершення плодів невірства і всього того, що сіє диявол.
А до тих, що будуть орошені Божим Словом, Господь каже: «З радістю вийдете ви, і з миром проваджені будете. Гори й холми будуть тішитися перед вами співанням, і всі польові дерева будуть плескати в долоні». Так виходив Ізраїль із рабства Єгипту. Про це співав Псалмоспівець: «Як виходив Ізраїль з Єгипту, від народу чужого дім Яковів, Юда став за святиню Йому, а Ізраїль – Його пануванням! Побачило море все це і побігло, Йордан повернувся назад! Гори скакали, немов баранці, а пагірки – немов ті ягнята!» (114:1-4).
Весь той жах, який буде відчувати світ, коли будуть рушитись усі стихії, для нас буде днем радості. Бо то буде день повернення нашого Господа Ісуса Христа у славі. Ми будемо мати мир, тому що до нас ітиме не Суддя, як Христос ітиме до світу, а до нас ітиме наш люблячий Спаситель.
Власне кажучи, ми навіть зараз йдемо ще цим світом, цією долиною сліз, з миром, який нам проголошує Слово, яке сходить через уста вірних проповідників Божих, від Бога. Адже це Слово запевнює нас, що всі наші гріхи прощені в Ім’я Христа розп’ятого і в Ім’я Христа воскреслого ми маємо виправдання. І ми маємо мир з Богом, Який проголошує, що Він у Христі примирився з нами і є нашим благодатним і люблячим Отцем Небесним. Він запевнює нас про Свою любов у Слові, і Христос обіймає нас любов’ю Божою, коли причащає нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері.
Коли Бог проганяв наших прабатьків, Адама і Єву, з раю, після того, як вони згрішили та відступилися від Нього, то промовив: «За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти – порох, і до пороху вернешся» (1 М. 3:17-19).
Але в час повернення Христа у славі, ми отримаємо нову землю. Прокляття на ній більше не буде. А буде на ній винятково Боже благословення. Це буде прекрасна земля, яка матиме неймовірно чудесні рослини. Нам легко буде до неї звикнути, адже до доброго звикають легко. Якщо в аду буде вогонь і крик, і темрява, і сморід, то на новій землі, каже Господь, на місці тернини, «зросте кипарис, а замість кропиви – появиться мирт».
Ми не побачимо більше чогось загрозливого чи отруйного, чи небезпечного. Все буде прекрасним, добрим і досконалим. Ми будемо радісні, і ми будемо хотіти співати і прославляти Господа, і господарювати на цій новій землі у блаженстві. І цьому блаженству, каже Бог у Його Слові, не буде кінця.
Бо далі Він каже: «І стане усе Господеві на славу, на вічну ознаку, яка не понищиться!» Ця земля і всі діла, які на ній погорять. А нова земля і всі ми будемо жити повіки віків на славу Господеві. В цьому світі ми, віруючі, маємо наказ від Апостола вже все робити на славу Божу. Але навіть усе найкраще з того, що ми робимо, не буде тривати вічно. Хоча й ми отримаємо зза наші добрі діла нагороду від Господа.
А нова земля, з усім чуденсним творивом на ній і воскреслі християни, будуть славити Господа повіки віків. На ній не буде гріха, ні коронавіруса, ані яких інших хвороб, ані смерті. І завершення ні тривалості землі, ні життю, ані нам ніколи не буде. Бо це буде вічна ознака, яка ніколи не понищиться. І все це буде ознакою, що славитиме Христа, нашого Спасителя повіки віків. А до того часу хай лунає Боже Слово. Бо порожнім воно не вертаєтся. В Його святе Ім’я. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:14).
Немає коментарів:
Дописати коментар