Чеснота овечки Христової

     Проте якою малою та слабкою твариною не була би овечка, вона все-таки  має цю рису:  вона пильнує, аби залишатися біля свого пастиря, вона тішиться його допомогою і захистом, і слідує за ним як би і куди б він її не вів.  І якщо вона лишень може залишатися біля нього, то вона ні про що не журиться, нікого не боїться, вона – безпечна і щаслива, бо їй нічого не бракує.  А ще вона має цю чесноту і на неї слід звернути пильну увагу, бо цю чесноту Христос у Своїх вівцях славить особливим чином (Івана 10:4) – вона дуже уважно та пильно слухає і знає голос свого Пастиря, іде за Ним, не відвертається від цього голосу і йде за ним, нікуди не звертаючи.  Хоча овечок можуть спокушувати та заманювати в дуже приязний спосіб, це на них не діє і тим більше за чужим голосом вони не йдуть.

Мартін Лютер, З тлумачення двадцять третього Псалма