неділя, 31 жовтня 2021 р.

З Днем Реформації!

    31 жовтня 1517 року монах-августинець прибив 95 тез-закликів до дискусії на двері Замкової Церкви у Віттенберзі, в Німеччині. Доктор Мартін Лютер сподівався, що його тези викличуть академічні дебати про покаяння, продаж індульгенцій та інші справи всередині Римо-Католицької Церкви, які суперечили Писанню. Втім, Рим кінець-кінцем відлучив Лютера, засудивши його як єретика. Лютерові реформи, які зосереджувалися на вченні про те, що віруючий виправдовується самою благодаттю через віру в Ісуса Христа, викликали релігійні реформи та повернення Церкви до Слова Божого не лише в німецьких землях, але й в багатьох європейських країнах.  З Днем Реформації!

     Молитва на День Реформації:
     Всемогутній і благодатний Господи! Сьогодні ми дякуємо Тобі за Твого слугу Мартіна Лютера і за Лютеранську Реформацію, через яку Ти відновив проповідь чистого Євангелія і євангельське життя у Твоїй Церкві. Виливай Твого Духа Святого на Твій вірний люд. Тримай нас непохитними у Твоїй благодаті та правді, захищай нас і визволяй нас у часи спокуси і даруй Церкві Твоїй спасенного миру; через  Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 30 жовтня 2021 р.

Допоки прийдемо до Нього

Христос також дає нам Святого Духа, аби ми слідували за Ним, аж допоки ми прийдемо до Нього і будемо, як Він - без гріха і в досконалій праведності.

Мартін Лютер

пʼятниця, 29 жовтня 2021 р.

Диявол бажає замкнути двері до Бога.

     Саме диявол бажає замкнути двері, які дають тобі доступ до Бога. Тобі бракує упевненості підходити до Нього вільно і вільно з Ним розмовляти? Якщо ти справді віриш, що тобі бракує цієї упевненості, тоді твоя упевненість насправді велика і сама по собі є великою поміччю. Та думати, що ти маєш цю свободу промовляти через власні заслуги є, з одного боку, причиною для ганьби і заслуговує на остаточний осуд... Проте не є покірністю думати, що ти – грішник, коли ти справді – грішник. Але коли лишень людина усвідомлює, що вона зробила дуже багато вчинків, але не уявляє, що вона в собі щось велике – ось істинна покірність. Коли такий чоловік як Павло, може промовляти: «На сумлінні своєму нічого не маю», а потім може додати: «Та цим я не виправдовуюсь» і може знову промовити: «Христос прийшов, щоб спасти грішників, серед яких першим є я», то це – істинна покірність. Та людина воістину покірна, яка не величається вчинками, а у розумі своєму невисокої про себе думки. Проте в Його невимовному чоловіколюбстві Бог вітає і приймає не лише впокорених у розумі, але й тих, що мають мудрість визнавати свої гріхи. Оскільки вони так до Нього налаштовані, то Він до них милостивий і добрий.

Іван Золотоустий

четвер, 28 жовтня 2021 р.

День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея

 Сьогодні ми згадуємо двох Апостолів Симона та Юду і дякуємо за них Господу.  У списках Дванадцятьох Апостолів (Матвія 10:2-4; Марка 3:16-19; Луки 6:14-16; Дії 1:13) десяте та одинадцяте місця зайняті Симоном Зилотом (або ж Кананітом) та Юдою (не Ісакаріотом, а Яковим), який ще відомий як Тадей. Відповідно до стародавнього християнського передання, Симон та Юда здійснили місіонерську подорож до Персії, де й стали мучениками.  Цілком імовірно, що саме через цю причину, цих двох апостолів ми вшановуємо в один і той самий день.  В Новому Заповіті Симон поза списками Дванадцятьох Апостолів не згадується.  Таким чином його згадують і вшановують заради його служіння, і саме так стоїть він перед нами - у вічності, як і в житті та служінні на землі - в Ім'я та на місці Христа Ісуса, нашого Господа.  Ми дякуємо Богові за те, що Він покликав і послав Симона, разом із Юдою та всіма Апостолами, проповідувати Святе Євангеліє і навчати йому, проголошувати покаяння і прощення та христити в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (Івана 4:1-2; Матвія 10; 28:16-20;  Луки 24:46-49).

     Юда з'являється в Євангелії від Івана (14:22) у ніч, коли був виданий наш Господь і на початку Його страстей, запитуючи в Ісуса, як то Він об'явиться учням, а не світові.  Відповідь, яку Ісус дає на це запитання є дуже доречним наголосом для сьогоднішнього свята: "Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього" (Iвана 14:23).  Звісно, і Юда, і Симон, своїм прикладом життя і смерті та їхньою вірою в Ісуса та в Його Слово засвідчили про їхню любов до Спасителя.  Їхнім прикладом ми не лише зміцнюємося в нашій християнській вірі, але й понад усе, нас підбадьорює вірність нашого Господа, Який виконує дану їм обітницю про те, що Він дасть їм оселю на небесах.  Там вони живуть з Ним повіки, там одного дня побачимо їх і ми.

Молитва на День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея:

Всемогутній Боже!  Ти обрав слуг Твоїх, Симона та Юду, аби вони були пораховані серед славетного товариства Апостолів. Як їм Ти дав вірності та ревності у місії Твоїй, так і нам подай палкої відданості, аби ми пізнали любов і милосердя нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 23 жовтня 2021 р.

День Св. Якова Єрусалимського, брата Ісусового і мученика

 Сьогодні ми згадуємо Св. Якова Єрусалимського і дякуємо за нього Господу. Він, імовірно, був сином сестри Йосипа або Марії, яка овдовівши, перейшла до них жити. Разом із іншими родичами нашого Господа (окрім Його матері), Яків не увірував в Ісуса аж до Його воскресіння (Івана 7:3-5; 1 Коринтян 15:7).  Ставши християнином, Яків набув посаду проводу в найпершій християнській спільноті. Св. Якова було визнано єпископом Церкви в Єрусалимі одразу по тому, як Св. Петро Єрусалим покинув (Дії 12:17; 15:12 і далі).

     Відповідно до історика Йосифа, Якова було замучено 62 року по Р. Х. - саддукеї його вкаменували. Яків написав одне з послань Нового Заповіту, яке носить його ім'я.  В цьому посланні він настановляє читачів , аби вони залишалися непохитними в одній істинній вірі, навіть перед обличчям страждань і спокус, і жити вірою в Ісуса Христа. Яків дуже чітко зазначає, що така віра - жива та діяльна, вона не перестає чинити добро, сповідувати Євангеліє словами і вчинками під хрестом Ісуса.

Молитва на День Св. Якова Єрусалимського, брата Ісусового і мученика:

Отче Небесний! Ти - Пастир Свого народу! Ти підняв Якова Праведного, брата нашого Господа, аби він був провідником Твоєї Церкви. Подай нам, аби й ми повторювали його приклад молитви та примирення і покріпялись свідченням його смерті; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 22 жовтня 2021 р.

Людські милиці не витримають

   Лютер бачив, що не могло бути ніякого організаційного рішення щодо єдності (Церкви). Людські милиці, незважаючи на те, наскільки вони заглиблені в традицію, просто неспроможні витримати надлюдську вагу. Лише сама, Богом дана основа (Еф. 2:20), лише сама Божа спасенна істина може принести єдність Церкви, а отже і її зберегти, і її гарантувати. Церква і її автентичний публічний прояв, як і її єдність, визначаються божественно об'явленим Євангелієм і Таїнствами, а не навпаки.

Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян

четвер, 21 жовтня 2021 р.

Таїнственне і духовне споживання Господньої Вечері

 Для того, щоб використовувати цю Вечерю із користю, потрібне двояке споживання та пиття, а саме: таїнственне та духовне і про це каже нам Сам Христос. Таїнством є те, що чиниться устами тіла і виражається Христовими словами: "Прийміть, споживайте! Це є тіло Моє!  Пийте!  Це є кров Моя" А духовним є і називається те, що чиниться із щирим каяттям, вірою, якою ми отримуємо, і застосовуємо до себе всі Христові заслуги, які Він здобув і заслужив, видавши Своє тіло та проливши Свою кров за нас. І Христос говорить про це духовне споживання, кажучи: "Робіть це на спомин про Мене".

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

понеділок, 18 жовтня 2021 р.

День Св. Євангеліста Луки

 Сьогодні ми згадуємо Св. Євангеліста Луку і дякуємо за нього Господу. Св. Лука, про якого згадує Св. Павло як про улюбленого лікаря (Кол. 4:14), показує нам Ісуса, кров Якого є ліками безсмертя. Будучи супутником Павла у його подорожах, Апостол відгукувався про Євангеліє від Луки, як про своє за його цілительство душ (Євсевій). Лука перебував із Павло у його другій місіонерській подорожі, долучившись до тієї подорожі після того, як Павло отримав македонський поклик нести Євангеліє у Європу (Дії 16:10-17). Ймовірніше за все, Лука на сім років залишився у Филипах, долучившись знову до Павла у час його третьої місіонерської подорожі у Македонії. Він подорожував із Павлом до Троад, Єрусалиму та Кесарії, де Павла було на два роки ув'язнено (Дії 20:5-21:18). Очевидно, саме перебуваючи в Кесарії, Лука отримав слова для використання в його Євангелії. Після того Лука супроводжував Павла в його подорожі до Риму (Дії 27:1-28:16). Особливо улюбленими в Євангелії від Луки є оповіді про Доброго Самарянина (Луки 10:29-37), блудного сина (Луки 15:11-32), багатого і Лазаря (Луки 16:19-31) і фарисея та митника (Луки 18:9-14). Лише Лука наводить детальну оповідь про народження Христа (Луки 2:1-20) і величальні Марії (Луки 1:46-55), Захарія (Луки 1:68-79) і Семена (Луки 2:29-32). Аби показати, як Господь Христос продовжував Своє діло у Ранній Церкві через Апостолів, Лука також записав Дії Апостолів. З-під пера Св. Євангеліста Луки вийшло понад третину Нового Заповіту.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 17 жовтня 2021 р.

Великий подарунок: проповідь на 17-у неділю по П'ятидесятниці

                                         ВЕЛИКИЙ ПОДАРУНОК

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

           

І сталось, – наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу. І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста. Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: «Не плач!» І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: «Юначе, кажу тобі: встань!» І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері. А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: «Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!» І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні  (Євангеліє від Св. Луки 7:11-17).


 Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2). 

Дорогі брати і сестри, похорони – надзвичайно сумна реальність нашого життя. Пандемія лише загострила усвідомлення того, що смерть трапляється частіше ніж ми того навіть очікуємо. Врешті, як і гібридна війна, яку проти України розпочала Росія,  забрала вже понад півтора десятка тисяч українських життів. Смерть косить і старих, і малих. 

Здавалося б, людина перебуває у розквіті сил, в неї повно задумів, планів на наступні роки, але раптом життя її закінчилось і все відбувається так, як описано в Псалмі: «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: вийде дух його і він до своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть!» (Пс. 145:3, 4). 

І не грає ролі, князь це чи звичайна людина, багата чи бідна, її плани і задуми гинуть у день її смерті. Мудрий Соломон так писав: «І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені, а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем?» (Екл. 2:18, 19). Син Соломона, Рехав’ам запанував над усім трудом його і привів до розколу Ізраїля на два царства. 

Смерть особливо дошкуляє рідним покійного – тим рідним, які його любили. Смерть особливо завдає болю вдовам і дітям. Адже часто чоловік – годувальник сім’ї і від його праці та заробітків залежав їхній добробут і те, як складалось їхнє життя. Не випадково Господь стає на захист саме цих двох категорій людей: вдовиць і сиріт. Він знає, що їм доводиться найтяжче. 

Вони не просто зазнають важкого болю втрати рідної людини, але й часто страждають від матеріальної скрути та браку батьківської опіки, підтримки та порад. Смерть приносить у такі домівки подвійне або й потрійне горе. Втім, як кажуть, ми звикли до того, що діти ховають батьків. Але найстрашніше горе трапляється тоді, коли батькам доводиться ховати своїх дітей.  Неймовірне горе приходить тоді у такі домівки. 

            Але незрівнянно більше горе буває тоді, коли людина помирає без надії на воскресіння до вічного життя. Так багато людей помирають без віри в Христа і приречені до вічних мук у аду. Така смерть набагато страшніша за будь-яку іншу… 

Диявол знав, що робив у Еденському саду, спокушуючи наших прабатьків до гріха. Він добився своєї страшної, жахливої мети.  Як сказано в Писанні: «Через одного чоловіка (Адама) ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Рим. 5:12). Я впевнений, що до кінця своїх земних днів наші прабатьки, Адам і Єва, жалкували про те, що повірили дияволові і не сприйняли всерйоз застереження люблячого Творця: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (1 М. 2:16, 17). 

Але люблячий Творець не залишив нас на одинці із нашою страшною бідою.  «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Бог Син стався людиною, аби ми мали життя. «І життя було в Нім, а життя було Світлом людей» (Ів. 1:4). Господь Христос – Господь життя. 

Сьогодні у Євангелії ми бачимо, як наш Господь відправився у місто, що зветься Наїн, нічим не примітне місто, яке однак увійде в історію саме через те, що в цей день у нього відправився Господь Христос. За Господом Христом – Господом життя ішли учні Його та багато народу. І коли Господь життя наблизився до брами Наїну, то натрапив там на інший великий натовп. Але той натовп не слідував за життям. Той натовп супроводжував похорон. 

То був натовп людей, які співчували жінці, що втратила свого єдиного сина. То був натовп, який плакав разом із нею і намагався їй показати, що вони поряд і розуміють її горе.  А її горе було невимовне. Вона була втратила чоловіка. Але таке часто буває. Врешті-решт, жінки частіше переживають чоловіків. Але смерть не лише забрала її чоловіка, вона й забрала її сина. 

Коли я згадував про те, як Бог полюбив світ, то читав 16-ий вірш Євангелія від Св. Івана і там ставиться наголос, що Бог послав нам Свого Сина Єдинородного. В Бога більше народжених дітей немає. В грецькому оригіналі Євангелія від Луки таке саме слово «моноґенейс» використовується і для позначення сина вдовиці. Він був «єдинородний». Більше дітей в неї не було. Її горе було справді невимовне. 

Але на зустріч смерті і похорону прийшов Господь життя. Він бачить горе матері і Він співчуває їй. І Він не просто їй співчуває. Писання каже, що Він: «змилосердивсь над нею».  Бо таким є Бог. Він – довготерпеливий і многомилостивий. Він любить нас. Він хоче нам добра. І Він виявляє милосердя. 

Господь промовляє до жінки: ««Не плач!» Це Боже повеління. А коли Бог щось наказує, то все відбувається відповідно до Його наказу. Христові коряться стихії. Христові коряться біси. Немає нічого на світі, що не підкорилося б Синові Божому.  А тут Господь наказує не плакати. 

В очах того великого натовпу такі слова Христа виглядали зухвальством і навіть жорсткістю. Як не могла плакати ця бідна жінка, коли перед цим через цю міську браму люди виносили на поховання її чоловіка?  Як може вона не плакати нині, коли несуть ховати її єдину дитину? 

Проте Ісус не дає часу, аби здивування натовпу переросло в обурення або й гнів. «І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились». Слова Христа і Його вчинки дуже дивні. Ніхто не може наказати згорьованій матері не плакати, а Він ось – наказує!  Ніхто просто так не буде торкатись, особливо в юдействі, будь-чого пов’язаного з мертвим, а Він Сам підходить і торкається мар, нош, на якій несли покійного!  Все, що робить Христос, робить Він всупереч усталеним поглядам, традиціям і добрим звичаям. 

Адже коли смерть, то є і плач, і сльози, і похорон. Але пролунала заборона на плач. І похоронну процесію зупинено. Все відбувається дуже швидко. І величезний натовп не перестає дивуватись з однієї події, а тепер з другої. Проте на цьому все не закінчується! 

Господь життя промовляє тепер до мертвого: «Юначе, кажу тобі: встань!» Ісус промовляє до мертвого, наче до сплячого, якого можна дуже просто збудити. І для Нього це справді просто.  Для створення світу було достатньо Його слова. Для зцілення достатньо Його слова. Для воскресіння мертвих достатньо Його слова. Бо все кориться Христові, через якого все постало. 

Для Христа воскресити покійного – все одно, що для мене чи для вас розбудити сплячого. «І мертвий устав, і почав говорити». Він почав діяти так наче він був просто заснув, а тепер його збудили і він прокинувся! А потім Господь робить прекрасний дар згорьованій матері – «І його Він віддав його матері». 

Який чудесний дар! Наш Бог любить давати такі дари! Адже Він так нас любить! Він такий милостивий і благодатний. І Він змилосердився нам нами, коли через гріх, який увійшов у світ ми стали помирати. Він послав Свого Сина Єдинородного, аби Він на Себе забрав усі наші гріхи і приніс Себе за нас у жертву на хресті Голгофи. Там Господь життя помер на нашому місці і замість нас, аби ми мали прощення гріхів. 

Його Мати, Св. Діва Марія, вдова оплакувала смерть свого Єдинородного Сина довше ніж вдова з Наїну. Адже наш Господь лише на третій день воскрес із мертвих, здолавши смерть і вирвавши жало смерті – гріх назавжди, аби кожен, хто вірує в Христа, був виправданий і став спадкоємцем вічного життя у Царстві Божому. 

Ми донині ховаємо наших покійних. Похорони на землі не припинились. Бо гріх, хоча й прощений, далі живе в нашому тілі, яке має померти. Але в нас є надія, і віра, і впевненість у воскресінні. Бо наш Господь каже: «Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня» (Ів. 6:40).  Кожного, хто вірує в Ісуса, Господь життя воскресить Останнього Дня, тобто у день Його повернення у славі. 

А раз Він обіцяв, то Він так і зробить. Для Господа наші покійні і ми, якщо ми помремо до Його повернення у славі – наче сплячі. І воскресити нас для Нього буде наче збудити нас зі сну. Який то буде чудовий для нас подарунок у всіх відношеннях!  Перше – нам буде відновлено життя в тілі і то вже в тілі без гріха, у прославленому тілі. Це зараз ми страждаємо від гріха, а отже і від болю, і помираємо. А тоді, у воскресінні, ми будемо лише радіти у вічному блаженстві.  

Ми будемо щасливі повіки віків і будемо насолоджуватись кожною миттю нашої вічності. А по-друге, Господь воскресить для нас і всіх наших покійних рідних, родичів, друзів – усіх, хто вірував у Христа. Він поверне нам їх зі смерті, подібно до того, як Він повернув був безутішній вдові з Наїну її єдинородного сина. Яке то буде воз’єднання і яка то буде велика радість воскресіння життя, яке здійснить Господь життя – Ісус Христос, наш люблячий Спаситель! 

Народ, який бачив те чудо у Наїні, спочатку налякався, а потім почав говорити: ««Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!» Вони ще не зрозуміли, що серед них Месія і Спаситель. Ми це розуміємо і в це віруємо. І якщо вони говорили про Христа по всьому своєму краї, то робімо так і ми. Бо віра – від слухання Слова Христового. А хто вірує в Христа, того Христос воскресить Останнього Дня.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь. 

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

День Св. Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика

   Сьогодні ми згадуємо Св. Ігнатія Антіохійського і дякуємо за нього Богові. На початку ІІ століття н.е. Ігнатій був єпископом Антіохії в Сирії (зараз місто Антакія в Туреччині) і став одним з  християнських мучеників. Наприкінці правління римського імператора Траяна (98-117 р.р. н.е.) Ігнатія було заарештовано, в кайданах доставлено до Риму, а в кінці його кинули диким звірам на арені. Дорогою до Риму він писав листи до християн в Ефесі, Магнезії, Траллах, Римі, Філадельфії, Смирні, а також листи до Полікарпа, єпископа Смирни.

     В цих листах, що мають надзвичайно гарний пастирський характер, Ігнатій застерігав про певні єресі (фальшиві учення). Він також неодноразово ставив наголос на повній людськості та божественності Христа і реальності Христової тілесної присутності в Господній Вечері, верховній владі єпископа та єдності Церкви, яку вона мала у своїх єпископах. Ігнатій був першим, хто вжив слово католицька для опису вселенськості Церкви. Його Христоцентричність, мужність перед обличчям мучеництва та ревність до істини у боротьбі проти фальшивої доктрини є тривалою спадщиною Церкви.

Молитва на День Св. Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика:

Всемогутній Отче!  Ми славимо Твоє Ім'я за Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика. Він, будучи вірним пастирем і чудовим проповідником Твого Слова, був кинутий переслідниками Церкви диким звірам, наче зерно на землю. Але у його мучеництві Ти ще раз засвідчив силу Твого Євангелія на ревність грядущим поколінням сповідників Твоєї Церкви і на життя вічне усім, хто вірує Ісуса Христа, Твого Сина,  а нашого Господа, з Яким і зі Святим Духом Ти живеш і царюєш, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 16 жовтня 2021 р.

Справжні і фальшиві обіти

 Якби понтифіки та проповідники хотіли відговорити та утримати людей від їхньої схильності до складання обітів, то їхньою найпершою і найкращою порадою було б показати їм, що відвідування Святої Землі, Риму, Компостелли та інших святих місць, як і постування, моління та виконання само-обраних діл - ніщо у порівнянні з тими ділами, які вимагає Бог і обітами, які ми взяли у Хрищенні. Ці обіти кожен може виконувати вдома, маючи справи зі своїми ближніми, зі своєю дружиною, дітьми, слугами та панами і таким чином, здобуваючи незрівнянно більшу заслугу ніж ту, яку він може знайти у само-обраних ділах або обітах, які Бог не заповідає. Дурна думка простолюдинів і показний блиск булл призвів до того, що ці обіти про паломництва, постування, моління і всякі інші діла, дотримувались набагато більше ніж Заповіді Божі, виконати які сповна нам завжди бракуватиме сили. На мою думку, не повинно взагалі бути ніяких обітів для християн, окрім тих, які ми взяли у Хрищенні - і виглядає, що саме такою була практика раніше, і я бажаю, аби кожна людина розуміла, що саме вимагається у послухові до Божих Заповідей. Бо обіти Хрищення були всіляко здешевлені через надто велику узвичаєність, показний блиск, поширення цих обітів та спокуту, яку вони обіцяють. З усієї сили берімося за це завдання і ми побачимо, що в Хрищенні ми взяли більше обітів, ніж можемо виконати.

Мартін Лютер

пʼятниця, 15 жовтня 2021 р.

Могутня зброя, незнищенний скарб

     Молитва – могутня зброя, незнищенний скарб, багатство, яке ніколи не закінчується, завжди тиха гавань, основа спокою. Молитва – коріння і джерело, і матір десяти тисяч благословень.  Вона могутніша ніж сама імперія.


Іван Золотоустий

четвер, 14 жовтня 2021 р.

З Днем Господньої Покрови!

 Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито,
блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!
Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму,
бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Села.
Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: "Признаюся в проступках своїх перед Господом!" і провину мого гріха Ти простив. Села.
Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього!
Ти - покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння! Села.
"Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе!
Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою вудилом і вуздечкою, як до тебе вони не зближаються".
Багато хвороб на безбожного, хто ж надію свою покладає на Господа - того милість оточує!
Веселітесь у Господі, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросерді!
(Псалом 32)

середа, 13 жовтня 2021 р.

Істинна та ілюзорна єдність

     Якраз тут і лежить великий вододіл, який відділяє Реформацію від сучасного Екуменічного Руху. Лютеранська Реформація вдовольняється тим, що вірує у Святу Церкву, ходячи строго вірою у світлі Божого Слова. Екуменічний Рух думає, що він може бачити Церкву. Він міняє віру на зір. Тож з'являється фальшива напруга між істиною і єдністю. В Новому Заповіті єдність твориться істиною Євангелія. Єдність на іншій основі - людська ілюзія. Які б щирі наміри така (остання) єдність не мала, їй слід чинити рішучий опір (див. Мт. 16:22).

Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян