Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 17 вересня 2009 р.

З НАРОДНОЇ БІБЛІЇ: КНИГА ВИХІД

Пропоную Вашій увазі декілька сторінок із книги Ернста Вендленда "Народна Бібіля: Вихід". Це - коментарі на Книгу Вихід, які вже видані українською мовою Фундацією "Лютеранська спадщина".  Аби замовити ці коментарі, пишіть на адресу: vhorpynchuk@hotmail.com

20 І Бог промовляв всі слова оці, кажучи: 2 "Я - Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства".

Після грому та блискавки, після диму та звуку сурми, після того, як ціла гора сильно тремтіла, над тією місциною запанувала тиша. З тієї тиші промовляв Бог. Ізраїль міг чути Його голос і розуміти те, що Він говорив. Бог «промовляв всі слова». Під «словами» Біблія має на увазі Десять Заповідей, які також називаються Декалогом.

Біблія проводить відмінність між «словами», які нам дані у розділі 20 (Десять Заповідей) і «законами» (правилами та приписами, які стосуються поведінки Ізраїлю, як народу), які підсумовані для нас у розділах від 21 до 23. Декалог містить головним чином моральні принципи, на яких основується Сінайський кодекс законів. У «законах» ці принципи було пояснено та застосовано до становища, в якому перебував Ізраїль через різноманітні громадські та церемоніальні приписи, які також було дано Господом на горі Сінай. Вони записані в решті книг П’ятикнижжя.

Бог промовляв ці «слова», Десять Заповідей прямо до народу. «Закони», які йдуть далі, він дав спершу Мойсеєві приватно на горі Сінай.

«Слова» пізніше були написані Богом на двох скрижалях з каменю і дані Мойсеєві (31:18; 34:28). «Закони» були записані Мойсеєм на сувоях після того, як він зійшов з гори Сінай (24:4).

Ми згадуємо про це для того, щоб наголосити на унікальному та визначному становищі, яке ці «слова» або ж Десять Заповідей, займають у подаванні закону. Перше вони даються, як основа; вони промовляються до всіх людей. І Бог представляє їх, кажучи: «Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства».

«Я – Господь, Бог твій». Тут промовляє Бог, Який каже «Я Є», Господь, Який одного разу з’явився Мойсеєві на цьому самому місці і об’явився, як Той Самий Бог, Який промовляв до патріархів. Він – особова істота, Бог, Який рухається у необмеженій свободі, поза часом, Який є постійний, незмінний і, понад усе, заповітний Господь, Який обіцяв визволити Свій народ. Август Піпер, один із наших поважних професорів, говорив про цей вірш: «Немає чистішого, більш сердечного Євангелія у цілому Писанні, аніж цей вірш із Його обітницею».

Бог виконав Свою обітницю. Він вивів Свій народ із краю рабства. Ізраїль відчув Його руку, яка визволяє. Визнаючи свою цілковиту залежність від милосердя і благодаті Божої, і довіряючи Його триваючій обітниці про допомогу, Ізраїль тепер збирався дати відповідь послуху, виконуючи ті заповіді, що мав одержати.

Для нас важливо зрозуміти Десять Заповідей у світлі цієї вступної заяви Господа. Він не дав Декалог, щоб Ізраїль виконував Його Заповіді і таким чином заслужив собі з Ним приязні взаємини. Бог вже був чітко проголосив чим були ці взаємини. Він був їхнім Спасителем-Богом. Він довів це їм багатьма способами. У любові Він усиновив їх, як Свій обраний заповітний народ. Тепер Він показав їм цими Десятьма Заповідями, як вони могли відповідати на Його благодать, живучи відповідно до Його святої волі. З цього самого морального кодексу, вони могли визначати, яким чином їм не вдається відповідати тому досконалому стандартові, який Він виставив перед ними, як часто вони все ще переступали через Його закон, і наскільки вони все ще потребували тієї прощаючої любові, яку міг вільно дати їм лише благодатний Господь.

Ернст Г. Вендленд, Народна Біблія: Вихід (коментарі), с.133-134, Lutheran Heritage Foundation, 2008.

Немає коментарів: