вівторок, 14 березня 2017 р.

Молитва в час біди та горя (2)

     Всемогутній і наймилостивіший Боже! Ти постановив, аби ми, перед тим як увійдемо в з Христом у вічну славу, зазнавали з Ним страждань і смерті. Подай нам благодаті, аби в усі часи ми корилися Твоїй святій волі і непохитно перебували у істинній вірі аж до кінця нашого життя, і завжди знаходили мир і радість у блаженній надії воскресіння мертвих і славі грядушого віку; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

понеділок, 13 березня 2017 р.

Лише через біди плоті


    
Саме це чимало людей роблять і нині. В добру годину вони забувають про Бога, а в лиху годину шукають Його, аби бути визволеними…. Бо ті, що лише цінують плоть шукають, звісно, Бога лише через біди плоті. Через це власне вони своє люблять більше ніж Бога…І якби вони могли мати те, що хочуть, байдуже було б їм до Бога.


Мартін Лютер, З лекції на Псалом 77 (78)

неділя, 12 березня 2017 р.

Проповідь на 2-у неділю Великого посту


       ДОСКОНАЛИЙ ПЕРВОСВЯЩЕНИК

                        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Отакий-бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса, що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому – за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе. Закон-бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!  
            Головна ж річ у тому, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засів на небесах, по правиці престолу величности, що Він – Священнослужитель святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не людина. Усякий-бо первосвященик настановляється, щоб приносити дари та жертви, а тому було треба, щоб і Цей щось мав, що принести. Бо коли б на землі перебував, то не був би Він священиком, бо тут пробувають священики, що дари приносять за Законом. Вони служать образові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчити скинію: Дивись-бо, сказав, зроби все за зразком, що тобі на горі був показаний! А тепер одержав Він краще служіння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений (Євреїв 7:26-8:6).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, первосвященики серед народу Божого належали до особливого стану і особливого роду.  На служіння у скинії і єрусалимському храмі Бог обирав чоловіків виняткового з племені Левія – з того самого племені, з якого походив і величний пророк Старого Заповіту, Мойсей.

Первосвященики носили особливий одяг, білосніжний і прикрашений дорогоцінним камінням, яке підкреслювало їхню особливу роль у житті вибраного народу, особливо на взаємини Господа із Його людьми. Лише вони мали право заходити в Святеє Святих.  Лише первосвященики представляли народ перед Богом.

Але це особливе становище не робило їх більш святими, ніж інші віруючі. Коли лишень запроваджується служіння первосвященика, то в Біблії ми читаємо, що «сказав Мойсей до Аарона: «Підійди до жертівника, і вчини свою жертву за гріх та своє цілопалення, і очисти себе та народ, і вчини жертву за народ, і очисти їх, як наказав був Господь». І підійшов Аарон до жертівника, та й зарізав теля жертви за свій гріх. А сини Ааронові принесли до нього кров, і вмочив він свого пальця в кров, та й дав на роги жертівника, а кров вилив до підстави жертівника».

Господь від самого початку запровадження цього служіння наголошує на тому, що первосвященики – грішні люди. Перше первосвященик має принести жертву за власний гріх, а вже потім він може приносити жертву за гріхи інших людей. Приносити жертви за свої гріхи первосвященик мусив був не один раз на життя, або хоча б один раз на тиждень, а щодня. 

Бог наче наголошує: «Первосвященик – людина і до того ж – грішна людина. Він не може сам спокутувати за власні гріхи.  За його гріхи має пролитися кров жертви». А через Своїх пророків Господь також навчав, що всі ці жертви, як і служіння первосященика вказували на досконалу жертву і досконалого Первосвященика – Ісуса Христа, Сина Божого.

Це про Нього пророкує цар Давид, кажучи: «Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!.. Поклявся Господь, і не буде жаліти: Ти – священик навіки за чином Мелхиседековим» (Пс. 110:1, 4). Ісус – Божий Син і Син Людський, досконалий і святий. Він – Цар Ізраїлю, Він – Пророк, обіцяний Мойсеєм. І Він – Первосвященик за чином Мелхиседековим. Він – святий Бог і Він – свята людина.

«Отакий-бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса, що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому – за людські гріхи» – такими словами описує Ісуса устами автора Послання до євреїв Господь Святий Дух.

Ісус – святий. На Ньому немає жодної плями гріха. Ісус – незлобивий.  Він не тримає на людей образи. Ми – Його твориво. І це задля нас Він, Бог істинний від Бога істинного, стається людиною. Ісус – незлобивий.  Він відпускає скоєні проти Нього гріхи. 

Зціленому чоловікові Він каже: «Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!» (Ів. 5:14). Жінці, спійманій на перелюбі  і розкаяній Ісус промовляє: «Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!» (Ів. 8:4).  Він не тримає зла навіть на тих, хто Його розпинає, завдаючи Йому страшних мук. Натомість Син Божий молиться до Отця Небесного: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!...» (Лк. 23:34).

Ісус – невинний. В провину Йому Синедріон ставить лише Його походження – те, що Він – Син Божий, давно обіцяний Богом Месія, Спаситель світу. Його невинність підтверджує світська влада устами та вчинками Понтія Пілата, який тричі проголосивши невинність Сина Божого перед світською владою і видаючи Його на розп’яття розлюченого юдейського натовпу «набрав…  води, та й перед народом умив свої руки й сказав: «Я невинний у крові Його! Самі ви побачите...» (Мт. 27:24).

            Ісус – відділений від грішників. На Ньому немає жодного гріха. І там, де ми коїли і коїмо гріхи, Він творить лише добро, лише святість, лише Богу угодні вчинки і діла. І не лише це. Але й слова Його – угодні Богу. І вгодні Богу Його думки. Про Нього на горі Преображення Отець промовляє до Апостолів і нас: «Це – Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!» (Мр. 9:7). Слухайтеся Ісуса, бо Він – Син Божий. Він – істинний Бог. Він – вищий понад усі небеса!

            Любі брати і сестри, Якого чудового Первосвященика ми маємо!  І цей «святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса» Первосвященик, Ісус Христос, Який не має жодного гріха і « забирає на Себе усі ваші гріхи і провини, і «потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому – за людські гріхи», цей Ісус приносить в жертву святу і досконалу Самого Себе.

            На Ісус вказували усі жертви, які приносилися у Старому Заповіті. На Ісуса, досконалого і святого Первосвященика, вказували усі недосконалі та грішні первосвященики, які приносили жертви перше за гріхи свої власні, а потім ще й за гріхи народу.  На Ісусів хрест указував змій у пустині. На Ісуса вказували усі пасхальні ягнята.

            Все це вказувало на одну-єдину жертву, жертву святу і досконалу – Сина Божого, Ягня Боже, Первосвященика, Який з любові до кожного з нас, приносить в жертву Самого Себе. Його кров обмиває гріхи цілого світу.  Його кров обмиває кожен ваш гріх, любі брати і сестри.

            Первосвященики з грішних людей мусили щодня приносити жертви перше за свої гріхи, а потім за гріхи інших людей.  А Ісусова жертва – жертва свята і досконала, принесена лише один раз і її вистачає на цілу вічність.  Слова нашого сьогоднішнього гімну: «З Його чола, і рук, і ніг/ Тече ще й досі свята кров/ Що з кожного змиває гріх/ Хто в вірі до Христа прийшов» відлунюють цю істину Божу і ту істину, яку проголошує Господь Святий Дух через Св. Апостола Івана: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі (тобто віруємо в Ісуса Христа), то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його (Божого) Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7).

            Ми щодня каємось у наших гріхах, але Ісусова жертва – одна, досконала, обіцяна Євангелієм  і триває вона на всі віки. Голгофський хрест стоїть у центрі світової історії, історії людства і Христова кров з нього очищує усіх віруючих, починаючи від Адама і закінчуючи останньою людиною, яка увірує до повернення Христа у славі.

            На одній з картин Лукаса Кранаха із зображенням  розп’ятого Христа, сам художник стоїть під Ісусовим хрестом, а з Його боку на голову митця виливається кров Сина Божого.  Це – дуже гарне зображення великого діяння Божого, яке чинить жертва Христа, нашого любого і святого Первосвященика. Його жертва – вічна. Вона триває нині.

            І не лише цього Первосвященика має автор Послання до євреїв. Але Його маєте ви, любі брати і сестри. Ісус по Своїй хресній смерті і воскресінні, вознісся на Небеса. І нині Він, наш розп’ятий і воскреслий Первосвященик служить далі нам, піклуючись про Свою Церкву і про кожного з вас, любі віруючі брати і сестри. 

            І ніхто більше не в праві обвинуватити віруючих у гріхові. Як написано: «Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог – Той, що виправдовує.  Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він – праворуч Бога, і Він і заступається за нас» (Рим. 8:32, 33).  Наш люблячий, досконалий і святий Первосвященик Ісус завжди заступається за нас.

            Сьогодні Він проголошує нам прощення усіх наших гріхів і провин.  Сьогодні Він запевнює вас, любі причасники, що ваші гріхи і провини прощені і що вам належить вічне життя – Він запевнює вас, запрошуючи причащатися Його істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина Святої Євхаристії.  Він поєднує нас із Собою, зі Своєю невинністю, святістю, незлобивістю, досконалістю, покриваючи нас Собою, освячуючи нас і пригортаючи нас до лона Божого.

            І якщо первосвященики Старого Заповіту служили у скинії та храмі, які були збудовані людськими руками і людськими руками поруйнувалися, то наш вічний Первосвященик, Ісус Христос, служить на небесах, які Він Сам, Своє скинією – Собою Самим приготував для вас, любі брати і сестри. Ми можемо, звісно, власними руками, талантами тощо зробити щось гарне і навіть таке, що буде викликати захоплення в багатьох поколінь людей. Але все це – минуще.  Нещодавно один приятель розповідав мені, що французи збираються закрити Ейфелеву вежу, одне з чудес світу, надміцним склом і таким чином вберегти її від ісламістів. Все зроблене людськими руками гине.

            Але створене Богом – буде існувати стільки скільки того хоче Бог. Небеса ж Його, і прощення гріхів, і виправдання наше, і вічне життя, здобуте для нас Ісусом Христом – вічні і ніколи не скінчаться. І ті, хто вірує в Ісуса, будуть там. І ми воскреснемо до вічного життя у час повернення Христа, нашого люблячого Первосященика, у славі. І Він нас візьме у торжество небес і Царства Божого, і там ми вже будемо нерозлучно з Христом, у блаженстві, у щасті та радості, прославляючи Бога за великий викуп, принесений за нас один раз і назавжди – у Христі Ісусі. Заради Нього. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

четвер, 9 березня 2017 р.

З Днем народження Тараса Шевченка!

Переспів Тарасом Шевченком Псалма 1

Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
А в законі Господньому
Серце його й воля
Навчається, і стане він,
Як на добрім полі
Над водою посажене
Древо зеленіє,
Плодом вкрите. Так і муж той
В добрі своїм спіє,

А лукавих, нечестивих
І слід пропадає,
Як той попіл над землею
Вітер розмахає.
І не встануть з праведними
Злії з домовини,
Діла добрих оновляться,
Діла злих загинуть.

Втішатися заслугою Христа

     Тож підсумок цього вчення ось такий: Згорьовані повинні втішатися заслугою Христа або ж милосердям Божим. Ті, що перебувають без бід, повинні ходити в страхові Божому і відкидати самовдоволення. Для цього вчення нам потрібна молитва, яка завершує цей Псалом, щоб Господь міг будувати Свою Церкву. Тоді будуть слідувати  жертви, які угодні та прийнятні Богові. Хай Бог і наш Викупитель Ісус Христос подасть це всім нам. Амінь.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51)

середа, 8 березня 2017 р.

Особлива Церква


    Жодна інша церква[1] не протестувала настільки енергійно проти зловживань людського розуму і не зробила стільки для найвищої культури людського розуму – вона зробила Німеччину учителем світу. Жодна інша церква не була настільки заглиблена в істини стародавньої віри і жодна інша церква не була позначена так сильно богословською прогресією: у жодній іншій церкві незалежна релігійна думка не набувала таких невимовних прикрас ученості і то під таким невпинним контролем щирої поміркованості. Жодна інша церква не запроваджувала більш сміливо принципів християнської свободи і жодна інша церква не була настільки вільною від тенденції до перекручення її на вседозволеність.  Жодна інша церква не поклонялася більш благочестиво владі Божого Слова і жодна інша церква не була більш вільною від тенденції до сектантства і розкольництва.


Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я


[1] Крім Лютеранської Церкви.

вівторок, 7 березня 2017 р.

День Св. Полікарпа, пастиря і мученика

    
Сьогодні ми згадуємо Св. Полікарпа і дякуємо за нього Господу.  Народився він приблизно 69 року по Р. Х. і був важливою постаттю у Ранній Церкві. Будучи учнем євангеліста Івана, він cлужив як сполучна ланка між  першим поколінням віруючих з дальшими християнами.  Прослуживши чимало років єпископом Смирни, Полікарп був заарештований, допитаний і, у такий день, як сьогодні, 155 або 156 року по Р. Х. страчений за віру. Очевидець його мучеництва записав оповідь про його смерть, яка називається Мучеництво Полікарпа і ця оповідь далі залишається підбадьоренням для віруючих у часи переслідувань.

    Молитва на День Св. Полікарпа, пастиря і мученика:

    Боже!  Ти створив небеса й землю.  Ти дав слузі Твоєму превелебному, святому і лагідному Полікарпові, мужність сповідувати Ісуса Христа Царем і Спасителем і Ти дав також йому непохитність померти за  віру.  Дай нам благодаті повторювати його приклад участі у чаші Христових страждань, аби ми також взяли участь у Його славетному воскресінні;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 5 березня 2017 р.

Жертва - не заслуга

      Коли ж ти таким чином визнав Бога, як Того, Хто виправдовує грішників, якщо ти співаєш Богові хоча б одну пісню подяки, то додаєш ще одну жертву, а саме жертву винагороди або ж подяки за дар, отриманий тобою. Ця жертва – не заслуга, а сповідання і свідчення про благодать, яку з чистого милосердя на тебе вилив Бог.  Таким чином святі та праведні Старого Заповіту приносили цілопалення не для того, аби через них бути виправданими, а для свідчення про те, що вони отримали милосердя і втіху.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51)

субота, 4 березня 2017 р.

Молитва у час біди та горя

     Всемогутній і віковічний Боже! Ти - Втіха засмучених і Сила немічних. Прийми благодатно молитви тих, що кличуть до Тебе у біді та горі, аби у всіх потребах їхніх вони могли помітити та отримати Твою всебічну допомогу та втіху; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

пʼятниця, 3 березня 2017 р.

Боже вибрання передує вірі

    
Павло стверджує в Ефесян 1:4: "Бог вибрав нас у Христі перше заложення світу" (Дивіться також 2 Тим. 1:9). Бо Боже вибрання не йде за нашою вірою та праведністю, але передує їм, як ефективна причина (Рим. 8:30).   Августин обережно розмірковував над тим, що Павло пише в Ефесян 1:4: "Бог вибрав нас не тому, що ми були святими чи тому, що передбачив, що ми будемо святими, але Він вибрав нас (каже він) і зробив це перед закладинами світу, щоб ми могли бути перед Ним святими та безгрішними. Бо вибрання чи мета благодаті є ефективним чинником усього того, що належить до спасіння (Еф. 1:11-12, 19)".
     І це вибрання сталося ще перед тим, як почався світ, незважаючи на наші діла чи то в минулому, чи в теперішньому, а чи в майбутньому, але відповідно до цілі та задоволення благодаті Божої (Рим. 9:11; 2 Тим. 1:9).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

четвер, 2 березня 2017 р.

Повна покора Біблійній владі


     Повна покора Біблійній владі, звісно, має на увазі не менше ніж непомильність Писання. Св. Павло досконало відлунює Спасителя сповіданням: «Вірую всьому (буквально: всім речам), що в Законі й у Пророків написане» (Дії 24:14). Така мова стає нісенітницею в ту саму мить, коли будь-яка частина Святого Письма проголошується  відкритою для розвінчування наче вона – помилкова або хибна.



Курт Маркворт, "Святе Писання: Книга Христова" 

середа, 1 березня 2017 р.

Початок Великого посту

     Сьогодні в лютеран Покаянна або ж Попільна Середа, розпочинається Великий піст. Упродовж сорока днів Великого посту, Божі хрищені люди, згадуючи про страждання Христові та Його жертву за наші гріхи й провини, практикують у своїх серцях дисципліну посту: покаяння, молитву, піст і давання милостині. Великий піст - це час, коли Божі люди з радістю готуються до Пасхи - Світлого Воскресіння Христового (Великодня). Це час, коли Бог оновлює ревність Його людей у вірі та житті. Це час, в який ми молимося, аби нам було дано повноту благодаті, яка належить дітям Божим.

Молитва на Покаянну (Попільну середу):

     Всемогутній і віковічний Боже!  Ти не зневажаєш жодного Свого творива і прощаєш гріхи усіх розкаяних. Створи в нас чисті та розкаяні серця, щоби оплакуючи власні гріхи і визнаючи власну жалюгідність, ми змогли отримати від Тебе повне вибачення і прощення; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 28 лютого 2017 р.

День святих Филимона та Онисима

 
Сьогодні ми згадуємо святих Филимона та Онисима та дякуємо за них Господу. У першому столітті Филимон був відомий християнин, який мав раба на ім'я Онисим. Хоча ім'я Онисим означає "корисний", Онисим виявився "некорисним", втікши від свого пана і, можливо, навіть щось в нього укравши (Филимона 18). Якимось чином Онисим познайомився із апостолом Павлом, який пізніше перебував у в'язниці (можливо в Римі) і через Павлове проголошення Євангелія він став християнином. Визнавши перед Павлом, що він був утеклим рабом, Онисим був спрямований Павлом до його пана та став знову "корисним". Аби допомогти прокласти дорогу для Онисимового мирного повернення додому, Павло відправив разом із ним листа, в якому спонукав Филимона простити свого раба за втечу та "прийняти його як мене" (в. 17), "і вже не як раба, але вище від раба, як брата улюбленого" (в. 16). Цей лист пізніше був прийнятий Церквою як одна з книг Нового Заповіту.

Молитва на День святих Филимона та Онисима:

Господи Боже, Отче Небесний! Ти відправив Онисима назад до Филимона, як брата у Христі, визволивши його від рабства гріха через проповідування апостола Павла. Очисти глибини гріха всередині душ наших і спини в нас образи за минулі переступи, щоби милосердям Твоїм були ми примирені з нашими братами та сестрами і, щоби наше життя відображало Твій мир; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 27 лютого 2017 р.

Коли люди так довіряють Божому милосердю


   Коли люди так довіряють (Божому) милосердю, тоді коли приноситься бик, то це догоджає Богові і є жертвою праведності. Якщо ж бика немає, тоді Йому догоджає «бик наших уст» як називає його Осія (14:2). Ось так я витлумачую всі жертви. Вони називаються жертвами «праведності» не через те, що вони виправдовують – бо людина вже виправдана вірою або ж милосердям – а через те, що робляться вони тими, що виправдані та праведні, або ж самою праведністю. Оскільки люди праведні і знають, що вони догоджають Богові самою благодаттю, а не якоюсь власною їхньою гідністю чи їхніми власними заслугами, то все, що вони роблять відповідно до Слова Божого воістину називається  або жертвою праведності або ділом праведності, навіть фізичні речі. Коли вони п’ють вино, то п’ють вино праведності. Коли одягають плаща, то одягають плаща праведності. Коли керують сім’єю, то керують сім’єю праведності.  Якщо ж вони ведуть війну, якщо вони керують суспільством, якщо живуть чи помирають, то роблять все це з праведності, бо така людина – праведна.


Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51)