(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об. 1:4). Амінь.
Любі брати і сестри, чи Бог відповідав на ваші молитви? Я впевнений, що у вас таких випадків було багато. Навіть, якщо ви зараз не можете згадати чогось особливого або думаєте, що Бог не відповідав на ваші молитви, то згадайте про «Отче наш». Згадайте про ці слова в молитві, якій навчив нас Сам Божий Син: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».
Чи ваші гріхи були прощені, коли ви так молились – молились щиро, у вірі в Сина Божого? Звісно ж, що Бог давав відповідь на вашу молитву – Він вірний і Він завжди виконує те, що обіцяв. Звісно ж Бог прощає всі ваші гріхи і провини заради Сина Його Ісуса Христа, нашого Спасителя. Звісно ж Бог, завжди відповідає на наші молитви – інколи, даючи не те, що саме ми хочемо, але точно даючи на те, що нам потрібно і те, що для нас найкорисніше.
Бог любить нас і відповідає на наші молитви, піклуючись про нас, про наше теперішнє життя в цьому світі і прагнучи нашого вічного життя у Його Небесному Царстві. А яка наша відповідь на таке Боже піклування? На Його щедроти? На Його любов? Як ми дякуємо Богові?
Сьогодні Писання розповідає нам про подружжя Елкану та його дружину, Анну, зосереджуючи нашу увагу найбільше на Анні, яка була раніше бездітною і через це зазнавала чимало принижень від своєї суперниці. Але Анна була віруючою жінкою у той час, коли навіть первосвященики не виявляли великої віри. Анна уповала на Бога, а отже вона вірувала у грядущого Месію.
І Анна приходила до Господнього дому – до скинії (бо збудованого храму тоді ще не було) і просила в Бога, аби Господь поблагословив її дітьми. А якщо її первісток буде хлопчком, молилась Анна, то вона віддасть його на пожиттєве служіння Господу. Чи ви, любі брати і сестри, молячись, теж складаєте обітниці Господу, як це робила ця свята жінка? Ми маємо особливо велику потребу в молитві у час цієї жорстокої війни, яку проти нас безпідставно розпочала віроломна Росія.
Люблячий Бог вислухав молитву своєї нещасної доньки і вона завагітніла, і народила сина, якого назвала Самуїлом. Щороку Анна ходила до дому Господнього із своїм чоловіком, який виконував Божий Закон, аби принести жертву Господеві та скласти Свої обітниці Богові у відповідь на Його любов. Але, коли народився її первісток син, то вона не пішла, «бо сказала до чоловіка свого: «Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з’явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там!» Її чоловік не заперечував проти таких планів Анни. Адже Бог відповів на її молитву, поблагословив її і лише правильно є виконувати наші обітниці Богові.
До того ж це не була вигадка Анни. Коли Господь виводив Свій народ із Єгипту, з дому рабства, то наказав був: «Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно!» (2 М. 13:2). А Мойсей навчав народ навчати наступні покоління віруючих такими словами: «… Коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому-то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного перворідного синів своїх викупляю» (2 М. 13:15).
Анна не викупляла свого перворідного сина, а тобто віддавала його на служіння Господеві, в Його Старозаповітній Церкві. А коли Анна відлучила Самуїла, тобто перестала його годувати материнським молоком, «то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло. А той хлопчик був ще малий».
Принісши в жертву бичка, хлопчика привели до первосященика Ілія, який був свідком молитви Анни. Він навіть був подумав, що вона була п’яною, бо молилась мовчки – ворушились лише її губи. Врешті-решт він її поблагословив. І тепер він почув сильне свідчення Анни про Божу благодать і про відповідь на неї віруючої жінки.
Перше Анна свідчить, що вона була тут і молилась щиро до Господа. Вона каже: «О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві». Вона не вигадниця. Вона справді перебувала у біді і свою біду вона вилила перед Господом у молитві її серця.
Вона благала Господа, аби бути матір’ю. Вона дуже хотіла мати сина і Бог відповів на її молитву: «Так». Анна завагатніла і отримала бажане нею дитя. Вона стала матір’ю хлопчика, якого назвали Самуїлом. І про це вона теж засвідчує первосвященикові Ілієві: «Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього». Так само, любі брати і сестри, Бог кличе нас звертатись до Нього і Він обіцяє вислухати наші молитви і дати на них відповідь.
Так, наприклад, Він кличе нас звертатись до Нього у Псалмі: «До Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» (49:15). Анна кликала і Господь їй допоміг. Кличмо до Бога й ми і Він нам теж, звичайно, допоможе. Адже наш Бог сповнений милосердя, люблячий і благодатний.
А далі Анна віддає свого первістка-сина на служіння Богові. Вона дала таку обітницю Богові і вона її виконує, кажучи: «А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа». Господь жадав, аби Самуїл став Його славним пророком і суддею. Анна виконала Свою обітницю Господеві та «вклонилася там Господеві».
Самуїл же став благословенням для всього народу Ізраїля. Він проповідував Боже Слово. Він проповідував грядущого Христа. І саме Самуїл помазав на царство Давида, найвеличнішим Сином якого і водночас Господом і Спасителем Давида є Ісус Христос. Все в Писанні свідчить про Христа і навіть наша сьогоднішня оповідь є передвістям того свята, яке ми сьогодні святкуємо – свята Стрітення Господа нашого Ісуса Христа.
Його до дому Божого принесла інша Мати – Св. Діва Марія. Вона зробила це після того, як минулись дні її очищення, тобто через 40 днів. Марія і Йосип не залишили Немовлятко Ісуса в храмі, але принесли за Нього жертву бідних людей «як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят» (Лк. 2:24).
Ісус не залишився у храмі ані після того, як Його Мати перестала годувати своїм молоком. Він залишився був у храмі у дванадцятирічному віці, але всього на три дні, налякавши Свв. Йосипа і Марію, бо вони думали, що він десь вже був загубився. Але в Ісуса не було потреби залишатися в храмі на служіння і проповідування, як це було із Самуїлом. Він не був просто людиною і місія Його була не просто людською місією.
Анну і її чоловіка Елкану Господь благословив їхньою дитиною – у них народився їхній син Самуїл. А Марія з Йосипом принесли до храму Сина Людського, бо Його народила Діва Марія, але й також Сина Божого, бо це вічний Бог, як ми співаємо в нашому Символі віри «тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви, і стався людиною».
Бог стався людиною, аби здійснити те, чого ні одна звичайна, навіть найбільш свята ніколи не зробила б. Бог стався людиною, аби визволити нас від гріха, від влади диявола і смерті. Він не залишився на служіння у храмі, бо Його тіло – істинний храм Бога Живого. Його тіло – святе і досконале, без жодної вади чи плями гріха.
Він не залишився у храмі, бо Він мав провести життя подібне до нашого, але без гріха. Син Божий прожив святе і досконале життя і на Ньому не було ні одного гріха. Проте Він, з любові до нас, грішних людських створінь, забрав усі до одного наші гріхи на Себе і обмив їх усі до одного Своєю святою і невинною кров’ю.
Анна і її чоловік Елкана вірували в грядущого Христа і чекали на Його прихід. Їхній син, Самуїл вірував у грядущого Христа, проповідував про Нього, а Христос виконав усе те, що про Нього провіщали Божі мужі і здійснив наше викуплення від гріха, принісши Себе Самого у повну і досконалу жертву за всі наші гріхи та провини. Христос на хресті Голгофи помер за всі наші гріхи, Він помер за гріхи всього людства.
Але смерть утримати Його не могла. На третій день по хресній смерть Ісус Христос воскрес із мертвих і здобув перемогу над смертю для всіх, хто в Нього вірує. Кожен, хто вірує в Ісуса Христа, виправданий від своїх гріхів, а отже, як і Син Божий теж воскресне до вічного життя. Усі ви, любі віруючі в Христа брати і сестри, в Ім’я Христа маєте прощення гріхів і вічне життя у Божому Царстві.
Наш Господь вознісся на Небеса і обіцяв, що Він повернеться у славі і тоді буде воскресіння мертвих, суд над невіруючими і запрошення віруючих увійти в Царство Небесне, А до того часу Він нас утішає Своїм Словом, покріпляє нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святого Причастя, а також піклується про нас і відповідає на наші молитви.
Хай наші молитви будуть подібними до молитви Св. Анни, матері пророка Самуїла і хай наші обітниці теж будуть подібними – хай усе наше життя буде спрямоване на прославлення Господа і Спасителя Христа, як ми про це співаємо у нашому гімні. В Його святе Ім’я. Амінь.
І мир Божий, що вищий від усякого
розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. (Фил. 4:7). Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар