Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 29 серпня 2010 р.

Проповідь на 14-у неділю по П'ятидесятниці


           ЖИТТЯ ТАМ, ДЕ ХРИСТОС
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

            А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: «Жорстока це мова! Хто слухати може її?» А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: «Чи оце вас спокушує? А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був? То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя. Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його».  І сказав Він: «Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те».  Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним. І сказав Ісус Дванадцятьом: «Чи не хочете й ви відійти?»  Відповів Йому Симон Петро: «До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. Ми ж увірували та пізнали, що Ти – Христос, Син Бога Живого!»    (Євангеліє від Св. Івана 6:60-69).

           
Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!      (Еф. 1:2).  Амінь.

         Дорогі брати і сестри,  конфірмація – це завжди велика і гарна подія.  Тоді вірні, які мають підходити до Святого Причастя, складають обітницю вірності Богові, Його Слову та сповіданню Церкви. Зазвичай нові причасники сповнені впевненості, що вони залишаться вірні Божому Слову назавжди.

Такими були й надії однієї з великих американських армій, яка вирушала через річку Репіден, аби у громадянській війні раз і назавжди перемогти армію конфедератів.  Зодягнені в голубу форму, з блискучими золотими ґудзиками, під музику оркестрів та розвівання прапорів,  солдати та офіцери, марширували, будучи впевнені, що менше як за рік, вони повернуться додому з перемогою. Перемога, звісно буде, але 6 воїнів із 10, які так бадьоро марширували того дня, на тій війні, менша як через два місяці після параду, загинули.

Один із офіцерів, який дивився на перехід армії через річку думав: «Якби якась таємнича рука пов’язала червоні банти на груди тих, хто буде вбитий, оранжеві на тих, хто буде скалічений, зелені на тих, що помруть від хвороб на війні – чи марширували би всі ці солдати так, наче йшли вони не в бої, а на пікнік?

Якби якась таємнича рука пов’язала спеціальні банти на тих, що приходять вперше до Святого Причастя, аби позначити тих, що покинуть Христа і втратять те життя, яке Він здобув для нас, то якою була би реакція людей, що сповідували свою вірність Євангелію у непохитній впевненості, що вони будь-що залишаться з Господом?

Сьогоднішній наш євангельський текст розповідає про те, наскільки легко буває відпасти від Божого Сина і втратити вічне життя.  Перед покидання Христа в юдеїв із нашого сьогоднішнього тексту було ремствування, нарікання на те, що каже Христос.

Вони нарікали на те, що Христове тіло і кров можна буде споживати.  Їм огидна була ця думка, бо вона звучала наче канібалізм. І донині ця думка противна багатьом навіть із тих, що називають себе віруючими, але рішуче відмовляються визнавати реальну присутність тіла та крові Сина Божого у Святій Вечері.

Юдеї нарікали на те, що Слово Христове – Дух і життя.  Чи у вас, брати і сестри, не буває часом такого нарікання?  Чи у вас не буває сумніву в повній правдивості кожного слова у Біблії?  Якщо у вас такий сумнів буває, то ви приєднуєтеся до юдейського гурту, який ремствує на Божого Сина і на Писання, на Біблію, яка свідчить про Нього.

Юдеї також не могли стерпіти ідеї про те, що віра створюється Богом.  Вони вірили, що вони і їхні діла чогось таки у спасінні та вічному житті варті.  Але Господь заперечує таку думку.  Він сьогодні цілковито відкидає людську самовпевненість і вказує на джерело віри – Бог.  Хто вважає, що віра – це продукт його особистого мислення, вибору чи будь-якої іншої праці – той належить до гурту ремствуючих юдеїв.

Дорогі брати і сестри, щойно у вас зявляються такі думки, знайте, що джерело їх – у гріхові.  Самі такі думки – гріх і їхнім наслідком буде покидання Христа, відступництво від Бога і врешті-решт, вічна смерть та нескінченні муки у вогненному озері пекла.

Не слухайтеся гріха, натомість послухайте вічного Сина Божого, Який вас створив і який хоче, щоб ви, Його дорогі створіння, не помирали, не йшли на вічну погибель, а жили вічно. Його послання сьогодні: «Тіло – не допомагає нічого».  Людина нічим своєму спасінню і життю зарадити не може. Життя в наші вражені гріхом тіла і душі, дає Дух. 

І Господь каже, як діє Святий Дух.  Він не діє через якийсь голос усередині вас.  Марно чекати обявлення, яке зявиться у вашій голові.  Власне кажучи, це навіть небезпечно. Бо, диявол, майстер тисячі мистецтв, може маскуватися навіть ангелом світла.  Багатьох людей він звів такими фальшивими обявленнями.

Натомість треба слухатися життєдайного Духа. І Господь Ісус Христос каже, звідки саме в наше особисте життя приходить Господь Животворящий, Дух оживляючий: «Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя».  Слова Божі – життєдайні.  Ці слова у сьогоднішньому тексті кажуть нам про те, що Бог Син – вічний Син. Ці слова кажуть нам про те, що Він з любові до кожного з вас, стався правдивою людиною,  набувши плоть від Діви Марії – Він стався правдивою людиною, як ми, але без гріха.

Ці слова, що дають нам життя, кажуть, що Ісус Христос, правдивий Бог і правдива людина, помер за всі ваші гріхи і провини на Голгофському хресті і, що Його кров обмиває кожен ваш гріх.  Ці слова кажуть, що прощення, здобуте Христом на Голгофі для вас – вічне, як і Його любов, яку не може спинити ніщо.

Ці життєдайні слова, день-у-день підтверджують повне прощення ваших гріхів і провин у Імя Христа розпятого і воскреслого на третій день по Його смерті на Голгофі. І також життєдайні слова із сьогоднішнього тексту звіщають нам, що Ісус Христос вознісся на небеса. Там Він був споконвіку.  На землі Його життя людиною почалося з утроби Богородиці, День успіння якої ми згадували вчора.   А на небесах Єдинородний Син був у Бога споконвіку.  І тепер Він теж там. Але там Він перебуває вже не лише як Бог, але й також як правдива людина.

З небес Він тріумфально повернеться, аби судити світ, а всім віруючим у Нього дати вічне життя у Божому Царстві.  Ми чекаємо на Його славетне повернення, сповідуючи в нашому Символі віри, що Господь Ісус Христос: «Знову прийде у славі судити живих і мертвих; Царству ж Його не буде кінця… Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку».

Ці слова здаються нам простими, часом навіть тривіальними, але вони – життєдайні. Вони дають життя. І вони це життя підтримують.  Господь каже: «Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те».   Сьогодні цілі релігійні конфесії повертаються до цих слів Спасителя спиною.  Вони не хочуть чути слів Христа, Який каже, що віра в Нього – виключно дар Божий. Хтось наполягає на тому, що аби увірувати в Христа, людина повинна з Богом співпрацювати.  Хтось наполягає на тому, що людина має достатньо сил, аби схвалити на користь Христа рішення.

Але Господь, дорогі брати та сестри, дуже чіткий і однозначний. Він каже: «До Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те».  Віра дана від Отця, - каже Він. Не зароблена, не витребувана, не вимолена, а одержана. Бог віру дає.  Творцем віри є Бог. І творить Він її через Слово, як про це каже Апостол Павло: «Віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим. 10:17).  Бог творить віру через Слово Христове.  Бог цю віру через Слово Христове підтримує і живить.

Реакція світу на Христове Слово – відома.  Про наслідок проповіді Христа чуємо в сьогоднішньому тексті Євангелія: «Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним».  У тих, хто відпав від Христа, були можливо різні аргументи для того, щоб перестати іти за Христом.  Але причина була одна – невірство.  Вони або не вірували або втратили віру. Сьогодні ми бачимо багато таких людей у нашому рідному краї.  Навіть з тих, що колись були занурені у спасенні води Хрищення, є чимало таких, що віддалися на волю старого Адама і відмовляються вертатися до купелі відродження, мати чисте серце і бути зодягнутими у праведність Христову.  Як воїни, що колись марширували у гарній формі, впевнені у своїй перемозі, вони не будуть жити вічно, а проведуть нескінченність часу в жахливих муках пекла.

Але яка наша відповідь сьогодні на вкрай серйозне запитання Христа Спасителя: «Чи не хочете й ви відійти?» Вона така як в Його Церкви у той день, до якої з великого натовпу належало всього на всього дванадцять учнів. Цю відповідь виголошує Петро, речник апостолів: «До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. Ми ж увірували та пізнали, що Ти – Христос, Син Бога Живого!» 

Петро наче каже: «Нам нікуди іти, бо де немає Тебе – там гріх, диявол і смерть.  А де Ти, Господи – там прощення гріхів, свобода від диявола і перемога над смертю.  Там де Ти – там вічне життя.  Твої слова, Ісусе, Писання, несе нам це життя, і без Твого Слова ми приречені навіки. Твій Отець дав нам віру в Тебе і ми сповідуємо, що Ти – Христос, Помазанець, Спаситель людського роду.  Ти – Син Бога Живого!  Ти – Бог!»

Разом із Петром так само сповідуємо сьогодні й ми.  До кого ми підемо, Господи.  Ти – тут.  Ти промовляєш до нас зі Свого святого та непомильного Слова. У Тебе ми були зодягнуті в час нашого Хрищення.  Віру в Тебе, Сина Божого, живить банкет, який Ти накрив нам сьогодні у Твоїй Святій Вечері – Твоєму правдивому тілі та крові у хлібі та вині. У Тебе – прощення.  У Тебе – життя.  У Тебе справжнє майбутнє.  І коли Ти з нами, то які би війни ми не переходили, ми завжди будемо переможцями, бо Ти переміг гріх, диявола і смерть.  Ти – Христос, Син Бога Живого!   Прийди Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь. (Ефесян 6:24).

Немає коментарів: