ЧЕТВЕРТА ЗАПОВІДЬ
Шануй свого батька та матір свою, [щоб довгі були твої дні на землі]!
Що це означає? – Відповідь: Ми повинні боятися і любити Бога так, щоб не зневажати та не гнівити наших батьків та інших старших, а шанувати їх, служити їм і слухатися їх та наділяти їх любов’ю й повагою.
Батьківство і материнство Бог особливим чином відрізняє від усіх решти станів і настільки звеличує їх, що заповідає нам не просто любити своїх батьків, але шанувати їх... Бо шанувати означає набагато більше, ніж любити когось, оскільки дане поняття включає в себе не лише любов, але також скромність, покору і пошану [ніби] перед прихованою величчю, і вимагає не лише того, щоб ми зверталися до них по-доброму і шанобливо, але, більш того, щоб як в серці своєму, так і зовнішньо ми чинили, показуючи, що ми поціновуємо їх дуже високо, і що після Бога ми поважаємо їх найбільше. Бо до того, кого ми повинні шанувати від усього серця, нам справді варто ставитися з найбільшою і найвищою повагою.
Щодо цієї Заповіді, то належно буде також говорити про всі інші види послуху до людей, які стоять при владі і покликані командувати і правити. Бо усяка влада походить і розповсюджується від влади батьків. Тому що там, де батько не може один виховувати свою непокірну і дратівливу дитину, він наймає шкільного учителя, щоб той настановляв її. Якщо він надто безсилий, то заручається допомогою своїх друзів і сусідів. Якщо він покидає цей світ, то доручає і передає свою владу і право керувати іншим людям, призначеним для цієї мети.
Те саме варто сказати про покору світському урядові… Бо батько в Біблії – це не лише батько однієї родини, але людина є батьком стількох людей, стількох мешканців, громадян і підлеглих, скількох він має. Бо через наших володарів, так само, як і через наших батьків, Бог дає нам їжу, дах і помешкання, заступництво і захист. Отже, оскільки вони носять це ім’я і звання з усією повагою, як найвищу гідність, то нашим обов’язком є шанобливо ставитися до них і цінувати їх найвищим чином, як найбільший скарб і найкоштовніший на землі камінь.
Окрім них існують ще й духовні батьки – не ті, які є у папстві, що самі назвалися такими, але не виконуючі ніякого батьківського служіння. Бо лише ті називаються духовними отцями, хто порядкує і керує нами через Слово Боже, як св. Павло хвалиться своїм отцівським служінням в 1 Кор. (4:15), де він каже: “…а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...” Отже, будучи батьками, вони мають право на пошану навіть більше за інших.
Батьківство і материнство Бог особливим чином відрізняє від усіх решти станів і настільки звеличує їх, що заповідає нам не просто любити своїх батьків, але шанувати їх... Бо шанувати означає набагато більше, ніж любити когось, оскільки дане поняття включає в себе не лише любов, але також скромність, покору і пошану [ніби] перед прихованою величчю, і вимагає не лише того, щоб ми зверталися до них по-доброму і шанобливо, але, більш того, щоб як в серці своєму, так і зовнішньо ми чинили, показуючи, що ми поціновуємо їх дуже високо, і що після Бога ми поважаємо їх найбільше. Бо до того, кого ми повинні шанувати від усього серця, нам справді варто ставитися з найбільшою і найвищою повагою.
Щодо цієї Заповіді, то належно буде також говорити про всі інші види послуху до людей, які стоять при владі і покликані командувати і правити. Бо усяка влада походить і розповсюджується від влади батьків. Тому що там, де батько не може один виховувати свою непокірну і дратівливу дитину, він наймає шкільного учителя, щоб той настановляв її. Якщо він надто безсилий, то заручається допомогою своїх друзів і сусідів. Якщо він покидає цей світ, то доручає і передає свою владу і право керувати іншим людям, призначеним для цієї мети.
Те саме варто сказати про покору світському урядові… Бо батько в Біблії – це не лише батько однієї родини, але людина є батьком стількох людей, стількох мешканців, громадян і підлеглих, скількох він має. Бо через наших володарів, так само, як і через наших батьків, Бог дає нам їжу, дах і помешкання, заступництво і захист. Отже, оскільки вони носять це ім’я і звання з усією повагою, як найвищу гідність, то нашим обов’язком є шанобливо ставитися до них і цінувати їх найвищим чином, як найбільший скарб і найкоштовніший на землі камінь.
Окрім них існують ще й духовні батьки – не ті, які є у папстві, що самі назвалися такими, але не виконуючі ніякого батьківського служіння. Бо лише ті називаються духовними отцями, хто порядкує і керує нами через Слово Боже, як св. Павло хвалиться своїм отцівським служінням в 1 Кор. (4:15), де він каже: “…а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...” Отже, будучи батьками, вони мають право на пошану навіть більше за інших.
З Малого та Великого Катехізисів доктора Мартіна Лютера
Немає коментарів:
Дописати коментар