Рости на спасіння (проповідь)

понеділок, 10 березня 2014 р.

Проповідь на 1-у неділю Великого посту



      НЕ МАРНУВАТИ БОЖУ БЛАГОДАТЬ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо. Бо каже: «Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння!» Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!  Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне, а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах, у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах,  у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові, у слові істини, у силі Божій, зо зброєю правди в правиці й лівиці, через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві; як незнані, та пізнані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті;  як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо  (2 Коринтян 6:1-10).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (2 Кор. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, понад 20 років тому український народ отримав подарунок – незалежність України. Сьогодні, оглядаючись на понад 20 років нібито незалежної історії, ми можемо дивуватися тому, що країна, яка мала найбільший потенціал посеред усіх радянських республік, опинилася на одному з найгірших місць у Європі по рівню життя, а тепер починає втрачати свою територію.

Втім нічого дивного в цьому немає. Подивіться, як поставилися ми до подарунку Божого – незалежності України? Ми не засудили жахливу, безбожну і людиноненависницьку ідеологію комунізму, а саме комуністи знищили українську демократичну державу в першій половині ХХ століття.  Саме вони організували масові вбивства української інтелігенції, священиків, а потім мільйонів українських селян. Аж до розвалу Радянського Союзу продовжувалося полювання на інакомислячих і на віруючих. А потім із розвалом Радянського Союзу, вже перефарбовані комуністичні лідери та їхні родичі почали грабунок тепер вже української економіки.

            За двадцять з лишком років ми так і не спромоглися вибудувати справедливої судової системи. Натомість ціле суспільство наче раком стало пронизане хабарництвом і всіма іншими жахливими проявами корупції. Збройні Сили України упродовж останніх двадцяти років влада свідомо руйнувала, а натомість будувалися власні приватні князівства нечесних на руку політиків, які цинічно крали з державного бюджету десятки мільярди доларів, кидаючи крихти – якусь тисячу гривень виборцям, аби отримавши наші голоси, далі нас обкрадати, далі задурманювати нам голову різними популістськими ідеями, далі нищачи правосуддя, армію, медицину, руйнуючи дороги, освіту і все, до чого тільки дотягувалися їхні злодійкуваті руки, які, звісно ж, нічого не крали.

            І ось сьогодні – результат діяльності не лише режиму Януковича, бо він всього на всього – жахлива, але, на жаль, логічна кульмінація правління усіх попередніх злодіїв і брехунів на вищих і найвищих щаблях української влади. Коли під час Біблійних студій ми досліджували Боже Слово, то бачили, як Бог карав народи, в яких були брехливі та злодійкуваті правителі і не було правосуддя – їхні країни по частинах розбирали могутніші правителі. Ми з вами, любі брати  і сестри, тоді теж припускали, що коли Україна не покається, не зміниться, то її почнуть шматувати могутніші сусіди.  Ми тоді вже припускали, що самому існуванню України може настати край.

            На жаль, сьогодні ми бачимо можливість виконання наших найсумніших припущень. Бог завжди каже правду.  Те, що Він говорив по відношенню до Старозаповітного Ізраїлю, стосується і нас, як стосується воно усього світу. Сьогодні, через масові богозневаги, зокрема наших усіх попередніх правителів, через те, що вони не любили Бога, вони не могли любити України та українців. Через наші національні гріхи ми стоїмо на порозі втрати частини України – Криму.

            Якщо ми не цінуємо Божий дар, якщо народ і особливо правителі не покаються, то ми ризикуємо Божий дар втратити. Сьогодні добра пора, аби роззирнутися довкола і подивитися, як ми ставимося до інших Божих дарів. Як ми цінуємо їх?  І як ми виявляємо це цінування?  Сьогодні добра пора розкаятися у наших гріхах і постановити віднині цінувати усякий Божий дар, який приходить із неба, від Отця світил (Як. 1:17), аби Божий дар тривав у нас і від нас не відбирався.

            Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла нагадує нам про найліпший, найкращий, найдорогоцінніший подарунок, який ми маємо від Бога. Апостол нагадує нам про Божу благодать.  Апостол нагадує нам про Божу невимовну любов до нас – про любов, яку ми не заслужили і заслужити не можемо. Саме з Божої благодаті, з Божої невимовної любові до нас, ми спасенні. «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3:16, 17).

            Ісус Христос – воплочення Божої благодаті, як пише про це Апостол Іван: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця… А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать» (Ів. 1:14, 16). Благодать на благодать, невичерпне джерело Божої благодаті ми маємо у Христі, Який іде на Голгофу, аби принести Себе там у досконалу жертву за всі наші гріхи. Благодать на благодать проливається на нас із світла Христового воскресіння.

Благодать на благодать дарується вам, любі брати і сестри, щонеділі, коли Господь через пастирів проголошує вам відпущення усіх ваших гріхів і провин.  Благодать на благодать стає частиною вашого єства, коли ви причащаєтеся Христовими тілом і кровю  у хлібі та вині Святої Вечері на прощення ваших гріхів, на зміцнення вашої віри, на вічне життя в Царстві Божому, яке вже належить вам і яким ви будете насолоджуватися у ваших воскреслих і прославлених тілах у час повернення Христа Спасителя у славі.

Благодать – це дар Божий, дар вічного життя.  Сьогодні ми маємо цю благодать. Сьогодні ми маємо прощення гріхів і вічне життя. Через це Апостол так торжествує: «Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» Бог дає нам спасіння. І це – найбільший дар, який ми будь-коли можемо отримати.  Проте згадайте історію України. Згадайте, як ми і наші правителі зокрема поставилися до Божого дару незалежності України. Подивіться і на те, які гіркі плоди такого ставлення ми пожинали впродовж десятиліть і завершуємо пожинати сьогодні.  Цей дар ми починаємо втрачати і можемо втратити зовсім, якщо не буде великого каяття серед українського народу і особливо серед української верхівки: каяття істинного, яке означає повну переміну ставлення і розуму.

Подібним чином Апостол Павло говорить і про найвеличніший дар Божий – дар Божої благодаті, дар прощення гріхів, дар віри в Христа. Апостол попереджує тих, що отримали дар Божої благодаті, тобто віруючих – християн: «А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо». Іншими словами – не марнуйте дару Божого. Якщо Бог дав вам цей дар і ви ще живете в цьому світі, то Бог дав вам його з певною метою. Отже пильнуйте, аби ви цього найбільшого дару не втратили, як сьогодні Україна втрачає Крим.  Пильнуйте, аби не відкидати Божої благодаті і Святого Духа, Який нині працює у вас, віруючих.

Апостол каже, аби ми не робили ніякого спотикання. Іншими словами, аби не просто не спокушували інших людей до якихось гріхів, але й не завдавали жодній людині бодай якоїсь моральної або духовної шкоди. Адже Господь вихопив нас із темряви. Господь перевів нас до дивного світла Свого, аби ми були тим чим хоче Він. Ось як каже наш Спаситель: «Ви – сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми. Ви – світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (МТ. 5:13-16).

Хай люди, дивлячись на вас, християн, бачать лише ваші добрі діла, вторить Євангелію наш любий Апостол. Він каже, аби наше служіння не було таке як у деяких українських чиновників, ненаситних до самозбагачення будь-якою ціною, навіть продажу по частинах рідної країни і рідного народу.  Апостол говорить тут про служіння, яке не очікує на якусь винагороду від людей. Навпаки, християнське служіння прагне зробити добро усім людям.

Не всі люди будуть наше служіння оцінювати, особливо тоді, коли ми будемо свідчити про Христа не лише ділами, але й словами. Будуть і ті, що намагатимуться нас обчорнити, поширити про нас якусь неправду. Але в такому випадку, хай будуть для нас утіхою слова Спасителя: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Мт. 5:11,1 2).

Ми хочемо, аби люди бачили в нас справжніх слуг Христових. І ми хочемо використовувати наш дар благодаті, незважаючи на те, якою може бути реакція світу. Христів Апостол каже про можливий досвід християн. Він каже, що ми повинні виявляти себе служителями Христовими завжди, не лише тоді, коли в країні і суспільстві все добре, але й  «у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах, у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах,  у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості».

Всі ці обставини і стан духу між собою поєднані. Хоча ми можемо багато чого терпіти, ми відчуваємо скорботи, перебуває у бідах і тіснота. Хоча нас можуть бити і кидати у вязниці.  Хоча ми можемо бачити розрухи і знову й знову братися за відбудову Божої Церкви і власного життя. Хоча ми можемо важко працювати і перебувати в недосипаннях і постах, ми далі перебуваємо у чистоті, у розумі, у лагідності і виявляємо доброту до всіх людей. Чому попри всі скрутні обставини ми залишаємося в такому стані? Бо «Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» Бо Бог нас любить і любов Христова ніколи не перестає. Бо в нас живе Його Дух.

Апостол продовжує свій лист, кажучи, що ми виявляємо себе Божими служителями «у Дусі Святім». Коли немає Святого Духа, тоді немає істинного служителя Божого. А де є Святий Дух, там є істинне служіння. І воно виявляється у нелицемірній любові.  Лицемірної любові в світі повно. Так нас любить Росія. Або так люблять народ часто кандидати на владні посади під час виборів. Але де є Святий Дух, а Він є у вас, віруючих, там любов – нелицемірна.

Так само ті, в кому живе Святий Дух – ті, що живуть у Святому Дусі, перебувають «у слові істини, у силі Божій, зо зброєю правди в правиці й лівиці». Це Слово – Писання, Святе Євангеліє, яке є силою на спасіння кожному, хто вірує в Ісуса Христа.  Світ цим Словом нехтує, ганьбить його і знеславлює, так само як ганьбить і знеславлює тих, хто цьому Слову вірний. Бо для світу ми – ніщо, але наші імена записані на небесах. І цей світ мине. Минуться так само розкоші і слава цього світу. А Царство Боже настане видимо на новій землі. І спадкоємцями цього Царства будете всі ви, любі брати  і сестри, що нині, за різних обставин, часто дуже скрутних обставин, служите вашим ближнім, будучи істинними служителями Бога, Який нас любить. Тоді ми не змарнуємо дара Божого. Хай все більше людей вірують у Христа. Тоді Господь збереже і поблагословить і нас, і Україну. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13).



Немає коментарів: