Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 14 жовтня 2012 р.

Проповідь на 19-у неділю П'ятидесятниці


      ДЯКУЮ МОЄМУ БОГОВІ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі, бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням, бо свідоцтво Христове між вами утвердилось, так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з'явлення Господа нашого Ісуса Христа. Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого (1 Коринтян 1:4-9).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!    (1 Кор. 1:3)  Амінь.

Дорогі брати і сестри, в улюбленому фільмові сумнозвісного диктатора Сталіна «Кубанські козаки» є сцена в якій якийсь комуністичний діяч виголошує промову і заперечує те, що Бог причетний до щедрого врожаю, а народ на фільмовому ярмарку весь із задоволенням регоче, напевно глузуючи з тих віруючих, що сповідували протилежне, в те, що урожай дає таки Бог.  Автори фільму дуже прикрашали радянську дійсність, вперто закриваючи очі не лише на минувший геноцид українців на Кубані, але й на всі голодні роки, на які була вельми щедра радянська богоборча дійсність. 

Апостоли свідчили про Бога: «За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми, але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші» (Дії 14:16, 17).  Якими ж невдячними є не лише люди, але й цілі народи, які не дякують Богові за врожаї і за їжу! Наскільки справедливий осуд усім невдячним виспівує Псалмоспівець (14:1-4): «Безумний говорить у серці своїм: «Нема Бога!» Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!...  Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.  Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!...  Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його...» 

Невдячність – продовження гріха безбожності, гріха, який заперечує існування Бога і дуже хоче, аби Бога не було насправді. Заражені таким гріхом справді будуть без Бога, бо в тому місці, де вони будуть – Бог не перебуватиме. В аду усі невдячні, усі богоборці будуть вкинуті зі своїм ідейним натхненником і провідником – дияволом із його полчищами бісів.  Тільки там врожаїв більше не буде, не буде там хліба, а буде там лише «плач і скрегіт зубів» (Мт. 13:50), який триватиме повіки віків.

Сьогодні, святкуючи День подяки за врожай, ми можемо пригадати чимало речей із власного минулого.  Радянський Союз в якому багато-хто з нас жив, офіційно вів війну проти Бога, на ворожнечі до Бога намагалася радянська влада виховати цілі покоління людей.  І той кадр із фільму, про який я згадував, був лише одним з не багатьох епізодів радянської дійсності. Багато-кого з нас було зведено тією диявольською наукою, а багато людей ще й донині не мають звичаю подякувати Богові за кожну страву і за кожен день власного життя. 

Бог знищив безбожний і проти-Божий Радянський Союз і вкінці знищить кожного нерозкаяного грішника. Сьогодні ще не пізно покаятися і прилучитися до всіх, хто зібраний з особливою метою – подякувати Богові за цьогорічний урожай. Сьогодні ми каємося за всі наші гріхи і сьогодні ми приносимо подяку нашому Богові за цьогорічний врожай. Ми дякуємо Богові за овочі та фрукти, ягоди та гриби і все, що благодатний Господь дав нам у Своїй любові до людського роду.  Справді – «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни» (Як. 1:17). І чудові у своїй істинності слова записані в Псалмі 145, слова, звернуті до нашого щедрого і милостивого Отця Небесного – слова які ми співали під час літургії: «Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно, Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш!» Воістину: «Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!» (Пс. 107:1)

Але є ще важливіша причини для того, аби дякувати нашому Богові.  Про цю причину пише в сьогоднішньому листі до коринтян Апостол Павло. Павло дякує Богові за віруючих у Коринті, які стали багатими на Божу благодать.  Вони отримали особливе багатство. Це багатство дається не всім, а тільки особливим людям.  І ці особливі люди – християни, віруючі у Христа Ісуса. Усі, що не вірують в Ісуса, цього багатства, яке отримують віруючі не мають. 

Цього багатства не мають ваші ближні, які не вірують у Христа.  Але це багатство маєте ви.  Здобути це багатство благодаті, про яке пише Апостол Павло власним розумом і власними діями, власними ділами неможливо.  Якби хтось почав хвалитися, що він здобув багатство із сьогоднішнього Біблійного тексту сам, або частково сам, то він нагадував би  комуністичного діяча з фільму «Кубанські козаки», який брав на кпини Бога. Бо благодать дається нам винятково через Ісуса Христа.  Іншої дороги для благодаті не існує. Власне, Апостол каже, що віруючим, вам, дається благодать в Ісусі Христі.  І багатіємо благодаттю ми винятково в Ньому. 

Благодаті цієї ми не заробляємо, бо інакше це була би вже не благодать і ми мали би іншого Бога – Бога Суддю. Але в Христі Ісусі нам дається благодать, незаслужена нами Божа любов.  Благодать ця незаслужена нами, але це не означає, що вона дешева.  Бог є джерелом благодаті.  Ісус, вічний Бог і правдива людина – джерело благодаті.  Апостол Іван пише що «з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать» (Ів. 1:16).  Ціна благодаті Божої, яка нам дарується – Сам Бог Син, розпятий за наші гріхи на Голгофському хресті.  Його святе і страждання і смерть – викупна жертва Богові на нашому місці і замість нас, аби сьогодні ми були прощені і насолоджувалися цим невимовним багатством – благодаттю Божою.

Писання каже, що ми маємо все це у Христі Ісусі, Який на третій день по Своїй смерті воскрес із мертвих і нині царює на небесах з Отцем і Святим Духом.  Це Христове свідоцтво утвердилося між коринтянами і це саме свідоцтво Христове утвердилося між нами. Свідоцтво Христове – це Його святе Євангеліє і воно утвердилося між коринтянами, коли через Євангеліє у їхніх серцях утворилася віра. Так само це Євангеліє утвердилося і між вами, дорогі брати і сестри, коли Господь Святий Дух, як і тоді в Коринті, так і тут, в Україні, Євангелієм створив у ваших серцях віру – утвердив свідоцтво Христове, так що тепер Христос живе всередині вас і в Ньому ви маєте це величезне багатство – Божу благодать. 

Апостол дякує Богові за дари благодаті, які Бог дає віруючим. Знову мова ведеться про дар.  Апостол не каже ви заробили чи заслужили винагороду благодаті.  Ні, він каже, що свідоцтво Христове, тобто Євангеліє створило віру, і з нею прийшли від Бога дари благодаті.  Бог створює віру.  Бог дає дари благодаті.  Ми лише з вдячністю приймаємо ці чудові дари: мудрість, терпеливість, а особливо любов.  Господь Святий Дух каже, що віруючі не мають недостачі в жодному дарі благодаті.  Бог – щедрий у Своєму Сині. Апостол Павло в Посланні до римлян (8:32) пише: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?»  А Апостол Іван про Христа каже: «А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать» (Ів. 1:16). 

Не просто благодать, а благодать на благодать, невичерпне джерело благодаті ви маєте у Христі.  Ваша віра – наче канал, який приймає усі ці великі дари. І чим сильніша ваша віра, тим більший і глибший цей канал, яким вливається у вас Божа благодать, щедрі дари Божої благодаті. 

Сьогодні Господь Святий Дух устами Христового Апостола дякує Богові за тих християн, які очікують, тобто чекають на зявлення нашого Господа Ісуса Христа.  Звісно є багато людей у різних християнських конфесіях, які бояться Другого приходу Христа.  З якихось причин між ними свідоцтво Христове не утвердилося.  Ймовірніше за все, вони ніколи не чули проповіді чистого Євангелія.  Не про таких християн тут говорить Апостол Павло. А говорить він у нашому читанні зі Святого Писання про таких християн, як ви, що вірите, що чекаєте на повернення Спасителя у славі і сподіваєтеся, що Його прихід відбудеться швидше, бо тоді настане завершення людської історії в гріхові, а розпочнеться цілковито нове життя – Господь воскресить усіх померлих, віруючим в Христа дасть вічне життя в Царстві Божому, а невіруючі опиняться разом із дияволом і його посланцями у вічному вогні пекла.  Господь також Останнього Дня перемінить усіх віруючих, які до часу Його повернення не помруть і забере їх до Свого Царства, аби вже ніколи вони не зазнали ні смерті, ні болю, а жили разом із іншими святими у вічному блаженстві.

Ось що робить Євангеліє! Ось що означає, що воно утвердилося між віруючими у Коринті і ось що означає те, що Євангеліє утвердилося між віруючими в Києві!  Але як не втратити цього утвердження Євангелія, нашої дорогоцінної християнської віри?  Апостол не каже, що це під силу людям. Він каже, що Ісус Христос утвердить нас до кінця неповинними бути.  Немає виправдання поза Христом.  Невинним, поза докором, як каже нам грецький оригінал цього тексту чинить лише Христос. Іншого шляху просто не існує.  Всі інші, хто не покладається на Христа будуть в день зявлення Христа, тобто в Останній День проголошені винними, окрім тих, кого неповинними, такими, що перебувають поза докором утверджуватиме Христос. 

Христос утверджує нас такими неповинними або ж виправданими від усякого гріха та докору самою вірою.  Він утверджує вас, тобто робить вашу віру все міцнішою Своїм Євангелієм у Слові і Таїнстві. Щоразу коли ви збираєтеся довкола Слова, щоразу коли ви чуєте євангельську проповідь – серед вас працює Христос.  Він утверджує таким чином вашу неповинність, яка власне є Його праведність, але стає вашою через саму віру в Сина Божого.

Так само і в Святій Вечері Христос утверджує вашу неповинність, вашу праведність, коли Своїми правдивими тілом і кровю під виглядом хліба та вина передає вам Свою власну праведність. Це чудесне утвердження і Господь каже, що Він утверджуватиме нас таким чином аж до Дня Свого славетного повернення. 

Апостол Павло підтверджує, що так воно і буде, бо наш Бог – вірний.  Він покликав нас до цієї чудесної спільноти, Христової Церкви, Своїм Євангелієм – Своїм Євангелієм, яке є сила на спасіння кожному, хто вірує (Рим. 1:16) Він триматиме нас в самому Своєму серці – Христі Ісусі.

У нас є за що дякувати Богові.  Сьогодні ми дякуємо за урожай з наших полів, садів та городів, але найбільше ми дякуємо Богові за Його Сина Ісуса Христа, Який Євангелієм Своїм збирає нас наче урожай до вічного життя в Його Царстві. В Його святе Імя. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 1:23) Амінь.

Немає коментарів: