пʼятниця, 10 лютого 2017 р.

Усе, що ми маємо - дар Божий

   
     Як можуть понтифіки розкривати роти і приписувати якусь праведність своїм традиціям, коли всі вони були запроваджені без Слова Божого? Ви повинні вважати, що цей вірш[1] спрямований Святим Духом не лише проти Закону, але й проти цілого папства з усіма його традиціями, жертвами і поклонінням – що вони неугодні Богові…
     Тож нам не лишається нічого, окрім як дякувати Богові. Усе, чим ми є, усе наше життя і все, що ми маємо – дар Божий, як каже Римлян 11:35: «Або хто давніш Йому дав?» Коли ми робимо все, що можемо, то ми лише віддаємо назад те, що отримали. Що ж в цьому такого особливого? Ось само-праведна відповідь: «Ми хочемо щось заслужити і засвідчити про свобідну волю». Але це означає віддавати Богові  Його власне так, наче воно Йому не належить. Навіть розум засуджує як нечестиву і нерозсудливу ідею, коли хтось дуже щедрий не зі своєю власністю а роздає чужу і вважає це чимось особливим. Ми ж повинні лише славити Бога, визнаючи, що все те, що ми маємо або можемо робити – все це з Його благословення, бо саме Він покріплює нас Святим Духом, Який відкриває наші уста і наповнює їх Своєю хвалою.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51)


[1] Бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, то не любе воно Тобі буде (Псалом 50 (51): 16 (18).

середа, 8 лютого 2017 р.

День Св. Тита, пастиря і сповідника

  Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Тита. Св. Тит, як і Тимофій, був другом і співробітником Св. Павла. Титу був язичником, можливо уродженцем Антіохії. Він супроводжував Павла та Варнаву до Єрусалиму, коли вони несли допомогу для християн в Юдеї під час голоду (Дії 11:29, 30; Галатів 2:1). Невідомо, чи він супроводжував Павла під час першої чи другої місіонерської подорожі останнього, але Тит був з ним в третій подорожі  і допомогав коринтянам помиритися з Павлом (2 Коринтян 7:6, 7), а також допомагав у збірці для церкви в Єрусалимі (2 Коринтян 8:3-6). Напевно, по поверненні з Єрусалиму, Павло залишив Тита на Криті (Тита 1:4, 5). Потім він продовжив працю в Далматії (2 Тимофія 4:10). Відповідно до передання, Тит повернувся на Крит, де служив єпископом до упокоєння 96 року по Р. Х.

               
Молитва на День Св. Тита, пастиря і сповідника:

    Всемогутній Боже!  Ти покликав Тита до діла пастиря і вчителя. Учини всіх пастирів отари Твоєї старанними в проповідуванні Твого святого Слова, аби весь світ міг пізнати незміренні багатства нашого Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 7 лютого 2017 р.

День Навернення Св. Апостола Павла

Сьогодні ми згадуємо навернення Св. Павла, яке сталося дорогою до Дамаску і про яке, в Книзі Дій, розповідається тричі (9:1-9; 22:6-11; 26:12-18). Будучи архіворогом християн, Савл із Тарсу, вирушив до Дамаску, аби там заарештовувати віруючих і доставити їх на допит до юдейської верхівки в Єрусалимі. Дорогою до Дамаску він побачив сліпуче світло і почув слова: "Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?" Савл запитав: "Хто Ти, Пане?" І пролунала відповідь: "Я - Ісус, що Його переслідуєш ти". В Дамаску, куди Савла привели за руку, бо він осліп, учень Христів, якого звали Ананія, був спрямований Господом до Савла, щоби відновити його зір: "Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля" (Дії 9:15). Отримавши знову зір, Савл охристився і далі був відомий, як Павло, великий апостол.

Молитва на День Навернення Св. Апостола Павла:

Всемогутній Боже! Ти перемінив серце того, хто переслідував Церкву і він своєю проповіддю викликав, аби світло Євангелія сяяло по всьому світові. Дай, аби ми завжди раділи спасенним світлом Твого Євангелія і, повторюючи приклад Апостола Павла, поширювали Євангеліє до всіх кінців світу; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 4 лютого 2017 р.

День Св. Тимофія, пастиря і сповідника

 Cьогодні ми дякуємо Господу за Св. Тимофія. Він виростав у родині християнських віруючих. Його матір, Евнікія, була християнка і донька християнки Лоіди (2 Тимофія 1:5). Книга Дій зазначає, що Св. Павло познайомився із Тимофієм під час його другої місіонерської подорожі і хотів, аби Тимофій перебував із ним (16:1-3). З часом Тимофій став близьким другом і вірним співробітником Павла, якому Павло довірив місійну працю в Греції та Малій Азії. Тимофій також перебував із Павлом в Римі. Відповідно до передання, по смерті Павла, Тимофій перейшов до Ефесу, де служив єпископом і став мучеником за віру в Христа приблизно 97 року Господнього. Св. Тимофія найчастіше згадують, як вірного супутника Св. Апостола Павла, який вірно служив посеред церков з язичників.

Молитва на День Св. Тимофія, пастиря і сповідника:


Господи Ісусе Христе! Ти завжди даєш Твоїй Церкві на землі вірних пастирів таких як Тимофій, аби вони вели та годували Твою отару. Учини, аби всі пастирі були старанні в проповіді Твого святого Слова і роздаванні Твоїх засобів благодаті, а людям Твоїм даруй мудрості іти дорогою, що веде до життя вічного; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 2 лютого 2017 р.

День Св. Сарри

    
     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Сарру, яка була дружиною (і напівсестрою) патріарха Авраама (Буття 11:29; 20:12). В послухові до божественної заповіді (Буття 12:1), вона здійснила довгу та виснажливу подорож на захід, разом зі своїм чоловіком та родичами, з Уру Халдейського до Харану, а потім в кінці до краю Ханаанського. Вона залишалася бездітною до літнього віку. Потім, відповідно до давньої Божої обітниці, вона народила сина і нащадка заповіту (Буття 21:1-3). Її згадують і вшановують як дружину Авраама і матір Ісака, другого з трьох патріархів. Її також хвалять за гостинність до чужинців (Буття 18:1-8). По смерті у віці 127 років, її тіло було покладено до печери Махпели (Буття 23:19), де пізніше був похований і її чоловік.

Молитва на день Св. Сарри:
     
     Господи і Отче наш! Ти з ласкою зглянувся на Сару в її літах, давши їй нове ім'я Сарра, а з ним і обітницю рясних благословень з її пристарілої утроби. Давай нам певну надію у радості нашого нового імені, аби ми, будучи охрищеними в обіцяного Месію, могли приносити плоди в Твоєму Царстві, рясніючи ділами Святого Духа; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 1 лютого 2017 р.

Праведність Божа

    
... Пам’ятайте, що праведність Божа – це те, чим ми виправдовуємося або ж дар прощення гріхів. Ця праведність в Богові – приємна, бо вона робить Бога не праведним Суддею, а Отцем, Який прощає і хоче використовувати Його праведність не для суду, а для виправдання і відпущення гріхів грішникам.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51)

вівторок, 31 січня 2017 р.

День Віровизнання Св. Петра

     
Сьогодні ми згадуємо про віровизнання Св. Петра. Воно не постало з нахилу Петрового серця, а було об'явлене йому Отцем. Причину важливості цього віровизнання видно з Ісусової відповіді: "Ти - Скеля [грецьке - Петрос], і на скелі [грецьке - Петра] оцій побудую Я Церкву Свою" (Матвія 16:18). Як народ Божий в Старому Заповіті почався з особи Авраама, скелі, з якої були витесані Божі люди (Ісаї 51:1-2), так і народ Божий в Новому Заповіті, починається з особи Петрової, сповідання якого - скеля, на якій Христос збудує Свою Церкву. Але Петро не був один ("ключі" дані йому в Матвія 16:19 були дані всім учням в Матвія 18:18 та Івана 20:21-23). Як каже нам Св. Павло, Петро та інші апостоли разом із іншими пророками покладені в основу Церкви, наріжним каменем якої є Сам Христос (Ефесян 2:20). Тож віровизнання Св. Петра - свідчення цілого апостольського гурту і основоположне в будівлі Християнської Церкви. Таким чином Церква віддає подяку Богові за Св. Петра та інших апостолів, які навчали Христову Святу Церкву Його божественній та спасенній правді.

Молитва на День Віровизнання Св. Петра:

     Отче небесний! Ти об'явив Апостолові Петрові блаженну правду, що Твій Син, Ісус - Христос. Зміцни нас проголошенням цієї правди, аби ми також могли радісно сповідувати, що спасіння немає в нікому іншому, а є воно лише в Тобі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

пʼятниця, 27 січня 2017 р.

Семінар для пастирів і дияконів Української Лютеранської Церкви

     23 і 24 січня ц. р. в кременецькій церкві Хреста Господнього відбувся семінар для пастирів і дияконів Української Лютеранської Церкви. Семінар мав назву "Підготовка духовного проводу - уроки з Тита". Семінар проводив професор Вісконсинської Лютеранської Семінарії Джонатан Беар. До-речі, професор Беар є прямим нащадком доктора Мартіна Лютера у 14-ому поколінні через сина Мартіна Лютера, Ганса. (R500 в дії :-)).    





неділя, 22 січня 2017 р.

З Днем Соборності України!

Твоя сьогодні Церква на зборах вся стоїть,
З усіх сторін Вкраїни наш стрійний спів дзвенить.
З далекої Волині, з-над берегів Дніпра,
З-над Буга і з над-Прута іде Тобі хвала!

Радіймо, веселімось, хвалімо Спаса ми,
Що нас купив Він кров'ю, що вже ми не раби.
Буде спокій і щастя в українських хатах,
Як мешкатиме Спас наш в євангельських серцях...
З Українського лютеранського служебника

субота, 21 січня 2017 р.

Гість парафії Воскресіння

Парафія Воскресіння вітає професора Вісконсинської Лютеранської Семінарії, Джона Беара. На світлині: у Києві професор Беар і диякон парафії, Владислав Горпинчук, досліджують особливості грецької мови Нового Заповіту.  Професор Беар також планує провести семінар для пастирів і дияконів Української Лютеранської Церкви на тему "Підготовка духовного проводу: уроки з Тита".

пʼятниця, 20 січня 2017 р.

Згадуючи Різдво


                                            Молитва про справжнє Різдво


                На молитву Господь дав відповідь чудовою розповіддю про події найпершого Різдва



четвер, 19 січня 2017 р.

Пора Богоявлення

     
Сьогодні завершуються 12 днів Різдва і розпочинається пора Богоявлення, яка цьогоріч триватиме до 1 березня. У Різдві Бог з'являється, як людина, а в Богоявленні цей Син Людський з'являється перед світом, як Бог. Те, що Христос стався людиною, доказів не потребувало. Але те, що ця Людина є Бог, потребувало доказу. Таким доказом були слова останнього пророка Старого Заповіту Івана Христителя: "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Ів. 1:29), слова Отця: "Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав" (Мт. 3:17) і сходження та перебування на Спасителеві Христові Святого Духа (Мт. 3:16). Згодом божественність Христа буде доведена багатьма ознаками та чудами. Церква про це свідчить у своїх піснеспівах: "Як в Йордані христився Ти, Господи, тоді об'явилася пошана Трійці; бо голос Вітцівський свідчив про Тебе, улюбленим Сином Тебе називаючи, а Дух у постаті голуба ствердив Слово об'явлене. Слава Тобі, Христе Боже, що явився і світ просвітив!.."  

Молитва на День Богоявлення:

Боже! У День Хрищення нашого Спасителя, Ти об'явив Себе, як Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух.  Зміцнюй нашу віру в Тебе, аби ми славили Твоє святе Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа повіки віків. Заради Христа.  Амінь.  

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 18 січня 2017 р.

Реформатор - визначення


     Реформатор – не той, хто думає про реформацію, а той, хто її здійснює. До Лютера були чоловіки, які не лише мали реформаційні ідеї, але й помирали за них, хоча й не була їхня смерть зовсім марною. Імена Вікліфа, Гуса, Єронима Празького, і Саванароли завжди будуть дорогі для людства. Але Реформатори до Реформації були такими лише потенційно. Так часто здавалося, що Реформація залежить від власної особи Лютера, що ми справедливо говоримо, що місце, яке він заповнив, дав йому Сам Бог, бо не було жодної людини його віку, яка могла би це зробити. З усією літературною ґречністю Еразма, яким кволим здається він, «проводячи своє життя», як про нього щасливо сказав був Лютер «намагаючи ходити по яйцях так, щоб їх бува не почавити». Без Лютера ми не бачимо жодного свідчення про те, що Реформація XVI століття могла би взагалі відбутися, або що імена Цвінґлі, Меланхтона чи Кальвіна зайняли б своє місце в історії. Немає такої домінуючої позиції, яку займає Лютер. Він піднімається над усіма коронованими головами, над усіма можновладними у Церкві і в Державі, і над усіма Реформаторами його ери.


Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

вівторок, 17 січня 2017 р.

Навчати дорозі спасіння


    
Він додає: «І навернуться грішні до Тебе». Це виявляє ще одну причину, чому це діло – побожне і цінне в очах Божих. Перша причина полягала в тому, що це діло – сповнене небезпек і не може здійснюватися тими умами, які перше не були покріплені тривалим і мужнім Духом. Друга причина стосується плодів і це діло – найвеличніше. Через це хоча небезпеки цього діла можуть нас відлякувати,  користь його повинна нас спонукати, адже неможливо, щоби Слово Боже проповідувалося без плоду.  Хоча навертаються не всі, все одно є ті, що перемінилися з грішників на віруючих і вони – спасенні. Результати цього служіння – не у волі людей, а у волі Божій, як каже Соломон (Прип. 20:12): «Ухо, що слухає, й око, що бачить, –  Господь учинив їх обоє». Тобто через дар Божий існують обоє – і ті, що навчають здоровій науці, і ті, що слідують за такими здоровими учителями.
     Через це Давид каже: «Я робитиму все, що можу. Я навчатиму переступників дорогам Твоїм і навернуться грішні до Тебе. Тобто, я навчатиму про те, як навертаються грішники і я віддам результат у руки Божі. Безперечним є те, що хтось навернеться. Здається, що інші теж навчають такому самому, коли навчають про добрі діла, сповіді, каяття та власні сатисфакції. Але це – людські дороги, які надходять від духа диявола, якими ми день за днем відходимо від Тебе все далі і далі. Я ж навчатиму таким чином, яким я сам навернувся до Тебе.  Після того, коли я визнав мій гріх, тобто – те, що вся моя природа зіпсована гріхом, я кинувся до Твого милосердя і не виявляв невірства до слухання радості.[1] Ось та дорога і той спосіб, якими навертають грішні до Тебе. Цій дорозі навчатиму я. Хай той, хто приходить, приходить. А хто не приходить, хай не приходить на свій власний ризик».


Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51):13 (15)


[1] Євангелія.