"Аврамова віра в Божі обітниці не лежала просто в його серці, як «піна на пиві», якщо ми використаємо земне порівняння Лютера. Аврамова віра в те, що Бог обіцяв, дала йому сили відповісти на Боже покликання. Він узяв свою дружину та свого небожа, разом зі своїми домашніми слугами та їхніми отарами, попрощався з родичами і друзями в Харані та вирушив у спекотну та запилену дорогу до Ханаану – краю, який обіцяв Бог, вузької смужки землі між трьома континентами. Аврам віддав себе і своє майбутнє цілковито в руки Божі. Є час молитися про Божий провід, але є також час для того, щоб припинити молитися та почати рухатися. Аврам пішов за Богом у радісному послухові".Джон Джеске, Народна Біблія: Коментарі на книгу Буття, Lutheran Heritage Foundation, Київ 2007, стор. 125.
Немає коментарів:
Дописати коментар