понеділок, 6 січня 2020 р.

Проповідь на Богоявлення

                                      
ВИПОВНЕННЯ УСІЄЇ ПРАВЕДНОСТІ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: «Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» А Ісус відповів і сказав йому: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю праведність». Тоді допустив він Його. І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!»  (Євангеліє від Св. Матвія 3:13-17).

            Христос хрищається! В ріці Йордані!

            Дорогі брати і сестри, голуби часто використовувались за посланців. Нещодавно я дивився документальний фільм про те, наскільки голуби були помічними у часи ІІ Світової війни. Їх особливо активно використовували британські війська, які саме поштовими голубами відправляли повідомлення з європейського театру боїв у Велику Британію. Нацисти змушені були навіть формувати підрозділи спеціальних соколів для перехвату таких голубів.

            Але історія використання голубів – набагато давніша. Ще нашому праотцеві Ноєві оливкову гілку, яка означала, що вода всесвітнього потопу почала спадати, принесла саме голубка. Голуби – дуже лагідні та невинні птахи. Вони живуть посеред нас, у містах і селах. Вони майже домашні птахи і птахи мирні.

            Не випадково голуб, птах миру, з’являється у Хрищенні нашого Господа Ісуса Христа. Христитись до Івана Христителя йшли маси людей. Євангеліє від Св. Матвія звіщає нам: «Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої» (3:5, 6).

До Івана йшли христитись не лише розкаяні грішники, але й лицеміри. До них послання Івана було суворе: «Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама. Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння! Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене» (Мт. 3:8-10).

Лицеміри лише вдавали із себе віруючих. Їм хотілося, аби їх вважали за порядних і принципових людей, за провідників Ізраїлю, за еліту єврейського народу. Проте їм було байдуже до Бога та до Його Слова. Вони вважали, що їм не було в чому каятись, бо на їхній власний погляд вони вели дуже добре, благочестиве життя. 

Вони самі собі вигадували правила, виконавши які можна було від Бога вимагати вічне життя. До таких належав фарисей із євангельської оповіді в Луки: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!» (18:11, 12). Саме таких хвальків і само-праведних святош називає Іван зміїним родом, нащадками диявола – таким Христос, Спаситель і Бог непотрібен. Вони знати Його не хочуть. Вони простують до пекла. 

Віруючі визнають власні гріхи. Ми каємось у наших гріхах. Нам варто подивитись на Десять Заповідей, аби усвідомити, наскільки нам бракує праведності і святості, якої від нас вимагає святий і праведний Бог, Який каже: «Будьте святі, бо святий Я, – Господь, Бог ваш!» (3 М. 19:2). Якщо ми будемо дивитися на себе незатьмареним дияволом поглядом, то будемо промовляти разом із царем Давидом: «Свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно.  Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм. Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя» (Пс. 50:7).

Подібне ставлення до царя Давида має і Св. Іван Христитель. Коли Син Божий приходить до Йордану, аби христитись від Івана, той промовляє до Христа: «Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?»  Іван Христитель був останнім пророком Старого Заповіту. Таким він був в очах віруючих і його вважали за істинного святого. Проте істинний святий буде визнавати свою гріховність перед Богом і буде каятись у своїх гріхах, хоча люди тих гріхів не бачать. Люди не бачать гріхів Св. Івана Христителя. Але свої гріхи бачить він і бачить їх Бог.

Через це він і промовляє ці слова до Сина Божого: «Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» Подібним чином промовляв і Св. Петро, коли благав Христа: «Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!» (Лк. 5:8). І Св. Павло промовляв: «Вірним і гідним усякого сприйняття є слово, що Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників, серед яких першим є я» (1 Тим. 1:15). 

Але Ісус не відкидає грішників, хоча й і цар Давид, і Іван Христитель, і Апостол Петро, і Апостол Павло, і ви, і я є грішниками. Він прийшов, аби нас спасти. Через це проповідь ангела над віфлеємськими полями – радість велика. Ангел каже: «Ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2:10, 11). 

Іванові Господь лагідно каже, що Він приймає сповідання Свого Предтечі і не заперечує, що Іван – грішник, а Ісус – святий Божий Син. Він промовляє: ««Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю праведність». Найбільш поширені українські переклади Біблії тут вкладають в уста Господу, що годиться виконати усю правду. Але це – неправильний переклад. Господь прийшов, аби нас, грішних, учинити праведними. І в грецькому оригіналі Він говорить про праведність, а не про правду. Правда – добре і правда потрібна. Але Господь прийшов, щоб виконати усю праведність. 

Саме в цьому полягає сенс Хрищення нашого Господа від Івана Христителя. Іван каже Ісусові: «Ти – праведний, а я – грішний. Мені, грішному, треба христитись від Тебе, праведного, а не навпаки». Але Господь Христос хоче праведності всякої, тобто праведності для всіх людей і через це Він христиться.

До Івана йшли христитись грішники, а Ісус – праведний. Йому не потрібно було христитись для прощення гріхів, бо їх Ісус не мав. Але Він христиться, щоб усі гріхи забрати на Себе. Ісус христиться, аби спасти не лише юдеїв, але й усіх людей. Він стає під Закон з невимовної любові Божої до всіх нас – цю любов ми ще називаємо благодаттю. Ісус, святіший від будь-якого Хрищення, воплочена благодать, христиться у Йордані заради усіх нас.

Він, фактично, каже Іванові: «Аби всі люди на світі могли прийти до праведності, ти мусиш охристити Мене. Бо заради  усіх цих людей, яких Я дуже сильно люблю, Я стаю грішником і понесу найсуворіше Боже покарання за кожен їхній гріх на хрест Голгофи. Тож не вагайся, любий Іване, а христи Мене, щоб через три роки ті, що будуть христитись у Моє Ім’я, зодягалися у Мене і в Мою праведність, і ставали любими Божими дітьми і спадкоємцями Царства Небесного».

Ісус христиться, аби слова Отця про Ісуса стосувались і нас – кожного, хто вірує в Ісуса Христа. Коли наш охрищений Господь виходить із води, то «ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!»

Коли Бог об’являв Свій Закон через Мойсея, то гора Сінай тряслась і диміла, і там були такі блискавки, і грім, і огонь, що Божий народ злякався. Але коли з Йордану виходить Ісус, то на Нього сходить Господь Святий Дух у вигляді однієї з найбільш миролюбних пташок і навіть символу миру – у вигляді голуба. Як голубка приносить оливкову гілочку патріархові Ноєві і сповіщає його, що відступила вода і буде куди ступити, так і тут Господь Святий Дух у вигляді голуба оповіщає про те, що в Сині Божому є мир для всіх і місце не в пеклі, а в Царстві Небесному. 

Бо над Ісусом небо не замкнене, не зачинене на всі замки і закрите печатями, а розкриті небеса над Сином Божим і лунає з них голос Отця: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» Отець промовляє не до Сина, а промовляє до нас, аби знали в Кому є уподобання Отця і де нам перебувати, аби й ми були уподобані Отцем. Про це перебування проголошує Апостол Павло: «Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:27).

Син Божий охристився від Івана, аби понести наші гріхи на Голгофу, померти за нас і на нашому місці, обмити усі ці гріхи Своєю святою і невинною кров’ю і на третій день вийти переможцем над гріхом, над владою диявола і над смертю. І для того, аби з Його хреста на нас линуло Боже прощення, а з Його порожнього гробу – виправдання на всіх, хто вірує і уподобання Отця, і Його благодать, і милість, і любов. Слова Отця означають, що всі віруючі у Христа – улюблені діти Отця, яким належить воскресіння і вічне життя у Божому Царстві.

Все це ми отримуємо у нашому Хрищенні, у величезному благословенні, яке багато-хто не розуміє, бо не може повірити у те, що таке просте Таїнство приносить такі великі благословення. Сьогодні багато-хто наполягає на тому, що слід христитись у дорослому віці, що Хрищення має бути осмисленим і все таке інше. Але якщо Хрищення наше діло, тоді воно справді ніякої користі не приносить. Бо тоді воно всього-на всього одне з діл. 

Проте Хрищення – це Заповідь і Таїнство нашого Спасителя. Він запровадив Хрищення і Він його здійснює. Звісно, Він використовує для цього просту воду і простих служителів, ваших пастирів. Але тут діє Його всемогутнє і благодатне Слово. І в Хрищенні ми зодягаємось у Христа. І в Хрищенні наш Господь купає нас і відроджує Духом Святим так, що з ворогів Божих, ми стаємо друзями Божими і навіть Божими дітьми.

Син Божий іде христитись від Івана у Йордані, наче якийсь бідний і нещасний грішник. Але Він це робить для того, щоб у Його Хрищенні ми, убогі жебраки, отримували скарби небесні і навіть самі небеса для вічного життя. Трошки більше тижня тому ми говорили про мудреців зі сходу, для яких зоря була дана як знак, де знайти Ісуса. А нам дане більше ніж зоря і більше ніж знак, бо в Хрищенні Ісуса Три Царі з’являються нам: Бог Отець, Бог Сині і Бог Святий Дух.

І так само Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух, присутні у нашому Хрищенні, даючи нам відродження, відновлення і вічне життя. І це Хрищення триває. Як мудреці дивились на зорю, так і ми у каятті та врі вертаймося до нашого Хрищення і хай у ньому щоденно топиться наш старий Адам із його гріхами та воскресає нова людина, яка житиме перед Богом у праведності та непорочності вічно. Для цього Христос христився!  У ріці Йордані! Амінь.

Богоявлення: Хрищення Господа нашого Ісуса Христа

    
     Сьогодні завершуються 12 днів Різдва і розпочинається пора Богоявлення, яка цьогоріч триватиме до 7 березня включно. У Різдві Бог з'являється, як людина, а в Богоявленні цей Син Людський з'являється перед світом, як Бог. Те, що Христос стався людиною, доказів не потребувало. Але те, що ця Людина є Бог, потребувало доказу. Таким доказом були слова останнього пророка Старого Заповіту Івана Христителя: "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Ів. 1:29), слова Отця: "Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав" (Мт. 3:17) і сходження та перебування на Спасителеві Христові Святого Духа (Мт. 3:16). Згодом божественність Христа буде доведена багатьма ознаками та чудами. Церква про це свідчить у своїх піснеспівах: "Як в Йордані христився Ти, Господи, тоді об'явилася пошана Трійці; бо голос Вітцівський свідчив про Тебе, улюбленим Сином Тебе називаючи, а Дух у постаті голуба ствердив Слово об'явлене. Слава Тобі, Христе Боже, що явився і світ просвітив!.."
  

Молитва на День Богоявлення:

Боже! У День Хрищення нашого Спасителя, Ти об'явив Себе, як Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух.  Зміцнюй нашу віру в Тебе, аби ми славили Твоє святе Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа повіки віків. Заради Христа. Амінь.  

неділя, 5 січня 2020 р.

Проповідь на неділю по Обрізанні Господа нашого Ісуса Христа

                                       
                             ХРИСТОС – ОТРОК БОЖИЙ
                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть. Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу. Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою. Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови. Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній. Я, Господь, покликав Тебе в праведності, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам, щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язня з в'язниці, а з темниці – тих мешканців темряви!  Я – Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам. Речі давні прийшли ось, нові ж Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть (Ісаї 42:1-9).

            Христос народився! Славімо Його!

            Дорогі брати і сестри, аби отримати перемогу на виборах Президента в Україні, потрібно не лише мільйон гривень для того, аби зареєструватись в кандидати в Президенти, потрібна, як ми добре знаємо медійна підтримка, тобто телеканали, які в нашій країні належать олігархам, повинні весь час такого кандидата рекламувати. Не грає ролі, чи то будуть якісь ролики, художні фільми чи серіали, розважальні телешоу, голос та обличчя такого кандидата має бути почутим «на вулицях», а в нашому випадку – у телескриньках, що займають почесне місце в більшості українських домівок.

            Аби переконати народ в чомусь за тих днів, коли ще не було ні телебачення, ні радіо, ні газет, голос тих, хто хотів донести щось до людей, мав лунати на вулицях. Ось як, наприклад, у книзі Приповістей, зображено діяльність мудрості Божої, тобто пророків, проповідників: «Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає, на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої: «Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання? Зверніться-но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!» (1:20-23).

            На вулицях відбувалося змагання між правдою і обманом. Адже на вулицях часто бували і фальшиві пророки, і відверті посланці сатани, які зводили Божий народ, аби народ відступався від істинного люблячого Бога та йшов услід за фальшивими богами. Такими фальшивими богами перед падінням Ізраїлю, були Ваал і Астарта, які апелювали до чуттєвих задоволень, до розбещеності, до масового перелюбу та блуду. Водночас пророків Божих переслідували.

            Сьогодні необов’язково гнати Божих проповідників чи кидати їх у тюрми. Сьогодні від них забирають мас-медіа, газети, радіо та телебачення. Слава Богу, Який залишає ще можливість для християн вільно говорити в інтернеті. Це сьогодні «вулиці» та «площі» для того, аби слухати Боже Слово поза будівлями церкви, ділитися цим Словом, Божою мудрістю. Щоправда, хіба не буває так, що ми часто ми замість Божої мудрості, ділимось плотською і мирською дурістю, яку часто нам підсовують люди, які Христа не знають і ми хапаємось за руку сліпого поводиря, думаючи, що він приведе нас до щастя?

            Апостол Павло каже: «Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!» (1 Кор. 10:31). Усе, що ми робимо, каже Апостол, має бути спрямоване на славу Божу. За все інше слід каятись і більше такого не робити. А робити все віднині на славу Божу. Особливо, коли наші вулиці і навіть домівки, через ЗМІ, наповнені криками бісів і їхніх прихильників.

            Але все робити на славу Божу ми самі по собі не можемо. Бо ми народжуємось у гріхах, через це ми перебуваємо в темряві, ми сліпі і невільники диявола. Тож Господь Святий Дух через пророка Ісаю звертає наш погляд на Божого Отрока – Божого Слугу, в Якому і через Якого ми маємо світло, стаємо зрячими, стаємо вільними робити добро і все на славу Божу.

            Бог, звичайно ж, мав і має багато слуг. Ми можемо згадати і Ноя, і Авраама, і Мойсея, і царя Давида, і нашу княгиню Ольгу, князя Володимира Великого, і Мартіна Лютера, і Теодора Ярчука, і хмару інших вірних Божих чоловіків і жінок. Але попри всі ті чудові речі, які вони під проводом Божим здійснили, вони були грішними людьми. Вони були прощені і виправдані Богом, але гріх далі жив у їхній плоті і мав уплив на їхнє життя. Як говорив про таких віруючих Мартін Лютер – simul justus et peccator – і праведний і грішник водночас.

            Але Ісая сьогодні говорить про Божого Отрока, Який є Його Обранцем і Якого полюбила душа Його. Цей Божий Отрок, Божий Слуга – Сам вічний Бог Син, Який стається людиною і народжується у Віфлеємі, про Якого ми співаємо «Бог Предвічний народився» і про Якого сповідує Апостол Павло, що «в Ньому тілесно живе вся повнота Божества» (Кол. 2:9). Цей Син Єдинородний – Улюблений Божий. Його Отець неймовірно любить.

            Але водночас Бог називає Христа, Улюбленого Божого Сина, Отроком – Слугою. На Нього Бог вилив Духа Свого, аби показати всім нам, що Він – Месія, Помазанець Божий, від початку обіцяний Спаситель світу, «в Якому всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3). Христос, Син Давидів, народжений у Віфлеємі – це істинний Скарб. Більшого скарбу ні ціле людство, ні кожен з нас мати не може, бо ніхто і ніщо не може зрівнятися із Божим Сином.

            Але знову цей Скарб Бог називає Слугою, Який звершує правосуддя – подає правосуддя народам. Українцям важко говорити про правосуддя. Здається, що за роки незалежності поняття правосуддя весь час можновладцями розмивалось. Але правосуддя – вкрай важлива тема для Бога. Власне кажучи важливішої теми для Бога не існує, адже вона включає в себе поняття про добро і про зло. А де правосуддя немає, де правосуддя калічать, де розмивають поняття про добро і про зло, – там насправді ведуть війну проти Бога, проти Його влади. Тож там не слід очікувати Божих благословень, а Божого гніву та суду.

            Правосуддя Боже – неминуче. Це важче зрозуміти там, де влада ігнорує те доручення, яке їй дав Бог: карати зло і хвалити добро. Це легше зрозуміти в тих країнах, де влада намагається доручення Боже виконати і карає злочинців та хвалить доброчинців. Проте, незважаючи на те, в якій країні живе людина, Боже правосуддя неминуче здійсниться і всі, хто винні у порушенні Божого Закону, будуть вкинуті на вічні муки до аду. Будь-яка земна тюрма у порівнянні з адом буде здаватись раєм, бо в пеклі, хоча палає вогонь, панує зовнішня темрява і там лише плач і скрегіт зубів.

            Але Син Божий прийшов не для такого правосуддя. Він прийшов здійснити інше правосуддя для народів. Пророк описує Христа, як неймовірно доброго, лагідного, досконалого, святого. На відміну від нас, Він ніколи не судив Своїх ближніх. Натомість Він завжди був другом у всякій потребі. Він проповідував чисте Боже Слово. Він звіщав Євангеліє. Він зцілював недужих, утішав засмучених, насичував голодних, воскрешав померлих.

            В Ньому не було жодного гріха, а лише праведність. Пророк провіщаючи прихід Христа, говорив: «Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою». Настільки милостивим, лагідним і сповненим любові мало бути служіння Сина Божого і таким воно справді було. Але як він міг учинити правосуддя?

            Ось ми скільки років як держава боремось за правосуддя, все намагаємось реформувати бідолашні суди, витрачаючи мільярди гривень на утримання всіх рівнів судів, поліції – людей, які наділені владою і силою – і вони не можуть чинити правосуддя!  А тут Христос, милостивий Син Божий має подати правосуддя народам, по-єврейському ґоїм, тобто язичникам!

Аби здійснити це правосуддя, Христос народися, Бог воплотився. Христос не кличе нас до суду. Він забирає усі до одного наші гріхи на Себе і йде на нас на Суд Божий. Він обирає смертну кару - смерть на нашому місці і замість нас. Вічний і святий Бог, істинна та досконала людина, праведний Христос помирає за усіх нас неправедних – за всі народи землі.

Його свята і невинна кров змиває усі гріхи з нас. Він приносить у досконалу жертву за всіх нас Самого Себе. Він помирає і  на третій день воскресає із мертвих, виходить переможцем із гробу на ознаку того, що Його жертва досконала і покарання за весь світ, за всі гріхи, за ваші гріхи і за мої гріхи понесене повне. Правосуддя здійснене. Правосуддя народам подане.

 Це правосуддя подане нам у Євангелії. Євангеліє провіщає нам: прощення для тебе здобуте. Віруй у Христа і ти виправданий, і маєш прощення гріхів, і Його праведність, і ти так само воскреснеш до вічного життя і будеш жити у Божому Царстві повіки віків. Для цього Христос народився. Для цього Він виконав святий Закон і замість тебе приніс Себе у досконалу і вічну жертву.

Віруй у Христа і живи. Христос – наше Світло. Ми не знали виходу із наших гріхів, із смерті, а тепер навіть не Віфлеємська зоря, а Син Божий осяює нам дорогу вічного життя і навіть Сам є цією дорогою, і поживою, яка дає нам вічне життя і в Його Слові, і в Його істинних тілі та крові, якими ми причащаємось під виглядом хліба та вина у Святій Євхаристії.

Бог для цього покликав Свого Сина, аби в Його Ім’я ми всі мали прощення гріхів і вічне життя. Бог злив на Нього Свого Духа, аби в Його Церкві Святий Дух творив спасенну віру через Слово у воді Хрищення та в проповіді з християнської кафедри і таким чином ми з духовно ув’язненого народу – народу, що був ув’язнений дияволом, стали народом вільним, долученим до Христа – частиною Його святої і соборної Церкви.

Ми, що віруємо в Христа, виведені з в’язниці гріха і смерті. Гріхи нам тепер не залічуються, бо вони обмиті кров’ю Христа. А натомість нам залічується праведність Отрока Божого – Слуги Божого – праведність божественна, у яку ми зодягнулися у Хрищенні і яка дається кожному, хто вірує в Христа. Хто вірує в Христа – виправданий, проголошений праведним Самим Богом. Ось таке Христове правосуддя.

Проте ми повинні звернути увагу на важливі слова про те, що слави Своєї Божий Син нікому не дасть. Іншими словами, Він не потерпить у час Свого повернення у славі вихваляння якимись власними ділами або належністю до якоїсь релігії поза вірою в Христа. Він – дуже категоричний зараз і каже, що спасаються лише ті, хто вірує в Сина Божого. І Він буде невблаганний Останнього Дня, коли запросить вас, любі віруючі до Свого Царства, а невіруючих вкине до жахливої і вічної в’язниці пекла, яка була приготовлена для диявола і його посланців, а не для людей. Тож спішімо ділитися Доброю Новиною, що для нас, людей, Христос народився!  Славімо Його! Амінь.
           

субота, 4 січня 2020 р.

Хрищення Господа Христа і наше Хрищення

  
   Ми можемо думати про Хрищення нашого Господа, як про великий приплив, який намиває гріхи світу на Нього і несе Його (і їх) до хреста. Тож саме в Хрищенні Ісус об'являється як "Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Івана 1:29). Проте із хреста на нас виливається спасенний приплив нашого Хрищення (1 Петра 3:20, 21!), яке повне Божого милосердя, прощення і життя.

Курт Маркворт, «Спасенна істина: доктрина для мирян»

пʼятниця, 3 січня 2020 р.

Тайна Вечері та Хрищення

    
Дискурс в Івана 6 не розглядає головним чином Вечері, а розглядає він ту віру, яка встановлює живу спільноту між нами і Христом. Але Христос, поза всяким сумнівом, зумисно прикриває віру образом споживання Його плоті та пиття Його крові, аби виразити містичну думку, яка згодом  мала перенестися на тіло у Вечері так само, як в Івана 3:5, Він виражає ідею про Хрищення.

Чарльз Краут, Консервативна Реформація

четвер, 2 січня 2020 р.

День Св. Йоганна Конрада Вільгельма Льое, пастиря і богослова

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йоганна Конрада Вільгельма Льое, пастиря і богослова. Ніколи не покидаючи меж Німеччини, Йоганн Конрад Вільгельм Льое, народжений у Фюрті 1808 року, справив надзвичайно глибокий вплив на розвиток лютеранства по всьому світові. Служачи пастирем в баварському селі Ноєндетельсау, він зрозумів потребу у працівниках для далеких країв і допомогав у підготовці таких вкрай необхідних помічників, які стали місіонерами та були відправлені до Північної Америки, Бразилії та Австралії. Частина чоловіків, яких він послав до Сполучених Штатів Америки, стали засновниками Лютеранської Церкви Міссурійського Синоду, найбільшої віросповідної лютеранської церкви в США. Завдяки фінансовій підтримці пастиря Льое було засновано богословську школу у Форт Вейні, штат Індіана та вчительський інститут в Сеґіно, штат Мічиган. Льое став відомий також за його непохитну віросповідну позицію та за його незмінний інтерес до літургії і катехітики. Його відданість ділам християнського доброчинства привела до запровадження школи з підготовки дияконес і заснування домівок для людей, що не можуть про себе самі піклуватися. 

Молитва на День Св. Йоганна Конрада Вільгельма Льое, пастиря і богослова:

Отче Небесний!  Твоя любов, яку Ти виявляєш до нас у Сині Твоєму, а нашому Господі Ісусі Христі, спонукала пастиря Льое невтомно діяти, аби Твоє Євангеліє проповідувалося по всьому світові та приносило плоди у житті тих, кого Твій Святий Дух навернув до спасенної віри. Благословляй нас, аби наші серця палали любов'ю до Тебе і до наших ближніх, щоб Євангеліє лунало і з наших уст, а руки наші були наповнені доброчинством, бо Ти живеш і царюєш із Сином, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 1 січня 2020 р.

Ранкове казання на Новий рік

НЕХАЙ РОЗКОШУЄ У НАСИТІ ВАША ДУША!
               (Нарис ранкового казання пастиря В’ячеслава Горпинчука)

О, всі спрагнені, йдіть до води, а ви, що не маєте срібла, ідіть, купіть живности, й їжте! І йдіть, без срібла купіть живности, і без платні вина й молока! Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа! Нахиліть своє вухо, й до Мене прийдіть, послухайте, й житиме ваша душа! І з Я вами складу заповіта навіки на незмінні Давидові милості. Отож, Його дав Я за свідка народам, за проводиря та владику народам. Тож покличеш народ, що не знаєш його, і той люд, що не знає тебе, і вони поспішаться до тебе, ради Господа, Бога твого, і ради Святого Ізраїлевого, що прославив тебе. Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько! Хай безбожний покине дорогу свою, а крутій – свої задуми, і хай до Господа звернеться, і його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато! Бо ваші думки – не Мої це думки, а дороги Мої – то не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої – за ваші думки. Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдцеві, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав! Бо з радістю вийдете ви, і з миром проваджені будете. Гори й холми будуть тішитися перед вами співанням, і всі польові дерева будуть плескати в долоні. На місце тернини зросте кипарис, а замість кропиви появиться мирт. І стане усе Господеві на славу, на вічну ознаку, яка не понищиться!   (Ісаї 55:1-13).

            Благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого! (Рим. 1:4). Амінь.

Дорогі брати і сестри, настав перший день нового року. Вчора мільйони українців бажали одному усякого добра. Мільйони українців будуть бажати один одному добра і в цей перший день 2020-го року. Здається, це єдиний день у році, коли українці хоч трішки вірують у чудо, хоча й сподіванню на це чудо навчали ще невіруючі комуністи, намагаючись таким чином хоча б якось відібрати усі сподівання раніше християнських народів від Різдва Христового і всього, що пов’язано з Божим Сином.

Втім після Нового року часто сподівання на чудо закінчуються і розпочинаються, як любили говорити ще в СРСР, суворі бідні і ми не помилимось, якщо скажемо, сірі будні, коли очікування чуда знову відкладено до Нового року. А до того часу слід працювати, працювати і працювати – вже, хто як вміє і як у кого виходить. Щоправда у пострадянського суспільства залишається на устах ще радянська правда: коли хтось має можливість украсти і краде, то про нього кажуть «Який негідник!» А коли хтось має можливість красти і не краде, то кажуть про такого: «Який дурень!»

Ми працюємо, ми виживаємо, ми емігруємо з країни назавжди, ми виїжджаємо на заробітки, де до нас часто ставляться, як до другосортних людей. Ми виїжджаємо з України на навчання в чужі краї, аби зауважити, що і на українську молодь дивляться як на ту, з якою можна робити те, чого, скажімо, поляки, ніколи не дозволили б собі робити із, скажімо, польською молоддю, бо то – їхні діти, а не діти українців.

Новий рік чуд не приносить. Так само, як каже нам сьогодні Бог через Свого вірного пророка Ісаю, намагання важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить – марнування і праці, і часу. Слова Господа звернені не лише до юдеїв, що проживали в часи Ісаї, за 700 років до Різдва Христового, але й до українців, які щойно відсвяткували Різдво Христове, яке відбувалося 2019 років тому.

Господь кличе нас брати в Нього все, що нам потрібно безкоштовно, задарма. Але що нам потрібно? Нам потрібен, звичайно ж, хліб і до хліба. Нам потрібен одяг і нам потрібне житло. Поза тим, ми можемо бути вповні задоволені тим, що маємо. Хоча, чи не для цього, мільйони українці їдуть з рідного краю, бо тут часто немає можливості заробити саме на найбільш необхідне. Наш Господь знає про це.

І не Його в цьому провина, що наш народ має нині такі проблеми. Господь дав нам велику країну. Господь дав нам країну, що має одні з найбагатших ресурсів у світі. До того ж нас чудовий клімат і гарні краєвиди. Але ми забувалися про головне. Ми забували про шанування Господа понад усе, про те, щоб Він був у нас на найпершому місці. Ми забувалися про любов до Бога і про любов до ближнього, як до самого себе.

І найголовніше, ми забувалися про джерело такої любові, до якого кличе повертатися нас сьогодні Господь. Він каже, що в Нього є і пожива, і молоко, і вино. Він дає ситість в усьому – від їжі і аж до всіх тих дрібниць, які роблять наше життя житям у наситі. Він кличе до віри в Його Сина і обіцяє дати усе нам необхідне. Якщо ми маємо віри бажати однин одному добра в новому році і стільки українців мають якесь очікування чуда в новому році, то наскільки правильніше повернутися до Бога, Який може створити чудо і Який любить нас до такої міри, що для нас і для нашого спасіння посилає Свого Єдинородного Сина, аби Він став під Закон, щоб Своєю кров’ю обмити нас від наших гріхів і принести Себе в досконалу жертву за наші гріхи на хресті! 

Ісус долає саму смерть, аби кожен, хто вірує в Нього мав вічне життя. Не за золото, не за срібло Ісус дає нам Себе Самого, а безкоштовно.  Він дає нам Самого Себе з великої, невимовної любові до нас – з Його благодаті, аби ми жили повіки там, де є Він – у Його Небесному Царстві. На за срібло і не за золото дає нам Він Своє тіло і кров, а з ними і прощення гріхів, і вічне життя – а безкоштовно, бо Він нас любить і хоче, щоб ми були впевнені у Його любові і були спасенні, були дітьми Божими і спадкоємцями Царства Божого.

А якщо Бог, як каже Апостол Павло, «Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:32). Царство Боже – вартніше за все. Ніщо не вартує того, аби його втратити. Водночас Господь обіцяє тим, що вірують в Нього і все інше, необхідне для нашого життя на цьому світі. Тож справді новорічними закликами є заклики кидати безбожність і злі задуми, і крутійство, і звертатися до Бога, і тоді побачити чудо – чудо навернення до Христа через Слово Боже, чудо радості і співання не лише в Царстві Небесному, але й дорогою до нього – ще в нашій рідній Україні.

Добрий батько не жаліє добра своїм любим дітям. Отець Небесний нічого не жаліє для нас. Він кличе нас вертатися до Нього, тобто вірити в Христа, Сина Давидового і Сина Божого, Якого Він нам дав за Свідка, за Проводиря і за Владику, і Якого Він називає Ісус, що означає Спаситель. Сьогодні ми згадуємо день Його обрізання і найменування, Його долучення до Старозаповітної Церкви, аби вона отримала Новий Заповіт і була з Ним і Ньому мала спасіння і вічне життя. Молімось, аби 2020-ий рік став роком  нашої непохитної вірності Ісусові та Його Слову і роком навернення ще більшої кількості українців до Ісуса, Спасителя. Бо для цього Він народився!  Славімо Його!  Амінь.

День обрізання і найменування Господнього

    
Сьогодні ми згадуємо День обрізання і найменування Господа Ісуса Христа. Вже на восьмий день Ісусового життя Його призначення до спокутування виявляється у Його Імені та обрізанні. У ту мить вперше проливається Його кров, а народжений Дівою Марією вічний Син Божий одержує Ім'я, про яке звістив ангел: "Ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів" (Євангеліє від Св. Матвія 1:21). У обрізанні Ісуса, всі люди обрізані раз і назавжди, бо Він представляє все людство. У Старому Заповіті, для віруючих, які прагнули виконання у Месії Божих обітниць, обрізання позначало прощення гріхів, виправдання і належність до народу Божого. У Новому Заповіті, Св. Павло називає відповідник обрізання, Святе Хрищення, "нерукотворним обрізанням" (Колосян 2:11).

Молитва на День обрізання і найменування Господнього:

Господи Боже! Ти упокорив Сина Твого улюбленого під Закон і спричинив, аби за нас пролив Він Свою кров. Дай нам правдивого обрізання Духа, аби серця наші були чисті від усіх гріхів; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 31 грудня 2019 р.

Молитва напередодні Нового року

    

Отче Небесний!  Ти весь час піклуєшся про душі всіх людей.  Простягни Свою всемогутню руку та захисти мене від нещасть, коли я ввійду в новий рік благодаті. Відмежуй мене від шкоди і небезпек, які можуть зустрічатися мені на шляху.  Захисти мене від нещасних випадків і хвороб, і вбережи мене в спасенній вірі, яка зробить мене переможцем над будь-якими спокусами, сумнівами та невірством.
     Сьогодні я згадую про свої гріхи та переступи і прохаю Тебе - у ласці Твоїй і любові обмий їх усі без винятку дорогоцінною кров'ю мого Спасителя. У доброті Своїй наближуй мене до Себе, аби я міг ходити дорогами праведності. Хай моєю радістю і скарбом буде мир розуму та надія на небеса.
     Зміцни, Боже, наше українське військо, стань табором посеред їхніх таборів і баз. Оберігай наших воїнів і їхні сім'ї від руки зловмисника і волі нечестивців. Благослови наш рідний край миром і спокоєм і, як на те Твоя ласка і воля, поверни до України втрачені нами землі і людей.
     Збережи в нашому суспільстві Своє спасенне Євангеліє і вчини успішною працю Церкви, яку заснував Твій Син, Ісус Христос, аби всі до останнього краю землі знали, що немає під небом іншого Імені, яке спасає, окрім Імені Сина Твого, нашого розп'ятого Спасителя і Господа. 
     Боже!  Ти єси зажди добрим до мене у ласці Своїй.  Ти прощаєш мені гріхи мої щодня. Зішли мені благодать, аби в новому році я непохитно перебував у спасенній вірі і продовжував свій шлях, як дитя Твоєї родини, за допомогою Ісуса Христа, мого вічного Викупителя.  Амінь.

З Молитовника

понеділок, 30 грудня 2019 р.

Радісно приймати розкаяних грішників

    
(Тих, що щиро каються у смертних гріхах) справді потрібно радісно прийняти, відновити та підтримувати проголошенням про прощення гріхів (Єремії 3:12; 18:8; Єзекіїля 18:21; 33:15; Матвія 18:13, 27; Луки 15:7). Саме про це свідчать приклади зі Святого Письма, як-от: Петро, Давид, блудний син, коринтяни і галати. І це насправді потрібно робити не лише сім разів, а сім разів по сім (Матвія 18:22). 

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства

неділя, 29 грудня 2019 р.

Проповідь на неділю по Різдві


ЗОРЯ І СЛОВО

          (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому». І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим.  І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: «У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський». Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: «Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому». Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі. Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та й сказав: «Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити». І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту. І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: «Із Єгипту покликав Я Сина Свого». Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав. Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи: «Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх...» (Євангеліє від Св. Матвія 2:1-18).

            Христос народився! Славімо Його!

            Дорогі брати і сестри, у час Другої Світової війни американці, чиї рідні перебували на фронтах, прикрашали свої вікна зіркою. Одного Різдвяного вечора хлопчик, який проїздив на авто зі своїм батьком містечком, дивився на будинки і бачив всередині прикрашені ялинки та різдвяні прикраси, а на деяких вікнах бачив зірки. Тоді він спитався у свого батька: «Тату. А чому на вікнах деяких будинків є зірка?»

Батько відповів синові, що зірка означала, що син із того дому перебував на війні. Коли вони вже виїжджали з містечка, поглянув на небо і побачивши там вечірню зорю. Промовив: «Дивись, тату – Бог теж має Сина на війні. У Його вікні є теж зірка!» Син Божий справді прийшов на війну, аби здолати гріх, і владу диявола, і саму смерть.

Сьогодні наше Євангеліє переносить нас на схід від Юдеї, можливо на територію теперішнього Іраку чи Ірану. Там, де зараз Ірак, там був колись Вавилон, який був за 585 років до Різдва Христового, зруйнував був Єрусалим і храм, а юдеїв забрав у довгу неволю. Так Юдею руками вавилонян покарав був Бог за нерозкаяність у відступництві від істинного Бога, що виявлялось у багатьох огидних гріхах.

А там, де тепер Іран, була Персія, могутня імперія, яка зруйнувала панування вавилонян  і дала, після сімдесятирічної неволі свободу юдеям повертатись до рідного краю, відбудовувати Єрусалим і храм та чекати на прихід Христа. Але поки юдеї проживали посеред язичницьких народів – вавилонян і персів, то віруючі часу не марнували.

Що роблять віруючі в Христа? Вони не лише вірують у Спасителя. Їхня віра діяльна і в сповіданні. Вони використовують кожну нагоду, аби славити Бога і словом, і ділом, і свідчити про благодатного Господа всім людям. А там де є Боже Слово, там обов’язково виконується обітниця Божа, яку Він проголосив був через Свого пророка Ісаю, який жив за 700 років до Різдва Христового: «Як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдцеві, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» (55:10, 11).

Ось так і діяло Боже Слово посеред вавилонян і персів. Серед них з’являлись істинні віруючі. А істинні віруючі завжди будуть чекати на прихід Христа. У Старому Заповіті істинні віруючі чекали на народження Христа. А ми, в Новому Заповіті, чекаємо на повернення Христа у славі. Я не маю сумнівів у тому, що і в Персії, і у Вавилоні, юдеї проголошували слова з пророцтва у Числах, які говорять про народження Христа: «Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля» (24:17).

Тож східні мудреці, а мудрими є ті, хто не просто знає багато всього, побачивши довгоочікувану зорю, яку їм показав Бог, вирушили в дорогу до Юдеї. А де шукати царя? Звісно ж, у столиці! Це логічно. Єрусалим – столиця Юдеї, отже новонароджений Цар Юдейський має бути у Своїй столиці. Але, як ми знаємо, логіка і наш розум у справах божественних є ненадійними порадниками. 

Тож, коли мудреці прибули до Єрусалиму і розпитувались: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому», то вони були насамперед дуже здивовані, що Єрусалим про новонародженого Царя не чув. Здивуванню мудреців не було меж. Вони ж від юдеїв чули про грядущого Царя, Який буде істинний Бог і Якому належить поклоніння. Ось Він народився, а Єрусалим не те, що не поклоняється Богові Цареві, а й нічого про Його народження не чув? Що ж сталось? Невже зоря не послана Богом?

Ми бачимо, що віра наших мудреців – більша ніж віра маси юдеїв у Єрусалимі та довкола нього. Адже Різдвяної ночі ангели співали пастухам на полі. Пастухи, які першими навістили Сина Божого, потім розповідали іншим людям про народженого Спасителя. Але Єрусалим, ані всю Юдею ця новина не зачепила. Вони дали жили своїм життям і чекали приходу Христа могутнього, який підкорить весь світ.

Тож, коли мудреці добралися до царських палат і цікавились де новонароджений Цар Юдейський, то діючий цар, Ірод, занепокоївся. А коли непокоївся Ірод, відомий своєю параноєю і убивствами, то непокоївся і весь Єрусалим, бо ніхто не знав у що виллється таке занепокоєння царя Ірода.  

Цар Ірод вирішив провести нараду про цього новонародженого Царя за участі книжників, тобто знавців Писання і дізнатись про те, де мав би народитись Богом обіцяний Цар Юдейський. І ті знаходять відповідь на поставлене Царем запитання: ««У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський».  Вони зачитують пророцтво з книги пророка Михея (5:1).

Щоправда вони забуваються додати дуже важливе закінчення з того речення: «віддавна постання Його, від днів віковічних». Вони пропускають слова про те, що хоча Він вийде з Віфлеєму і буде Син Давидів, Він – вічний. Пізніше наш Господь Ісус Христос буде питатися у подібних знавців Писання: «Як то кажуть, що Христос син Давидів? Та ж Давид сам говорить у книзі Псалмів: «Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!» Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?» (Лк. 20:41-44).  Син Давидів – вічний Бог, Який стається Сином Давида у часі, новонародженим Царем Юдейським, Якому поклонятися ідуть мудреці зі сходу і приходять до Єрусалиму.

Цар Ірод особисто направляє їх до Віфлеєму після таємної зустрічі з мудрецями. Він хоче їх використати так, щоб ніхто про це навіть не здогадувався. Він не вірить в Христа. Він – убивця. Він хоче убити новонародженого Царя Юдейського. Проте Він користується Словом і таким чином навіть з уст нечестивого царя Слово Боже стає для мудреців провідною зорею, яка веде їх вже в значно коротшу подорож до Віфлеєму. 

А у Віфлеємі вони знову бачать зорю, яка стає над домом, де перебував новонароджений Спаситель Христос. «І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому». Яку сильну віру мають ці мудреці!  Пастухи просто дивувались. А ці мудреці поклоняються Христові, як Богові і Цареві. І так само вони підносять Йому царські подарунки: золото, ладан і смирну. 

Вони так роблять, бо хоча бачать звичайне Немовля, вони вірять Слову Божому, що це є і Цар Юдейський, в Якому поблагословляться всі народи землі, для яких Він є єдиний Спаситель від гріха, від влади диявола і від смерті. І Він – вічний Бог. Тож ницьма падають перед Христом мудреці і дають Йому дари, які належить Цареві, Христу-Богу. 

Як разюче відрізняється віра цих язичницьких мудреців від юдеїв. Юдеї теж знали зі Слова, що прийде Месія-Цар-Христос. Вони знали з якого Він буде племені, де народиться. І навіть коли Він народився і пастухи розповідали усім іншим людям про те, що вони бачили і чули, то від них відмахувались, як від мух. Юдеї мали Слово, але переважна більшість юдеїв  хотіли панувати над Словом, маніпулювати Словом, а отже і Богом. Через це й вони нехтують новонародженим Царем Юдейським. 

Ірод, лукавий і підступний цар, має більше віри в пророцтво, ніж ті, що пишаються храмом, але не прислухаються до Слова і не довіряють Слову. А наші мудреці довіряють Слову і проходять таку далеку дорогу, здійснюють таку небезпечну подорож, аби поклонитись Цареві Юдейському і єдиному Спасителеві усіх народів землі.

Їх Господь направляє іншою дорогою додому.  Як і направить Йосипа і Марію з Дитям до Єгипту. Бо цей істинний Цар Юдейський, Ісус Христос, мав стати під Закон, виконати цей Закон досконало на нашому місці, забрати всі наші гріхи і обмити їх Своєю святою і невинною кров’ю на хресті Голгофи. Там Він помре, а не у Віфлеємі від меча нечестивих посіпак Ірода, що повбивають усіх немовлят віком від двох років і менших. Бо Слово має бути виконаним. І Цар Юдейський принесе викуп за всіх людей світу – поклавши власне життя за всіх нас і взявши його знову у воскресінні, даючи кожному, хто вірує в Нього  прощення гріхів, праведність, воскресіння, вічне життя і саме Царство Боже. 

Це все належить вам, любі брати і сестри, що віруєте у Царя Юдейського, народженого для нас, розп’ятого за наші гріхи і воскреслого для нашого виправдання. Ви, як і мудреці, довіряєте Слову. І споживаючи простий хліб та п’ючи просте вино, ви вірите, що споживаєте з ними істинне тіло та істинну кров Христа Спасителя, і як мудреці вклоняєтесь Христові Богові. отримуючи від Нього особисто прощення гріхів і праведність, і вічне життя, і всі інші прекрасні дари. Ми побачимо нашого Царя Христа у славі, а до дня Його повернення у славі нас веде наша особлива зоря – Боже Слово. Христос народився!  Славімо Його! Амінь.

День Св. Давида, царя

    
     Сьогодні ми згадуємо Св. Давида, царя і дякуємо за нього Господу. Давид був найбільший з Ізраїлевих царів. Він правив Ізраїлем приблизно з 1010 по 970 роки до Різдва Христового. Події з його життя описані починаючи від 16 розділу в 1 Книзі Самуїловій до 2-го розділу 1 Книги Царів та в 1-ій Книзі Хронік, розділи 10-29. Давид мав також талант до музики. Він вміло грав на лірі та написав не менше 73 Псалмів, з Псалмом "Господь - то мій Пастир" включно. Його публічна і приватна поведінка виявляла, як добрі риси (наприклад битва з Голіафом, яка записана в 1 Сам. 17) так і злі (наприклад, його перелюб з дружиною Урії, після якого послідувало вбиство Урії - ці події описані в 2 Сам. 11).
     Давидова велич крилася в його вірності Богові у ролі політичного та військового провідника Ізраїлю, а також в його охоті визнавати власні гріхи та просити про Боже прощення (2 Сам. 12; дивіться також Псалом 50). Саме під проводом Давида народ Ізраїлю об'єднався в єдиний народ зі столицею в Єрусалимі.
     

Молитва на День Св. Давида, царя:

   Боже величі!  Тобі поклоняються на небесах святі та ангели. Ми дякуємо Тобі за Давида, який через Псалтир, дав Твоєму народові гімни, аби ми співали їх у радості, поклоняючись Тобі на землі, аби бачити частину Твоєї пишноти. Приведи до виконання тієї надії про досконалість, яка буде нашою, коли ми стоятимемо перед Твоєю неприхованою славою; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

субота, 28 грудня 2019 р.

День пам'яті Віфлеємських Немовлят

     

Євангеліє від Св. Матвія розповідає нам про жорстокий замисел царя Ірода проти немовляти Ісуса після того, як його були "обманули" Мудреці зі Сходу.  Відчуваючи загрозу від "народженого Царя Юдейського", Ірод замордував всіх дітей віком від двох років і молодших, як у Віфлеємі, так і в його околицях (Матвія 2:16-18).  Цих Віфлеємських Немовлят ми згадуємо вже на третій день по Різдві Христовому і це служить нам як спомин не лише про жахливу брутальність, до якої схильні людські істоти, але й про те переслідування, якого зазнавав Ісус вже від самого початку Свого земного життя.  Хоча Божим Промислом, Ісусове життя було цього разу збережене, через багато років інший правитель, Понтій Пілат, винесе Ісусові смертний вирок.


Молитва на День пам'яті Віфлеємських Немовлят:


     Всемогутній Боже!  Невинно убієнні Немовлята Віфлеємські прославили Тебе не життям своїм, а смертю своєю. Умертвлюй в нас, благаємо Тебе, все те, що перебуває у конфлікті з волею Твоєю, аби наше життя несло свідчення про ту віру, яку ми сповідуємо вустами своїми;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви