Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 27 травня 2012 р.

Проповідь на 7-у неділю Великодня


                ВТІШИТЕЛЬ – ДУХ ПРАВДИ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене.  Та засвідчіть і ви, бо ви від початку зо Мною. Оце Я сказав вам, щоб ви не спокусились. Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові! А це вам учинять, бо вони не пізнали Отця, ні Мене.  Але Я це сказав вам, щоб згадали про те, про що говорив був Я вам, як настане година. Цього вам не казав Я спочатку, бо з вами Я був  (Івана 15:26-16:4).

Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир! (1 Петр. 1:2).

Дорогі брати і сестри, одного дня маса віруючих зібралася в одному місці.  Причиною цього зібрання була рішучість припинити проповідь неправильного вчення.  Проблема полягала в тому, що слова проповідника супроводжували ще й великі знамена та чуда. Втім врешті-решт знайшлися «добрі люди», які на власні вуха чули, як проповідник говорив зневажливі слова на Писання і на Бога. Тож із проповідником не панькалися, а схопивши, привели його до офіційних провідників церкви. Свідки, яким дали вивчити напамять слова, наводили різні докази проти проповідника, лице якого під час суду засяяло, як лице ангела. 

Скориставшись нагодою мати останнє слово, цей арештант виголосив чудову проповідь, в якій прославив Христа Спасителя, Якого він у мить проповіді бачив на відкритих небесах.  Церква такого стерпіти не змогла і схопивши цього проповідника вивела його за місто і там забила до смерті камінням.  Аби зручніше було кидати каміння та не заплямувати свого одягу кровю єретика, одежу парафіяни склали біля ніг юнака, який був достойним та ще й до того ж підбадьорював вірних церкви до швидкої і жорстокої розправи із цим фальшивим проповідником.  Юнака звали Савл, а проповідника – Степан, диякон Степан. Про останні миті його життя Господь Святий Дух оповідає, що цей славний диякон, спливаючи кровю: «молився й казав: Господи Ісусе, прийми духа мого!... Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: Не залічи їм, о Господи, цього гріха! І, промовивши це, він спочив...» (Дії 7:59, 60).

Савл же, будучи впевненим у своїй правоті, «нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...» (Дії 8:3).  Пізніше колишній Савл, а тепер Христів Апостол Павло буде сповідувати: « [Христос] з'явився й мені, мов якому недородкові. Я-бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву» (1 Кор. 15:8-9).  Павло перед цілою Церквою визнає, що коїв жахливі гріхи.  Він та багато інших подібних до нього юдеїв, коїли ці гріхи з невідання і запеклості серця, виконуючи пророцтво Спасителя, яке записане в сьогоднішньому Євангелії: «Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові!»

Ось як можна – можна переслідувати Церкву Христову, а думати, що службу приносиш Богові!  Не обовязково кидати каміння на християн, можна почати карєру з гардеробника убивць і дійти до посади Савла, що поспішає до Дамаску, аби й там не залишилося нікого з християн. І все це на славу Бога і заради блага рідної країни, з непохитним переконанням, що служиш Богові, а не дияволові, який натягнув на себе маску Бога і порядкує в храмі, ведучи жваву торгівлю та займаючись обміном валют.
Втім згадаймо наше минуле. Чи не було в ньому таких слів на адресу віруючих людей або зневажливого ставлення до тих, що вірують у Біблію, коли ми вважаючи себе за правильних християн, могли інших, через власне незнання переслідувати або, принаймні, робити все, аби ті люди не мали успіху в своєму житті?  Якщо таке було, розкайтеся у гріхах своїх і памятайте, що Господь Ісус Христос забрав на Себе і цей ваш гріх і обмив його Своєю святою кровю на хресті.

Але найголовнішим чином ці слова стосуються нас сьогодні. Бо Господь застерігає нас, аби ми не спокусилися.  Коли ми святкували Вознесіння нашого Господа Ісуса Христа, то сповідували нашу віру в те, що Він – Цар Небесний, бо про це звіщають нам Писання.  Але Церква з часу Вознесіння Господа завжди зазнавала переслідувань: від диякона Степана аж до нинішнього часу, коли на дорозі Євангелія ставляться різноманітні перепони, навіть якщо на перший погляд, це – невинні бюрократичні вигадки, які спиняють проповідь Божого Слова або надавання переваг якійсь одній конфесії та утиски, наприклад, нашої Церкви. 

У такі миті може виникнути спокуса покинути таку Церкву, піти з неї, аби самому уникнути якихось неприємностей чи то в житті приватному, чи на роботі. «Навіщо мучитися?  Навіщо страждати? Краще піти з такої Церкви» - може спокушувати нас грішна плоть і диявол.  Це – жахлива спокуса. Бо вона нібито пропонує минущі полегшення, а насправді веде до загибелі душі. Бо в іншому місці Господь каже: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Мт. 16:26).  Господь застерігає нас від жахливої спокуси. «Щоб ви не спокусились» застеріг вас про неминучі переслідування і дав чудесну обітницю.

«А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене». «Утішитель» - каже Господь, «прибуде». Господь Святий Дух – Утішитель. Він – Утішитель не світу, а Утішитель християн. Господь Святий Дух – Утішитель ваш, любі християни.  Він – Третя Особа Святої Трійці. У цій обітниці наш Спаситель каже про те, що Він посилає Святого Духа, Який походить від Отця. Святий Дух – правдивий Бог.  Так само як Отець – наш Бог.  Так само як Спаситель – наш Бог.  Так і Утішитель – наш Бог. Один Бог, але Три Особи: Отець, Син, і Святий Дух – Отець, Спаситель, Утішитель.

Але чому Ісус називає Господа Святого Духа Утішителем?  Він називає Його так не лише через Його божественну природу і єдносущність з Отцем і Собою, хоча й цього було би достатньо, адже Бог – Любов, а де є любов, там обовязково є втіха, бо як написано: «Любов довготерпить, любов милосердствує… не шукає тільки свого.. тішиться правдою» (1 Кор. 13:4-6).

Ісус називає Господа Святого Духа Утішителем, бо Він ще й Дух правди,  Дух істини.  Нині поширена думка про те, що ми живемо в пост-модерний вік, вік релятивізму, відносності, коли в кожного є своя правда, своя істина.  Насправді такий вік вже був ще за Понтія Пілата.  Своїм скептичним запитанням до Ісуса: «Що є правда?» (Ів. 18:38) Пілат заявив про те, що він – постмодерніст і що абсолютної істини не існує. «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля» - писав наш геніальний Шевченко, прагнучи аби українці мали свою незалежну вітчизну та могли відстоювати свої погляди і права на вільне життя та плекати свої національні думки.

Але є істина, яка не залежить від віку, від епохи або географії. І носієм цієї істини є Господь Святий Дух. І тому в заплутаному, розгубленому і збентеженому світі є спільнота, яка має цю істину не просто незмінну, але й істину безвідносну та вічну. Ця істина, ця правда залишається істиною і правдою за будь-яких обставин. І ця істина належить вам, любі брати і сестри. На відміну від інших людей, вам цю істину цілком безкоштовно дає Господь Святий Дух.  Ця істина може людей шокувати.  Коли весь світ називає, наприклад, статеве життя поза шлюбом добром, Дух правди називає такі взаємини гріхом, блудом, перелюбом і застерігає про неминучу заплату, яка чекає на нерозкаяного грішника. 

Дух істини віруючих підбадьорює, бо коли весь світ закликає надіятися тільки на власні сили і часто-густо веде до цинізму, безнадії та розпачу, то Дух правди каже нам: «На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить» (Пс. 37:5).  І ми можемо бути бадьорими і втішеними за будь-яких обставин, бо Господь Святий Дух виконує те, що обіцяв Господь Христос: «Він засвідчить про Мене». 

Ці слова чудові, бо кажуть нам, що Утішитель, Святий Дух, свідчитиме про Христа, нашого Спасителя.  Він робить це нині. Він робить це через Слово. Навіть сьогоднішнє Євангеліє – це свідчення Святого Духа, як і кожне слово Біблії – від початку і до самого кінця – Його свідчення. Сьогодні упродовж нашої служби Божої Він свідчить про Христа, про Його до нас любов, про Його замісницьку жертву на хресті. Утішитель свідчить, що «коли ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7). 

Утішитель свідчить, що «Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений, Яким Він і духам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав» (1 Петр. 3:18-19). Господь Святий Дух утішає нас, аби ми не боялися погроз і звинувачень диявола, а знали, що наша неправедність більше нам не зараховується заради Христа, а навпаки вірою в Христа Спасителя ми пораховані праведними і гідними вічного життя.

А ще Утішитель свідчить, аби не боялися смерті, виспівуючи разом із Апостолом Павлом: «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? Жало ж смерти – то гріх, а сила гріха – то Закон.  А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав» (1 Кор. 15:55).  Диякона Степана в годину смерті Господь Святий Дух утішив, відкривши йому небеса з Христом на престолі. Яка це велика втіха, знати, що гріхи наші – прощені. Яка це велика втіха знати, що смерть подолана, і що так само як Христос воскрес із мертвих, так само воскреснемо і ми, аби вже ніколи по воскресінні не вмирати, а завжди царювати з нашим Викупителем Христом в Божому Царстві! Це – істина, бо Євангеліє дане нам Духом правди.  І це – втіха, бо Господь Святий Дух – Утішитель.

А ще Він хоче, аби наша втіха весь час зростала і тому сьогодні Господь Утішитель підбадьорює нас підходити до Господнього Столу і горнутися до Христа, нашого розпятого і воскреслого Спасителя у Святій Вечері, бо в ній, каже нам Дух правди, під виглядом хліба  та вина, ми причащаємося правдивими тілом і кровю Христовими. Будучи таким чином утішеними, ми самі, каже Господь Ісус, будемо свідчити про Нього.  Бо невтішені про Христа мовчать, а втішені говорять. Ведені Духом правди, не бавляться софістикою, а називають речі своїми іменами, гріх називають гріхом.  І будучи ведені Утішителем,  та будучи самі втішені, ми втішаємо і тих людей, які в розкаянні шукають втіхи. Вони її ще шукають, а ми її вже маємо в Христі, бо її дав нам Святий Дух, тож і з тими, що шукають втіхи, Він спонукає нас ділитися прощенням Христовим, яке Він здобув для всіх нас на Голгофі, і праведністю, яка дається нам вірою в Нього, і доброю новиною про вічне життя, яке ми маємо в нашому воскреслому Спасителі. Нині для цього настала година. Бо наш Господь був розпятий за нас, і воскрес, і вознісся, і сидить праворуч Отця.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).

Немає коментарів: