четвер, 1 березня 2012 р.

Нове число "Стягу"

З'явилося друком нове число Стягу. Вашій увазі пропоную редакторську статтю.

                                         
                  ВЛАМАТИ ГОЛОДНОМУ ХЛІБА

У повісті Івана Нечуя-Левиького  «Микола Джеря» описано цікавий діалог між молодим священиком і Петром Джерею, який відбувся під час Великого посту, після того, як родина Джерів на сплату податків мусила віддати останнього кабанчика і до Великого посту підійшла охлялою, ослабленою фізично, особливо старий Петро Джеря. Батюшка, який перед цим видер зі старого мало не всі гроші за вінчання сина, звелів старому «їсти в піст скоромне.

-        Батюшка, хіба ж у мене душі нема, щоби я в піст їв скоромне! – промовив Джеря тихим хрипким голосом.
-        То їж, Петре, хоч кашу з молоком; слабому Бог простить, і я тобі прощаю, - промовив молодий священик.
-        Не буду, батюшко, їсти: гріха боюся. Я чоловік старий, не сьогодні-завтра вмру. Та й де того молока дістать?  Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю, та й хліба до нового не стане. Треба хлять, хоч і не хочеш.
-        Про мене, як знаєш, а я тобі раджу й дозволяю їсти скоромне, бо ти, діду, охляв і захляв.
Петро тільки рукою махнув.
В Чистий Четвер Джеря вмер…»


Можна, звісно, сказати: «Ось бачите, чесний отець вчинив гуманно: звелів старому, знесиленому чоловікові у Великий піст споживати скоромне». Але ж насправді, чи мав він право забороняти те скоромне у пору Великого посту їсти? Чи не було би ліпше, якби він не обдирав своїх парафіян, як липку, а навпаки спрямовував допомогу до найбільш знедолених.


Не мав він повноважень від Бога щось забороняти їсти, а щось дозволяти. Якщо хтось висловлює такі думки та заявляє про те, що він служить Христові, то хай вкаже на те місце, де наш Спаситель постановляє такі заборони.   Таких заборон просто не існує! Біблійний піст означає цілковите стримання від їжі. Але навіть у цьому випадку Новозаповітні віруючі мають повну свободу користуватися постом або ні. Наказувати їм не може ніхто крім Господа Бога.  Наш Малий катехізис, щоправда зазначає у порадах, як краще приготуватися до Святої Вечері: «Піст і тілесне приготування справді є гарним зовнішнім звичаєм; але той дійсно є гідний і добре підготовлений, хто має віру в ці слова: «Видається і проливається за вас на відпущення гріхів».  Тут мається на увазі повне утримування від їжі перед Святою Вечерею.
      
      Сучасні ж види постів, які нагадують різноманітні дієти з утримання від скоромної їжі – людські постанови і їх можна описати й такими словами із Писання: «Їжа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого» (1 Коринтян 8:8). 


Втім, повернімося до «Миколи Джері». Чи потрібний був бідному милостивий дозвіл їсти, коли в нього немає чого їсти? Чи не ліпше піти іншим шляхом і стати на дорогу правдивого посту, про який через пророка Ісаю звішає Господь: «Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?  Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?  Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: «Ось Я!» Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого,  і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!  І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: «Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!» (Ісаї 58:5-12).  Хай Господь благословить усіх нас саме на такий піст, піст, коли ми вламуємо голодному свого хліба і Хліба правдивого – Ісуса Христа!
                        Вячеслав Горпинчук