Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 3 серпня 2014 р.

Проповідь на 8-му неділю П'ятдесятниці

                            ДЯКУЙМО ГОСПОДУ!
 (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                           
       Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!  Хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога, і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря! Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили, голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала... І в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх! І Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли. Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським, бо наситив Він спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром! (Псалом 107:1-9).


Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

          Дорогі брати і сестри, що можуть зробити люди? Озираючись на роки нашої незалежності, і порівнюючи їх із таким самим часом, скажімо в Польщі, ми можемо сказати, що люди, особливо провідники країни можуть наламати чимало дров і ввергнути країну із величезною територією, величезними природними та людськими ресурсами у бідність і корупцію. Чому так люди, особливо керівники держави роблять? Очевидно через те, що нехтують Богом, а на перше місце в житті ставлять мамону, забуваючи про слова Господа: “Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні” (Мт. 6:24).

Сьогодні ми пожинаємо плоди служіння мамоні усіх поколінь влади незалежної України. Розкрадений бюджет країни, майже зруйнована економіка і війна в Україні — нечестиві люди та народи часто користуються слабкістю своїх сусідів, аби їх пограбувати або поневолити. Подібне відбувалося і з Божим народом.  Коли їхні правителі були побожні, коли вони прагнули поклонятися Господу відповідно до Писання, а не відповідно до людських вимислів та байок — Госопдь їх благословляв і не лише захищав від найпотужніших і найстрашніших армій, але й давав їх економічний добробут, мир і спокій. 

Щойно керівники народу відступалися від Бога та Його Слова, починали поклонятися комусь іншому окрім святого Бога, будували ідоли, намагався скопіювати поклоніння чужоземним божкам, як руйнувалися справедливі суди, зростала корупція та егоїзм і  наставала руїна економічна, а за нею слідували і воєнні поразки —  Господь відвертався від таких провідників і від народу, який ті провідники очолювали.

Слід пам'ятати, що відвертання від Божого Слова також означало переслідування вірних проповідників Божого Слова та всіх вірних Богові людей.  Пророк, який через відступництво та корупцію юдейської урядової та священицької верхівки передвіщав руїну Єрусалиму, змушений був чимало часу провести у в'язниці. Врешті-решт, хіба Господь не обіцяє і нинішнім християнам: “Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами” (Мт. 5:11, 12)?

Ув'язненого  пророка Єремію з в'язниці випускають вавилоняни, які також руйнують Єрусалим і Храм, і депортують майже весь єврейський народу у неволю. “Вавилонська неволя” — кажемо ми сьогодні описуючи поневолення Церкви. Чому Бог покарав Юдею? Хіба були вавилоняни віруючими, а євреї невіруючими? Вавилоняни, звісно, віруючими і праведними не були, як не є праведними сьогодні росіяни, які руйнують сьогодні український Схід і вбивають українців. Але Бог допустив вавилонян карати євреїв за їхнє відступництво від Бога. 

Історія, очевидно, не знає умовного способу. Проте, якби євреї на чолі зі своїми правителями покаялися перед люблячим Господом, то я впевнений, що руйнування Єрусалиму не відбулося. Господь каже: “Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?” (Єз. 33:11).

Ці самі слова стосуються і українського народу на чолі з усіма керівниками країни, починаючи від Президента і закунчуючи депутатами сільських рад, починаючи з найвідоміших громадян, яких ми мало не щодня бачимо по телевізору і закінчуючи селянами, які живуть у найвіддаленіших селах. Сьогодні пора каятися і просити в Бога прощення за всі наші особисті гріхи та провини і просити змилування над собою і над українським народом, просити аби Господь створив у нас серце чисто і духа праведного в нашому нутрі відновив (Пс. 50).

Приносімо наші провини до престолу благодаті люблячого і ласкавого Бога, бо саме тут всі вони змиваються назавжди святою кров'ю Христа Спасителя, розп'ятого за наші гріхи і воскреслого для нашого виправдання. Саме звідси простягає Господь Христос вам Свої істинні та святі тіло та кров під виглядом хліба та вина, аби ви їх їли тпа пили і споживаючи святе, отримували прощення гріхів і вічне життя у Його Царстві, раділи і співали, як співали Божі діти, повертаючись із неволі гріха у Вавилоні: “Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!

Дорога з Вавилонської неволі була радісна і наповнена вдячності до Господа. Народ повертався до рідного краю, бо чужина залишається чужиною. Для невіруючих — добре там, де є гроші і матеріальний достаток. Для віруючих добре там — де Господь.  Господь, звісно, перебував з ним і у Вавилоні. Але Господь обіцяв їм Спасителя і цей Месія мав народитися у Віфлеємі. Цей Христос мав проповідувати у Обіцяному Краї, а Вербної Неділі зайти у Єрусалим, аби почати перший Святий Тиждень з очищення Храму та закінчити його на Голгофському хресті очищеннням усіх, хто вірував, хто вірує і тих, хто ще увірує в Нього.

Через це ми у Христі приєднуємося до радісного хору визволенців із Вавилону і співаємо: “Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!” і продовжуємо разом співати: “Хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога, і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря!” Ізраїльтяни були розбиті та розсіяні спочатку асирійцями, а потім вавилонянами. І ось тепер Псалмоспівець славить Господа за те, що Він урятував їх. Не вони врятувалися самі, а Господь їх врятував, співає він. Так само не вони визволилися з руки ворога самі, а Господь визволив їх. Як і не вони були самі зібралися з усіх тих чужих країв, а Сам Господь зібрав їх. Чому Господь це зробив? Відповідь співаємо у першому вірші нашого сьогоднішнього Псалма: “Добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!

Так само й ми співаємо, бо і ми вже врятовані сьогодні від руки набагато жахливішого ворога, ніж асирійці, вавилоняни або росіяни. Цей ворог — гріх. Цей ворог — диявол і сама смерть. Самі ми не могли нічого з цими ворогами вдіяти. Але добрий наш Бог, Який настільки “полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” (Ів. 3:16).

Здолати гріх міг тільки безгрішний, святий Господь, Який стався так само безгрішною і святою людиною, аби взяти всі гріхи на Себе і принести Себе Самого в жертву за гріхи всього світу. Навіки змусити замовкнути диявола міг тільки праведний Бог Спаситель, Який “рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті, роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті!” (Кол. 2:14, 15). Здолати смерть міг лише Бог Христос, Який восторжествував над смертю на третій день, вийшовши переможцем над нею і даючи сьогодні Свою перемогу у Слові і причащаючи нас цією перемогою у Таїнстві Святої Вечері.  Через це ми радіємо сьогодні, бо головні наші вороги подолані, всі інші мирські перемоги — в'януть у порівнянні із перемогою, яку дав нам наш Господь Ісус Христос.

            Ми сьогодні дякуємо Богові, бо так само, як Він позбирав віруючих євреїв із різних країв, куди вони були розпорошені їхніми ворогами, так само і нас Господь Святий Дух сьогодні позбирав до нашої любої Української Лютеранської Церкви, до нашої рідної парафії Воскресіння з різних країв — із різних місць навіть у Києві, в яких ми перебували поза Царством Божим, не вірячи в Христа, не покладаючись на Нього, не довіряючи Йому все у нашому власному житті.  Однак сьогодні ми дякуємо, бо Господь нас зібрав, покликав через, Він робив це і робить через Євангеліє. Іншого способу збирання Собі святих Господь нам не повідомив.  Сьогодні ми дякуємо Господу і за Його Євангеліє, цю чудесну Добру Новину про прощення наших гріхів і життя вічне заради Ісуса Христа.

            З якого місця у вашому житті покликав вас Господь ви, очевидно, краще знаєте від будь-якої іншої людини. Вам краще знати, в яких гріхах і проблемах ви перебували, але тепер ви, як каже Апостол Петро: “Вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!” (1 Петр. 2:9, 10). Любі брати та сестри “Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!

Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили, голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала... І в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх! І Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли”, — співає далі Псалмоспівець. До його співу приєднується хор Старозаповітної Церкви. До цього хору, з усіма святими приєднуємось і ми. 


Народ не міг би прийти до Єрусалиму, осідку Церкви, самостійно. Для цього існували вже не просто причини в їхній плоті, яку вони, будучи віруючими, умертвляли і впокоряли на служіння Христові та Його Церкві. Були щу інші могутні сили — світські правителі, сусідні народи, які були вороже налаштовані до віруючих, нові поселенці, які бачили загрозу у поверненні євреїв у свій рідний край.
А ще були ватаги розбійників, які прагнули поживитися за рахунок мандрівників, як це роблять нині розбійничі ватаги з “ДНР” та “ЛНР” на нашому сході. Звісно ж за всіма силами вороже налаштованими до віруючих стояв і стоїть диявол. Він не просто підбурює до вбивства пастирів, як це він зробив у Донецькій області, де четверо протестантів приєдналося до сонму мучеників за християнську віру, але й вдається до набагато тривіальніших прийомів, аби заввадити нашому приходу до нашого Єрусалиму — на службу Божу в нашій парафії. Диявол дуже винахідливий — він може почати переконати нас, що в недільну спеку краще посидіти вдома, або з'їздити наприклад якщо не на Дніпро, то хоча би на дачу або ж зробить усе, використовуючи невіруючих людей, своїх слуг, аби створити якісь інші перешкоди на нашому шляху на службу Божу.

Що ж, ми знаємо, наскільки для нас важливий наш Єрусалим — наша парафія із її Євангелієм у Слові та у Святій Вечері — з повним прощенням наших гріхів, з життям вічним, з усіма тимчасовими благословеннями ще в цьому світі та особливо з Царством Небесним, яке з'явиться у повній славі у час повернення Христа Спасителя. Тому як і віруючі в часи Псаломспівця так само й ми кличемо в нашій недолі до Господа і Він нас визволяє і провадить нас на службюу Божу і веде в ній і далі  дорогою рівною, яка закінчується у Небесному Єрусалимі і ця дорога — Ісус Христос, Який про Себе каже: “Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене” (Ів. 14:6). Господь привів нас до віри в Христа. І тут Він нас живить поживою Христовою і поїть нас напоєм Христа, аби ми не підупали дорогою — пустинею цього світу до грядущого Нового Єрусалиму, Царства Небесного.  Поживи і напою вистачить на всіх віруючих — нагодовані будуть і напоєні усі душі — ця чудесна пожива роздається в неділю тут, на службі Божій.

 За все це і за грядущі благословення ми співаємо разом із хором небесним: “Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським, бо наситив Він спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром!” Церкву — усіх Божих людей. А з ними наситить Він і Україну, аби лишень народ наш вірував у Христа. В Його святе Ім'я. Амінь.


Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Немає коментарів: