Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 22 серпня 2010 р.

Проповідь на 13-у неділю по П'ятидесятниці


   МУДРІСТЬ КЛИЧЕ ДО СВОГО ДОМУ
   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

            Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала. Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.  Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських: «Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому: Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала! Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму!»    (Приповісті Соломонові 9:1-6).

           
Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Еф. 1:2).  Амінь.

         Дорогі брати і сестри, один молодий лейтенант, провівши майже рік на кораблі, який обійшов за рік мало не земну кулю, по заході в іноземний порт для заправки та інших необхідних речей, отримав нарешті право попрактикуватися наступного дня, вранці на капітанському містку.   Схопившись рано-вранці він почав віддавати розпорядження за розпорядженням – матроси бігали по палубі, виконуючи ефективно його накази і ось вже за трошки часу корабель швидко рухався із порту до його рідної країни.

Його ефективність була настільки високою, що він побив усі рекорди по виводу крейсера із заморського порту, тож він не здивувався, що до нього прибув посильний із повідомленням від капітана.  Щоправда він трохи здивувався, що то було радіоповідомлення, а потім здивувався ще більше, прочитавши: «Мої особисті привітання з нагоди завершення всіх приготувань до виходу в море відповідно до книги і з вражаючою швидкістю. Проте поспішаючи ви пропустили одне з неписаних правил – переконатися, чи на борту судна перебуває капітан».

Пріоритети, пріоритети, пріоритети…  Як важко буває з ними визначитися, коли стільки всього хочеться зробити,  коли стільки всього треба зробити.  Як часто ми опиняємося в ролі молодого лейтенанта, який просто забувся про існування свого капітана.  Як часто ми забуваємося про свого Капітана – Господа Бога!

Згадайте лишень, дорогі брати і сестри, три перші заповіді Декалогу: «Хай не буде тобі інших богів переді Мною!   Не призивай Імені Господа Бога твого надаремно! Памятай день святий, щоб святити його!»  Наш Небесний Капітан вимагає, аби нашим найбільшим пріоритетом був саме Він.  Він вимагає, щоб ми пильнували, чи перебуваємо поряд із Ним.  Він вимагає не періодичної, а постійної присутності у нашому житті.

Але згадайте лишень це літо.  Чи так було воно?  Хіба ви не захоплювалися земним настільки, що забувалися про небесне?  Хіба ви не крутилися, як білка в колесі, спрямовуючи корабель своєї сімї чи родини на правильний курс, забувши Капітана – Господа десь на березі – на узбіччі свого життя? Хіба ви не відмахувалися від Його Слова, обіцяючи, що вже наступної неділі ви обов’язково прийдете до церкви, або з наступного дня ви вже будете намагатися вести життя так, що на першому місці в ньому буде саме Небесний Капітан – Господь Бог? 

Щойно Бог переставав бути пріоритетом у вашому житті і ви знаходили масу виправдань для того, щоби Його проігнорувати, ви грішили.  І це до вас спрямоване Його послання: «Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене» (2 М. 20:5).  Відступилися від Бога, поставили у своєму житті на перше місце не Його, а щось інше – слухайте вирок: на кару заслужили не лише ви, але й ваші діти, внуки і навіть правнуки.  Таке велике зло – гріх.

Тому Господь хоче, аби ніколи Його не полишали. Бо де є гріх – там наслідок гріха, страждання, там покарання за гріх, смерть. А де Бог – там прощення, там радість, там життя.

Сьогоднішній наш текст з Книги приповістей Соломонових підтверджує Божу любов до нас і Його прагнення бути з нами.  Писання зображує Бога, як Мудрість. І ця «Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала». Господь створив всю нашу землю і небо. Весь світ до гріхопадіння був довершений, прекрасний – у ньому не було ні страждання, ні смерті. Усе в світі було призначено для нашого щасливого вічного життя. 

Коли у світ увійшов гріх, все змінилося – земля стала родити осот, свій насущний хліб ми здобуваємо у поті свого чола, але ось лунає заклик Мудрості – Господа, Який каже про те, що є чудовий дім, який Він збудував.  Цей чудовий дім – Царство Небесне. Про його прихід проповідує Мудрість невоплочена – Син Божий через царя Соломона.  Про прихід Царства Божого, про цей чудовий, новий, створений Богом дім, проповідує Мудрість – Син Божий воплочений – Ісус Христос. Апостол Павло сповідує, що в Христі  «всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3).

Господь каже: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!.. Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне… Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне» (Мт. 4:17, 5:3, 10).  Вам Він каже: «Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви» (Ів. 14:2, 3).

Дім збудований. Але це ще не все. У цьому домі накрито чудесний банкет. Мудрість «зарізала те, що було на заріз».  Аби ми могли бути мешканцями цього чудесного дому Мудрість – Господь на заріз віддав Самого Себе.  Господь Святий Дух про Його хресну жертву звіщав через пророка Ісаю і саме про це зарізання яняти Божого читав ефіопський євнух перед тим, як бути охрищеним Пилипом: «Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст» (Дії 8:32).

Овечок зарізали, приносячи їх в жертву за гріх. Ісус Христос, Мудрість, Єдинородний Божий Син і правдива людина, віддав Себе на зарізання, у жертву за всі ваші гріхи і провини.  Бог зарізав те, що було призначене на заріз.  «Так- бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).

Минулої неділі ми чули чудесні слова Мудрості-Христа Спасителя в Євангелії від Святого Івана (6:56): «Я – хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам».

Мудрість-Христос приготував для нас спасенну трапезу.  Ми до приготування спасіння ніякого діла не мали і не маємо. Все робить Він.  Він стається правдивою людиною.  Він віддає Себе на заріз на Голгофі.  Його кров обмиває усі до одного наші гріхи, усі до однієї наші провини.  Його жертва і смерть на хресті приносить прощення усім людям.  Його воскресіння на третій день проголошує вас праведними і гідними увійти у Божий палац на чудесний і вічний банкет радості та життя.

Мудрість робить усе сама. Христос спасіння для вас заслуговує Сам. Трапеза Мудрості – це Він, Ісус Христос. Споживаєш цю Трапезу, маєш прощення, маєш спасіння і маєш вічне життя.

Ця Трапеза приготовлена для всіх людей на світі. Мудрість «дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських». Ці дівчата вже належать до дому Мудрості. Ці дівчата Мудрості – всі віруючі в Христа. Це про ва каже Апостол Павло: «Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу» (Еф. 2:19-22). 

Саме віруючих Мудрість використовує за Своїх посланців і кличе вона повсюди. Христос розташував вас у різних місцях Києва, по різних оселях, різних місцях апрці та відпочинку. Він дав нам можливість висловлювати запрошення через газети та журнали, через книги та радіо, через наші розмови в офісах і домівках, на природі та в транспорті.  Це – наші сьогоднішні висоти, з яких Мудрість кличе усіх: «Хто бідний на розум, хай прийде сюди». 

Мудрість не потрібна пихатим і самовпевненим.  Адже вони впевнені, що самі все знають і їм Бог не потрібен. Вони самі собі боги. Чуючи запрошення до Церкви, до Христової Трапези, вони можуть лише зневажливо скривитися і притьма далі бігти у напрямку пекла, куди їх кличе глупота.  Мудрість це знає, тому її послання лине насамперед до вух розкаяних, до тих, хто визнає провину гріха, до тих, хто визнає свою ницість перед Богом.  Ці слова звернені і до нас, коли ми усвідомлюємо, що покинули Капітана на березі, ніби-то успішно керуючи кораблем свого життя.

Слова Мудрості звернені сьогодні до всіх вас: «Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!», бо «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.  Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною» (Ів. 6:54-57). 

Ось яку чудесну перевагу, яку незрівнянну користь мають усі, хто слухає голосу Мудрості, голосу Христа і приходять на щонедільний банкет Царя Небесного.   Поклик Христа лунає і сьогодні: «Покиньте глупоту!»  Покиньте надію на те, що ви виправдані якимись ділами або заслугами святих чи Діви Марії. Покиньте глупоту!  Замість того живіть і ходіть дорогою розуму – Дорогою Мудрості-Христа, Який каже: «Я – дорога, і правда, і життя».  Банкет Христос накрив для вас.  Він хоче вас на ньому бачити.  Бо Він вас любить і хоче, щоб ви були в Його небесній домівці. Віруйте в Нього і будете жити вічно!  Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь. (Еф. 6:24).

1 коментар:

Диякон Сергій Березін сказав...

Почути проповідь можно тут:
http://lutherkiev.podfm.ru/my/1/

Також там є код плеєра для вставки в блог.