Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 27 лютого 2011 р.

Проповідь на 6-у неділю по Богоявленні

   НОСИТИМЕМО
ОБРАЗ НЕБЕСНОГО

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Але дехто скаже: «Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?» Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.
Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,  сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає, сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.  Так і написано: «Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий».  Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.  Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь. Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити. І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде   (1 Коринтян 15:35-38, 42-50)

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:1, 2). Амінь

Дорогі брати і сестри, в лабораторії Фарадея, славетного вченого, необережний працівник ненавмисно випустив в посудину з кислотою великий і важкий срібний келих. Кислота його одразу, атом за атомом почала роз'їдати так, що незабаром він повністю розчинився. Робітник впав у відчай, але великий хімік запевнив його, що все буде добре і почав відновлювати скарб. Для людини непосвяченої келих було втрачено назавжди, але вчений знав, що хоча його більше не видно, змінилася лише його форма – срібло ж і далі перебувало в посудині і його звідти можна було витягнути.

Тож вчений влив у посудину потрібні хімікати і срібло швидко випало в осад. Потім Фарадей забрав його з посудини і відправив до ювеліра, додавши при цьому необхідний дизайн. За декілька днів срібний келих знову перебував на своєму звичному місці так наче й не було того дивного випадку.

Подібне велике перетворення було й з людством, дуже давно, в Еденському саду.  Там відбулося наше падіння в посудину з кислотою.  Та посудина – наш світ, а кислота – гріх. Необережний працівник – то наші прабатьки Адам і Єва, яких спокусив до гріха наш давній і лютий ворог, сатана.  А срібний келих – то людство, всі ми, народжені від Адама і Єви в гріхові. 

Гріх справді діє як кислота.  Псалом 102 так описує дію гріха на людство в цілому і на людину, на кожного з нас зокрема: «Чоловік як трава дні його, немов цвіт польовий так цвіте він,  та вітер перейде над ним і немає його, і вже місце його не пізнає його...»  Гріх нищить наше тіло  Гріх убиває нас.  Минає в кращому випадку якась сотня літ і про наше життя в цьому світі буде в кращому випадку нагадувати якісь наші праці або хрести чи пам’ятники на наших могилах.

Це стосується всіх.  Це стосується вас і мене. Сатана знав, що робив у Раю. Гріх – безжалісна річ. Наслідок його  - завжди смерть. А де смерть, там і знищення тіла.  Проте це тіло не знищується назавжди.  Бог чітко навчає, що всі люди воскреснуть.  Господь каже: «Повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду» (Ів. 5:29).

Воскресіння суду – це воскресіння до вічності у жахливих муках пекла, де, як написано «темрява зовнішня.. плач і скрегіт зубів». Там – безнадія і відділення від люблячого Бога назавжди.

Наш сьогоднішній Біблійний текст починається людей. «Але дехто скаже: «Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?»  Людський розум відмовляється повірити у воскресіння, не може уявити такої великої і чудесної речі.  Святий Дух через апостола Павла називає людей, що ставлять такі запитання нерозумними.  Вони, звісно, можуть бути навіть академіками, всесвітньовідомими вченими. Але якщо вчений сумнівається в тому, що каже Бог, то Бог вправі назвати його «нерозумним» і таким називає.

У книзі Йова (38:31-36) Господь промовляє: «Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона? Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш? Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу? Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє? Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми? Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум?»  Відповідь: «Звісно ж, робить усе це не людина, а Бог».  Тому все, що каже Бог має рацію, вірне та мудре, а отже заслуговує на стовідсоткову довіру.

Через це далі йдуть такі різкі слова: «Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре».  Якщо ти сумніваєшся в Божих словах, то ти – нерозумний та й годі. Але Господь хоче сьогодні ще й проілюструвати цю правду і веде нас за руку на поле та й каже: «Що ти сієш, те не оживе, як не вмре».  Хто сіяв зерно, той знає, що стара зернина вмирає і з неї виходить новий паросток.  Але можливо для нас доступнішою буде ілюстрація з картоплиною, адже ми не так часто сіємо пшеницю, як садимо картоплю.  Збираючи новий урожай картоплі, поряд із чудовими, твердими, молодими бульбами, ми часто можемо зауважити стару, мертву картоплину.

Правило овочівництва просте, аби зібрати новий урожай – старе зерно чи посадковий матеріал має вмерти, згнити, зотліти – без цього нового урожаю не буде. «Що ти сієш, те не оживе, як не вмре», - каже сьогодні нам апостол Павло. І продовжує: «Так само й воскресення мертвих». Кожне християнське кладовище – насправді велике поле, відповідно до цих слів апостола Павла.  І щоразу, коли ми проходимо чи проїздимо повз кладовище, де поховані ті, що вірували в Христа, де стоять хрести або пам’ятники із зображеннями хреста, ми можемо проказувати слова з нашого Символу віри: «Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку».

Як землероб очікує сходження врожаю, так і ми очікуємо того часу, коли піднімуться всі покійні у Христі.  Як хлібороб упевнений, що за чудової погоди його насіння зійде та принесе добрий урожай так само й ми впевнені, що Останнього Дня ми воскреснемо з мертвих і всі ці поля-кладовища зарясніють чудесним урожаєм життя вічного – життя будучого віку.

Але є велика відмінність між насінням звичайним і сіянням у землю нашого мертвого тіла. Господь Святий Дух каже сьогодні: «Сіється в тління, в нетління встає». Наші тіла, ще від зачаття вражені гріхом. Тому вони – тлінні.  Тому вони хворіють, старіють і врешті-решт помирають. Але нові тіла, які постануть у час повернення у славі Христа будуть зовсім іншими.  Вони будуть нетлінні, тобто вони не старітимуть, вони не матимуть жодних вад, жодних хвороб. Вони не матимуть гріха, а отже й не будуть підвладні всім сьогоднішнім бідам, найбільшою з яких є смерть.  Тіла будуть нетлінні, безсмертні.
«Сіється в неславу, у славі встає», - продовжує Писання. Нічого славного в мертвому тілі немає.  Йому властиве гниття, його точать хробаки, коли мертві тіла відкопують, коли провадять ексгумацію, то люди довкола зодягають маски або принаймні закривають ніс і рот хустинками.  Наше розбещене телебачення часом показує різноманітні фільми-страшилки, аби налякати глядачів і показати усю потворність тіл, які розкладаються. Але нове тіло, яке ми отримаємо у воскресінні, встане в славі. Синонімом неслави є слово «гріх».  Все те погане, що стається із тілом по смерті людини – трапляється через гріх.  Більше цього не буде, бо замість гріха буде слава, буде святість.

«Сіється в немочі, у силі встає» - каже Святий Дух.  Неміч, страждання все це залишається у тілі, що було вражене гріхом.  А тіло, яке встане, буде енергійне, бадьоре, міцне, сильне. Ми будемо такі сильні, що зможемо робити масу добра, яке сьогодні не можемо робити через нашу слабкість.

І, найголовніше: «Сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне».  Деякі фальшиві учителі хапаються лише за ці слова і доводять, що насправді наші тіла будуть як у невагомих духів.  Але не це має на увазі наш Учитель, Господь Святий Дух.  Є тіло звичайне, вражене гріхом. А є тіло духовне – людське тіло виправдане, нетлінне, освячене, воскресле у славі та силі.

Апостол далі пояснює нам: «Так і написано: «Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий».  Перший Адам – наш праотець, останній Адам – наш Господь і Спаситель Ісус Христос.  Перший Адам приніс у світ гріх.  А другий Адам, Господь Ісус Христос змив цей гріх Своєю святою і дорогоцінною кров’ю.  На Голгофському хресті Він, правдивий Бог і правдива людина, віддав Себе в жертву за всі наші гріхи. На третій день Він воскрес із мертвих, тому й нас Він може оживити  і тому називається Він у сьогоднішньому тексті «дух оживляючий».

«Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне», - каже нам апостол.  Тобто, життя вічне починається ще тут із нашого звичайного тіла. Господь створює в нас це вічне життя, робить нас духовними через Своє святе Євангеліє.  Аби це духовне не вмерло, аби наші тіла взяли участь у воскресінні мертвих, аби ми воскресли у нетління, у славу, у сили, у Царство Небесне, Христос щонеділі Очікує нас біля Свого столу, аби ми споживали Його нетлінні, славні, потужні, святі  та правдиві тіло та кров у хлібі та вині Святої Вечері.

Це Він робить для нас, бо ми із землі, земні. А Він – Господь із неба.  Цим і визначається, каже Господь Святий Дух, майбутня доля усього людства: «Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні».  Ті, що земні, що народилися лише від першого Адама, тобто від своїх фізичних батьків, воскреснуть теж Останнього Дня, але в тління, неславу, неміч та квиління аду.  А ви, що народилися від другого Адама, тобто, від Христа воскреснете такими як Христос – святими й праведними, аби бути там де Він – у вічному Божому Царстві.  Бо хто народився від Христа, той як Христос, зодягнутий у Його праведність, у Його силу, у Його святість. Через Христа – ви святі. У Христі – ви сильні.  Заради Христа – ви маєте вічне життя.

І якщо в цьому житті ми носили образ земного тіла з його учинками, то на у воскресінні, каже апостол Павло: «Образ небесного будемо носити» і кожен з вас буде славний своєю любовю, радістю, миром, добротою та лагідністю.  Ціле Царство Боже буде належати тим, що надіялися у цьому житті не на плоть і кров, а на Христа, довіряли Його Євангелію та прагнули щонеділі зміцнити себе святими, правдивими тілом і кров’ю Христовими.
Пам’ятаєте, як великий хімік Фарадей, будучи звичайною людиною, зумів зібрати разом атоми з розсіяного срібного келиха.  Тим простіше наш люблячий Всемогутній Бог збере до Свого Царства нас, бо тіло і кров Сина Його зруйнувало кислоту усіх гріхів навіки і так само в Імя Христа воскреслого воскреснемо й ми.  Чекаймо воскресіння мертвих і життя будучого віку з упевненістю. Заради Христа. Амінь.


Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь.

Немає коментарів: