Рости на спасіння (проповідь)

субота, 12 травня 2012 р.

Християнські нововведення - сиротинці

Запровадження сиротинців, звичай мати хресних батьків під час Хрищення та опіка над сиротами були нововведеннями християнськими.  Грекам та римлянам таке відношення було би не до вподоби, бо воно суперечило практиці їхньої культури- дітовбивства (аналог сучасних абортів - прим. В. Г.) і залишання небажаних дітей напризволяще.  Тисячі небажаних немовлят були врятовані християнами і ці врятовані діти отримали шанс мати нормальне життя і то все через те, що Ісус надихнув Своїх послідовників прислухатися до Його слів: "Мандрівником Я був і Мене прийняли ви" (Матвія 25:35) і: "Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже!" (Марка 10:14).

Елвін Дж. Шмідт, Як християнство змінило світ

2 коментарі:

Nikolai Danilov сказав...

У Давньому Римі (з деякими варіаціями залежно від епохи) - так, порядки були досить жорстокі, аж до покинення небажаних дітей напризволяще на вулиці, що ними живилися вуличні собаки... У Римі деяких юнаків брали на виховання й усиновлення багаті люди, аби передати їм своє ім'я і спадок. Так були виховані, наприклад, майбутні імператори Адріан і Марк Аврелій.

У давньогрецьких же містах-державах ситуація не була однозначною. В Афінах опікування (зокрема і громадське) сиротами від батьків, які загинули під час війни, подавалося як почесна справа милосердя. Платон ("Закони", 927) писав: "Сиріт потрібно підпорядковувати піклуванню громадських опікунів. Люди повинні мати страх перед самотністю сиріт і перед душами їхніх померлих батьків. Людина, яка є опікуном, має любити ввірену їй нещасну сироту так, неначе вона є її власною дитиною. Вона має бути настільки обережною і сумлінною, розпоряджаючись власністю сироти, наче це є її власність, а навіть ретельніше".

Можна припустити, що традиції опіки над сиротами у грекомовних християнських громадах, а далі у християнській Візантії поєднали євангельський заклик із еліністичними вимогами до опікунства.

пастир Вячеслав Горпинчук - Pastor Vyacheslav Horpynchuk сказав...

"Можна припустити, що традиції опіки над сиротами у грекомовних християнських громадах, а далі у християнській Візантії поєднали євангельський заклик із еліністичними вимогами до опікунства" - радше ці традиції опіки мають походження зі Старого Заповіту (Дії 6).