Дім Господній наповнився хмарою!... 14І
не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила
дім Божий!... (2 Хронік 5:13, 14)
Один
із духовних дарів, який дає нам Літописець – це сила бачити історію Божого
Старозаповітного народу як серію взірців, що повторюються. У цих взірцях Бог
показує Свою руку Того, Хто любляче контролює всі наші дні. За п’ятсот років до
освячення храму Мойсей освятив скинію у синайській пустелі. У той час Господь
зійшов і об’явився у особливий спосіб. Його хмара слави наповнила скинію так,
що «не міг Мойсей увійти до скинії заповіту» (Вихід 40:35). Ми бачимо, як такий
само взірець повторюється у освяченні Соломонового храму.
Всі язичницькі
народи довкола Ізраїлю мали свої фізичні представництва божків, яким вони
поклонялись. Якщо якісь филистимляни хотіли попросити допомоги у свого бога,
Дагона, то вони могли піти до його храму, побачити його статую і вклонитись
перед нею у молитві. Але Своєму народові Бог був сказав: «Не роби собі різьби і
всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під
землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я – Господь, Бог твій, Бог заздрісний,
що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих,
хто ненавидить Мене» (Вихід 20:4, 5).
Як же
тоді мав Ізраїль з’єднуватись
із цим невидимим, невимовним Богом? Нам, що живемо в Новозаповітній ері може бути важко осягнути яку велику спокусу це представляло для Старозаповітних
дітей Божих. Врешті-решт, аби знайти нашого Бога, ми маємо лише дивитись на
Ісуса, і всім християнам знайомі слова, які наш Спаситель промовив до Пилипа: «Хто
бачив Мене, той бачив Отця» (Івана 14:9). Але Бог – добрий. Він не дав, аби
Його народ упродовж століть боровся без видимого знаку про Його присутність. У
Своїй благодаті Він дав відповідь на їхню потребу. Замість ідола, виготовленого
людськими руками з металу, видобутого із землі, Бог об’явився у яскравій сяючій хмарі. Цей вияв
Бога, Старозаповітні письменники просто називають «слава Господня».
Дослідники
Писання описували нам хмару у декілька різних способів. Маймонід, видатний єврейський
середньовічний учений, давав їй визначення як «певному створеному сяйву, яке
Бог спричиняв у певному місці – яке було замість ознаки та чуда – для видимого виявлення
Його величі».[1] Август Піпер каже нам, що слава Господня з’являлась наче язик полум’я, загорнутий в дим або хмару..
часом у вигляді яскравої хмари або простого вогню».[2] Важливішим від певних елементів опису є осягання
її значення. Хмара слави запевнювала блукаючих ізраїльтян про те, що їхній
могутній Бог був близько, вів їх і захищав їх від небезпеки (Вихід 14:19, 20). Вона
також виявляла Божу величну святість на землі у такий спосіб, шо грішні людські
істоти не могли на неї дивитись, хоча й вони не бачили повної і абсолютної
яскравості Бога на небесах. Зауважте, як хмара слави утримувала Мойсея від
скинії і як вона не дала, аби священики продовжували свою службу в храмі (пор.
вірш 14 і Вихід 40:35).
Це особливе
об’явлення слави Господньої
належало Ізраїлеві як частина його унікальної спадщини Божого вибраного народу.
Так само Бог відділив його від усіх інших народів світу. Язичники поклонялись
вирізьбленим богам, які не могли спасати, які мали уста, але не говорили і мали
очі, але не бачили (Псалом 113 (114, 115):13). Проте Ізраїль міг хвалитись: «(Нам)
належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і
обітниці» (Римлян 9:4). Бог Ізраїля був істинний, а всі інші боги були оманою.
Божа слава з’явилась у храмі,
як чітка ознака для Ізраїлю і для цілого світу, що знайти Його можна буде лише там
і ніде інде!
Пол О. Вендланд, Коментарі на 2 Хронік, серія коментарів Народна Біблії (книга готується до видання Фундацією "Лютеранська спадщина" - Lutheran Heritage Foundation).
Немає коментарів:
Дописати коментар