Повсюди проповідувати Євангеліє: проповідь на 5-у неділю по Богоявленні

                   ПОВСЮДИ ПРОПОВІДУВАТИ ЄВАНГЕЛІЄ

    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      І вийшли вони із синагоги небавом, і прийшли з Яковом та Іваном до дому Симонового й Андрієвого. А теща Симонова лежала в гарячці; і зараз сказали про неї Йому. І Він підійшов і підвів її, узявши за руку, і гарячка покинула ту, і вона зачала прислуговувати їм. А як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали приносити до Нього недужих усіх та біснуватих. І все місто зібралося перед дверима. І Він уздоровив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох демонів повиганяв. А демонам не дозволяв Він казати, що знають Його. А над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився. А Симон та ті, що були з ним, поспішили за Ним. І, знайшовши Його, вони кажуть Йому: «Усі шукають Тебе». А Він промовляє до них: «Ходім в інше місце, до сіл та околишніх міст, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов». І пішов, і проповідував в їхніх синагогах по всій Галілеї. І демонів Він виганяв (Євангеліє від Св. Марка 1:21-28). 

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2) Амінь. 

Любі брати і сестри, чи були одружені Апостоли? Здається, деякі церкви на цю тему воліли би мовчати. Адже ті, хто претендує на монополізацію престолу Св. Апостола Петра або має претензії на виняткову апостольську спадкоємність, зазвичай вимагають, аби їхні церквами керували саме неодружені чоловіки-монахи, а ще якісь церкви вимагають аби й усі їхні служителі дотримувались принципу целібату.

 Целібат і чернецтво вони звеличують так наче воно робить їх святішими і достойнішими для проповіді Євангелія і навчання в Церкві. Вже впродовж багатьох століть на очах Церкви збувається виконання пророцтва Апостола Павла: «А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів, хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє, хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав» (1 Тим. 4:1-3).

 Один обман тягне за собою інший і таким чином під шкурою овечок ховаються люті вовки, які не проповідують правди Євангелія, і говорять неправду і таким чином відводять людей від Христа, від спасіння до фальшивої релігії і погибелі. Вони кажуть: «Ідіть за нами! Слухайтесь тільки нас! Ось які в нас великі монастирі! Ось які в нас монахи! Ось як багато в нас монахів! Це означає, що ми – істинна Церква». 

Вони про це говорять наче це є доказом того, що вони істинні наступники Апостола Петра та інших вірних учнів Христових. І багато людей стають засліплені цими фальшивими заявами, які нічого спільного з істиною і з Христом не мають. Сьогодні наше Євангеліє спростовує цю плотську пиху і фальшиве вчення, відчиняючи нам двері Апостольського дому. 

В цей дім Син Божий із Його учнями приходить після синагоги, в якій Він навчав, як можновладний і в якій Він прогнав із одного чоловіка в синагозі нечистого духа. Коли ж вони прийшли до дому Симона (тобто, Петра), то дізнались, що «теща Симонова лежала в гарячці». Петро мав тещу, бо був одружений і такими були, очевидно, майже всі Апостоли. Бо заповідь про одруження дав Бог. А одружуватись забороняють демони – саме демони намагаються переконати людей, що чернецький стан або стан целібату – святіший і хто не женився або не вийшов заміж, той – досконаліший християнин. Як ми вже знаємо – це доктрина з пекла і як усі демонічні доктрини, вона суперечить Божому Слову і сповнена брехні та пасток для людей, які до неї прислухаються. 

Апостол Петро був одружений і він мав тещу, яка в час приходу в гості до них Христа, мала високу температуру – таку високу, що мусила лежати в ліжку. Сьогодні ми співали Псалом, в якому є такі слова: «Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий» (Пс. 102:8). Ось цей Господь прийшов у гості до Апостола Петра і до його родини. Послання до євреїв так каже про цього Господа: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (13:8). 

Господь одразу сповнився співчуттям і милосердям до Петрової тещі, як і сповнений Господь милосердям до кожного з вас, любі віруючі брати і сестри. «І Він підійшов і підвів її, узявши за руку, і гарячка покинула ту». Любі діти Божі, звертайтесь завжди до Господа у всяких бідах, а особливо в недугах. Господь, Який зцілив Петрову тещу, безперечно прийде на допомогу і вам. 

А яка була відповідь Петрової тещі на миттєве, чудесне зцілення? «І вона», – читаємо в Євангелії, «зачала прислуговувати їм». Часто буває так, що отримавши допомогу від Бога, люди забувають про Христа, ба – навіть починають висміювати Христа і Його проповідників або й влаштовувати на них гоніння. А потім починають дивуватись, чому їхні біди ще більше намножуються. 

Але Петрова теща – віруюча жінка. Вона вдячна Господу за Його неймовірне благословення і вона прислуговує і Христові, і своєму любому зятеві, і Андрієві (бо ж це також дім Андрія) і Якову та Іванові, ще двом Апостолам-рибалкам. Її зцілення було повним і вона була сповнена здоров’я, енергії, а також вдячності і бажання послужити Богові. Так служити Господу-Христові і Його Церкві хочуть усі вдячні Божі діти. 

Ми хочемо служити Господу Христові і Його Церкві, бо Господь дав нам значно більше зцілення, ніж можна отримати недужій людині – людині, яка має, наприклад, високу температуру. Господь дав нам прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Всі наші хвороби, всі наші біди і сама смерть – це наслідок гріха, який увійшов у світ ще з гріхопадінням нашого прабатька Адама. Та й наші власні гріхи, бо ми в гріхах народжуємось лише додають нам бід. 

Через гріх ми всі були приречені до смерті і вічних мук у невгасимому огні аду. Але «так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Ісус у Своїй невимовній любові та милості забрав на Себе всі наші гріхи та провини і поніс їх усі на хрест Голгофи. Там Син Божий обмив усі до одного наші гріхи Своєю невинною і святою кров’ю і Своєю невинною жертвою здобув для всіх нас прощення гріхів. 

На третій день Він воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього мав прощення гріхів, був проголошений виправданим, тобто невинним від гріхів і мав спасіння, воскресіння і вічне життя. Цей дар Ісус дарує кожному з вас, люди Божі. Цей дар незрівнянно більший ніж зцілення від гарячки або від будь-якого чуда, які Господь чинить у нашому житті. Бо це – дар вічного життя. Адже де є прощення гріхів, там є вічне життя у Царстві Божому, в яке забере нас Останнього Дня Спаситель наш, Ісус Христос. 

Цей дар ми отримуємо через віру в Христа. Коли ми уповаємо на Сина Божого ми маємо спасіння і вічне життя. Який великий цей дар! Як же ми повинні хотіти прислуговувати Синові Божому і Його Церкві!  Ми повинні хотіти цього ще більше, аніж цього хотіла (і робила!) теща Апостола Петра. Я впевнений, що вони мали чудовий обід, який плавно переріс у святкову вечерю. Нагадаю, що це було в суботу після синагоги. 

А вже коли настав за юдейським звичаєм вечір, а отже субота скінчилась, то все подвір’я перед домом Апостола Петра було переповнене недужими людьми. Звістка про вигнання демона з чоловіка в синагозі і новина про зціленна тещі Апостола Петра, звісно стрімко поширилась Капернаумом. А в ньому, як і в кожному місці було багато недужих. 

Тож «як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали приносити до Нього недужих усіх та біснуватих. І все місто зібралося перед дверима. І Він уздоровив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох демонів повиганяв». Хтось був хворий через недугу плоті, а були й такі, що страждали хто тілом, а хто розумом через те, що його або її мучив якийсь демон. Усі того вечора були зцілені Господом. Багато демонів змушені були покинути свої жертви, не проповідуючи про Христа, бо Синові Божому проповідники з пекла не потрібні. 

Синові Божому потрібні проповідники з розкаяних і прошених грішників таких як Петро, Андрій, Яків та Іван – таких як ви, любі віруючі браття у Христі. А потім настала ніч і відпочинок після якого Ісуса вже в домі Симона не знайшли. Бо «над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився». Христос – вічний Бог, але не лише вічний Він Бог, Він також – людина і як людина Він потребував у стані пониження молитви до Отця Небесного. 

Як людина Він також потребує приватності і як Спаситель, Він прагне йти і проповідувати Євангеліє далі. Бо Він прийшов не як Чудотворець, хоча чуда супроводжували Його життя і служіння. Бог Син стався людиною, аби бути нашим Спасителем від гріха, від влади диявола і смерті. Для нас це спасіння Він здобув на хресті ціною власного життя, смерті і воскресіння. Але нашим це спасіння стає лише через віру в Нього. А спасенна віра в Христа твориться Духом Святим, коли ми чуємо проповідь Євангелія Христового. 

Більшості людей хотіли бачити в Христі саме Чудотворця і Лікаря, і Пекаря, і Чашника. Тож на світанку люди вже знову шукали Ісуса, аби Він їм послужив саме в тій ролі, яку вони від Нього очікували. Але Господь сказав Петрові, який знайшов Христа у молитві: «Ходім в інше місце, до сіл та околишніх міст, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов». 

Господь прийшов проповідувати Євангеліє. Церква існує для того, аби нести людям Євангеліє у Слові і в Таїнстві, в якому Господь причащає нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Євхаристії, в них і з ними, даруючи нам прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Євангеліє – пріоритет, бо в Євангелії – вічне життя, яке дарується кожному з нас, з благодаті Божої, через віру в Ісуса Христа.  А цю спасенну віру, повторю, творить Господь Святий Дух через слухання Слова Христового. 

Ми не чуємо, що в інших місцях Господь Христос, зцілював недужих. Св. Марко ставить увагу на тому, що Син Божий виганяв демонів, які мучили людей і які навіть у наш час не лише мучать людей фізично, але й запроваджують всякі жахливі доктрини, однією з яких є вчення про целібат, особливе спасіння через монашество і плодять всяких демонічних проповідників, які би з радістю викреслили це місце в нашому сьогоднішньому Євангелії, де говориться про зцілення Сином Божим тещі Апостола Петра. Але це їм не вдасться. Бо «Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії» (1 Петр. 1:25). Заради Христа. Амінь. 

Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! (Рим. 15:13) Амінь.